Рішення

від 21.04.2023 по справі 320/15991/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2023 року № 320/15991/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Бориспільської міської ради (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення сесії Бориспільської міської ради від 26 жовтня 2021 року про відмову у передачі безоплатно у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 площею 0,1000 га (3210500000:10:003:0241) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у м.Бориспіль Київської області;

- зобов`язати відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 №21/09-1 від 21 вересня 2021 року щодо передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:10:003:0241 за рахунок земель комунальної форми власності Бориспільської міської ради у порядку, визначеному статтями 118, 122 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови відповідача у передачі у власність вказаної вище земельної ділянки, оскільки позивачем були виконані всі вимоги чинного законодавства для отримання такої ділянки у власність.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує, що вказана земельна ділянка вже була сформована та передана у власність іншій особі раніше, ніж з цією метою до відповідача звернувся ОСОБА_1 . Крім того, відповідач наголошує на недотриманні відповідачем процедури передачі у приватну власність земельної ділянки.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи,позивач у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) звернувся до відповідача з клопотанням № 21/09-1 від 21 вересня 2021 року про передачу у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:10:003:0241 за рахунок земель комунальної форми власності Бориспільської міської ради.

Вказане клопотання винесено на розгляд сесії Бориспільської міської ради, за наслідком чого останньою прийнято рішення від 26 жовтня 2021 року № 1201-14-VIII «Про відмову у передачі безоплатно у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 площею 0,1000 га (кадастровий номер 3210500000:10:003:0241) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у м. Борисполі Київської області».

Пунктом 1 зазначеного рішення, ОСОБА_1 відмовлено у передачі земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у м. Борисполь, у зв`язку з тим, що передача сформованих земельних ділянок у власність громадянам, без розробки за їх замовленням документації із землеустрою, земельним законодавством не передбачена.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 12 Земельного кодексу України (даті - ЗК України) встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; д) організація землеустрою.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 ЗК України).

Частинами 3 та 4 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до вимог частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно вимог частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 9 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З наведених правових норм вбачається чіткий алгоритм дій для осіб, які бажають отримати земельну ділянку у власність із земель державної чи комунальної власності. Такими, зокрема є: подання заяви до компетентного органу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробка відповідного проекту та його затвердження.

Водночас позивач з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідача не звертався.

Більше того, вказане земельна ділянка вже має кадастровий номер (3210500000:10:003:0241), а тому є сформованою і станом на момент розгляду клопотання позивача вже була передана у власність (після розробки іншим громадянином проекту землеустрою на спірну земельну ділянку) ОСОБА_2 .

Так, відповідно до вимог статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 звернувся до відповідача з клопотанням про дозвіл на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку і ще 13 серпня 2020 року, тобто до відповідного звернення позивача, отримав такий дозвіл від міської ради.

В подальшому ОСОБА_2 , після розробки проекту землеустрою на земельну ділянку і присвоєння цій земельній ділянці кадастрового номера 3210500000:10:003:0241 в процесі виготовлення проекту землеустрою та її формування як об`єкта передачі у власність, звернувся до Бориспільської міської ради з виготовленим проектом землеустрою для його затвердження. Рішенням відповідача від 14 вересня 2021 року № 1044-13-VIII такий проект було затверджено і передано земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , як особі, яка розробила проект землеустрою.

Правомірність передачі вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 позивачем не оскаржується, вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі.

Доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача зводяться до того, що спірна земельна ділянка вже сформована, а тому розробка проекту землеустрою законодавчо не вимагається.

Однак, як вже зазначалось вище, статтею 118 ЗК України визначено процедуру отримання земельних ділянок безоплатно у власність, і саме в цій статті визначено, що особа, яка бажає отримати безоплатно у власність земельну ділянку звертається до органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, в подальшому з клопотання про затвердження такого проекту. Позивачем не було вчинено жодної визначеної у цій статті дії, навпаки, позивач звернувся із клопотанням про передачу йому земельної ділянки без розроблення проекту землеустрою, користуючись тим, що його розробила інша особа.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення Бориспільська міська рада вже розпорядилась відповідною земельною ділянкою і передала її у власність громадянину ОСОБА_2 , тобто в силу вимог статей 12, 118 та 122 ЗК України не могла передати у власність спірну земельну ділянку позивачу без розроблення ним проекту землеустрою та враховуючи раніше прийняті рішення відносно передачі у власність такої земельної ділянки іншій особі.

Оскільки інших обґрунтувань щодо протиправності оскаржуваного рішення позивачем наведено не було, а наведена вище позиція ОСОБА_1 визнана необґрунтованою, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення його позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуванерішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) до Бориспільської міської ради (08101, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 72; код ЄДРПОУ 04054903) про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.