Рішення

від 04.04.2023 по справі 390/1694/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/1694/22

Провадження № 2/390/252/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"04" квітня 2023 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

при секретарі - Міхневич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державної установи «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Державна установа «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України»(далі - ДУ «Кіровоградський ОЦКПХ МОЗ України», позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-2) на її користь суму франшизи у розмірі 2500 грн, а також судові витрати у розмірі 2481 грн.

Рух справи

12.12.2022 справа надійшла до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

12.01.2023 ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області позовну заяву залишено без руху.

09.02.2023 ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області провадження по цивільній справі відкрито.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.08.2021 у місті Кропивницькому, біля будинку 19/2 по вул. Островського, приблизно о 17 год. 00 хв., сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Mitsubishi Pajero, д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та Mitsubishi L200, д.н. НОМЕР_2 , який належить позивачу. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.09.2021 (справа №404/5897/21) винним у вчиненні зазначеної ДТП визнано ОСОБА_1 . Згідно із полісом №204291345 обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ СК «ВУСО» здійснила розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача із урахуванням зносу та визначила його на рівні 8607,74 грн (вартість робіт - 4659 грн, вартість матеріалів - 3948,74 грн). Разом із тим, ПрАТ СК «ВУСО» визначили суму страхового відшкодування, яке підлягає сплаті позивачу, в розмірі - 4673,12 грн, обґрунтувавши тим, що сума страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи, яка складає 2500 грн. Як вбачається з полісу №204291345, страхувальником транспортного засобу, яким було завдано позивачу збитки, був ОСОБА_2 , а особою, яка завдала збитки, є ОСОБА_1 . Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона буде передбачена договором страхування. У зв`язку із цим, позивач просить стягнути солідарно із страховика та особи, яка завдала збитків суму франшизи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримують в повному обсязі, просить задовольнити, не заперечує проти заочного рішення справи.

Позиції відповідачів

Відповідач-1 ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідач-2 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Оскільки, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися в судове засідання без поважних причин і не подали відзив, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд згідно вимог ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Позиція третьої особи

Представник ПрАТ СК «ВУСО» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Обставини справи, зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.09.2021 (справа №404/5897/21, провадження №3/404/2076/21) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу. З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 о 16 год. 50 хв. 03.08.2021 у місті Кропивницькому, по вул. Островського, 19/2, керуючи автомобілем Mitsubishi Pajero, д.н. НОМЕР_1 , по пров. Василівському та при виїзді на перехрестя із вул. Островського, не надав перевагу в русі автомобілю Mitsubishi L200, д.н. НОМЕР_2 , який рухався з правого боку та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.16.12 ПДР України (а.с.5).

Власником автомобіля Mitsubishi L200, д.н. НОМЕР_2 , є ДУ «Кіровоградський ОЛЦ ДСЕСУ» (а.с.6).

Із поліса №204291345 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що ОСОБА_2 застрахував автомобіль Mitsubishi Pajero, д.н. НОМЕР_1 , у ПрАТ СК «ВУСО» (а.с.7).

Згідно із відповіді ПрАТ СК «ВУСО» сума страхового відшкодування складає: 4659 грн + 3948,74 грн - 1434,62 грн - 2500 грн = 4673,12 грн, де 4659 грн - вартість робіт, 3948,74 - вартість матеріалів, 1434,62 - ПДВ, 2500 грн - франшиза (а.с.9-10). Як вбачається із платіжного доручення №43987 від 06.09.2021 ПрАТ СК «ВУСО» сплатило ДУ «Кіровоградський ОЛЦ МОЗ України» 4673,12 грн (а.с.18).

Відповідно до наказу МОЗ України від 02.06.2021 Державна установа «Кіровоградський обласний лабораторний центр МОЗЗ України» змінила назву на Державна установа «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (а.с.11-13).

Позивач звертався із листом-претензією до ОСОБА_1 12.01.2022 (а.с.14-17).

Згідно із відповіді ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28).

Застосовані норми права та правові висновки Верховного Суду

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо вимог до позивача про відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктами 1.4, 1.7 ст.1 цього Закону визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до вимог ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з вимогами ст.6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Приписами п.22.1 ст.22 цього ж Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст.12 згаданого Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Приписами ст.1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав на те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до вимог ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.

Припис пункту 36.3 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали.

Згідно зі ст.36.6 цього ж Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (частина перша статті 1190 ЦК України).

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 ЦК України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частина перша статті 544 ЦК України).

Оцінка доказів та позиція суду

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 винний у вчиненні ДТП 03.08.2021 у місті Кропивницькому, внаслідок якої завдана шкода автомобілю, який належить позивачу. Із матеріалів справи також вбачається, що відповідачу частково відшкодовано третьою особою завдану шкоду, за виключенням суми франшизи в розмірі 2500 грн. Як вбачається зі ст.36.6. Закону № 1961-IV, сума франшизи має бути стягнута або із страхувальника або із особи, відповідальної за завдані збитки. Солідарна вимога до обох можлива у випадку, встановленому договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Проте у цьому випадку суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення у солідарному порядку із відповідачів завданої шкоди потерпілій особі. Тому позов слід задовольнити частково, стягнувши заподіяну шкоду із особи, відповідальної за збитки, та відмовивши у вимозі солідарного стягнення.

Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

З відповідача-1 на користь позивача слід стягнути судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 235, 258-260, 263-265, 272, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Державної установи «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО», про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України»суму франшизи у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн - сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано..

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Державна установа «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. Тобілевичів, б.24, ЄДРПОУ 38435613, e-mail: kirolcdsesu@gmail.com;

відповідач-1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач-2 - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;

третя особа - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО», ЄДРПОУ: 31650052, адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, б.31.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О. Квітка