Рішення

від 24.03.2023 по справі 376/655/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/655/23

Провадження № 2/376/487/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2023 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно вказане в позовній заяві.

До проведення судового засідання позивач підтримав позовні вимоги, просив суд справу слухати за його відсутності, подавши до суду відповідну заяву.

Представник відповідача, - Сквирської міської ради Київської області, в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідає вимогам абз. 1 ч. 6, п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України слідує, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів зокрема: якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого виконкомом Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 09 серпня 2021 року, за актовим записом № 188.

Спадкодавець залишив заповіт, посвідчений Дептівською сільською радою Конотопського району Сумської області від 18 липня 2019 року, за реєстром № 89, відповідно до якого, все своє майно заповів позивачу по справі.

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме, земельну ділянку, площею 2,4310 га., яка розташована на території Сквирської міської ради Київської області (в минулому - Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області), кадастровий номер 3224082100:03:007:0019, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія Р2 № 005162.

Позивач є спадкоємцем після смерті спадкодавця за заповітом, згідно ст. 1223 ЦК України, прийняв спадщину у встановлений законом строк та порядок.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому Свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Підпунктом 4.12 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Мін`юсту України за № 296/5 від 22.02.2012 року (зареєстрованого в Мін`юсті України від 22.02.2012 року за № 282/20595) передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (далі - Порядок).

При видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (п.п 4.14 п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 4.15 Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (п.п. 4.18. п. 4 Порядку).

При звернені до нотаріуса, позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно у формі Державного акту на право приватної власності на землю, отримати дублікат якого позивач не має можливості, оскільки це суперечить ч. 4 ст. 25 та ч. 11 ст. 346 ЦК України, згідно яких право власності припиняється у разі смерті власника.

Вказана обставина позбавляє позивача вступити у спадкові права на підставі та у спосіб передбачені законом, тому, на підставі вищевикладеного він вимушений звернутися до суду з відповідною вимогою. Іншим чином визнати право власності на спадкове майно за позивачем, окрім прийняття ним спадщини в судовому порядку, неможливо.

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за законом або заповітом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Суд, при вирішенні справи враховує, що стороною відповідача не надано у справі жодних доказів або заперечень щодо вимог позивача, тобто не виконано вимоги ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 30, 81, 83, 263, 265, 268, 280-283, 289 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 20, 1217, 1218, 1220, 1221, 1222, 1223, 1261, 1269, 1270, 1273, 1297 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Сквирської міської ради Київської області (адреса: вул. Богачевського, буд. 28 м. Сквира, Київська область, код ЄДРПОУ: 04054961), про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на земельну ділянку, площею 2,4310 га., яка розташована на території Сквирської міської ради Київської області (в минулому - Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області), кадастровий номер 3224082100:03:007:0019, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія Р2 № 005162, що належала - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя С. І. Віговський