Рішення

від 20.04.2023 по справі 909/230/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/230/23Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт",

юридична адреса: вул. Шевченка, буд. 171, м.Теребовля,

Тернопільська область, 48100;

поштова адреса: а/с 10880, м.Львів, 79002;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон-Україна",

вул. Івана Миколайчука, буд. 11, кв.39, м.Івано-Франківськ, 76006;

про стягнення 480 459,31 грн.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон-Україна" про стягнення 480 459,31 грн, з яких: 400 382,76 грн - основний борг, 80 076,55 грн - штраф за невиконання грошового зобов`язання за договором поставки товарів №РЕ/ІФ/147/21 від 26.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.03.2023. Однак, адресував суду клопотання вх№5538/23 від 10.04.2023, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути спір без його участі. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору поставки товарів №РЕ/ІФ/147/21 від 26.01.2021 та несплатою відповідачем вартості поставленого позивачем по видаткових накладних від 18.11.2021, від 19.11.2021, від 22.11.2021, від 26.11.2021, від 29.11.2021, від 30.11.2021, від 08.12.2021, від 16.12.2021 товару (будівельних матеріалів) на суму 400 382,76грн, яку просить стягнути в судовому порядку. Крім того, за невиконання грошового зобов"язання просить суд покласти на відповідача додаткові юридичні обов"язки, обумовлені пунктом 5.3. договору, у вигляді штрафу в розмірі 80 076,55 грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 265 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 20.03.2023. Своїми правами, наданими статтями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, як і не подав суду жодних заяв, клопотань про відкладення розгляду справи чи пояснень щодо неможливості з"явитись в судове засідання тощо. Так, приписи частини 2 статті 42, частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, добросовісно користуватися процесуальними правами та не зловживати ними. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що кожен зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В цьому випадку, за переконанням суду, можливість участі відповідача у судовому засіданні залежала виключно від його волевиявлення тобто мала суб`єктивний характер. Судом, з дотриманням порядку визначеного процесуальним законодавством, належним чином повідомлено відповідача про дату час та місце розгляду справи, чим відповідно створено усі умови для реалізації його процесуальних прав, що свідчить про забезпечення його права на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позаяк є малозначною та для якої, згідно з частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, пріоритетним є швидке вирішення спору; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи і його явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пантеон-Україна" (покупець/відповідач) укладено договір поставки товарів №РЕ/ІФ/147/21 від 26.01.2021. Згідно з умовами цього договору, постачальник постачає покупцю товар (будівельні матеріали), асортимент, кількість, ціна та дата поставки якого, визначаються у видаткових накладних, а покупець сплачує за товар протягом 30 календарних днів від дати отримання товару (пункти 1.1.,1.2. 4.1. договору).

Виконуючи умови договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар (будівельні матеріали) на загальну суму 564 315,10грн, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою видаткові накладні від 18.11.2021, від 19.11.2021, від 22.11.2021, від 26.11.2021, від 29.11.2021, від 30.11.2021, від 08.12.2021, від 16.12.2021.

Однак, доказів здійснення повного розрахунку з позивачем за отриманий товар в сумі 400 382,76 грн - відповідач суду не подав.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості поставленого товару в розмірі 400 382,76 грн, штрафу в сумі 80 076,55 грн.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки товарів №РЕ/ІФ/147/21 від 26.01.2021 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України регламентовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До спірних правовідносин сторін, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, підлягають застосуванню загальні положення про купівлю-продаж урегульовані параграфом 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Приписами частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки поставку товару відповідачу позивач довів перед судом документальними доказами, зокрема видатковими накладними від 18.11.2021, від 19.11.2021, від 22.11.2021, від 26.11.2021, від 29.11.2021, від 30.11.2021, від 08.12.2021, від 16.12.2021, а несплату - відповідач не спростував, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 400 382,76 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару більш ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості несплаченого товару.

Таким чином, позивачем, за порушення відповідачем грошового зобов`язання, підставно нараховано останньому неустойку у вигляді штрафу в розмірі 80 076,55 грн, згідно розрахунку (а.с.2), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон-Україна" про стягнення 480 459,31 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантеон-Україна", вул. Івана Миколайчука, буд. 11, кв.39, м.Івано-Франківськ, 76006 (ідентифікаційний код 38162751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт", вул. Шевченка, буд. 171, м.Теребовля, Тернопільська область, 48100 (ідентифікаційний код 37961273) 400 382,76 грн - заборгованості, 80 076,55 грн - штрафу, 7 206,88 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 25.04.2023

Суддя С.Кобецька