Рішення

від 24.04.2023 по справі 679/1128/22

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/679/68/2023

Справа № 679/1128/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: судді Стасюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Плазій Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду м. Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк» (станом на час розгляду справи відповідачем здійснено державну реєстрацію зміни назви на АТ «Сенс-Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., про визнання виконавчого напису, вчиненого 15.02.2022 року, зареєстрованого у реєстрі за №24716 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 24548,73 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2022 року вона дізналась про вчинення 15.02.2022 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. виконавчого припису № 24716 щодо стягнення з неї на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 24548,73 гривень.

Жодних повідомлень про усунення порушень умов кредитного договору, чи наявності заборгованості для неї не надходило, а відтак категорично заперечує, щодо існування у неї будь-якої заборгованості.

Вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням норм діючого законодавства, сума заборгованості є необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.11.2022 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Задоволено клопотання позивачки про витребування у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В. копій матеріалів нотаріальної справи на підставі яких вчинено виконавчий напис за № 24716 від 15.02.2022 року.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.11.2022 року задоволено заяву позивачки про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №24716 від 15.02.2022 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 24548,73 гривень у виконавчому провадженні № 69701375 відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабачуком Р.М., до набрання рішенням суду законної сили.

23.01.2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача АТ «Сенс-Банк» на позовну заяву. У відзиві представник зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки такі є необґрунтованими та безпідставними. Позивачка отримувала кредитні кошти, вимоги за кредитними зобов`язаннями не виконала, була повідомлена про необхідність погашення заборгованості протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги кредитора, однак погашення заборгованості не здійснила, що і стало підставою для зверненння з заявою про вчинення виконавчого напису. Крім того, представником відповідача до відзиву долучено документи, які свідчать про зміну назви відповідача АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс-Банк».

22.03.2023 року Нетішинським міським судом Хмельницької області винесено ухвалу про застосування до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального Івано-Франківської області Личука Т.В. заходів процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.

21.04.2023 року, на виконання вимог ухвали суду від 22.03.2023 року з відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надійшли копії матеріалів нотаріальної справи на підставі яких вчинено оспорюваний виконавчий напис.

Будь-які інші процесуальні у справі не вчинялися.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.02.2022 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис № 24716 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 501328990 від 10.06.2021 року, яка виникла за період з 16.10.2021 року по 13.01.2022 року в розмірі 24548,73 гривень та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 1335,25 гривень, прострочена заборгованість за комісією та процентами 5436,29 гривень, строкова заборгованість за сумою кредиту 17777,19 гривень.

23.08.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. відкрито виконавче провадження № 69701375 на підставі виконавчого напису, вчиненого 15.02.2022 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. за реєстровим номером №24716 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» 25218,73 гривень заборгованості за кредитним договором № 501328990 від 10.06.2021 року.

Однак ОСОБА_1 у своїй позовній заяві вказувала, що жодних повідомлень, щодо заборгованості перед банком, а також вчинення виконавчого напису нотаріусом не отримувала та не знала, а відтак заперечує, щодо існування у неї будь-якої заборгованості.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Окрім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Пронотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, стаття 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Окрім того, у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

При цьому, на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення.

Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеномустаттею 84 Закону України "Про нотаріат".

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 13.10.2021 року №554/6777/17-ц

Однак, відповідачем не надано суду доказів, що позивачкою було отримано вимогу про усунення порушень за кредитним договором, що об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивачка не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

При цьому вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачкою відповідного повідомлення не містять, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що наявність таких обставин не свідчить про безспірний характер заборгованості, а тому при вчиненні виконавчого напису від 15.02.2022 року у приватного нотаріуса Личука Т.В. були відсутні підстави вважати безспірною заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, і відтак вказану нотаріальну дію приватним нотаріусом вчинено без дотримання вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та п.п.3.1 п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Разом з тим, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21.

З матеріалів нотаріальної справи вбачається, що укладений між АТ «Альфа Банк» та позивачкою кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, виконавчий напис вчинено за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору та доказів направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності підстав для вчинення виконавчого напису.

Таким чином, наявні правові підстави для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, то судом встановлено наступне.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Проте, будь-які докази на підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень, про які вона зазначає у позовній заяві, перерахування суми понесених витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить зобов`язати відшкодувати, а саме, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, рахунки), акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), пов`язаних з розглядом справи в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу.

Разом з тим, витрати, які позивачка понесла на оплату судового збору при зверненні до суду з позовною заявою та заявою про забезпечення позову в сумі 992,40 гривні та 496,20 гривень відповідно, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 133, 137, 141, 263-265, 274, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис, вчинений 15 лютого 2022 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович зареєстрований в реєстрі за №24716, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №501328990 від 10 червня 2021 року в сумі 24548,73 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати понесені на оплату судового збору в сумі 992,40 гривень та заяви про забезпечення позову в сумі 496,20 гривень, а всього 1488,60 гривень.

У стягненні з відповідача витрат на професійну правову допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2023 року.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; фактичне місце перебування (утримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор).

Відповідач: АТ «Сенс-Банк», юридична адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Р.М. Стасюк