Рішення

від 12.01.2023 по справі 910/15071/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2023Справа № 910/15071/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши матеріали

заяви відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/15071/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2 Б)

про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів

Представники сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Гр. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б" про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів від 01.10.2017 року, оформленого протоколом від 23.10.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що загальні збори, на яких було прийнято оспорюване рішення, проведені з порушенням процедури їх скликання та голосування, а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Господарським судом міста Києва рішенням від 15.04.2021 року у справі № 910/15071/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.10.2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 910/15071/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 року справу № 910/15071/20 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 року прийнято справу № 910/15071/20 до провадження судді Селівона А.М., постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 року у справі № 910/15071/20 в задоволенні позовних вимог гр. ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Через відділ діловодства суду 21.11.2022 року від відповідача надійшла заява № 1 від 21.11.2022 року про ухвалення додаткового рішення, в якій останній в порядку, передбаченому ст.ст. 221, 244 ГПК України, просить стягнути з позивача гр. ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу (правничу) допомогу у розмірі 15 000,00 грн., понесені відповідачем в межах судової справи №910/15071/20 за позовом гр. ОСОБА_2 до ОСББ "Микільсько-Слобідська 2Б" про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів. Заяву разом з доказами на підтвердження понесених витрат та доказами направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення позивачеві судом долучено до матеріалів справи.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судове рішення у справі № 910/15071/20 ухвалено судом в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні за участі сторін та під час винесення рішення від 16.11.2022 року питання про відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснюється розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15071/20 в судовому засіданні за участю представників сторін.

Отже, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 року заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 12.01.2023 року.

В судове засідання з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення 12.01.2023 року позивач особисто не з`явився, з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

Судом доведено до відома, що через канцелярію суду від позивача 10.01.2023 року надійшло клопотання б/н від 05.01.2023 року про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому позивач вважає заяву ОСББ «Микільсько-Слобідська 2Б» про ухвалення додаткового рішення необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на неотримання копії вказаної заяви, відсутність в реєстрі адвокатів інформації про адвоката Гнатуш Наталію Вікторівну, а також не співмірність заявлених до стягнення витрат, у зв`язку з чим просить суд зменшити до нуля розмір витрат відповідача на професійну правничу допомоги адвоката. Клопотання разом з доказами надсилання його на адресу відповідача судом долучені до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 12.01.2023 року суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення додаткового рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання пояснень/заперечень на клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач особисто не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, за умови явки уповноваженого представника позивача особисто не прибув в судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, а також відповідачем не надано будь-яких письмових пояснень/заперечень на клопотання позивача про зменшення на оплату правничої допомоги, суд здійснював розгляд заяви 12.01.2023 року виключно за наявними матеріалами за відсутності позивача особисто.

У судовому засіданні з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення по суті 12.01.2023 року представник відповідача підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 12.01.2023 року проти задоволення заяви відповідача заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що відповідачем 02.11.2022 року через канцелярію суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України подано заяву №1 від 02.11.2022 року щодо неможливості подання доказів підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів.

При цьому, зважаючи на дату ухвалення рішення у даній справі № 910/15071/20 - 16.11.2022 року, звернення відповідача до суду 21.11.2022 року (згідно відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції суду) з заявою № 1 від 21.11.2022 року про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат відповідача на правову допомогу, до якої долучено докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, здійснене з дотриманням встановлених господарським процесуальним законодавством строків.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, позивач у клопотанні б/н від 05.11.2022 року заперечує щодо розміру заявлених відповідачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. та просить суд зменшити їх розмір до нуля, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами п. 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що відповідачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2 від 22.06.2019 року, рахунку № 1 від 04.11.2022 року на суму 15000,00 грн., Акту № 1 від 21.11.2022 року про прийняття - передачу наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2 від 22.06.2019 року по справі № 910/15071/20, платіжної інструкції № 975 від 07.11.2022 року на суму 15000,00 грн.

Поряд з цим, до матеріалів позовної заяви відповідачем додано ордер КВ №379363 від 23.06.2019 року на надання правничої допомоги ОСББ «Микільсько - Слобідська 2Б» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2 від 22.06.2019 року, в тому числі у Господарському суді міста Києва, виданий Адвокатським об`єднанням "Наталії Гнатуш", а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Гнатуш Наталії Вікторівни № 4477 від 26.04.2011 року.

Наразі, як підтверджується матеріалами справи, представництво інтересів ОСББ «Микільсько - Слобідська 2Б» під час розгляду справи № 910/15071/20 здійснювалось директором Адвокатського об`єднання "Наталії Гнатуш" Гнатуш Н.В., якою було підготовлено, підписано і подано від імені відповідача супровідний лист № 1 від 16.08.2022 року на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2022 року, клопотання про ознайомлення б/н від 07.09.2022 року, заяву № 1 від 02.11.2022 року щодо неможливості подання доказів підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів, а також заява № 1 від 21.11.2022 року про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Також відповідачем за підписом Голови ОСББ «Микільсько - Слобідська 2Б» подано супровідний лист № 1 від 22.02.2022 року та письмові пояснення № 1 від 22.02.2022 року.

За твердженням відповідача, загальна сума понесених ОСББ «Микільсько - Слобідська 2Б» судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з новим розглядом справи № 910/15071/20 в суді першої інстанції після направлення її на новий розгляд постановою Верховного Суду від 21.10.2021 року, склала 15 000,00 грн.

Так, як встановлено судом, 22 червня 2019 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Микільсько - Слобідська 2Б» (відповідач у справі, клієнт за договором) та Адвокатським об`єднанням "Наталії Гнатуш" (бюро за договором) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 2 (далі - Договір), відповідно до умов якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та домовленістю сторін щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та всі фактичні понесені адвокатським бюро витрати у зв`язку з виконанням даного договору.

Відповідно до п. 2.9 Договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим Договором здійснює адвокат Гнатуш Наталія Вікторівна.

Згідно п. 3.1 Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього Договору про правову допомогу визначається сторонами на підставі Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору. Додаток № 1 до даного Договору набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно наявного в матеріалах справи Додатку № 1 до Договору сторони погодили перелік послуг та розмір оплати праці адвоката, зокрема:

- усна консультація - від 450 грн.;

- письмова консультація - від 1250 грн.;

- представництво в господарських судах - від 1750 грн. судодень;

- підготовка і подання заяви по суті до суду: позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечення - від 2500 грн.;

- аналіз документів, вибір правової позиції - від 3500 грн.

Адвокатським бюро «Наталії Гнатуш» виставлено відповідачу Рахунок № 1 від 04.11.2022 року по Договору за надання послуг з підготовки документів та представництво по справі № 910/15071/20 в Господарському суді міста Києва (18 листопада 2021 року по 16 листопада 2022 року) на суму 15000,00 грн. без ПДВ, копія якого наявна в матеріалах справи.

Також 21.11.2022 року між Адвокатським бюро «Наталії Гнатуш» та відповідачем було підписано Акт № 1 про прийняття-передачу наданих послуг по Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2 від 22.06.2019 року по справі № 910/15071/20 на загальну суму 15000,00 грн.

Так, вказаним актом погоджено перелік наданих адвокатом послуг та їх ціна, а саме:

- ознайомлення із матеріалами судової справи № 910/15071/20;

- підготовка документів для подання до Господарського суду міста Києва по справі № 910/15071/20 (в т.ч. письмові пояснення, клопотання, заяви, супровідні листи з додатками) в період з 18 листопада 2021 року по 16 листопада 2022 року;

- участь в судових засіданнях у справі № 910/15071/20 в Господарському суді міста Києва;

- складання заяви про судові витрати та заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15071/20 та участь у судовому засіданні;

- поточне консультування.

Наведений Акт № 1 від 21.11.2022 року підписаний повноважними представниками обох сторін Договору без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг про надання правничої допомоги.

Окрім цього, відповідачем згідно виставленого Адвокатським об`єднанням рахунку № 1 від 04.11.2022 року було сплачено на користь Адвокатського об`єднання "Наталії Гнатуш" грошові кошти у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 975 від 07.11.2022 року із зазначенням в призначенні платежу (оплата за підготовку документів та представ. по справі № 910/15071/20 в Госп.суді м. Києва зг.рах. № 1 від 04.11.2022 та дог. № 2 від 22.06.2019 р. без ПДВ».

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 910/15071/20 в Господарському суді міста Києва інтереси відповідача представляв адвокат Адвокатського об`єднання "Наталії Гнатуш" Гнатуш Н.В. на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія КВ № 379363 від 23.06.2019 року, який подавав заяви та документи у справі.

Таким чином, подані відповідачем документи щодо оплати вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі в суді першої інстанції, є належними і допустимими доказами в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, в поданому клопотанні б/н від 05.01.2023 року позивачем викладені заперечення проти заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на їх неспівмірність з предметом спору та необхідним обсяг роботи адвоката, а також наголошувалось на необхідності зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до нуля.

Так, виходячи з наданих відповідачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані відповідачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих відповідачем доказів, в тому числі Акту № 1 про прийняття-передачу наданих послуг по Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2 від 22.06.2019 року по справі № 910/15071/20 на суму 15000,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Зокрема, суд зазначає про включення до складу наданих адвокатом послуг із ознайомлення з матеріалами справи № 910/15071/20, які, на переконання суду, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду документів у даній справі.

Також судом враховано той факт, що справа розглядається судом першої інстанції вдруге, після скасування постановою Верховного Суду від 21.10.2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 910/15071/20 та направлення справи на новий розгляд, при цьому обставини справи та правова позиція сторін не змінились.

Наразі, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин, наявних у справі пояснень на підтвердження правових позицій сторін, які не зазнали змін, а також змісту підготованих адвокатом документів суд доходить висновку про те, що розмір понесених відповідачем витрат у сумі 15 000,00 грн. на професійну правничу допомогу в частині наданих адвокатом послуг при підготовці та складанні документів у даній справі № 910/15071/20 значно завищено, та відповідно, завищено вартість таких послуг правничої допомоги.

Окрім цього судом критично оцінюється включення відповідачем до обсягу наданих адвокатом послуг, вартість яких заявлена до стягнення з позивача, складання заяви про судові витрати та заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15071/20.

Суд також додатково враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При цьому згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, за умови не зазначення в наданому Акті № 1 про прийняття-передачу наданих послуг по Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2 від 22.06.2019 року по справі № 910/15071/20 кількості та тривалості судових засідань, участь адвоката в яких відповідачем погоджено до оплати, судом враховано загальну кількість та тривалість судових засідань у справі, в яких брала участь адвокат відповідача Гнатуш Н.В., а саме судові засідання 16.12.2021 року, 23.02.2022 року, 18.08.2022 року, 22.09.2022 року, 02.11.2022 року та 16.11.2022 року загальною тривалістю 150 хвилин, з яких тільки засідання 02.11.2022 року та 16.11.2022 року з розгляду справи по суті тривали 126 хвилин, в той час як в інших засіданнях судом переважно оголошувались перерви та ухвали про відкладення.

Отже, враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником відповідача докази, в т.ч. Акті № 1 про прийняття-передачу наданих послуг по Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2 від 22.06.2019 року по справі № 910/15071/20, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 9 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 15 000,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду про зменшення витрат, заява відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 9 000,00 грн.

В свою чергу, викладені в клопотанні позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги доводи щодо ненадання відповідачем відповідного попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору згідно ч.ч.1, 2 ст. 124 ГПК України не можуть бути розцінені судом в якості підстав для відмови у відшкодування витрат відповідача на правову допомогу, зважаючи на залишення вирішення даного питання приписами ГПК на розсуд суду, приймаючи до уваги зазначення у поясненнях ОСББ № 1 від 22.02.2022 року про вирішення судових витрат, заяву № 1 від 02.11.2022 року подану згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України та наявний в матеріалах справи відзив № 2 від 13.01.2021 року на позовну заяву, за змістом якого попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу складає 15 500,00 грн.

Окрім цього, посилання позивача на неправомірність видачі Адвокатським бюро «Наталії Гнатуш» ордеру серії КВ № 379363 від 23.06.2019 року на надання правової допомоги відповідачу у справі № 910/15071/20 та відсутність реєстрації Адвокатського бюро «Наталії Гнатуш» (код ЄДРПОУ 43057427) на дату видачі ордера судом до уваги не приймаються як безпідставні, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань датою реєстрації вказаного Адвокатського бюро є 12.06.2019 року (номер запису: 10671020000031265).

Згідно пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України), покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 року в задоволенні позовних вимог гр. ОСОБА_1 відмовлено повністю, з одночасним покладенням на позивача понесених відповідачем витрат по сплаті судового збору, за висновками суду, наявні підстави для часткового задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до вимог статей 221, 244 ГПК України у вказаній сумі 9 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/15071/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2Б" (02002, м. Київ, вул. Микильсько-Слобідська, 2Б, код 41107947) 9 000,00 (дев`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відповідача відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 21 квітня 2023 року.

Суддя А.М.Селівон