Постанова

від 20.04.2023 по справі 641/7555/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/7555/21 Номер провадження 22-ц/814/230/23Головуючий у 1-й інстанції Фанда О.А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Одринської Т.В.

суддів Пікуль В.П., Панченка О.О..

за участю секретаря Сальної Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Церера Плюс-9» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та пені за договором оренди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Церера Плюс-9» на ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2021 року , -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Церера Плюс-9» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу та пені за договором оренди.

Позовна заява мотивована тим, що 01 березня 2019 року міжТОВ«Церера Плюс-9» та відповідачем укладено договір оренди № 013660, згідно якого орендодавець передав орендареві за плату в тимчасове користування павільйон загальною площею 73,60 кв.м. на Торговому центрі «Барабашово» м. Харків. Термін оренди: з 01 березня 2019 року по 31 грудня 2021 року включно.

01 травня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою строк оренди встановили з 01 травня 2019 року по 31 грудня 2021 року. 01 травня 2019 року сторони підписали акт прийому передачі приміщення.

Згідно умов договору орендар зобов`язувався сплачувати орендну плату у строки та у розмірі встановленому договором, проте свої зобов`язання орендар належним чином не виконував, у з в`язку з чим, за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року за нею рахується заборгованість у розмірі 88954,66 грн. Окрім того, позивач просив стягнути на його користь з відповідача пеню за порушення строків виконання зобов`язання у розмірі 5934,16 грн.

УхвалоюКомінтернівського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2021 рокувідмовлено у відкритті провадження у цій справі.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства,оскільки спір виник у зв`язку зі здійсненням відповідачем господарської діяльності. Суд прийшов до висновку, що зобов`язання відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Директор ТОВ «ЦЕРЕРА ПЛЮС-6» С.П. Рябухін подав апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства, так як на час укладення договору оренди відповідач не здійснювала підприємницьку діяльність. ФОП ОСОБА_1 було припинено з 02 жовтня 2014 року, тобто на час укладення договору 01 березня 2019 року відповідач не був суб`єктом господарських правовідносин.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частиною 3 ст.3 ЦПК Українипередбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що ТОВ «ЦЕРЕРА ПЛЮС 9» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, який виник в наслідок неналежного виконання умов договору оренди № 013660 від 01 березня 2019 року.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підвідомчий господарському суду, оскільки суб`єктний склад та зміст правовідносин виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Колегія суддів погодитися з таким висновком суду не може, виходячи з наступного.

Згідно зістаттею 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

У пункті 1 частини першоїстатті 20 ГПК Українизазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокремасправи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Разом з тим, положення пункту 1 частини першоїстатті 20 ГПК Українине зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Отже, при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах:від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження№ 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі№ 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) зазначено, що за змістом частин першої та третьоїстатті 3 ГК Українипід господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними устатті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованихЦК України,ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача, як фізичної особи, заборгованість за договором оренди, укладеним між сторонами 01 березня 2019 року. У позові зазначено, що 02.10.2014 року, тобто до укладення договору оренди № 013660, до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено запис№ 24800100004004990 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першоюстатті 128 Господарського кодексу України(далі -ГК України) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зістаттею 50 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

За частиною першоюстатті 173 ГК Українизобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Частиною третьою статті 46Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 втратила статуспідприємця доукладення спірногодоговору (02.10.2014року),тобто,на час укладення договору оренди № 013660 від 01 березня 2019 року, ОСОБА_1 не була зареєстрована як підприємець, а отже не є суб`єктом господарських правовідносин.

Враховуючи суб`єктний склад та правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з частиною першою статті15, частиною другою статті20 ЦПК України, пунктом 1 частини першоїстатті 20 ГПК Україн, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Церера Плюс-9» до ОСОБА_1 про стягнення борги, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суу першої інстанції.

Відповідно достатті 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку про неможливість розгляду даної спрви за правилами цивільного судочинства, тому ухвала суду від 01 листопада 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,368, п.6 ч.1 ст.374,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Церера Плюс-9» - задовольнити.

Ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.04.2023.

Головуючий суддя : Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль