Постанова

від 18.04.2023 по справі 539/1343/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1343/22 Номер провадження 22-ц/814/2457/23Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Абрамова П.С., Одринської Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційноюскаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Ліко-спорт школа», в інтересах якого діє представник - адвокат Галай Ганна Сергіївна, на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року у справіза позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Ліко-спорт школа» про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Ліко-спорт школа» (далі ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа») про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2022 року у розмірі 28255,50 грн та судових витрат.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що працює у відповідача на посаді тренера викладача з боксу. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, з березня 2022 року відповідач порушує законодавство про працю та не сплачує позивачу заробітну плату з невідомих причин.

25 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та Добровольчим формуванням «Загін ТрО при Президентові України» Київської міської територіальної громади укладено контракт добровольця територіальної оборони, у зв`язку з чим за позивачем зберігається місце роботи, посада і середній заробіток, який відповідач зобов`язаний виплачувати, проте не виплачує.

01 серпня 2022 року позивач уточних свої позовні вимоги, у результаті чого прохав суд стягнути заборгованість із заробітної плати з відповідача на його користь за період з 25 лютого 2022 року по 01 серпня 2022 року у сумі 59339,86 грн.

16 серпня 2022 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року у сумі 22392,40 грн, а в частині стягнення за період з 25 квітня 2022 року по 01 серпня 2022 року - закрити провадження у справі, у зв`язку зі сплатою заробітної плати за вказаний період.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» про стягнення заборгованості з заробітної плати.

Стягнуто з ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року у сумі 22392,40 грн без врахування податків і обов`язкових платежів.

Відмовлено у задоволенні частини позовних вимог про стягнення заборгованості з 25 квітня 2022 року по 01 серпня 2022 року у сумі 39186,70 грн.

Стягнуто з ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» на користь держави судовий збір у сумі 992,40 грн.

В обґрунтування судового рішення місцевим судом зазначено, що позивач довів наявність підстав для збереження йому заробітної плати у період з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року, коли він фактично був відсутній на роботі, але продовжував проводити заняття онлайн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року не погодилося ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» та оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач прохав суд скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» про стягнення заробітної плати відмовити повністю.

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, при ухваленні оскаржуваного судового рішення місцевим судом було неповно з`ясовано всі обставини у справі, а висновки, які викладені у рішенні суду, не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, саме рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що висновок суду про проведення позивачем у період часу з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року тренувань з двома учнями у режимі онлайн за допомогою програми «Zoom» не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення.

Крім того, суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності підстав для збереження йому заробітної плати у період з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року, коли він фактично був відсутній на роботі, але продовжував проводити заняття онлайн, в той час як матеріали справи не містять доказів (наказ, трудовий договір про запровадження дистанційної роботи тощо), які б свідчили про правомірність вказаного режиму роботи позивача та обізнаність про це відповідача.

Узагальнені доводи особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача прохає суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу наголошено, що відповідач повинен був вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права позивача на своєчасне отримання заробітної плати, однак вказаних дій не здійснив, у зв`язку з чим безпідставно не виплачував позивачу заробітну плату за період з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року.

Крім того, вказано, що примушування до написання заяв про надання відпусток за власний рахунок є протиправним та незаконним.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову після уточнення позовних вимог становить 22392,40 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу (розпорядження) про прийняття на роботу керівника підприємства ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» №30К від 03 вересня 2021 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 06 вересня 2021 року на посаду тренера-викладача з боксу в ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» з посадовим окладом 6000,00 грн, тривалістю робочого тижня - 20 год. (а.с. 110, зворот, а.с. 124).

Згідно наказу директора ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» «Про зміну графіка роботи» від 17 січня 2022 року встановлено ОСОБА_1 повний робочий час з 01 лютого 2022 року: 40-годинний робочий тиждень з графіком роботи з понеділка по п`ятницю (а.с. 125).

25 квітня 2022 року ОСОБА_1 уклав контракт добровольця територіальної оборони з добровольчим формуванням «Загін ТрО при Президентові України» Київської міської територіальної громади №9 строком на три роки, цей контракт припиняється та втрачає чинність при припиненні або скасуванні воєнного стану (а.с. 06-08).

Наказом директора ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» «Про увільнення ОСОБА_2 від роботи у зв`язку із виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони» №6К від 25 квітня 2022 року було наказано увільнити від роботи тренера-викладача з боксу ОСОБА_1 з 25 квітня 2022 року у зв`язку з виконанням обов`язків добровольця територіальної оборони зі збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов`язків (а.с. 85).

У табелях обліку використання робочого часу в ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» за лютий-червень 2022 року наявна така інформація про явки та неявки ОСОБА_1 на роботі: - лютий 2022 року: 17 відпрацьованих днів, 3 дні неявки з нез`ясованих причин (а.с. 80); - березень 2022 року: 22 дні неявки з нез`ясованих причин (а.с. 81); - квітень 2022 року: 16 днів неявки з нез`ясованих причин, 6 днів іншого невідпрацьованого часу, передбаченого законодавством (а.с. 82); - травень 2022 року: 31 день іншого невідпрацьованого часу, передбаченого законодавством (а.с. 83); - червень 2022 року: 30 днів іншого невідпрацьованого часу, передбаченого законодавством (а.с. 84).

Згідно довідок ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» від 28 липня 2022 року №28/07 та №28/07/1 ОСОБА_1 отримав дохід за період з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 18473,68 грн, а саме: за січень 2022 року 5473,68 грн (16 відпрацьованих днів), за лютий 2022 року 13000,00 грн (17 відпрацьованих днів). Вказано, що середньоденна заробітна плата становить 559,81 грн (а.с. 147-148).

У зведених відомостях на перерахування заробітної плати ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» за квітень 2022 року - червень 2022 року наявна інформація про сплату 15 липня 2022 року заробітної плати позивачу: за квітень 2022 року - 2253,23 грн; за травень 2022 року- 9914,23 грн; за червень 2022 року - 9914,23 грн (а.с. 86-88).

Крім того, в додаткових поясненнях та уточненнях позовних вимог представник ОСОБА_1 вказав, що позивачу була виплачена ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» заробітна плата за липень 2022 року у розмірі 9463,59 грн (а.с. 180-181).

Позиція апеляційного суду

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» (далі Закон № 108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2Закону № 108/95-ВР, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 12Закону №108/95-ВР закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12Закону №108/95-ВР Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівниковіза виконануним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94КЗпП України і статті 1 Закону № 108/95-ВР, та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону № 108/95-ВР.

Вищевказані загальні положення щодо заробітної плати висвітлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року по справі № 755/12623/19.

Крім того, Главою XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» цей закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районахактивних бойовихдій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірногообліку виконуваноїпрацівником роботи та обліку витрат на оплату праці (частина перша статті 7 вищевказаного Закону).

Крім того, спеціальним нормативно-правовим актом передбачено, що заробітна плата виплачується працівникуна умовах,визначених трудовимдоговором (частина перша статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

З аналізу матеріалів цивільної справи вбачається, що роботодавцем за згодою працівника було встановлено останньому 40-годинний робочий тиждень з графіком роботи з понеділка по п`ятницю, що свідчить про залежність отриманої ОСОБА_1 заробітної плати від фактично відпрацьованого ним часу.

Крім того, матеріали справи не містять в собі доказів про запровадження позивачу неповного робочого часу, переведення його на дистанційну форму роботи чи призупинення роботи підприємства.

Водночас, відомості про встановлення неповного робочого часу та запровадження дистанційної форми роботи, які оформлені на підставі наказів директора ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» від 01 березня 2022 року, стосуються виключно директора товариства ОСОБА_3 (а.с. 145-146).

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами другою, третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що у нього відсутні підстави для виплати позивачу заробітної плати у вказаний ним період.

Згідно зі статтею 115 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2023 року по справі № 757/23764/20-ц.

Так, з табелю обліку використання робочого часу в ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» за лютий-червень 2022 року вбачається така інформація про явки та неявки ОСОБА_1 на роботі: - лютий 2022 року: 17 відпрацьованих днів, 3 дні неявки з нез`ясованих причин (24, 25 та 28 лютого 2022 року) (а.с. 80); - березень 2022 року: 22 дні неявки з нез`ясованих причин (з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року) (а.с. 81); - квітень 2022 року: 16 днів неявки з нез`ясованих причин (з 01 квітня 2022 року по 22 квітня 2022 року), 6 днів іншого невідпрацьованого часу, передбаченого законодавством (а.с. 82); - травень 2022 року: 31 день іншого невідпрацьованого часу, передбаченого законодавством (а.с. 83); - червень 2022 року: 30 днів іншого невідпрацьованого часу, передбаченого законодавством (а.с. 84).

У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку використання робочого часу, які оформлені відповідно до трудового законодавства України за підписом керівника структурного підрозділу директора ОСОБА_3 та затверджені печаткою виробничої одиниці. Сторони справи не надали суду доказів, що на час складання цих документів відповідна посадова особа не мала повноважень або що печатку виробничої одиниці визнано недійсною.

Відтак, колегія суддів вважає, що роботодавцем - ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» було доведено за допомогою належних та достовірних доказів факт невиконання працівником ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов`язків у період часу з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року у зв`язку з його неявкою до місця роботи з нез`ясованих відповідачем причин.

Оскільки заробітна плата є винагородою за виконану роботу, то у випадку невиконання працівником останньої виключається й обов`язок роботодавця її оплати.

Отже, враховуючи доведеність факту невиконання позивачем покладених на нього трудових обов`язків у спірний період з нез`ясованих підстав, то колегія суддів вважає, що й відсутній обов`язок роботодавця на нарахування та виплату заробітної плати за даний період, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Що ж стосується доводів позивача про те, що протягом лютого-квітня 2022 року він проводив тренування з учнями у режимі онлайн за допомогою програми «Zoom», то колегія суддів не бере його до уваги, оскільки належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вищевказаного не було надано.

Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, з листів, які були надані до суду першої інстанції та адресовані адвокату позивача, неможливо встановити дійсні обставини справи, оскільки в них відсутня інформація про час та дату таких зайнять, їх частота, хто є їх організатором та яким чином здійснювалася оплата за них.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа», а саме: рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року в частині стягнення заробітної плати та судового збору скасувати, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «КДЮСШ «Ліко-спорт школа» про стягнення заробітної плати за період з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року у розмірі 22392,40 грн відмовити.

В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

Від сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»)

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу задоволено повністю та те, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, то судові витрати у розмірі 1488,60 грн слід компенсувати відповідачу за рахунок держави .

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства зобмеженою відповідальністю«Комплексна дитячо-юнацькаспортивна школа«Ліко-спортшкола»,в інтересахякого дієпредставник -адвокат ГалайГанна Сергіївна задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від21вересня 2022року вчастині стягненнязаробітної платиза періодз 25лютого 2022року по24квітня 2022року урозмірі 22392,40грн тасудового збору скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Ліко-спорт школа» про стягнення заробітної плати за період з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року у розмірі 22392,40 грн відмовити.

В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року залишити без змін.

Судові витрати понесені товариством з обмеженою відповідальністю «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Ліко-спорт школа» за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2023 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді П.С. Абрамов

Т.В. Одринська