Ухвала

від 20.04.2023 по справі 755/3385/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/3385/18 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/2243/2023 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Остер, Чернігівської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні дитину 2018 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду І-ї інстанції, 27 грудня 2017 року приблизно о 04 год 19 хв. ОСОБА_7 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, прибули за адресою: м. Київ, бул. Перова, 32, де розташована цілодобова зона 24/7 обслуговування клієнтів відділення банку «Альфа Банк», з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення за попередньою змовою групою осіб, а саме грошових коштів, які знаходились у терміналі «Айбокс».

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 підійшов до вхідних дверей відділення вищезазначеного банку та за допомогою пластикової картки відчинив вхідні двері та проник до даного приміщення банку. В цей час невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, залишилась біля входу до приміщення відділення банку «Альфа Банк» з метою спостереження за навколишньою обстановкою та не викриття злочинних дій.

У подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні відділення банку «Альфа Банк», підійшов до терміналу «Айбокс» та за допомогою ключів, які мав при собі, спробував відчинити даний термінал з метою заволодіння грошовими коштами, які знаходились у ньому, проте не зміг підібрати ключ, яким би можливо було відчинити даний термінал. Після чого ОСОБА_7 підійшов до вхідних дверей відділення банку «Альфа Банк» та взяв у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, «фомку» за допомогою якої у подальшому намагався відчинити термінал «Айбокс» шляхом віджиму корпусу даного терміналу.

У цей момент до відділення банку «Альфа Банк» під`їхали працівники патрульної поліції та служби приватної охорони «Венбест». ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що свій злочинний умисел довести до кінця не зможе, разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, почали втікати з місця вчинення кримінального правопорушення. У подальшому ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції неподалік місця вчинення кримінального правопорушення.

У результаті своїх дій ОСОБА_7 намагався викрасти грошові кошти, що знаходились у терміналі «Айбокс», у сумі 44123 грн 00 к.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Захисник зазначає, що вирок суду є необгрунтованим, таким, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, а наявні в матеріалах кримінального провадження докази та покази свідків не доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Вказує, що судом першої інстанції в основу вироку покладені покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які містять суттєві суперечності та не узгоджуються між собою. Натомість, у допиті свідків сторони захисту судом необгрунтовано відмовлено.

Також, захисник зазначає про недопустимість доказів, а саме протоколу огляду місця події від 27.12.2017 року, з посиланням на те, що свідки зазначені у протоколі є, на думку захисника, вигаданими особами, оскільки свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , за викликом до суду не з`являлися, ухвали про привід свідків в судові засідання виконати не вдалося у зв`язку з тим, що не можливо встановити місце їх перебування.

Зазначене, на думку захисника свідчить про недопустимість доказу - протоколу огляду місця події від 27.12.2017 року, та, з урахуванням доктрини "плодів отруйного дерева" - інших похідних від протоколу доказів.

Також, вказує на недопустимість як доказу рапорту інспектора УПП у м. Києві від 27 грудня 2017 року ОСОБА_10 , оскільки він, всупереч Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, не містить ознак реєстрації, зокрема штампу вхідної кореспонденції, вхідного номеру, що свідчать про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні матеріали, які слугували підставою для внесення відомостей до ЄРДР.

Зазначає, що відеозапис камер відеоспостереження розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , отриманий органом досудового розслідування не у передбачений законом спосіб, та, окрім цього містить розбіжності у часі, а тому також має бути визнаний недоспустимим доказом.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на пошкодження цілісності упакування речових доказів, зокрема, зазначає, що в судовому засіданні було оглянуто ряд речових доказів, та встановлено, що пакети в яких вони перебували були пошкоджені, та, окрім того, підписані та скріплені печатками невідомих осіб. При цьому, речові докази: шапка, шапка типу "балаклава" та рукавиці, взагалі були відсутні, та майже через рік розгляду справи судом прокурор надав на огляд ці речові докази.

Захисник звертає увагу також на те, що матеріали кримінального провадження не містять висновків експертів, проте містять квитанції про сплату виконаних експертиз. Так, зазначає, що стороною обвинувачення не був долучений висновок експерта № 8-1/87, тому що, у вказаному висновку зазначено, що слід руки з найбільшими розмірами 124х48 мм залишений не ОСОБА_7 , а іншою особою, а також не долучено висновок ексрперта від 26.02.2018 № 10-1/58, відповідно до якого при дослідженні шапки типу "балаклава" виявлено поодинокі клітини, проте жодної ідентифікації з ОСОБА_7 не встановлено.

Також, захисник звертає увагу на те, що в даному кримінальному провадженні наявні підстави для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, прокурор вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_7 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, який, у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, до вчинення якого цілеспрямовано готувався, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, вину не визнає, у скоєному не кається.

Зазначене, на думку прокурора, свідчить про антисоціальну поведінку обвинуваченого та неможливість його виправлення та перевиховання без застосування до нього реальної міри покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечували проти апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який підтримав власну апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення апеляційних вимог захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ззадоволенню не підлягають, із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.

Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, та про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на сукупності допустимих, достовірних та достатніх для цих висновків доказів, які повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, спростовуються сукупністю зібраних, безпосередньо досліджених та оцінених у відповідності до вимог ст. 94 КПК України доказів.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, не визнав повністю та зазначив, що 27 грудня 2017 року приблизно з 20-21 годин і до 04 години ранку наступного дня перебував у свого знайомого. Зранку коли ішов додому, почув крики, бігли люди, він перелякався та теж побіг і потім йому почали кричати: «Стій, поліція». Коли він зрозумів, що це поліцейський, то зупинився і не чинив опору. Зазначив, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 його обмовили. Покрити збитки він погодився так як розумів, що від нього ніхто не відстане, сказав це у стані афекту.

Незважаючи на позицію обвинуваченого стосовно невизнання вини у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, його винуватість доводиться наступними доказами:

Допитаний в суді першої інстанції представник потерпілогоОСОБА_21 показав, що 27 грудня 2017 року намагались зламати термінал ТОВ «Айбокс» «Альфа Банк». Зазначеним пошкодженням завдано шкоду на суму 7 418 грн 60 копгрошові кошти, які були у терміналі викрасти не вдалося. ОСОБА_7 зустрічав в офісі, коли останній пропонував відшкодувати завдані збитки.

Допитаний свідок ОСОБА_10 показав, що він в той час, працював у поліції та за викликом прибув на місце злочину, де помітив двох осіб. Одна з яких перебувала біля входу до банку, а інша знаходилась всередині банку. Коли ОСОБА_10 вийшов із автомобіля, то особа, яка знаходилась на вулиці, побігла та зникла з місця злочину. Інший учасник, який знаходивсь у відділені банку, теж став втікати, зняв із себе балаклаву та викинув її разом із залізним ломом, який мав при собі. Приблизно через 1 хвилину переслідування свідок ОСОБА_10 затримав втікача, яким виявився обвинувачений ОСОБА_7 .

Допитаний судом свідок ОСОБА_16 показав, що працює в ТОВ «Айбокс» та займається розміщенням терміналів, а також відповідає за їх безпеку. 27 грудня 2017 року до нього надійшло повідомлення про те, що відбувся страховий випадок їх терміналу, що знаходився у приміщенні банку «Альфа-Банк». Безпосереднім свідком протиправних дій він не був, проте коли прибув на місце події, то помітив пошкодження, які були завдані терміналу, а саме пошкоджені верхні двері, нижні двері та замок, на яких були вм`ятини.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що працює дільничним офіцером поліції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві. Свідком вчинення самого кримінального правопорушення він не був, але на місці події бачив пошкоджений термінал «Айбокс» та обвинуваченого, про якого йому колеги повідомили, що це є особа, яка була затримана біля відділення банку.

Допитана свідок ОСОБА_11 показала, що о 04 год 00 хв, здійснювала патрулювання з напарником ОСОБА_10 , з яким поїхали на місце події. Біля «Альфа-Банк», помітила, як з відділення даного банку вибігли дві особи та побігли поміж будинки. Напарник її побіг за обвинуваченим та згодом його затримав, а вона переслідувала іншу невстановлену особу, яка між будинками сіла в синій автомобіль марки «Ланос» та залишила місце події. Коли обвинуваченого затримали, то він став вигадувати історію про те, що він тут заблудився, оскільки не місцевий, а приїхав у гості до друга.

Допитаний свідок ОСОБА_12 показав, що на момент вчинення кримінального правопорушення працював спеціалістом з обслуговування клієнтів у ПАТ «Альфа Банк». Після 04 год 00 хв прибув до банку, де помітив обвинуваченого, який був закований у кайданки.

Допитаний свідок ОСОБА_18 показав, що він 27 грудня 2017 року разом з товаришем по імені ОСОБА_19 прибули на місце події. Там він бачив, що працівники поліції уже побігли за одним із підозрюваних та затримали обвинуваченого ОСОБА_7 десь на відстані 50 м від банку. При затримані ОСОБА_7 повідомив, що до нього під`їхав автомобіль з якого вийшли незнайомі йому особи та попросили постояти на вулиці на дверях.

Свідок сторони захисту ОСОБА_20 показав, що26 грудня 2017 року ОСОБА_7 прийшов до нього, було темно, десь 21 год та пішов о 4 год або 4 год 30 хв. Він його не проводжав, не знає чи пішов він пішки, чи поїхав на транспорті. Десь через пів години до нього прийшли двоє чоловіків не у формі, спитали чи знає він ОСОБА_7 і сказали, щоб він чекав виклику в поліцію, але його так і не викликали.

Колегія суддів вважає покази представника потерпілого та свідків, такими, що не викликають сумніву у їх достовірності для встановлення вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих правопорушень, оскільки вони є послідовними, не протирічливими, та такими, що узгоджуються з дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме:

- рапортом інспектора УПП у м. Києві від 27 грудня 2017 року, відповідно до якого під час патрулювання у Дніпровському районі м. Києва 27 грудня 2017 року надійшло повідомлення з охоронної компанії про те, що за адресою: м. Київ, бул. Перова, 32, спрацювала сигналізація у відділенні банку «Альфа-Банк», невідомі зламали відділення (т. 2 а.с. 75).; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27 грудня 2017 року та результат особистого обшуку затриманого, відповідно до якого о 05 год. 00 хв. затримано ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, безпосередньо після вчинення злочину (т. 2 а.с. 99-101); протоколом огляду місця події від 27 грудня 2017 року з фототаблицею (т. 2 а.с. 76-78, 79-80); протоколом огляду місця події від 27 грудня 2017 року з фототаблицею (т. 2 а.с. 81, 82-83); довідкою ТОВ «Айбокс» №567від 27 грудня 2017 року (т. 2 а.с. 85); довідкою ТОВ «Айбокс» №43від 12 лютого 2018 року (т. 2 а.с. 87); протоколом огляду від 28 грудня 2017 року , об`єктом огляду якого є диск DVD, об`ємом 4,7 Гб, «Verbatim»з написом «Матеріали записів з камер відеоспостереження 27.12.2017, м. Київ, б. Перова, 32», який наданий на письмовий запит супровідним листом представником ПАТ «Альфа-банк». При запуску через СD-ром на ньому знаходяться 3 відеофайли формату МР4, загальним об`ємом 341 Мб, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції (т. 2 а.с. 90-97); протоколом огляду речей від 28 грудня 2017 року з фототаблицею(т. 2 а.с. 102, 103-107); речовими докази у кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 98, 108-109, 112, 114).

Вищезазначені, досліджені безпосередньо судом першої інстанції докази суд апеляційної інстанції вважає належними, допустимими та в сукупності достатніми для встановлення існування обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та які у своїй сукупності вказують на умисний характер дій обвинуваченого і відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_7 злочину та його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_7 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність "поза розумним сумнівом" винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає вірною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) крадіжку вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням до іншого приміщення.

Доводи апеляційної скарги захисника на заперечення винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції та знайшли належну оцінку у вироку.

З матеріалів провадження вбачається, що доводи сторони захисту про недопустимість доказів, а саме: протоколу огляду місця події від 27.12.2017 року та похідних від протоколу доказів, рапорту інспектора УПП у м. Києві від 27 грудня 2017 року ОСОБА_10 , а також відеозапису камер відеоспостереження розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , були ретельно перевірені судом, що знайшло своє відображення в оскаржуваному вироку.

При цьому, колегія суддів погоджується з мотивами суду першої інстанції, за яких суд відхилив як безпідставні доводи захисника про визнання недопустимими зазначених доказів.

Нових даних на підтвердження доводів захисника щодо необхідності визнання вказаних доказів недопустимими, які не були перевірені чи враховані судом першої інстанції, до апеляційного суду не надано.

Що стосується доводів захисника про відсутність в матеріалах кримінального провадження висновків експертів від 10.01.2018 № 8-1/87 та від 26.02.2018 № 10-1/58, то колегія суддів звертає увагу на те, що захисник ОСОБА_8 ознайомилась з усіма матеріалами досудового розслідування № 12017100040017143 від 27 грудня 2017 року, зокрема і зазначеними висновками експертів та не була позбавлена можливості самостійно надати вказані докази, які, на її переконання, свідчать на користь обвинуваченого. При цьому, в ході судового розгляду прокурор не наполягав на дослідженні цих висновків судом, з тих підстав, що вони не містять інформації, яка б мала значення для встановлення обставин вказаної справи.

Твердження захисника ОСОБА_8 про пошкодження цілісності упакування речових доказів, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції 26 жовтня 2021 було досліджено речові докази, порушень вимог ст. 100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, не встановлено (т. 3, а.с. 182-186).

Зважаючи на вищевикладене, твердження сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що положення п.10 ч.1 ст.284 КПК України (щодо закриття провадження) введені в дію 15 березня 2018 року, вони не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін (п. 4 § 2 Прикінцевих положень Закону №2147- VIII від 03.10.2017)

Таким чином, з огляду на вищевикладене, а також те, що відомості про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України були внесені до ЄРДР 27.12.2017 року, обвинувальний акт направлено до суду 01 березня 2018 року, положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, всупереч доводам захисника ОСОБА_8 не підлягають до застосування в цьому кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 внаслідок м`якості, колегія суддів вважає неперконливими.

За змістом положень ст. 50 КК України покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, відсутність обставин, які у відповідності до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що у відповідності до ст. 67 КК України обтяжують покарання.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції визнав за необхідне призначити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

При цьому, з урахуванням того, що обвинувачений виховує дитину 2018 року народження, беручи до відома досудову доповідь складену в.о. начальника Дніпровського РС Київського МВ з питань пробації (відповідно до якої ймовірність вчинення обвинуваченим повторного правопорушення є середньою та виправлення особи без позбавлення або обмеження волі є можливе та становить низький ризик небезпеки для суспільства),суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, а тому звільнив останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до частини 1 статті 75 КК (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, ст. 75 КК України застосовується до особи лише у тому випадку, коли для цього є умови і підстави.

На думку колегії суддів, мотиви прийнятого судом рішення про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, є обґрунтованими і правильними, оскільки призначене обвинуваченому покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, є таким, що відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого, а також є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав вважати призначене ОСОБА_7 покарання явно несправедливим через м`якість, апеляційним судом не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що підстави для скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні поданих апеляційних скарг слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України - без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: