Постанова

від 21.04.2023 по справі п/811/3574/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року

м. Київ

справа № П/811/3574/15

адміністративне провадження № К/9901/19509/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Дашутіна І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 (суддя Хилько Л. І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 (головуючий суддя Білак С. В., судді: Шальєва В. А., Олефіренко Н. А.),

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ", процесуальним правонаступником якого є Акціонерне товариство оператор газорозподільної системи "КІРОВОГРАДГАЗ" (далі - позивач, АТ``КІРОВОГРАДГАЗ``, товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати прийняті Кіровоградською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, ОДПІ) податкові повідомлення - рішення форми ``Р`` від 17.12.2015 №0000122201 та №0000132201 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 4' 473' 716 грн (в тому числі, основний платіж - 2' 982' 477 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1'491' 239 грн) та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 14' 995' 125 грн (т.І, а.с. 9-10).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що висновки за результатами проведеної податкової перевірки контролюючого органу про допущені товариством порушення норм податкового законодавства внаслідок обліку господарських операцій з контрагентами-постачальниками, реальність здійснення яких заперечує відповідач, є безпідставними, ґрунтуються на підставі податкової інформації щодо господарської діяльності і податкової дисципліни контрагентів та суб`єктивних судженнях (припущеннях) посадових осіб контролюючого органу. Позивач доводив, що реальність господарських операцій з його контрагентами підтверджується належними первинними документами, що були надані до перевірки, однак, контролюючим органом не були прийняті як такі, що позбавлені юридичної сили з наведених в акті обставин. Також позивач посилався на принцип індивідуальної відповідальності платника податків та наголошував, що не може відповідати за можливі порушення контрагентом-постачальником податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 11.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016, позов товариства задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 17.12.2015 №0000122201, №0000132201.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції висновував про реальність господарських операцій позивача з його контрагентами та правомірність формування ним даних свого податкового обліку у період, охоплений перевіркою. Такого висновку суд дійшов на підставі оцінки наданих позивачем первинних та інших документів, обставин щодо специфіки діяльності підприємства, які у сукупності повною мірою підтверджують реальність господарських операцій та їх вчинення у межах господарської діяльності товариства, та спростовують судження контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний характер операцій позивача з придбання товарів та послуг у контрагентів. При цьому суд врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 31.01.2011 у справі №21-47а10, щодо індивідуальної юридичної відповідальності платника за податкові правопорушення.

Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник, зокрема, наводив обставини встановлені під час податкової перевірки та зафіксовані в акті перевірки, які, на його думку, ставлять під сумнів реальність постачання товариству товару та послуг вказаними в акті контрагентами у період, охоплений перевіркою.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.01.2017 відкрив касаційне провадження №К800/33426/16 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України та інших законодавчих актів``, яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ``Перехідні положення`` КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки акта від 30.11.2015 №117/11-23-22-01/03365222 про результати документальної планової виїзної перевірки АТ``КІРОВОГРАДГАЗ`` з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та перевірки з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (т.І, а.с. 11-131; далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акта перевірки АТ``КІРОВОГРАДГАЗ``, крім іншого, порушило норми підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статті 44, пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 14' 995' 125 грн та заниження ПДВ на загальну 2' 982' 477 грн.

Такий висновок контролюючого орану обґрунтований посиланням на безпідставне формування товариством даних свого податкового обліку на підставі первинних документів, що були виписані на його користь контрагентами (ТБ "Перша незалежна біржа", ПП "Укртехноінтер", СФ "Саланг" у формі ТОВ, ТОВ "Компанія "Інвестсервіс"), оскільки згідно з інформацією, отриманою під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати податкових перевірок, зустрічних звірок щодо контрагентів), зазначені контрагенти мають спільні ознаки, які характеризують їх діяльність як сумнівну, що спрямована на безпідставне формування податкової вигоди та проведення безтоварних операцій. В акті перевірки також зазначено про ненадання товариством дозвільних документів, якими, зазвичай, супроводжуються виконання робіт підвищеної небезпеки, та які зобов`язаний мати контрагент СФ"Саланг" у формі ТОВ на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Порядок формування платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту у 2014 році був врегульований нормами статей 138, 139, 198 ПК України (у редакції, чинній станом на вказаний період).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом наведених норм у податковому обліку витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).

Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а відтак не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат (витрат) та/або податкового кредиту.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат для цілей оподаткування та податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Зазначені висновки неодноразово робив Верховний Суд у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які підтримала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21), виснувавши, зокрема, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також за висновком Великої Палати Верховного Суду визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в чинній редакції (частина 2 статті 71 КАС України у редакції Закону на час розгляду справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України (частини 1 статті 71 КАС України у редакції Закону на час розгляду спору), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Згідно зі статтею 86 КАС України у редакції на час розгляду справи суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічні критерії оцінки доказів закріплені і в статті 90 КАС України в чинній редакції.

За змістом акта перевірки висновок контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства ґрунтується на узагальненій податковій інформації, зробленій за результатами податкового контролю щодо господарської діяльності контрагентів позивача. Однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, є безпідставними, оскільки фактично надані АТ``КІРОВОГРАДГАЗ`` до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень саме товариством, на які посилається відповідач.

Стосовно доводів ОДПІ про відсутність дозвільних документів у контрагента (СФ"Саланг" у формі ТОВ) на проведення робіт підвищеної небезпеки, то наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови платнику у праві на податкову вигоду, якщо інші дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Інших доводів на підтвердження своїх висновків в акті перевірки, окрім як посилання на результати актів перевірок (зустрічних звірок) контрагентів та відсутність у одного з контрагентів дозвільних документів на проведення відповідних робіт, ОДПІ не наводить.

Натомість товариство наполягало на реальності здійснення спірних господарських операцій та надало до перевірки та до суду необхідні первинні документи, що підтверджують зміст спірних операцій та їх зв`язок з його господарською діяльністю.

Суди встановили, що з метою здійснення господарської діяльності АТ``КІРОВОГРАДГАЗ`` на договірних засадах (від 10.07.2013 №СГ/14) придбало у ТБ"Перша незалежна біржа" послуги з акредитації учасника спеціалізованих аукціонів з продажу скрапленого газу для потреб населення. На виконання умов цього укладеного договору ТБ "Перша незалежна біржа" провела аукціон №СГ 173-1, за результатами якого був укладений трьохсторонній договір СГ 173-1/8362-14 з ПАТ"Укргазвидобування", оформлено аукціонне свідоцтво №СГ-173-1-6, здійсненна поставка скрапленого газу для АТ``КІРОВОГРАДГАЗ``, що підтверджується актом приймання-передачі, підписаним ПАТ "Укргазвидобування", та реалізовано кінцевим споживачам отриманий товариством скраплений газ (т.І, а.с.177-180). У СФ "Саланг" у формі ТОВ на підставі договору підряду від 16.06.2014 №31/01-23-ПД/2014 товариство придбало роботи зі встановлення лічильників газу у споживачів природного газу - фізичних осіб (т.І, а.с.181-184). ПП "Укртехноінтер" на підставі договору від 02.01.2014 №13-01/14 поставило на користь товариства товар (клапана ПСК в комплекті, регулятори тиску газу) (т. І, а.с. 228-229)., а ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" - газ згідно з договором купівлі-продажу від 20.06.2013 №7/06-Т (т.ІІ, а.с.1-5). Одержання товару та послуг від вказаних постачальників підтверджено, в тому числі, виписаними останніми на користь товариства податковими накладними, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, видатковими накладними на товар, документами про перевезення товару (ТТН) ТОВ``Транспортна компанія ``САТ``, складеними актами здавання-приймання робіт та послуг, актами прийому-передачі природного газу та вартісних показників природного газу, платіжними документами (банківські виписки по рахунку). Придбаний товар та послуги використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено матеріальним звітом, відомостями доставки газу споживачам, актами списання матеріалів, підсумковою відомістю, реєстрами фактично про транспортованих обсягів газу, актами передачі-приймання.

З цих підстав суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування товариством даних свого податкового обліку за наслідками операцій з ТБ"Перша незалежна біржа", ПП"Укртехноінтер", СФ"Саланг" у формі ТОВ, ТОВ"Компанія "Інвестсервіс" та безпідставність висновків ОДПІ в акті перевірки про порушення АТ``КІРОВОГРАДГАЗ`` податкового законодавства за операціями із вказаними контрагентами, оскільки в судовому процесі було встановлено, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на висновках щодо господарської діяльності цих контрагентів, зроблених за результатами податкового контролю щодо них. Натомість надані позивачем документи відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності і в сукупності з підтверджують здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, ОДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці. Такі доводи позивача фактично стосується переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Аргумент відповідача, викладений в касаційній скарзі, про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2012 (справа №21-421а11), згідно з якою статус фіктивного підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю, а видані від імені такого підприємства документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку, Колегія суддів відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду постановою від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від такого висновку. При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що формулювання Верховного Суду України - ``статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю`` - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що ``господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку``.

Отже, ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам статті 159 КАС України в редакції закону, чинного на час розгляду справи (стаття 242 КАС України у чинній редакції), щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Залишити без задоволення касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко І.В. Дашутін