Постанова

від 25.04.2023 по справі 911/477/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. Справа№ 911/477/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.04.2023 у справі №911/477/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022, повний текст якого складений 19.01.2023

у справі № 911/477/22 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в особі

Броварської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інтерсіті»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Союз Буд»

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Броварської міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інтерсіті», третя особа Приватне підприємство «Союз Буд», у якому просив витребувати із незаконного володіння відповідача на користь держави та Броварської територіальної громади Київської області, в особі Броварської міської ради Київської області, об`єкт нерухомого майна комунальної форми власності - комплекс (тенісні корти), що знаходяться з адресою: Київська область, м. Бровари, вул.. Героїв Небесної Сотні (колишня Возз`єднання), 7-А, до складу якої входять наступні складові частини:

- фізкультурно-оздоровчий будинок загальною площею 81,2 кв.м., позначений літ. «А»;

- відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в теніс, позначена літ. «Б»;

- відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в міні-футбол, позначена літ. «В»;

- стоянка для легкових автомобілів на 13 машино-місць, позначена літ. «Т»;

- стоянка для легкових автомобілів на 10 машино-місць, позначена літ. «ТІ»;

- огорожа, позначена символом «№».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право приватної власності на спірне майно набуто з порушенням положень чинного законодавства так як:

- третя особа, будучи орендарем частини спортивного майданчика комунальної форми власності, на якій знаходились окремостояча будівля (приміщення) площею 70,43 кв.м, тенісний корт та бетонна стіна для тренувань та одночасно перебуваючи в статусі суборендаря земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га за укладеним з Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Служба замовника» договором суборенди земельної ділянки від 18.03.2013, на підставі поданої до відділу методології та здійснення декларативних процедур Управління дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 01.07.2014 № ІУ142141820380 «Реконструкція частини спортивного майданчика під тенісні корти, яка надана в оренду Комунальним підприємством «Служба замовника», безпідставно зареєструвало за собою право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс (тенісні корти), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а, а в подальшому, на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу комплексу (тенісні корти) від 08.10.2014, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Бурлакою Л.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 1200, продала вказане майно відповідачу;

- набуття відповідачем права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс (тенісні корти), до якого входять наступні складові частини: - фізкультурно-оздоровчий будинок загальною площею 81,2 кв.м, позначений літ. «А»; - відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в теніс, позначена літ. «Б»; - відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в міні-футбол, позначена літ. «В»; - стоянка для легкових автомобілів на 13 машино-місць, позначена літ. «Т»; - стоянка для легкових автомобілів на 10 машино-місць, позначена літ. «Т1»; - огорожа, позначена символом «№», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв Небесної Сотні, 7-а, носить незаконний характер, оскільки відбулося без належних на те правових підстав, а відтак об`єкт нерухомого майна підлягає витребуванню з незаконного володіння суб`єкта господарювання на користь Броварської територіальної громади Київської області;

- волевиявлення дійсного власника майна, а саме територіальної громади міста на первинне відчуження спірного об`єкту нерухомого майна відсутнє, оскільки Броварською міською радою Київської області не приймалося жодних рішень про його приватизацію у встановленому законодавством порядку, а договір купівлі-продажу зазначеного об`єкту нерухомого майна не укладався;

- враховуючи ту обставину, що вказане вище майно Броварською міською радою Київської області нікому не відчужувалось, право власності територіальної громади міста щодо вказаного вище об`єкту нерухомого майна не припинялося, а заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що надати суду обґрунтовані пояснення з приводу набуття третьою особою права власності на таке майно відповідач позбавлений можливості, оскільки не приймав участь у здійсненні реконструкції та реєстрації права власності та жодного відношення до цього не мав, однак ознайомившись з позовом та іншими матеріалами справи, відповідач зазначає, що:

- викладена у позові інформація щодо перебування на спірні земельній ділянці при передачі її третій особі окремостоячої будівлі (приміщення) площею 70,43 кв.м не відповідає дійсності, так як вказана будівля не входила до складу належного третій особі нерухомого майна, вона не перебудовувалася і не придбавалась відповідачем, вказана будівля існує на даний час і розташована поза межами земельної ділянки, на якій розташовано спірне майно, що може бути встановлено при співставленні наявних у матеріалах справи документів, а також фотознімками з супутникової карти;

- він є добросовісним набувачем спірного майна і не знав і не міг знати про які б то не було можливі порушення, допущені відчужувачем майна в ході набуття за собою права власності на об`єкт нерухомості;

- реконструкція нерухомого майна проводилася з дозволу Броварської міської ради, що дає підстави вважати, що реконструкція з подальшим набуттям третьою особою права власності на новозбудоване нерухоме майно (а відповідно до закону декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для набуття права власності) відбулися з відома та волі позивача, а тому підстави для витребування спірного майна у відповідача відсутні;

- чинним законодавством не передбачено обов`язку особи перевіряти правомірність набуття продавцем відчужуваного нерухомого майна права власності на таке майно.

Також відповідач заявляв про застосування судом строків позовної давності щодо даного спору, оскільки з моменту реєстрації права власності у 2014 році минуло більше 3 років.

Крім того відповідач послався і на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу відповідач, як споживач послуг органу державної влади, правомірно вважав, що рішення цього органу є законними і такими, що прийняті у межах компетенції.

Рішенням Господарського суду Київcької області від 30.11.2022 у справі № 911/477/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, так правочин за яким відповідач придбав спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину і його правомірність не ставиться під сумнів, а на момент придбання відповідачем спірного майна за даними Державних реєстрів відповідне майно було зареєстровано за продавцем, щодо такого майна були відсутні спори чи інші обтяження;

- обставин, які стосуються правомірності первісного відчуження спірного майна ґрунтуються на ряді вчинених правочинів (юридично значимих фактів), спростування яких має відбуватись у відповідності до ст. 204 ЦК України в судовому порядку по суті відповідних позовних вимог за участю належних сторін спору, проте прокуратурою не надано суду доказів встановлення фактів, на яких ґрунтуються твердження про незаконність вибуття майна. У даній справі відповідач, який не був учасником правовідносин, які передували придбанню ним спірного майна, позбавлений можливості спростувати наведені прокуратурою факти і встановлення по суті відповідних фактів у даному спорі призведе до порушення правила ст. 204 ЦК України;

- обставини справи та наявні у справі докази свідчать про волевиявлення Броварської міської ради Київської області в червні 2010 року на передачу в оренду через конкурс майна комунальної власності територіальної громади м. Бровари, а саме окремого індивідуально визначеного майна - спортивного майданчика загальною площею 3 641,6 кв.м;

- станом на 01.11.2010, а саме на момент укладення між Комунальним підприємством Броварської міської ради «Служба замовника» та третьою особою договору оренди № 121/17, на земельній ділянці за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання, 7-а знаходилися раніше збудовані об`єкти нерухомого майна комунальної форми власності, а саме - спортивний майданчик, до складу якого зокрема належали: окремостояча будівля (приміщення) площею 70,43 кв.м, тенісний корт та бетонна стіна для тренувань, проте з 18.03.2013 третя особа орендувала земельну ділянку для обслуговування частини спортивного майданчика землі житлової та громадської забудови по вул. Возз`єднання,7-а, меншою площею 0,3375 га, а не 0,3641 га на території якої не була розташована окремостояча будівлі (приміщення) площею 70,43 кв.м.;

- при цьому тенісний корт є лише облаштованою територією земельної ділянки, і одночасно з бетонною стіною, не мають ознак самостійних об`єктів нерухомості;

- поняття реконструкції частини спортивного майданчику по вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а, в тому вигляді, в якому він фактично орендований площею 0,3375 га, пов`язане з цільовим призначенням відповідної території та створенням в її межах нових об`єктів, зокрема, будівництва будівлі (фізкультурно-оздоровчий будинок) площею 80,98 кв.м.;

- матеріали справи не містять жодних доказів, які вказують на те, що відповідна будівля (фізкультурно-оздоровчий будинок) площею 80,98 кв.м є реконструйованою окремостоячою будівлею (приміщення) площею 70,43 кв.м;

- з наведених у позові обставин відсутні підстави стверджувати про незаконність реєстрації третьою особою права власності на спірне нерухоме майно;

- матеріали справи не містять достатніх та належних доказів заволодіння третьою особою об`єктом нерухомого майна - допоміжною будівлею площею 70,43 кв.м., а щодо решти майна спортивного майданчика, таке майно не має ознак об`єктів нерухомості, фактично є територією земельної ділянки, визначеною певним цільовим призначенням, щодо якої проводилась реконструкція в межах цільового призначення з дозволу та погодження органу місцевого самоврядкування, в ході якої були реконструйовані та створені нові об`єкти: фізкультурно-оздоровчий будинок загальною площею 81,2 кв.м., позначений літ. «А»; відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в теніс, позначена літ. «Б»; відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в міні-футбол, позначена літ. «В»; стоянка для легкових автомобілів на 13 машино-місць, позначена літ. «Т»; стоянка для легкових автомобілів на 10 машино-місць, позначена літ. «ТІ»; огорожа, позначена символом «№»;

- об`єкти, які існували на орендованій третьою особою земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га, а саме тенісний корт та бетонна стіна для тренувань, були видозмінені в ході реконструкції;

- оскільки третьою особою майно спортивного майданчику було орендовано за наслідками проведення конкурсу, відсутні підстави стверджувати про створення ним передумов для набуття права оренди земельної ділянки комунальної форми власності за кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га на позаконкурентних засадах;

- враховуючи недоведеність в установленому порядку факту незаконності первісного вибуття спірного майна з володіння Броварської міської ради поза її волею, оскільки первісне майно було видозмінене в ході реконструкції, відсутні підстави для витребування майна у відповідача, який відповідає критеріям добросовісного набувача.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/47722 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом першої інстанції не було з`ясовано та установлено дійсні обставини справи, не перевірено питання умов та права на відчуження спірного майна із комунальної власності, викладені висновки не спростовують факту безпідставного первинного оформлення спірного об`єкта комунальної власності у приватну власність, не ґрунтуються на нормах законодавства, що регулює даний вид правовідносин.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор послався на те, що:

- судом проігноровано та не враховано, що спірні правовідносини виникли та існували на підставі укладеного за наслідками проведеного конкурсу на право оренди майна комунальної власності територіальної громади м. Бровари Комунальним підприємством Броварської міської ради «Служба замовника» та третьою особою договору № 121/17 від 01.11.2010, умови якого містять застереження щодо неможливості переходу до орендаря права власності на майно у випадку здійснення останнім невід`ємних поліпшень такого майна. Такого права не надають й положення чинного законодавства;

- матеріали справи свідчать про те, що позивачу, як власнику майна, суть, обсяг, мета, вартість, очікуваний результат будівельних робіт, які були проведені орендарем під час реконструкції, не були відомі та не погоджувались з ним, а сам факт наявності письмової згоди уповноваженого суб`єкта на проведення поліпшень об`єкта, але без погодження з ним самої проектно-кошторисної документації, за умови наявності такої вимоги в договорі, не свідчить про погодження обсягу та вартості таких поліпшень;

- створення внаслідок поліпшень, у тому числі способом реконструкції, певного об`єкта не означає створення нової речі, тобто речі, яка має істотно інші ознаки у порівнянні із попереднім об`єктом, а відтак, проведення реконструкції вже існуючого спортивного майданчика як об`єкта комунальної власності не створювало для третьої особи належних правових передумов для оформлення ним права приватної власності на відповідний об`єкт нерухомого майна,

- зі змісту Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» вбачається, що необхідними правовими передумовами для набуття юридичною особою права власності на об`єкт нерухомого майна комунальної форми власності є ухвалення власником рішення про приватизацію окремо визначеного об`єкта нерухомого майна комунальної власності; сплата в повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації (об`єкту нерухомого майна комунальної форми власності); укладення договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна комунальної форми власності між його сторонами, нотаріальне посвідчення зазначеного правовику у встановленому законодавством порядку та складання акту прийому-передачі набутого за договором нерухомого майна, проте жодного рішення органом місцевого самоврядування про відчуження спірного комунального майна на користь третьої особи або відповідача не приймалось, договору купівлі-продажу спірного об`єкта нерухомого майна між уповноваженим представником власника даного майна - територіальною громадою міста Бровари та третьою особою або відповідачем не укладалось, оплата вартості набутого у власність об`єкта нерухомого майна не здійснювалася;

- вказане свідчить про набуття третьою особою права власності на комплекс (тенісні корти) за рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Набок В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2014 за індексним номером 15089767 в спосіб, що прямо суперечить вимогам законодавства про приватизацію комунального майна, оскільки проведення реконструкції приміщення жодним чином не утворює нової речі та не дає права замовнику таких робіт на оформлення права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна;

- незаконне оформлення третьою особою у приватну власність об`єкта нерухомого майна - спортивного комплексу (тенісні корти) виходячи з розміру загальної (експлуатаційної) площі останнього в 3 641,6 кв.м., створювало достатні правові передумови для набуття підприємством права оренди земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером. 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га, на якій безпосередньо розміщений спірний об`єкт нерухомого майна, на позаконкурентних засадах відповідно до ст. 120, ч. 2 ст. 134 ЗК України;

- отже, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів проведення первинного платного відчуження спірного об`єкта комунальної власності третій особі чи будь-якій іншій особі, дотримання умов та порядку його приватизації, оформлення переходу права на спірний об`єкт у передбаченому чинним законодавством порядку (з дотриманням форми, досягнення всіх істотних умов договору, його державної реєстрації і т.д.), що виключає законність подальшого його відчуження на користь відповідача через відсутність у приватного підприємства необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо спірного майна як продавця та, відповідно, безпідставність оформлення права власності на нього за відповідачем.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, справу № 911/477/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 911/477/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/477/22.

06.03.2023 від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору.

16.03.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 задоволено клопотання Київської обласної прокуратури про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/477/22 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/477/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.04.2023 о 10:45 год.

28.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач, з посиланням на те, що:

- в оскаржуваному рішенні відсутні висновки (а у справі відсутні відповідні докази) про те, що спірне нерухоме майно створено внаслідок «видозміни в ході реконструкції» тенісного корту та бетонної стіни для тренувань;

- ні прокурором, ні позивачем до справи не долучено належних доказів того, що у складі майна, яке було передано в оренду третій особі, взагалі розташовувалися тенісний корт та бетонна стіна, відсутні розміри та характеристики вказаних об`єктів так як про вказане не зазначено ані у конкурсній документації, ані в договорі оренди;

- про можливу наявність на території спортивного майданчику тенісного корту та бетонної стіни може свідчити лише один «доказ», наданий прокурором - «схема розміщення», проте походження вказаного доказу не встановлено, оскільки на сайті Броварської міської ради вказана «схема» (як до того ж ніким не підписана і не зрозуміло ким складена) відсутня, а в Броварській міській раді цей «документ» також відсутній і суду не надавався;

- основним аргументом прокуратури стосовно цього питання є найменування закінченого будівництвом об`єкта - «Реконструкція частини спортивного майданчика під тенісні корти» в поданих третьою особою декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, проте, так як наявними у справі доказами підтверджується, що окремостояча будівля не входить до складу орендованого чи спірного майна, то не є зрозумілим, про яке ж саме нерухоме майно зазначає прокурор, яке нібито було реконструйовано і яким саме чином, які саме характеристики, місце розташування та розміри та місцезнаходження видозміненого майна, а також яким чином та на які саме об`єкти нерухомого майна їх було видозмінено (або ж поліпшено);

- матеріали справи не містять жодного доказу того, що окремі об`єкти спірного об`єкту нерухомості створені внаслідок реконструкції об`єктів нерухомого майна, переданого в оренду відповідно до договору оренди № 121/17 від 01.11.2010, проте за змістом віндикаційного позову є повернення саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника та збереглася в натурі;

- так як на даний час об`єкт нерухомості, який належить відповідачу, не містить в своєму складі майна, яке передавалося третій особі на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна територіальної громади м. Бровари №121/17 від 01.11.2010, а твердження третьої особи про фактичну відсутність на території земельної ділянки об`єктів нерухомого майна, жодним чином не спростовані, річ, яка на думку прокурора вибула із законного володіння власника, не збереглася в натурі, що виключає задоволення позовних вимог, оскільки відсутня сама річ, яка підлягає поверненню на підставі віндикаційного позову,

просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

07.04.2023 до суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому третя особа, з посиланням на те, що:

- доводи прокуратури про те, що при передачі третій особі в платне користування частини спортивного майданчика, їй було передано розміщенні на частині спортивного майданчика тенісний корт та бетонна стіна для тренування спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема змістом конкурсної документації, договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна територіальної громади м. Бровари № 121/17 від 01.11.2010 та договором суборенди земельної ділянки від 18.03.2013;

- факт наявності на переданій третій особі частині спортивного майданчика тенісного корту та бетонної стіна для тренування підтверджується лише наданою прокуратору план-схемою розміщення індивідуально визначеного майна, проте матеріали справи не містять відомостей про те, з яких саме документів, від якого органу влади, прокуратура отримала незрозуміло від якої дати, зі слів прокуратури вказана схема є невід`ємною частиною протоколу засідання комісії, а в документах долучених Броварською міською радою вказана схема відсутня;

- допоміжна окремо розміщена будівля (приміщення) не була реконструйована та взагалі не підпадала під будь-які зміни чи проведення відносно неї будівельних робіт, оскільки вона не знаходилася на земельній ділянці, яка була отримана третьою особою в суборенду, а на теперішній час, вказана будівля (приміщення) продовжує існувати та розташована на тому ж місці де і була раніше;

- третьою особою були отриманні у встановленому законом порядку всі необхідні дозволи, рішення та погодження на проведення реконструкції. Зокрема, виконавчим комітетом Броварської міської ради було прийнято рішення про надання згоди третій особі на проведення реконструкції. Аналогічну згоду теж було надано Управлінням комунальної власності, Також третя особа замовило та виготовило проектно-кошторисну документацію, була подана декларація про початок будівельних робіт, був виконаний необхідний об`єм будівельних робіт, подана декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, виготовлено новий технічний паспорт та проведена у відповідності до вимог закону державна реєстрація права власності на вказане майно. Що стосується проектно-кошторисної документації на відсутність якої вказує прокуратура, то вказана документація в обов`язковому порядку розроблялася, передавалася та на даний час фізично знаходиться в Управлінні з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради. У разі якби прокуратура дійсно мала намір встановити наявність чи відсутність проектно-кошторисної документації вона б витребувала в досудовому порядку або в крайньому випадку скористалася б наданими процесуальними правами і через суд витребувала необхідні документи;

- з моменту проведення реконструкції та реєстрації права власності за третьою особою з боку Броварської міської ради не виникало жодних зауважень, заперечень чи іншого роду претензій до третьої особи, що свідчить про те, що Броварська міська рада не вбачала в діях третьої особи допущення порушень вимог законодавства України,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволенні, а рішення суду першої інстанції - без змін.

11.04.2023 до суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу в яких відповідач зауважив про добросовісність набуття ним правам власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/1356/23 від 12.04.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/477/22.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи № 911/477/22, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/477/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.04.2023 о 10:30.

Станом на 25.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представники відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, пояснень, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Звертаючись до суду з цим позовом керівник Броварської окружної прокуратури Київської області послався на те, що під час опрацювання матеріалів кримінального провадження № 42020111130000247 від 08.10.2020 встановлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою захисту прав та законних інтересів Броварської територіальної громади Київської області у зв`язку з безпідставним вибуттям у приватну власність об`єкту комунальної власності.

В обґрунтування позовних вимог керівник Броварської окружної прокуратури Київської області зазначає, що:

- за результатами ознайомлення з матеріалами окремих публікацій в електронних засобах масової інформації, а саме інтернет-виданні «Маєш право знати», ним було встановлено, що Управлінням комунальної власності Броварської міської ради Київської області в червні 2010 року оголошено конкурс на право оренди майна комунальної власності територіальної громади м. Бровари, а саме окремого індивідуально визначеного майна - спортивного майданчика загальною площею 3 641,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання, 7-а. Вказане підтверджується відповідною роздруківкою про оголошення конкурсу, зробленою з вищевказаного інтернет-ресурсу;

- за результатами проведення вищевказаного конкурсу, відповідно до протоколу № 16 від 15.09.2010 засідання комісії з оренди об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Бровари, його переможцем визнано третю особу;

- одночасно даним протоколом комісією вирішено рекомендувати виконавчому комітету Броварської міської ради Київської області надати дозвіл балансоутримувачу індивідуально визначеного майна - спортивного майданчика загальною площею 3 641,6 кв.м, яким на той час було Комунальне підприємство Броварської міської ради «Служба замовника», на укладення договору з переможцем конкурсу, встановивши термін оренди на 15 років;

- невід`ємною частиною протоколу засідання комісії з оренди об`єктів комунальної власності територіальної громади міста є план-схема розміщення індивідуально визначеного майна - спортивного майданчика загальною площею 3 641,6 кв.м, на якій графічно позначено перелік об`єктів, розміщених на відповідній земельній ділянці, що знаходиться по вул. Возз`єднання, 7-а в м. Бровари Київської області. На вищезазначеній план-схемі під № 2 позначено тенісний корт, під № 3 допоміжну будівлю та під № 1 бетонну стіну для тренування, які розміщені в межах земельної ділянки загальною площею 3 641,6 кв.м.;

- в подальшому Комунальне підприємство Броварської міської ради «Служба замовника» та третя особа уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна територіальної громади м. Бровари № 121/17 від 01.11.2010 (далі Договір № 121/17) за яким третій особі під розміщення тенісних кортів в строкове платне користування передано індивідуально визначене майно - частину спортивного майданчика площею 3 641,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання, 7-а з орендною платою 1 500,00 грн. на місяць до 31.11.2025 ;

- п 4.2 рішення Броварської міської ради Київської області від 07.06.2012 № 641-21-06 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування (на умовах оренди) та надано в оренду Комунальному підприємству Броварської міської ради «Служба замовника» земельну ділянку площею 0,3375 га, з них 0,2151 га - землі обмеженого використання-інженерний коридор мережі комунікацій для обслуговування частини спортивного майданчика землі житлової та громадської забудови по вул. Возз`єднання,7-а терміном на 5 років;

- на підставі додаткової угоди № 1 від 01.04.2013 до Договору № 121/17 відбулася зміна сторони у даних договірних правовідносинах, зокрема статусу орендодавця набуло Управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області, в той час як за Комунальним підприємством Броварської міської ради «Служба замовника» було припинено статус сторони у вищевказаному договорі оренди;

- з метою перевірки та уточнення обставин, встановлених під час опрацювання окремих публікацій, розміщених у вищевказаних електронних засобах масової інформації, Броварською окружною прокуратурою Київської області у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано відповідний запит до Комунального підприємства «Броварське МБТІ», який містив вимогу щодо надання органам прокуратури належним чином оформленої копії інвентаризаційної справи (документації) щодо об`єктів нерухомого майна, розміщених за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а;

- в межах виконання вказаного вище запиту на адресу окружної прокуратури скеровано належним чином оформлену копію інвентаризаційної справи за № 103ю від 05.07.2006, заведеної Комунальним підприємством «Броварське МБТІ», з якої вбачається, що станом на 05.07.2006 року на балансі Комунального підприємства «Служба замовника» перебувала окремостояча будівля (приміщення) площею 70,43 кв.м за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а, яка належала територіальній громаді міста. Належність зазначеної будівлі саме до категорії об`єктів нерухомого майна підтверджується оціночним актом за формою № 3 від 05.07.2006, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи за № 103 ю, з технічним описом конструктивних елементів будівлі. В технічному описі конструктивних елементів будівлі зокрема зазначаються найменування конструктивних елементів та детальний опис основних елементів (матеріал, конструкція, оздоблення та інше), а саме: фундамент і цоколь - бетонний заливний; стіни - цегла (0,12 см); перегородки - цегла; перекриття (балки, підшивка, штукатурка) - підливні; підлога - бетона;

- вищенаведені обставини у свої сукупності та надана на їх підтвердження документація, дають достатні та належні підстави вважати, що станом на 01.11.2010, а саме на момент укладення Договору № 121/17, на земельній ділянці за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання, 7-а знаходилися раніше збудовані об`єкти нерухомого майна комунальної форми власності, а саме - спортивний майданчик, до складу якого зокрема належали: окремостояча будівля (приміщення) площею 70,43 кв.м, тенісний корт та бетонна стіна для тренувань;

- 18.03.2013 Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Служба замовника» (орендодавець) та третя особа (орендар) уклали договір суборенди земельної ділянки (далі Договір суборенди), що за вказаних обставин призвело до порушення його сторонами вимог ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки об`єкт нерухомого майна може бути переданим в суборенду виключно його орендарем, а не орендодавцем;

- за змісту Договору суборенди слідує, що орендодавець на підставі рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 21.02.2013 № 864-30-06 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3375 га, з них 0,2151 га - землі обмеженого користування - інженерний коридор мережі комунікацій, для обслуговування частини спортивного майданчика - землі житлової та громадської забудови по вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а в м. Бровари Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000:00:023:1168; на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури (п. 2.2); земельна ділянка передається в суборенду для обслуговування частини спортивного майданчика (п. 5.1); здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій земельній ділянці, не підлягають відшкодуванню (п. 7.2);

- на виконання Договору суборенди сторонами складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, а рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Макарихіна О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.05.2013 за індексним номером 2257312 за третьою особою зареєстровано право суборенди вказаної вище земельної ділянки (номер запису про інше речове право 924332);

- з наведеного вище вбачається обставина невідображення в змісті Договору суборенди факту розміщення в межах переданої в суборенду земельної кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га об`єкту нерухомого майна комунальної форми власності - спортивного майданчика, до складу якого належали: окремостояча будівля (приміщення) площею 70,43 кв.м, тенісний корт та бетонна стіна для тренувань, які перебували у власності територіальної громади міста;

- рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 05.11.2013 № 554 «Про надання згоди на проведення реконструкції орендованого комунального майна територіальної громади м. Бровари» (додаток № 9), з урахуванням змін внесених рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 19.11.2013 № 577, вирішено надати згоду третій особі на проведення реконструкції орендованого індивідуально визначеного майна - частини спортивного майданчику по вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Служба замовника»;

- на підставі вищевказаних рішень третя особа звернулась до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з декларацією про початок виконання будівельних робіт від 23.12.2013, яка була зареєстрована за № КС 082133571589;

- згідно даних вказаної декларації про початок виконання будівельних робіт: об`єктом проведення робіт є реконструкція частини спортивного майданчика під тенісні корти, які надана в оренду Комунальним підприємством «Служба замовника» за адресою: вул. Возз`єднання, 7-а, в м. Бровари Київської області; вид будівництва - реконструкція; земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га використовується для будівництва на підставі Договору суборенди; загальна площа будівлі (фізкультурно-оздоровчий будинок) відповідно до проектної документації становить 80,98 кв.м.;

- відділом методології та здійснення декларативних процедур Управління дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 01.07.2014 № ІУ142141820380 «Реконструкція частини спортивного майданчика під тенісні корти, яка надана в оренду Комунальним підприємством «Служба замовника». Відповідно пункту 1 (інформація про замовника) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, замовником реконструкції є третя особа . Пунктом 12 декларації про готовність об`єкта до експлуатації визначаються наступні техніко-економічні показники об`єкта (з урахуванням результатів технічної інвентаризації): несучі конструкції: фундамент - бетон, стіни - цегла, перекриття - дерево; огороджувальні конструкції: стіни - цегла; - фасади: цегла; перелік інженерного обладнання об`єкта: холодне та гаряче водопостачання, водовідведення, індивідуальне водяне опалення; загальна площа будівлі: 81,2 кв.м. З пункту 14 декларації про готовність об`єкта до експлуатації (основні показники об`єкта) вбачаються наступні експлуатаційні характеристики об`єкту нерухомого майна: площа земельної ділянки - 0,3375 га; площа забудови - 3375,0 кв.м; фізкультурно-оздоровчий будинок загальною площею 81,2 кв.м; відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в теніс площею 671,1 кв.м; відкрита оздоровча споруда для гри в міні-футбол площею 788,0 кв.м; стоянка для легкових автомобілів на 13 машино-місць площею 260 кв.м; стоянка для легкових автомобілів на 10 машино-місць площею 200 кв.м; металева огорожа довжиною 265 м/п;

- з наведеного вище вбачається та обставина, що фактично відбулась реконструкція вже існуючої частини спортивного майданчика, яка перебувала в оренді третьої особи на підставі Договору № 121/17, яка була поєднана з одночасною фактичною забудовою земельної ділянки комунальної форми власності за кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га, проте вказане відбулось за відсутності надання згоди у встановленому законодавством порядку на проведення вказаних будівельних робіт в зазначеному обсязі з боку уповноваженого органу місцевого самоврядування, як законного представника власника об`єкту нерухомого майна - територіальної громади міста;

- згідно Державних будівельних норм «Склад та зміст проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3:2014», затверджених наказом № 163 від 04.06.2014 Мінрегіону України, реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко- економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності);

- в свою чергу, проведення реконструкції приміщення жодним чином не утворює нової речі та не дає права замовнику таких робіт на оформлення права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна;

- у результаті проведення реконструкції основні властивості орендованого об`єкту нерухомого майна не можуть змінюватися, а витрати понесені орендарем на здійснення будівництва новостворених об`єктів нерухомого майна, замість проведення реконструкції існуючих, не підлягають відшкодуванню з боку власника зазначеного майна на користь орендаря, оскільки є такими, що здійснені останнім за відсутності належних правових підстав;

- вказане свідчить про те, що проведення реконструкції вже існуючого спортивного майданчика та окремостоячої будівлі не створювало для третьої особи належних правових передумов для оформлення права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна на підставі вищевказаної декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 01.07.2014;

- незважаючи на це, рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Набок В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 15089767, від 12.08.2014 за третьою особою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс (тенісні корти), який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а (номер запису про право власності: 6650435) та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: 25482415 від 12.08.2014. До об`єкту нерухомого майна - комплексу (тенісні корти) входять наступні складові частини (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 429351232106): фізкультурно-оздоровчий будинок загальною площею 81,2 кв.м., позначений літ. «А»; відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в теніс, позначена літ. «Б»; відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в міні-футбол, позначена літ. «В»; стоянка для легкових автомобілів на 13 машино-місць, позначена літ. «Т»; стоянка для легкових автомобілів на 10 машино-місць, позначена літ. «ТІ»; огорожа, позначена символом «№»;

- виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає;

- наведені факти та надані на підтвердження останніх письмові докази вказують на ту обставину, що третя особа, будучи орендарем частини спортивного майданчика комунальної форми власності, на якій одночасно знаходилася окремостояча будівля (приміщення) площею 70,43 кв.м, тенісний корт та бетонна стіна для тренувань, одночасно перебуваючи в статусі суборендатора земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га, на підставі поданої до відділу методології та здійснення декларативних процедур Управління дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 01.07.2014 року № ІУ142141820380 «Реконструкція частини спортивного майданчика під тенісні корти, яка надана в оренду Комунальним підприємством «Служба замовника», безпідставно зареєструвало за собою право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс (тенісні корти), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а;

- згодом третя особа (продавець) та відповідач (покупець) уклали договір купівлі-продажу комплексу (тенісні корти) від 08.10.2014, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Бурлакою Л.К. та зареєстрований в реєстрі за № 1200 (далі Договір купівлі-продажу) за яким відповідачу було продано спірне нерухоме майно;

- з огляду на укладення Договору купівлі-продажу рішенням Броварської міської ради Київської області від 19.12.2019 № 1759-67-07 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано в користування на умовах оренди відповідачу земельну ділянку на якій розміщено майно, що являється власністю товариства, площею 0,3375 га, з них 0,2151 га - землі обмеженого використання - охоронна зона навколо інженерних комунікацій, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (комплекс - тенісні корти) - землі житлової та громадської забудови, по вул. Героїв Небесної Сотні, 7-а терміном до 19.12.2029 року. Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:023:1168;

- на підставі вищевказаного рішення від 19.12.2019 № 1759-67-07 Броварська міська рада Київської області (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди землі від 14.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 182 (далі Договір оренди землі), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови з кадастровим номером 3210600000:00:023:1168, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв Небесної Сотні, 7-а. В п. 3 договору оренди землі зазначається, що на земельній ділянці розташований комплекс (тенісні корти), який перебуває у власності орендаря на підставі Договору купівлі-продажу;

- внаслідок укладення Договору оренди землі, приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 51973525, згідно якого за відповідачем зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 (номер запису про інше речове право 36258775);

- набуття третьою особою права приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна носить незаконний характер, оскільки відбулося без належних на те правових підстав, а відповідно сам об`єкт нерухомого майна підлягає витребуванню з незаконного володіння суб`єкта господарювання на користь Броварської територіальної громади Київської області;

- волевиявлення дійсного власника майна, а саме територіальної громади міста на первинне відчуження спірного об`єкту нерухомого майна відсутнє, оскільки Броварською міською радою Київської області не приймалося жодних рішень про його приватизацію у встановленому законодавством порядку, а відповідний договір купівлі-продажу зазначеного об`єкту нерухомого майна не укладався;

- враховуючи ту обставину, що вказане вище майно Броварською міською радою Київської області нікому не відчужувалось, право власності територіальної громади міста щодо вказаного вище об`єкту нерухомого майна не припинялося, а тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно;

- власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (оскільки про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що надати суду обґрунтовані пояснення з приводу набуття третьою особою права власності на таке майно відповідач позбавлений можливості, оскільки не приймав участь здійсненні реконструкції та реєстрації права власності та жодного відношення до цього не мав, однак ознайомившись з позовом та іншими матеріалами справи, відповідач зазначає, що:

- викладена у позові інформація щодо перебування на спірні земельній ділянці при передачі її третій особі окремостоячої будівлі (приміщення) площею 70,43 кв.м не відповідає дійсності, так як вказана будівля не входила до складу належного третій особі нерухомого майна, вона не перебудовувалася і не придбавалась відповідачем, вказана будівля існує на даний час і розташована поза межами земельної ділянки, на якій розташовано спірне майно, що може бути встановлено при співставленні наявних у матеріалах справи документів, а також фотознімками з супутникової карти;

- він є добросовісним набувачем спірного майна і не знав і не міг знати про які б то не було можливі порушення, допущені відчужувачем майна в ході набуття за собою права власності на об`єкт нерухомості;

- реконструкція нерухомого майна проводилася з дозволу Броварської міської ради, що дає підстави вважати, що реконструкція з подальшим набуттям третьою особою права власності на новозбудоване нерухоме майно (а відповідно до закону декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою для набуття права власності) відбулися з відома та волі позивача, а тому підстави для витребування спірного майна у відповідача відсутні;

- чинним законодавством не передбачено обов`язку особи перевіряти правомірність набуття продавцем відчужуваного нерухомого майна права власності на нього.

Також відповідач заявляв про застосування судом строків позовної давності щодо даного спору, оскільки з моменту реєстрації права власності у 2014 році минуло більше 3 років.

Крім того відповідач послався і на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу відповідач, як споживач послуг органу державної влади, правомірно вважав, що рішення цього органу є законними і такими, що прийняті у межах компетенції.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на наступне.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Необхідно також зауважити, що власник майна, з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.

Верховний Суд України у постанові від 02.11.2016 у справі №522/10652/15-ц вказав, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, а майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця стаття передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом ст. 388 ЦК України можливості витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, потрібно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи вибуло це майно з володіння власника з його волі.

Стаття 388 ЦК України передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв`язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею).

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Тож можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тож факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника).

Відповідно до правил ЦК України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331), переробка речі (стаття 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (стаття 333), набувальна давність (стаття 344) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Договір купівлі-продажу за яким відповідач придбав спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину і його правомірність не ставиться під сумнів.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна. Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні ст. 388 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри (, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).

Матеріалами справи підтверджується, що на момент придбання відповідачем спірного майна, за даними Державних реєстрів відповідне майно було зареєстровано за третьою особою, щодо такого майна були відсутні спори чи інші обтяження, а відтак відповідач відповідає критеріям добросовісного набувача вказаного майна.

Щодо обставин, пов`язаних з волевиявлення власника (позивача) волі на передання спірного майна третій особі, слід зазначити про таке.

Обставини справи та наявні у справі докази свідчать про волевиявлення Броварської міської ради Київської області в червні 2010 року на передачу в оренду через конкурс майна комунальної власності територіальної громади м. Бровари, а саме окремого індивідуально визначеного майна - спортивного майданчика загальною площею 3 641,6 кв.м, що знаходився за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання, 7-а, за наслідками проведення якого з переможцем (третьою особою) було укладено Договір № 121/17.

У 2012-2013 роках рішеннями виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 07.06.2012 № 641-21-06, від 21.02.2013 № 864-30-06 затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки Комунальному підприємству Броварської міської ради Київської області «Служба замовника», надано останньому дозвіл на передачу її в суборенду та, з огляду на вказане укладено Договір суборенди.

Поряд з цим рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 05.11.2013 № 554 третій особі надано згоду на проведення реконструкції орендованого індивідуально визначеного майна - частини спортивного майданчику.

При цьому, з наявного у матеріалах справи листа начальника управління комунальної власності № 33/078-01 від 11.01.2023 слідує, що для підготовки проекту рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області щодо надання дозволу на проведення реконструкції третя особа мала надати проектно-кошторисну документацію на проведення реконструкції, затверджену балансоутримувачем.

Проектно-кошторисна документація (ПКД) - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Колегія суддів зауважує на тому, що те, що відповідний дозвіл на проведення реконструкції частини спортивного майданчику третій особі було надано свідчить про те, що власник (позивач) був обізнаний та погодив проведення реконструкції третьою особою частини спортивного майданчику саме у тому вигляді у якому вона була проведена.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги в частині того, що матеріали справи свідчать про те, що позивачу, як власнику майна, суть, обсяг, мета, вартість, очікуваний результат будівельних робіт, які були проведені орендарем під час реконструкції, не були відомі та не погоджувались з ним, а сам факт наявності письмової згоди уповноваженого суб`єкта на проведення поліпшень об`єкта, але без погодження з ним самої проектно-кошторисної документації, за умови наявності такої вимоги в договорі, не свідчить про погодження обсягу та вартості таких поліпшень.

Згодом третьою особою було подано декларацію про початок будівельних робіт, виконаний необхідний об`єм будівельних робіт, подано декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, виготовлено новий технічний паспорт та проведено державну реєстрацію права власності на спірне майно.

Слід зазначити і про те, що з моменту проведення реконструкції та реєстрації права власності на спірне майно за третьою особою з боку власника (позивача) не виникало жодних зауважень, заперечень чи іншого роду претензій до третьої особи, що свідчить про фактичне волевиявлення власника (позивача) волі на передання спірного майна третій особі.

Про волевиявлення власника (позивача) волі на передання спірного майна свідчить і те, що рішенням Броварської міської ради Київської області від 19.12.2019 № 1759-67-07 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано в користування на умовах оренди відповідачу земельну ділянку площею 0,3375 га. При цьому у вказаному рішенні зазначено про те, що на цій земельній ділянці розташоване майно, що належить відповідачу.

Вказане свідчить про те, що відповідно до положень ст. 388 ЦК України спірне майно не може бути витребувано у третьої особи як добросовісного набувача.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне окремо зауважити на наступному.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача необхідно урахувати всі умови, передбачені статтею 388 ЦК України, а саме:

1) власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння над річчю;

2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи;

3) майно, яке підлягає віндикації, повинно бути індивідуально визначеним;

4) віндикаційний позов має недоговірний характер і спрямований на захист речових прав;

5) між позивачем і відповідачем немає договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Таким чином, для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння має бути:

1. встановлено та ідентифіковано чіткі об`єкти спірного індивідуального визначеного майна;

2. підтверджено право власності або законного володіння у власника або титульного володільця на ці об`єкти;

3. підтверджено існування в натурі цих об`єктів, як предметів матеріального світу, на момент подачі позову та прийняття рішення про витребування такого майна;

4. підтверджено, що відповідач саме на момент подачі позову та прийняття рішення фактично тримає його у себе, внаслідок чого власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння над річчю.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17 та від 10.10.2018 у справі №916/759/16.

У разі загибелі індивідуально визначеного майна власник (законний володілець) може звернутися лише з вимогою про відшкодування збитків.

Питання про можливість повернення індивідуально визначеної речі, яка зазнала змін, переробки, має вирішуватись залежно від характеру таких змін, їх істотності. Якщо майно змінило своє початкове господарське призначення, слід визнати, що підстав для задоволення віндикаційного позову немає, і настають наслідки, аналогічні загибелі майна, тобто власник має право лише на відшкодування збитків.

Якщо ж майно зберегло своє господарське призначення, то питання про зроблені поліпшення вирішується за правилами ч. 4 ст. 390 ЦК України, згідно якої добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, а якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи слідує, що жодним належним та допустимим доказом не підтверджується те, яке саме майно входило до складу частини спортивного майданчика під розміщення тенісних кортів площею 3 641,6 кв.м.

Надана прокуратурою план-схема з якої слідує, що на земельній ділянці під № 2 було позначено тенісний корт, під № 3 допоміжну будівлю та під № 1 бетонну стіну для тренування, які розміщені в межах земельної ділянки загальною площею 3 641,6 кв.м. таким доказом бути не може, так як не вбачається за можливе встановити як те, ким вказаний документ був складений, так і те, додатком до чого такий документ є.

При цьому, Договір № 121/17 не містить жодних відомостей про те, яке саме майно входило до складу частини спортивного майданчика під розміщення тенісних кортів площею 3 641,6 кв.м., а у п. 2.2 Договору суборенди прямо вказано про те, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна.

При цьому, навіть якщо припустити, що третій особі за Договором № 121/17 у складі спортивного майданчика були передані певні об`єкти (зокрема тенісний корт та бетонну стіну для тренування), то, з огляду на те, що доказів реєстрації права власності на такі об`єкти матеріали справи не містіть ймовірнішим є те, що такі об`єкти не мали ознак самостійних об`єктів нерухомості.

Слід зазначити і про те, що за умовами Договору № 121/17 третій особі було передано частину спортивного майданчика під розміщення тенісних кортів площею 3 641,6 кв.м., а за умовами Договору суборенди третій особі передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3375 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000:00:023:1168, тобто земельну ділянку меншою площею і саме на вказаній земельні ділянці знаходиться майно, спір щодо якого є предметом розгляду у цій справі № 911/477/22.

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор посилається на те, що до складу спортивного майданчика під розміщення тенісних кортів площею 3 641,6 кв.м., як було передано третій особі за Договором № 121/17 входила окремостояча будівля (приміщення) площею 70,43 кв.м. на підтвердження фактичного існування якої до матеріалі справи долучено Інвентаризаційну справу № 103ю.

Прокурор зазначає про те, що саме внаслідок реконструкції цієї окремостоячої будівлі (приміщення) площею 70,43 кв.м. було створено будівлю (фізкультурно-оздоровчий будинок) площею 80,98 кв.м. право власності на яку, серед інших було зареєстровано за третьою особою.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає таке.

З наявних у матеріалах справи документів слідує, що вказана окремостояча будівля (приміщення) площею 70,43 кв.м входить до меж земельної ділянки площею 0,3641 га, проте обгрунтованих доказів та пояснень щодо входження такої будівлі до меж зменшеної земельної ділянки площею 0,3375 га матеріали справи не містять.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, з 2013 року третя особа фактично орендувала земельну ділянку саме площею 0,3375 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000:00:023:1168.

Також, матеріали справи свідчать про надання виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області третій особі згоди на проведення реконструкції орендованого комунального майна територіальної громади м. Бровари - частини спортивного майданчику по вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а саме на фактично орендований площею 0,3375 га.

Прокуратура в своїх поясненнях посилається на правила реконструкції будівлі, однак матеріали справи не містять доказів, що будівля входила до меж орендованої з 2013 року земельної ділянки.

Відповідна позиція прокуратури ґрунтується на безпідставних припущеннях про входження окремостоячої будівлі (приміщення) площею 70,43 кв.м до меж земельної ділянки площею 0,3375 га.

В той же час, відповідачем заперечено факт входження окремостоячої будівлі (приміщення) площею 70,43 кв.м до меж земельної ділянки площею 0,3375 га, зазначено, що така будівля продовжує існувати в незмінному вигляді за межами відповідної земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які вказують на те, що будівля (фізкультурно-оздоровчий будинок) площею 80,98 кв.м є реконструйованою окремостоячою будівлею (приміщення) площею 70,43 кв.м. Зокрема, прокуратурою не надано актів обстеження, фотофіксації чи експертного дослідження відповідного факту.

При цьому, з наданих відповідачем доказів слідує, що окремостояча будівля (приміщення) площею 70,43 кв.м. розташована поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:023:1168 площею 0,3375 га та існує на даний час. Так, з наданих відповідачем фотозображень вбачається одночасне існування новоствореної будівлі та старої окремостоячої будівлі.

Також, третьою особою надано відповідь Управління з питань комунальної власності Броварської міської ради (від 15.09.2022 № 3.02-07/3/11827) на адвокатський запит, з якої вбачається, що в період з 27.09.2006 по 31.12.2015 окремо стояча будівля площею 70,43 кв.м за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз`єднання (на даний час Героїв Небесної Сотні), 7-а перебувала в орендному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомікс» і 26.04.2019 була списана, однак продовжує фізично знаходитись поряд з належним відповідачу комплексом.

Колегія суддів зауважує прокурору і на тому, що з наданої ним самим планом-схеми вбачається, що допоміжна будівля під № 3 фізично знаходиться в іншому місці, ніж будівля (фізкультурно-оздоровчий будинок) площею 80,98 кв.м.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами спростовується твердження прокурора про те, що саме внаслідок реконструкції цієї окремостоячої будівлі (приміщення) площею 70,43 кв.м. було створено будівлю (фізкультурно-оздоровчий будинок) площею 80,98 кв.м.

Колегія суддів зазначає про те, що матеріли справи не дають можливість встановити яке саме майно входило до складу переданого третій особі за Договором № 121/17 частини спортивного майданчика під розміщення тенісних кортів площею 3 641,6 кв.м. і таким чином судом не може бути встановлено фактичне існування в натурі цих об`єктів, як предметів матеріального світу, на момент подачі позову та прийняття рішення, що унеможливлює витребування такого майна так як за змістом положень чинного законодавства власник може витребувати лише те майно, яке є його власністю.

При цьому, навіть якщо припустити те, що третій особі за Договором № 121/17 у складі спортивного майданчика були передані певні об`єкти (зокрема тенісний корт та бетонну стіну для тренування), які не мали ознак самостійних об`єктів нерухомості, то внаслідок їх реконструкції третьою особою, яка (реконструкція) відбувалась за згоди власника, фактично були створені нові об`єкти: фізкультурно-оздоровчий будинок загальною площею 81,2 кв.м., позначений літ. «А»; відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в теніс, позначена літ. «Б»; відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в міні-футбол, позначена літ. «В»; стоянка для легкових автомобілів на 13 машино-місць, позначена літ. «Т»; стоянка для легкових автомобілів на 10 машино-місць, позначена літ. «ТІ»; огорожа, позначена символом «№».

Вказане є самостійною та достатньою підставною для відмови у задоволенні поданого керівником Броварської окружної прокуратури Київської області позову.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити і на наступному.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини. Згідно ч. 1 ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання державою.

Водночас відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Вєренцов проти України», «Щокін проти України», «Сєрков проти України», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Булвес" АД проти Болгарії», «Трегубенко проти України») напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені обставини та застосовані правові норми, колегією суддів вважає, що витребування спірного майна у відповідача, який є його добросовісним набувачем не буде відповідати критеріям правомірного втручання держави у право особи на мирне володіння майном.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає, що:

- за змістом положень чинного законодавства, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги;

- перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду;

- якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість, а лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем;

- враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, відсутні і правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для витребування із незаконного володіння відповідача на користь держави та Броварської територіальної громади Київської області, в особі Броварської міської ради Київської області, об`єкт нерухомого майна комунальної форми власності - комплекс (тенісні корти), що знаходяться з адресою: Київська область, м. Бровари, вул.. Героїв Небесної Сотні (колишня Возз`єднання), 7-А, до складу якої входять наступні складові частини: фізкультурно-оздоровчий будинок загальною площею 81,2 кв.м., позначений літ. «А»; відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в теніс, позначена літ. «Б»; відкрита фізкультурно-оздоровча споруда для гри в міні-футбол, позначена літ. «В»; стоянка для легкових автомобілів на 13 машино-місць, позначена літ. «Т»; стоянка для легкових автомобілів на 10 машино-місць, позначена літ. «ТІ»; огорожа, позначена символом «№» та відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законні обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/477/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/477/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі № 911/477/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/477/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.04.2023

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко