Постанова

від 13.04.2023 по справі 480/514/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 р.Справа № 480/514/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О.

представника позивача Громова Р.С.

представника відповідача Шинкаренко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 08.06.21 року по справі № 480/514/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" (далі позивач, ТОВ "ПВП "Стандарт") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС України у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС С у Сумській області ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 № 0000690703 про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток 96 012 грн та фінансової санкції 24 003 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 № 0000700703 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість 3 570 418 грн та фінансової санкції - 892 604 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 № 000740703 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість 60 864 грн та фінансової санкції 15 216 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 № 000750703 про зменшення суми податкового зобов`язання у розмірі 8 145 407 грн та зменшення суми податкового кредиту у розмірі 8 145 407 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 28.09.2020 № 000760703 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість 1 754 385 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті поза межами строку, встановленого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України. Зазначає, що проведеною перевіркою, відповідач встановив у період з 01.01.2014 до 30.11.2015 завищення задекларованого показника рядку 10.1 Декларації ПДВ на загальну суму 13 530 964 грн, за рахунок того, що підприємством віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості придбання товарів у ФГ "ДНІПРО-97" насіння соняшника у зв`язку з нереальністю проведення господарських операцій по ланцюгу постачання. Нереальність господарських операцій зі сторони податкового органу мотивована порушенням заповнення товарно-транспортних накладних, анулюванням свідоцтва платника спеціального режиму оподаткування, довідкою Держземагенства у Компаніївскому р-н, Кіровоградської області про реєстрацію припинення дії договору суборенди земельної ділянки, власним висновком про відсутність підтверджуючих документів наявності земельних ділянок, повідомленням ОУ Кіровоградської ОДПІ про супровід кримінального провадження від 23.10.2014 № 32014120010000174, протоколом допиту спеціалістів державного земельного кадастру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , протоколом допиту ФОП ОСОБА_3 , який надав транспортні послуги.

Вказує, що податковому органу під час здійснення перевірки було надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по господарським операціям з ФГ "ДНІПРО-97", а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, судові рішення, оборотно-сальдові відомості, виписки з бухгалтерських рахунків, які підтверджують укладання договорів поставки за умовами, яких ФГ "ДНІПРО-97" зобов`язувалось поставляти товар соняшник, факт передачі і отримання товару від постачальника до покупця, транспортування товару, розрахунки за товар.

Зазначає, що відповідачем не враховані постанови Сумського окружного адміністративного суду, з яких вбачається протиправність дій податкового органу до ФГ "ДНІПРО-97", що виявились у неодноразовій відмові приймати податкову звітність, а також на час проведення перевірки оскаржувалось рішення податкового органу про виключення ФГ "ДНІПРО-97" з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування від 14.09.2015 № 5/26-55-15-01.

Крім того, акт перевірки від 12.02.2016 № 214/1402/38867768/17 був об`єктом дослідження судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12014200440004455 та його висновки визнані такими, що не підтверджені документально та нормативно.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року замінено у справі відповідача - Головне управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43144399) правонаступником - Головне управління ДПС у Сумській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу (ЄДРПОУ 43995469).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 28.09.2020 № 0000700703 про донарахування податку на додану вартість у сумі 3 570 418 грн та штрафних санкцій у сумі 892 604,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 28.09.2020 № 0000690703 про донарахування податку на прибуток у сумі 96 012 грн та штрафних санкцій у сумі 24 003 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 28.09.2020 № 0000740703, яким зменшено розмір від`ємного значення у сумі 60 864 грн та донараховано штрафні санкції у сумі 15 216 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 28.09.2020 № 0000750703, яким зменшено суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 8145407,00 грн та зменшено суму податкового кредиту у розмірі 8 145 407,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 28.09.2020 № 0000760703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 754 385 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" судовий збір у розмірі 22 700 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити постанову, якою рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що перевірка TOB "ПВП "Стандарт" проведена згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України на виконання ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.12.2015, винесеної по кримінальному провадженню № 12014200440004455 від 20.08.2014 року за ч.1, ст. 205 ч.3 ст.212 КК України та згідно з наказом ДПІ у м. Сумах №7 від 11.01.2016 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПВП "Стандарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року до 30.11.2015 року. На момент завершення документальної перевірки та винесення в терміни, передбачені ПК України, податкових повідомлень-рішень в управлінні податкового аудиту інформація та документи щодо закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, та визнання або невизнання посадових осіб платника податків, винних в порушенні вимог податкового законодавства, були відсутні. Сумською обласною прокуратурою повідомлено про наявність фактів винесених ухвал Зарічним районним судом м. Суми ухвал по справі №592/9434/17 щодо звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності згідно з ч.1 ч.4 ст.358, ч.1 ст.366, ч.2 ст.212 КК України. Головним управлінням податкового аудиту зроблено запит до Зарічного районного суду м. Суми від 21.08.2020 №623/3/18-28-05-08-11 для надання відповідних ухвал суду. Ухвали Зарічного районного суду м.Суми надійшли до ГУ ДПС у Сумській області супровідним листом від 04.09.2020 №592/9434/17 (вх. ГУ від 09.09.2020 №4672/3).

За період з 01.01.2014 року до 30.11.2015 року ТОВ "ПВП "Стандарт" здійснювало придбання насіння соняшника невстановленого походження у ризикового контрагента - постачальника ФГ "Дніпро - 97" на загальну суму ПДВ - 13 530 960 грн. У ході перевірки посадовою особою ТОВ "ПВП "Стандарт" по взаємовідносинам з ФГ "Дніпро-97" надано копії первинних документів, завірених печаткою та підписом посадової особи директором ТОВ "ПВП "Стандарт" Громовим Р.С., жодних оригіналів відповідних документів по взаємовідносинам з ФГ "Дніпро-97" до матеріалів перевірки не надавалось.

Відповідно до наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні обов`язкові реквізити, згідно аналізу інформаційних баз даних встановлено, що ФГ "Дніпро-97" перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_5 , за податковою адресою не знаходиться, свідоцтво спеціального режиму оподаткування анульовано 14.09.2015, у суб`єкта господарювання ФГ "Дніпро-97" відсутні підтверджуючі документи наявності земельних ділянок (власних або орендованих), у зв`язку з чим неможливо підтвердити статус даного підприємства як сільськогосподарського виробника. Крім того, ГУ Міндоходів у Кіровоградській області повідомлено, що ОУ Кіровоградської ОДПІ здійснює оперативний супровід кримінального провадження внесеному до ЄРДР за № 32014120010000174 від 23.10.2014, щодо службових осіб СФГ ОСОБА_6 (ФГ "Дніпро-97"), згідно з поданим податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік, ФГ "Дніпро - 97" використовувало 9,09 га земельних ділянок с/г призначення, співставивши кількість земельних ділянок та обсяги реалізації ФГ "Дніпро-97" встановлено, що фактично підприємство не могло виростити протягом 2014 - 2015 року таку кількість с/г продукції на використовуваних землях, відповідно не могло виростити с/г продукцію, яку в подальшому реалізували ТОВ "ПВП "Стандарт". В той же час підприємство надало звітність протягом 2014-2015 років про відсутність операцій з придбання с/г продукції у інших сільгоспвиробників, що свідчить про безтоварність проведених операцій з реалізації сільськогосподарської продукції ТОВ "ПВП "Стандарт". Документів на підтвердження виробника придбаного соняшника у постачальника ТОВ "Дніпро - 97" під час перевірки не надано. Таким чином, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "ПВП "Стандарт" здійснювало господарські операції з використанням підприємства, в якого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Вказує, що кримінальне провадження відносно директора позивача ОСОБА_4 та директора його контрагента - ФГ "Дніпро-97" - ОСОБА_5 було закрито з нереабілітуючих підстав.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, вислухавши представників сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми Труханова Л.М. від 17.12.2015 року по кримінальному провадженню № 12014200440004455 від 20.08.2014 року за ч.1 ст. 205, ч.3 ст.212 КК України, згідно з наказом ДПІ у м. Сумах №7 від 11.01.2016 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB "ПВП "Стандарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року до 30.11.2015 року.

За наслідками перевірки складено акт № 214/1402/38867768 від 12.02.2016 року (т. 1 а.с.6-46).

Результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року до 30.11.2015 року, а саме:

- п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.1, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, донараховано податку на прибуток в сумі 96012 грн, у т.ч. за 2014 рік на суму 96 012 грн;

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, ст. 200 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 570 418 грн, в т.ч. по періодам:

за грудень 2014 року на суму 38 803 грн;

за січень 2015 року на суму 75 021 грн;

за лютий 2015 року на суму 108 953 грн;

за березень 2015 року на суму 377 282 грн;

за квітень 2015 року на суму 382 541 грн;

за травень 2015 року на суму 111 937 грн;

за липень 2015 року на суму 15 704 грн;

за серпень 2015 року на суму 1 033 261 грн;

за вересень 2015 року на суму 618 085 грн;

за жовтень 2015 року на суму 808 831 грн;

- встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1 754 385 грн, в т. ч. за листопад 2015 року на суму 1 754 385 грн;

- встановлено завищення суми, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість 60 864 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2020:

- № 0000690703 про збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 96012 грн та фінансової санкції на суму 24 003 грн;

- № 0000700703 про збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3 570 418 грн та фінансової санкції на суму 892 604 грн;

- № 0000740703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 60 864 грн та застосовано фінансової санкції в розмірі 15 216 грн;

- № 0000750703, яким зменшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 8 145 407 грн та зменшено суму податкового кредиту у розмірі 8 145 407 грн;

- № 0000760703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 1 754 385 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на прибуток регулюються приписами розділу ІІІ ПК України, а правила справляння податку на додану вартість з 01.01.2011 року регламентуються положеннями розділу V ПК України.

Згідно з п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України (у редакції, чинній станом на 01.01.2013 року) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Так, згідно з п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України (у редакції, чинній станом на 01.01.2015 року) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону України від 21.12.2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в України), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

З наведених приписів ПК України слідує, що вирішальне значення для обчислення податку на прибуток мають саме правила обрахування показників фінансової звітності, а відтак, правила обчислення доходу і витрат за ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

При цьому, оскільки нормами ПК України не надано чіткого та достатньо конкретизованого визначення ані терміну «прибуток», ані суміжному терміну «дохід», то колегія суддів вважає за можливе керуватись у даному питанні нормами Закону № 996-XIV.

Відповідно до змісту ст. 1 № 996-XIV, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З приписів наведеної норми закону слідує, що для обрахунку показника розміру доходу особи обов`язково належить з`ясувати як вартість активу, котра залежить від умов конкретної господарської операції, так і розмір зобов`язань та вимушеність їх виникнення, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між подією понесенням витрат і ймовірністю (вірогідністю) одержання доходу унаслідок настання цієї події.

У свою чергу, відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У податковому обліку операції з постачання товарів (послуг), витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ в ціні товару (послуг), які були предметом постачання, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесені у зв`язку з цією операцією фінансові витрати. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в ст. 4 Закону № 996-XIV, та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що при обчисленні податку на прибуток мають також додатково враховуватись як положення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (стосовно змісту господарської діяльності особи), так і положення ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) і ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України (далі ГК України) (стосовно юридичних наслідків вчинення особою нікчемних правочинів), адже доведений намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди як за рахунок штучного проведення умисно збиткових господарських операцій, так і за рахунок відображення в обліку показників документів за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів припиняє (нівелює) право особи на віднесення понесених видатків на розрахунки із Державою по податку на прибуток.

Відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011 року регламентовані, насамперед, приписами розділу V ПК України.

Так, згідно з п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У розумінні п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності об`єкта оподаткування нормами ПК України не передбачена.

Аналізуючи положення норм розділу V ПК України (а саме: ст.ст. 185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та ст.ст. 207, 208 ГК України, слід дійти висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до змісту та форми первинних документів визначено ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу документів.

Отже, потребує з`ясуванню реальність того факту, чи справді відповідну сільськогосподарську продукцію отримано від вказаного у первинних документах контрагента.

В силу вимог абз. 2 п. 201.1 ст. 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Таким чином, приписами ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та приписами абз. 2 п. 201.1 ст. 201 ПК України, податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

На виконання вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019 року по справі № 826/16776/18 (адміністративне провадження № К/9901/29228/19), яким визначено, що для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за визначенням ч. 1 ст. 1 Закону № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 819/1250/17, норми ПК України та Закону № 996-XIV не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Щодо взаємовідносин між ТОВПВП «Стандарт» та ФГ «Дніпро-97» , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до висновків складеного контролюючим органом акту позивач за період з 01.01.2014 року до 30.11.2015 року завищив податковий кредит на загальну суму 13530960 грн за господарськими операціями з придбання соняшника, насіння соняшника, реальність яких не підтверджена по ланцюгу постачання (т. 1 а.с. 20).

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ ПВП "Стандарт" (покупець) та ФГ "Дніпро-97" (постачальник) укладено договори поставки №091214/1 від 09.12.2014 року та № 270115/1 від 27.01.2015 року,відповідно до яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та здійснити оплату протягом 10 робочих днів продукцію - соняшник у порядку і на умовах цього Договору. Ціна, обсяг кожної партії продукції, строки поставки визначаються у Специфікаціях до договору. Загальна сума договору складається з сум окремих партій продукції, визначених у Специфікаціях до даного договору.

Судовим розглядом встановлено, що ФГ "Дніпро-97" складено на адресу ТОВ "ПВП "Стандарт" видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 71-196).

Також, ФГ "Дніпро-97" на адресу ТОВ "ПВП "Стандарт" складено та зареєстровано податкові накладні та розрахунки коригування на них.

В якості доказів оплати заявником оплати за відвантажений товар заявником надані виписки по рахунку (т. 1 а.с. 197-220).

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 до 30.11.2015 по контрагенту ФГ "Дніпро-97", встановлено, що станом на початок періоду сальдо становить 0 грн, станом на кінець періоду заборгованість складає 3624532, 12 грн.

Відповідно до матеріалів справи на підтвердження транспортування товару насіння соняшника від ФГ "Дніпро-97" до ТОВ "ПВП "Стандарт" позивачем надавались товаро-транспортні накладні. Проте, товарно-транспортні накладні надані не у повному обсязі. Крім того, в них відсутні відомості про пункт навантаження, відомості про довіреність, дані отримувача товару та супровідні документи.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ФГ "Дніпро-97" код ЄДРПОУ 23677739, 110З, м. Київ, б-р. Дружби народів, буд. 10, кв. 47, перебуває на обліку в 2655.ДГП У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ ГУ ДФС У М.КИЄВІ, стан платника 0 - платник податків за основним місцем обліку. Основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім, рису), бобових культур і насіння олійних культур. Відповідно до отриманої інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Свідоцтво "спеціального режиму оподаткування" відносно ФГ "Дніпро-97" анульовано 14.09.2015 року, у зв`язку з тим, що не можливо підтвердити статус даного підприємства як сільськогосподарського виробника. Згідно з податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік, ФГ "Дніпро-97" використовувало 9,09 га земельних ділянок с/г призначення (суборендовані земельні паї громадян в кількості 1 пай) на території Софіївської сільської ради Компаніівського району Кіровоградської області. Загальна кількість реалізованого соняшника, задекларованого ТОВ "ПВП "Стандарт" протягом 2014-2015 років становить 9519 тон. Співставивши кількість земельних ділянок та обсяги реалізації ФГ «Дніпро-97» встановлено, що фактично підприємство не могло виростити протягом 2014 - 2015 року таку кількість с/г продукції, яку в подальшому реалізовано ТОВ "ПВП "Стандарт". Крім того, протягом 2014-2015 років ФГ "Дніпро-97" подавало звітність про відсутність операцій з придбання с/г продукції у інших сільгоспвиробників, що підтверджує безтоварність проведених операцій з реалізації сільськогосподарської продукції ТОВ "ПВП "Стандарт".

Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивачем не надано Специфікації до договорів поставки, які відповідно до умов договору визначають ціну, обсяг кожної партії продукції, строки поставки.

Документів на підтвердження походження придбаного ТОВ "ПВП "Стандарт" насіння соняшника у ФГ "Дніпро-97" під час перевірки позивачем не надано, у зв`язку з чим неможливо встановити походження товару.

У постановах Верховного Суду від 13.11.2020 року у справі № 820/820/18 та від 12.11.2020 року у справі № 820/6554/16 міститься правовий висновок, у силу якого адміністративному суду під час розв`язання спору належить з`ясовувати реальну змогу контрагентів платника податків-постачальників до виконання власних господарських зобов`язань за вчиненими правочинами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, такі документи мають підтверджувати і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Вищезазначена позиція колегії суддів узгоджується із висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року по справі № 826/7760/15.

Слід зазначити, що в акті перевірки контролюючий орган виклав детальні мотиви з приводу відсутності у контрагента позивача ресурсів, необхідних для виконання операцій із постачання товарів (відомості документів обов`язкової податкової звітності про підтвердження можливості виростити реалізовану кількість с/г продукції та відсутність подій придбання аналогічних товарів та відсутність документів про джерело походження товарів).

Відтак, хоча надані позивачем копії первинних документів і не містять явних та очевидних дефектів форми або змісту, котрі б однозначно призводили до втрати юридичної сили, але у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 819/1250/17, від 13.11.2020 року у справі № 820/820/18 та від 12.11.2020 року у справі № 820/6554/16 колегія суддів вважає, що у судовому процесі достовірно встановлені обставини, які свідчать, що позивач діяв без належної обачності і обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, а встановлені обставини спростовують реальність господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відомості цих документів об`єктивно не здатні підтвердити обставини надходження товару саме від контрагента-постачальника - ФГ "Дніпро - 97", у взаємовідносинах із яким контролюючим органом було виявлено випадки порушення податкової дисципліни.

Отримана ТОВ "ПВП "Стандарт" податкова вигода у вигляді права на збільшення витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставною, оскільки факт надходження у розпорядження позивача товару саме від ФГ "Дніпро - 97" , слід визнати недоведеним.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення комплексу операцій, як зі сторони позивача, так і контрагента ФГ "Дніпро - 97", які доводять реальність проведення господарських операцій по ланцюгу постачання в частині придбання товару.

При цьому, колегія суддів зазначає, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами, у тому числі і контрагентами підприємства-позивача, відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 05.03.2020 року по справі № 826/9368/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, виходячи з приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 18.03.2020 року справа № 826/8114/15.

Щодо посилання апелянта на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12.12.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

За наслідками судового розгляду кримінального провадження № 12014200440004455 ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12.12.2019 року у справі № 592/9434/17 закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння передбачене ч.1 ст.205 КК України.

Також, вищезазначеною ухвалою звільнено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності за ч.1 ч.4 ст.358, ч.1 ст.366, ч.2 ст.212, ч.1 ст.366, ч.5 ст.27, ч.2 ст.212 КК України.

Колегія суддів, керуючись висновками, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, зазначає, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності, не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та принципу рівності сторін в судовому процесі суд першої інстанції не надав оцінки всім доводам відповідача щодо безтоварності операцій позивача з контрагентом.

Щодо порушення строків винесення податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає таке.

В обґрунтування позову позивач, крім іншого, послався на те, що контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення з порушенням строків встановлених законодавством, отже податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, з огляду на те, що відповідачем порушено процедурні питання прийняття спірних рішень.

Колегія суддів вказує, що відповідно до статей 54, 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення - рішення повинно містити, зокрема, підставу для визначення грошового зобов`язання, посилання на норму Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов`язання, Попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання, граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання.

Як визначено пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до пункту 36 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України у разі, якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Судом встановлено, що перевірку ТОВ "ПВП "Стандарт" проведено 12.02.2016 року відповідно до п.78.1.11 ст.78 ПК України на підставі ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.12.2015 року по кримінальному провадженню за ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до листа Зарічного районного суду м. Суми від 04.09.2020 року №592/9434/17 на адресу ГУ ДПС у Сумській області надіслано копії ухвал суду від 12.12.2019 року та від 21.05.2020 року по кримінальній справі відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які надійшли відповідачу 09.09.2020 року вх. №4672/3 (т. 3 а.с. 136).

Спірні податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем 28.09.2020 року.

Колегія суддів зазначає, що порушення строків прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення може бути однією з підстав визнання його протиправним.

Разом з тим, лише порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути єдиною підставою для визнання його протиправним, за умови встановленого порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 в справі №810/5546/15, встановивши, що підставою для скасування податкового повідомлення-рішення позивач зазначає факт порушення податковим органом строку прийняття податкового повідомлення-рішення, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, при цьому не спростовуючи доводи податкового органу по суті виявлених порушень податкового законодавства, що були встановлені у ході податкової перевірки та зафіксовані в акті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є правомірним, а недотримання строку його прийняття не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що лише порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути єдиною підставою для визнання його протиправним, за умови встановленого порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків, а недотримання строку його прийняття не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.

Вказані правові позиції підтверджуються висновками Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 в справі №810/5546/15.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Сумській області від 28.09.2020 року № 0000690703, № 0000700703, № 000740703, № 000750703, № 000760703, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "ПВП "Стандарт" є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 по справі № 480/514/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 24.04.2023 року