Постанова

від 24.04.2023 по справі 200/1893/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року справа №200/1893/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 200/1893/22 (головуючий суддя І інстанції Зінченко О.В., складене у повному обсязі 12 вересня 2022 року) за позовом Єлизаветинської сільської ради до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Єлизаветівської сільської ради до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 16.11.2021 №13683/05-99-07-22.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.11.2021 № 13683/05-99-07-22 про застосування штрафних санкцій на суму 12060,55 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що за порушення, викладені в акті перевірки (штрафні санкції за донарахування відповідним податковим органом або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску) позивач не звільняється від сплати штрафних санкцій, як платник, що перебуває на обліку у контролюючому органі, розташованому на території населених пунктів, де проводилась АТО

Вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій до позивача винесене на підставі діючого законодавства.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Єлизаветівська сільська рада, юридична адреса: 85651, Донецька область, Покровський район, с. Єлизаветівка, вул. Центральна, буд. 45б, код ЄДРПОУ 05379702.

На підставі наказу від 26.08.2021 № 1506-п у зв`язку зі змінами адміністративно-територіального устрою Донецької області відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 710 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», керуючись статтями 104-107 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3, пунктом 8 частини третьої статті 6, частиною другою статті 7 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», Указом Президента України від 19 лютого 2021 року № 61/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Донецькій області» Головним управлінням ДПС у Донецькій області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів, додержання іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 17.10.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 17.10.2021, військового збору за період з 01.01.2018 по 17.10.2021.

Документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення:

- пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, щ0 діяла на дату вчинення порушення), пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, в частині несвоєчасного подання звітів про суми нарахованої заробітної плати доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий 2015 року, березень 2015 року, червень 2016 року.

- пунктів 1 та 4 частини другої статті 6 частини четвертої статті 7, частини 5 статті 8, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами i доповненнями, в частині:

- заниження додаткової бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 2576,98 грн., в тому числі за січень 2015 року в сумі 1116,72 грн., лютий 2015 року - в сумі 648,78 грн., березень 2015 року - в сумі 577,48 грн., квітень 2015 poкy в сумі 234,00 грн., та, відповідно, занижено єдиний внесок, нарахований на додаткову базу нарахування єдиного внеску на загальну суму 945,41 грн., в тому числі за січень 2015 року в сумі 405,36 грн., лютий 2015 року в сумі 245,49 грн., березень 2015 року в сумі 209,62 грн., квітень 2015 року в сумі 84,94 грн.;

- несвоєчасного нарахування єдиного внеску на загальну суму 48366,84 грн., тому числі за січень 2015 року в сумі 221.06 грн., граничний термін нарахування 20.02.2015, фактично нараховано 20.07.2015, лютий 2015 року в сумі 17376,53 грн., граничний термін нарахування 20.03.2015, фактично нараховано 25.03.2015 в сумі 17155,47 грн., 20.07.2015 в 221,06 грн., за березень 2015 року в сумі 16050,57 грн., граничний термін нарахування 20.04.2015, фактично нараховано 24.02.2016 в сумі 15760,30 грн., 20.07.2015 в сумі 290,27 грн., за квітень 2015 року в сумі 449,93 грн., граничний термін нарахування 20.05.2015, фактично нараховано 20.03. 2015, червень 2016 року в сумі 14268,75 грн., граничний термін нарахування 20.07.2016, фактично нараховано 25.07.2016.

пункту 1 частини 2 статті 6 та абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір- та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вересень 2020 року в сумі 17033,76 грн., грудень 2020 року в сумі 18120,81 грн.

- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.22.1 ст.22, п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, Порядку обліку платників податків i зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 в частині неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-OПП (2 об`єкта оподаткування).

За результатами зазначеної перевірки посадовими особами ГУ ДПС України у Донецькій області складено акт від 28.10.2021 № 12920/05-99-07-19/ НОМЕР_1 .

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення від 16.11.2021 №13683/05-99-07-22 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 12060,55 грн.

Правомірність прийняття податковим органом вищевказаного рішення є предметом спору в даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон № 2464-VI).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону № 2464-VI та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На підставі вище наведеної норми, позивач звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Законом № 440-ІХ, який набув чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.

Аналізуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ під час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З розрахунку штрафних санкцій до спірного рішення випливає, що штрафні санкції виникли у з зв`язку з донарахуванням позивачем та контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску з січня 2015 року по червень 2016 року.

З огляду на вищевикладене, застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним.

Посилання податкового органу, що штрафні санкції накладено на раду за саме донарахування єдиного внеску не змінює суті порушення та норми, які його регулюють (щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску), відтак, посилання скаржника на інше формулювання порушення, як на підставу задоволення апеляційної скарги, є неприйнятним.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне рішення податкового органу є неправомірним та підлягає скасуванню.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апелянтом не доведено суду протиправності прийняття спірної вимоги, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 200/1893/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2023 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.Д.Компанієць