Рішення

від 19.04.2023 по справі 910/992/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2023Справа № 910/992/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС"

вул. Київська 21 корп. В п.1, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІКІНВЕСТ"

вул. Булаховського буд.2, м. Київ, 03164

про стягнення 1 981 000,47 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІКІНВЕСТ" (далі-відповідач) про стягнення 1 981 000,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі на 23.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва про повідомлення і виклики від 23.02.2023 підготовче провадження у справі відкладено на 01.03.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 розгляд справи відкладено на 15.03.2023.

Протокольною ухвалою суду від 15.03.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.04.2023.

26.10.2022 в судове засідання з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/992/23, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 19.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

09.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС", як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРІКІНВЕСТ", як Покупцем, був укладений Договір №254/21, відповідно до якого Постачальник зобов`язується в порядку та умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти Товар та здійснити його оплату на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що передається за цим Договором, зазначається у Рахунках-фактурах Постачальника, які мають силу Специфікації та видаються Постачальником на підставі замовлень Покупця складених у будь-якій зручній для нього формі (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв`язку тощо) або і в інших додатках до цього Договору ти визначаються у видаткових накладних».

Звертаючись до суду із позовом, Позивач вказує, що з урахуванням отриманого від Відповідача замовлення, ним виставлялись Рахунки-фактури, із зазначенням асортименту, кількості та ціни Товару: №109071 від 10.12.2021, №7260 від 08.02.2022, №7266 від 08.02.2022, №21329 від 26.05.2022.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору, при передачі Товару Постачальник передає Покупцеві по тому примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію Товару: рахунок- фактура; видаткова накладна або акт прийому-передачі; сертифікат якості за вимогою Покупця (копія).

Всього Позивачем на користь Відповідача за період дії договору на суму: 1 837 137,98 грн., проте сплачено відповідачем на користь позивача за період дії договору: 608 010,38 грн.

Усі вказані вище видаткові накладні були підписані відповідачем на підставі договору поставки №80/21. Жодних претензій та зауважень до Позивача щодо кількості, якості та порядку поставки товару у Відповідача не було.

Таким чином, станом на 16.01.2023 року Відповідач заборгував Позивачу грошові кошти за поставлений Товар у загальному розмірі 1 229 127,60 грн.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов`язань за Договором поставки №80/21, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 229 127,60 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір поставки №80/21як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та Розділів 2,3,4,5 договору поставки №80/21 станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 1 229 127,60 грн. яку заявлено позивачем до стягнення, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи, загальна вартість поставленого Товару відповідачу склала 1 837 137,98 грн., а сума не сплаченої заборгованості становить 1 229 127,60 грн.. Відповідач жодним чином не заперечив наявність у нього заборгованості перед позивачем.

За висновками суду, на час розгляду спору в господарському суді відповідачем за позовом не заперечено факт отримання товару за спірним Договором поставки №80/21 на загальну суму 1 837 137,98 грн, а також те, що сума не сплаченої заборгованості становить 1 229 127,60 грн., не надано доказів повної оплати на суму розмірі 1 837 137,98 грн, окрім того всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 1 229 127,60 грн.. Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суду також не наведено, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за спірним Договором поставки №80/21 у розмірі 1 229 127,60 грн. підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача 444 237,65 грн. - пені, 32 719,14 грн. - 3% річних, 274 916,08 грн. - інфляційних втрат.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 32 719,14 грн. - 3% річних, 274 916,08 грн. - інфляційних втрат, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 444 237,65 грн. - пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що уразі порушення строків оплати за Товар, указаних в пункті 3.5.2. цього Договору. Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НІІУ за колісний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня»

Згідно ст. 232 ГК України, строк нарахування пені шість місяців, з дня. коли зобов`язання мало бути виконане. При цьому, відповідно то умов Договору дати видаткової накладної є відліковою для початку перебігу строку виконання зобов`язання Покупця.

Однак, пунктом 6.5. Договору, сторонами було погоджено, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6. ст. 232 Господарського кодекс України. Штрафні санкції з прострочення виконання зобов`язання за цим Договорам нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в залежності від того, яка обставина настане раніше. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 444 237,65 грн. - пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІКІНВЕСТ" (вул. Булаховського буд.2, м. Київ, 03164; Код ЄДРПОУ 41953888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТІС" (вул. Київська 21 корп. В п.1, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, ідентифікаційний код 34350636) заборгованість у розмірі 1 229 127,60 грн., пені у розмірі 444 237,65 грн., 3% річних у розмірі 32 719,14 грн., інфляційних втрат у розмірі 274 916,08 грн. та судовий збір у розмірі 29 715,01 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 25.04.2023

Суддя М.О. Лиськов