Постанова

від 12.04.2023 по справі 927/734/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 927/734/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бернацька О.В.;

від відповідача: Чепурна Н.В.;

від третьої особи:Овчарук О.О.,

розглянувши апеляційні скарги Академії державної пенітенціарної служби та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року (повний текст рішення складено і підписано 20.02.2023 року)

у справі №927/734/22 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Академії державної пенітенціарної служби

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

про стягнення 2 016 949,96 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Академії Державної пенітенціарної служби (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - третя особа) про стягнення 2016949,96 грн, у тому числі: 1600080,93 грн основного боргу, 157365,94 грн пені, 18081,33 грн 3% річних та 241421,76 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" від 28.12.2021 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року у справі №927/734/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Академії державної пенітенціарної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 1 600080,93 грн боргу, 157 365,94 грн пені, 18 081,33 грн 3% річних, 241 421,76 грн інфляційних втрат, 30254,25 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Академія державної пенітенціарної служби звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року у справі №927/734/22 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Чернігівської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, за твердженням скаржника, судом першої інстанції не була надана правова оцінка, яким чином два постачальника і Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" виставляють рахунки за один і той же період грудень 2021 року і січень 2022 року.

При цьому, за твердження скаржника судом першої інстанції не була надано оцінки, що позивач не підтвердив направлення відповідачу актів приймання передачі, які б підтверджували обсяги спожитого відповідачем природного газу в спірний період, і як наслідок виникнення обов`язку у відповідача щодо оплати спожитого природного газу.

Також, скаржник вказав, що можливе порушення зобов`язання відповідачем сталось не лише в наслідок недодержання своїх обов`язків Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо строків заміни постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС, про що наголосив суд першої інстанції, але й у наслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), під впливом яких опинилось Академія Державної пенітенціарної служби.

Водночас, представник скаржника наголосив, що наявні всі підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати, зокрема, введення воєнного стану, ведення активних бойових дій, тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 року апеляційну скаргу у справі №927/734/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 року апеляційну скаргу Академії державної пенітенціарної служби на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року у справі №927/734/22 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції сплати судового збору.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Академії державної пенітенціарної служби на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року у справі №927/734/22 своєю ухвалою 15.03.2023 року.

Одночасно не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить змінити рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року у справі №927/734/22 виключивши з мотивувальної частини судового рішення наступні абзаци:

- на сторінці 14 рішення абзац 1 наступного змісту: «Судом встановлено, що 29.11.2021 відповідач уклав договір №24-1164/21-БО-Т на постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за умовами якого споживач (відповідач у справі) надав згоду постачальнику (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») на включення його до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС; а постачальник зобов`язався забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у реєстрі при дотриманні споживачем умов цього договору ( п.2.3, 6.4 договору від 29.11.2021)»;

- на сторінці 14 рішення абзац 2 наступного змісту: «Отже, зміну постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» повинен був здійснити у строк, який не перевищує 21 день з дати укладення договору яким змінено постачальника природного газу, тобто до 20.12.2021 включно.»;

- на сторінці 14 рішення абзац 4 наступного змісту: «Отже, зміну постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було проведено з порушенням встановленого главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи строку»;

- на сторінці 14-15 рішення абзац 11 наступного змісту: «Таким чином, відповідачем не доведено, що він вжив всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, а недодержання своїх обов`язків ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» щодо строків зміни постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання».

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Чернігівської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ст. 236, ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням скаржника суд першої інстанції викладаючи мотивувальну частину оскаржуваного рішення в порушення приписів ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, вийшов у рішенні за межі позовних вимог і навів аргументи, які не відносяться до предмету спору.

Скаржник вважає, що питання належного/неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" умов договору постачання природного газу від 29.11.2021 року №24-1164/21-БО-Т не могло бути предметом дослідження та оцінки судом в рамках справи №927/734/22.

При цьому, за твердження скаржника відповідні дії суду першої інстанції мають наслідком позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" можливості здійснити захист своїх прав та законних інтересів в рамках окремого судового провадження у майбутньому, довести відсутність своєї вини при виконанні умов договору постачання природного газу від 29.11.2022 року №24-1164/21 БО-Т, що є неприпустимим та підставою для внесення змін до мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року у справі №927/734/22. Об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з апеляційною скаргою Академії державної пенітенціарної служби на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року у справі №927/734/22 в одне апеляційне провадження.

30.03.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.203 року у справі № 927/734/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Академії державної пенітенціарної служби - без задоволення.

Крім того, представник позивача, зокрема у відзиві зазначив, що оформлення актів приймання-передачі газу лежить на споживачу (відповідачу), який має ґрунтуватися на фактичних показниках лічильників станом на 01 число місяця, що настає за місцем постачання газу та надіслати їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу постачальнику.

При цьому, за твердженням позивача, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдінг» здійснювалося у різні проміжки часу у спірних місяцях по різних об`єктах, судом таку обставину встановлено, тому твердження відповідача, що судом першої інстанції не надана правова оцінка, яким чином два постачальника і Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» і Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдінг» виставляють за однин і той же період грудень 2021 року та січень 2022 року є безпідставною та необґрунтованою.

Також, представник позивача наголосив, що сам факт введення воєнного стану не можу вважаться належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Проте, відповідач не довів обставин, які виникли у зв`язку з війною та безпосередньо вплинули на його можливість виконати свій обов`язок по сплаті вартості спожитого природного газу, а також не довів зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання по оплаті газу та військовими діями.

10.04.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу третьої особи, відповідно до якого відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.

При цьому, представник відповідача, зокрема у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що порушення грошового зобов`язання Академією державної пенітенціальної служби сталася саме в наслідок недодержання своїх обов`язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо строків заміни постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС.

Водночас, представник відповідача наголосив, що постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не було виконано обов`язок щодо внесення відповідних відомостей до інформаційної платформи про відповідача як споживача з ЕІС-кодом 56хS00008FVW007.

Крім того, представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що «зміну постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було проведено з порушенням встановленого главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи строку».

Представник Академії державної пенітенціарної служби в судовому засіданні 12.04.2023 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги Академії державної пенітенціарної служби та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні 12.04.2023 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи своєї апеляційної скарги просив її задовольнити, відмовити в задоволенні апеляційної скарги Академії державної пенітенціарної служби.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалі справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 року № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 809 і від 09.12.2020 року № 1236» (далі - Постанова КМУ № 1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1378/27823, який застосовується судом у редакції на час спірних правовідносин (далі - «Кодекс ГТС»).

У відповідності до положень п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (т.1 а.с.28-41).

Відповідно до п. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу TOB «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор Газотранспортної системи України».

Відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно п. 5 глави 3 розділуКодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.

Відповідно до п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Згідно п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року (далі - правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог ст.ст. 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501.

Відповідно до п. 4.2. розділу IV публічного типового договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Академією Державної пенітенціарної служби (споживач) було підписано Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» від 28.12.2021 року (далі - типовий договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, то визначені цим договором.

Обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09. 2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Згідно п. 3.1 Типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.1-4.4 Типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору; укласти в установленому порядку договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ або договір транспортування природного газу з Оператором ГТС (для прямих споживачів) для набуття права на правомірний відбір газу із газорозподільної системи та фізичну доставку газу до межі балансової належності об`єкта споживача; знімати фактичні показання комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані постачальнику у спосіб, визначений на веб-сайті Постачальника. Споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.п. 1-2, 5 п. 5.2 Типового договору)

Згідно п.п. 11.1, 11.3 типового договору останній набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.

Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.

Протягом строку дії Договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей Договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).

Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 24.11.2021 року між відповідачем (споживач - ЕІС код 56ХS00008FVLW007) та АО «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» (Оператор ГРМ) було укладено договір №42АВ290-28633-21/К-42 про закупівлю послуг розподілу природного газу (т.2 а.с.12).

Згідно з листом Оператора ГТС від 09.06.2022 року споживач з ЕІС кодом 56ХS00008FVLW007 (ЕІС код відповідача) був закріплений за постачальником останньої надії Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» у період з 30.10.2021 року по 28.01.2022 року. Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС кодом 56ХS00008FVLW007 у вказаний період та внесений в алокацію постачальника останньої надії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» становить: з 01.11.2021 року по 30.11.2021 року - 15 362,04 куб м, з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року - 22 523,96 куб м, з 01.01.2022 року по 28.01.2022 року - 16 959,24 куб м. (т.1 а.с.32-41).

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 року № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу не перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр.

У період з 01.12.2021 року по 31.01.2022 року і надалі ціна розраховувалася відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №809, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року №1102.

З 01.12.2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача (т.1 а.с.14-15).

Так, матеріали справи містять рахунки на оплату, які були направлені відповідачу за типовим договором, що підтверджується списками згрупованих відправлень (наявні в матеріалах справи):

- № 30527 за період 1-30 листопада 2021 на суму 258082,27 грн;

- № 1271 за період з 1-31 грудня 2021 на суму 884985,32 грн;

- № 6004 від 10.02.2022 за період з 1-31 січня 2022 року на суму 1600080,93 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем останньому була направлена вимога про сплату заборгованості за спожитий газ за типовим договором в сумі 1600080,93 грн станом на 13.05.2022 року ( том. 1, а.с. 70-74).

У позовній заяві позивач, зокрема, зазначає, що заборгованість в розмірі 1600080,93 грн за спожитий газ за типовим договором відповідачем не сплачена, що і стало підставою для подання позову.

Відповідач в свою чергу заперечує проти вищевикладеного та посилається на те, що на підставі типового договору згідно акта № 17697/2 приймання-передачі природного газу від 28.12.2021 року за період з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року на суму 307886,54 грн розрахувався в повному обсязі згідно платіжного доручення № 6392 від 28.12.2021 року; за спожитий у грудні 2021 року та січні 2022 року природній газ він розрахувався повністю безпосередньому постачальнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відповідно до договору на постачання природного газу №24-1164/21-БО-Т від 29.11.2021 року та додаткової угоди №1 від 28.12.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Академією Державної пенітенціарної служби (споживач) було укладено договір №24-1164/21-БО-Т (далі - договір від29.11.2021 року), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідності до п. 1.5 договору від 29.11.2021 року у разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює (ють) оператор (и) газорозподільних мереж, а саме: AT «Дніпропетровськгаз», AT «Київоблгаз» та AT «Хмельницькгаз», з якими споживач уклав відповідний договір.

Згідно п.п. 2.1, 2.1.3 договору від 29.11.2021 року постачальник передає споживачу з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) газ обсягом 478,6 тис. куб. м., у тому числі по місяцях грудень 2021 року - 92,5 тис. куб. м., січень 2022 року - 57,3 тис. куб. м. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (далі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору від 29.11.2021 року).

Відповідно до п. 3.5. договору від 29.11.2021 року приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу

Згідно п.п. 6.2, 6.4 договору від 29.11.2021 року споживач зобов`язаний, зокрема, самостійно контролювати власне використання природного газу за цим Договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі: невключення/виключення споживача до /з Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС.

Постачальник зобов`язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотриманні споживачем умов цього Договору.

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору від 29.11.2021 року).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до договору від 29.11.2021 було підписано додаткову угоду №1 від 28.12.2021 року, якою пункт 2.1. договору викладено у новій редакції, зокрема, визначено обсяги (об`єми) замовленого природного газу з грудня 2021 по грудень 2022 роки.

Так, за твердженням відповідача, згідно рахунку-фактури №24-1164/21-БО-Т/12/21 від 28.12.2021 TOB «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було виставлено Академії Державної пенітенціарної служби вартість на замовлений та спожитий обсяг природного газу за грудень 2021 в розмірі 1531244,56 грн (том, 1, а.с. 118).

Відповідно до платіжного доручення №6379 від 28.12.2021 року відповідачем було проведено оплату за спожитий природний газ в грудні 2021 року за вказаним рахунком в сумі 1531244,56 грн.

Згідно Акта приймання-передачі газу від 20.05.2022 року №24-1164/21-БО-Т/Б21 за спожитий природний газ за період січень-квітень 2022 року, наданого TOB «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відповідачем сплачено 1364960,75 грн, що підтверджено платіжним дорученням №720 від 20.05.2022 (том 1, а.с. 120-121)

З огляду на викладене, відповідач вважає, що повністю розрахувався за спожитий в грудні 2021 року та січні 2022 року природний газ безпосередньому постачальнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», відповідно до договору постачання природного газу №24-1164/21-БО-Т від 29.11.2022 року та до додаткової угоди №1 від 28.12.2021 року.

Із відомостей з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо реєстрації в комерційному портфелі ГК «Нафтогаз Трейдинг» споживача з ЕІС кодом 56ХS00008FVLW007 - відповідача по справі вбачається:

- на віртуальній точці 56ZG-DSO-360000A об`єкта відповідача (оператор ГРМ - ТОВ «Хмельницькгаз») ГК «Нафтогаз Трейдінг» здійснював постачання природного газу з 30.01.2022 року;

- на віртуальній точці 56ZG-DSO-180000С об`єкта відповідача (оператор ГРМ - ТОВ «Київоблгаз») ГК «Нафтогаз Трейдінг» здійснював постачання природного газу з 05.12.2021 року;

- на віртуальній точці 56ZG-DSO-060000V об`єкта відповідача (оператор ГРМ - ТОВ «Дніпропетровськгаз») ГК «Нафтогаз Трейдінг» здійснював постачання природного газу з 04.12.2021 року.

ЕІС - віртуальної точки ГК «Нафтогаз України» ГК «Нафтогаз Трейдинг»

постачання постачання

56ZG-DSO-360000A по 28.01.2022 року з 30.01.2022 року

56ZG-DSO-180000С по 04.12.2021 року з 05.12.2021 року

56ZG-DSO-060000V по 03.12.2021 року з 03.12.2021 року

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач був зареєстрований за постачальником ГК «Нафтогаз Трейдинг» з датами початку постачання: Хмельницькгаз -30.01.2022 року, Київоблгаз - 05.12.2021 року, Дніпропетровськгаз - 04.12.2021 року; а відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС підтверджуються остаточні відбори природного газу відповідачем у постачальника ГК «Нафтогаз Трейдинг» в грудні 2021 року, січні 2022 року з початком відбору природного газу по віртуальній точці Хмельницькгаз з 30.01.2022 року, ( т.2 а.с. 102-108).

Тобто, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Нафтогаз Трейдинг» здійснювалося у різні проміжки часу у спірних місяцях по різних об`єктах.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (відповідача), що судом першої інстанції не була надана правова оцінка, яким чином два постачальника і Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" виставляють рахунки за один і той же період грудень 2021 року і січень 2022 року.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що можливе порушення зобов`язання відповідачем сталось в наслідок недодержання своїх обов`язків Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо строків заміни постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС, колегія суддів відзначає наступне.

Як зазначено судом першої інстанції, згідно з п.7 розділу ІV Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, зміна постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється в порядку, визначеному главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, та з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу» щодо зміни постачальника протягом періоду, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачем (чи за дорученням споживача його постачальником) зміни постачальника.

При цьому, відповідно до п. 1 розділу ІV Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1080 від 10.06.2020 року, № 1752 від 23.09.2020 року, № 416 від 03.05.2022 року цей розділ Правил встановлює порядок зміни постачальника природного газу споживачами, що не є побутовими, крім випадків початку постачання природного газу постачальником «останньої надії» та зміни споживачем, що не є побутовим, постачальника «останньої надії» на іншого постачальника.

Водночас, колегія суддів відзначає що Оператор газорозподільних систем (Постачальник) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» зобов`язаний згідно з підпунктом 2 пункту 6.4. договору постачання природного газу №03-1273/21-БО-Т та частини 3 пункту 9 Правил постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496, забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» зміну постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було проведено з порушенням підпункту 2 пункту 6.4. договору постачання природного газу №03-1273/21-БО-Т та частини 3 пункту 9 Правил постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року №2496.

Об`єднана палата Верховного Суду в своїй постанові від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 пояснила, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не надано належних і допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів на спростування вищевказаних доводів, зокрема, щодо неможливості вчасної, з моменту підписання договору реєстрації на інформаційній платформі Оператора ГТС даних відповідача.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до умов типового договору направляв рахунки за спожитий газ у спірному періоді та акти приймання-передачі природного газу на адресу відповідача. Отримання вказаних рахунків та актів підтверджується відповідачем у листах від 21.02.2022 року №13/465 на адресу позивача, від 21.02.2022 року № 13/466 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдинг», від 23.09.2022 року №13/2260, направленому Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (т.1 а.с.125-126, т.2 а.с.23-27).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що позивач не підтвердив направлення відповідачу актів приймання передачі, які б підтверджували обсяги спожитого відповідачем природного газу в спірний період, і як наслідок виникнення обов`язку у відповідача щодо оплати спожитого природного газу.

Відповідно до п.4.2 типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

За умовами п.3.4 договору постачання природного газу від 29.11.2021 року постачальник ( Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдинг») із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС на Споживач (відповідач) здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного Споживачем обсягу природного газу.

Отже, відповідач, споживаючи природній газ відповідно до умов типового договору та у подальшому на підставі укладеного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдинг», мав доступ до Інформаційної платформи Оператора ГТС, здійснював щоденний моніторинг фактично відібраного природного газу, підписував із Оператором ГРМ акти наданих послуг з розподілу природного газу, отримував рахунки та акти наданих послуг від позивача та Товакриства з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдинг», а тому був обізнаний щодо обсягу спожитого газу та від якого постачальника він був отриманий.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено, що він вжив всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, а недодержання своїх обов`язків Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз Трейдинг» щодо строків зміни постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (третьої особи), що суд першої інстанції викладаючи мотивувальну частину оскаржуваного рішення в порушення приписів ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, вийшов у рішенні за межі позовних вимог і навів аргументи, які не відносяться до предмету спору, зокрема, щодо питання належного/неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" умов договору постачання природного газу від 29.11.2021 року №24-1164/21-БО-Т, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто, вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням, тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі № 908/1833/19.

Так, предметом розгляду даної справи є стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, який виник у відповідача, зокрема, в результаті неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання та несвоєчасної реєстрації на інформаційній платформі Оператора ГТС даних відповідача.

Отже, Господарський суд Чернігівської області при постановлені оскаржуваного рішення не вийшов за межі позовних вимог.

Разом з цим, твердження скаржника, що відповідні дії суду першої інстанції мають наслідком позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" можливості здійснити захист своїх прав та законних інтересів в рамках окремого судового провадження у майбутньому, довести відсутність своєї вини при виконанні умов договору постачання природного газу від 29.11.2022 року №24-1164/21 БО-Т, не спростовують висновків суду, зокрема щодо зволікання третьою особою у вчиненні відповідних дій після підписання договору постачання природного газу від 29.11.2021 року №24-1164/21-БО-Т.

Щодо твердження скаржника (відповідача), що наявні всі підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати, зокрема, введення воєнного стану, ведення активних бойових дій, тощо, колегія суддів відзначає наступне.

За змістом ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

На підставі наведеного, відповідач зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

Відповідно до п. 4.4 типового договору відповідач зобов`язаний був оплатити спожитий ним газ до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року поставив відповідачу природний газ в об`ємі 22,52396 тис. м3. на загальну суму 1192871,86 грн, з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року поставив відповідачу природний газ в об`ємі 16,95924 тис. м3. на загальну суму 715095,61 грн, заборгованість відповідача за вказаний період згідно рахунку № 6004 від 10.02.2022 року становить 1600080,93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18

З огляду на викладене, враховуючи умови типового договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1600080,93 грн.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що якщо відповідач вважає, що він безпідставно сплатив кошти за спожитий природний газ в спірний період саме третій особі то відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом та доводити ці обставини в іншому судовому процесі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, колегія суддів, відзначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Із врахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за договором, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 157365,94 грн, 3 % річних в розмірі 18081,33 грн та інфляційні втрати в розмірі 241421,76 грн.

Колегія суддів, перевіривши заявлений до стягнення розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 157365,94 грн, 3 % річних в сумі 18081,33 грн та інфляційні втрати в сумі 241421,76 грн, тобто в межах заявлених вимог.

Щодо твердження скаржника (відповідача), що наявні всі підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати, зокрема, введення воєнного стану, ведення активних бойових дій, колегія суддів відзначає наступне.

Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення Відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов`язання. Не є підставами звільнення від відповідальності, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України).

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.

Згідно з п.10.1, 10.3, 10.4 Типового договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення, надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, останні не містять, а скаржником (відповідачем) не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів відсутності можливості своєчасної оплати за поставлений природній газ та повідомлення позивача у відповідності до п. 10.4 Типового договору про настання форс-мажорних обставин які не дають можливості своєчасно провести розрахунки.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №922/2394/21.

Посилання відповідача на те, що з 24.02.2022 по теперішній час в Україні введено воєнний стан не є належною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки з урахуванням п.4.4 Типового договору за отриманий у грудні 2021 природній газ відповідач зобов`язаний був розрахуватись до 31.01.2022 року (до дати введення воєнного стану), а за отриманий природній газ у січні 2022 до 28.02.2022 року, тобто після введення воєнного стану в Україні. Однак відповідачем не було надано доказів на підтвердження неможливості здійснення розрахунків після введення воєнного стану в Україні, навпаки відповідач посилається на відсутність боргу.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всіє України.

В умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації у позивача значно зросла кількість споживачів (поставка, як постачальника «останньої надії»), через неможливість постачання ним природного газу від їх колишніх інших приватних постачальників. При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів та обмеження заходів впливу на них (Позивач наразі не має права обмежувати споживання природного газу через заборгованість перед ним).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та, зокрема, зводяться до переоцінки відповідних висновків суду першої інстанції.

Так, саме лише прагнення скаржників ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Академії державної пенітенціарної служби та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року у справі №927/734/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 року у справі №927/734/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №927/734/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 24.04.2023 року.