Рішення

від 25.04.2023 по справі 911/2631/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2631/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8-В, код: 42094646)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Сервіс М» (08710, Київська обл., Обухівський р-н, село Романків, вулиця Соснова, будинок 10, код: 32069477)

про стягнення 438337,12 гривень,

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія»/Компанія/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Сервіс М» (далі ТОВ «Торг-Сервіс М»/відповідач) заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 420024466 у розмірі 438337,12 гривень, з яких: 402129,54 гривень основна заборгованість, 2212,90 гривень 3% річних, 20151,29 гривень інфляційні втрати, 13843,39 гривень пеня.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в порушення умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 420024466 відповідач за спожиту у лютому-червні 2022 року електричну енергію не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 402129,54 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 23.12.2022 відкрито провадження у справі № 911/2631/22, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

На адресу суду 02.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого останній не заперечує проти існування основної заборгованості, проте у зв`язку із скрутним фінансовим становищем просить суд відмовити у задоволенні позову.

Одночасно із поданням відзиву відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду строком на один рік, рівними частинами.

До суду 08.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач спростовує аргументи відповідача наведені у відзиві.

Враховуючи те, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ).

Згідно п. 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

У відповідності до преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії», він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.

Враховуючи підписання відповідачем 17.12.2018 заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу в редакції, що діє з 01.01.2019, між ТОВ «Торг-Сервіс М» (надалі споживач) та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» (надалі постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 420024466 (далі договір).

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» за посиланням: http://koec.com.ua/page?root=18id=20. Так, як зазначено позивачем, договір укладено без викладення його в паперовій формі. Факт укладення договору підтверджується діями відповідача, зокрема, підписанням заяви-приєднання, споживанням електричної енергії та частковою оплатою.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано договір, редакція якого діє з 01.10.2020, проте враховуючи, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному веб-сайті Компанії за посиланням: http://koec.com.ua/page?root=18id=20, суд під час ухвалення рішення використовує редакцію договору, розміщеному на веб-сайті Компанії, що діє з 01.01.2019.

У відповідності до п. 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії (пункт 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору.

Згідно заяви-приєднання постачання електричної енергії споживачу на умовах договору починається з 01.01.2019.

Пунктами 5.1., 5.2. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком №2 до цього договору. Для одного об`єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.п. 5.4., 5.5. договору).

Порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією (п. 5.7 договору).

Згідно п. 5.8. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.

Відповідно до п. 6.2. договору споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Комерційною пропозицією «Стандарт-1» (додаток № 2 до договору), що є невід`ємною частиною договору, сторони погодили, зокрема, тариф електроенергії, порядок оплати та розмір штрафних санкцій у разі неналежного виконання споживачем своїх зобов`язань за договором.

Так, згідно комерційної пропозиції термін постачання до 31.12.2019. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції.

Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

Розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох проценти річних за весь час прострочення.

Рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ним протягом лютого-червня 2022 року здійснено на об`єкти відповідача поставку (продаж) електричної енергії, що підтверджується складеними рахунками-фактури за спожиту електричну енергію від 21.02.2022 № 5060955019 за лютий 2022 року на суму 173012,45 гривень, від 24.03.2022 № 5021974638 за березень 2022 року на суму 123748,73 гривень, від 15.04.2022 № 5003343661 за квітень 2022 року на суму 66153,26 гривень, від 17.05.2022 № 5024744582 за травень 2022 року на суму 83676,82 гривень, від 16.06.2022 № 5006314586 за червень 2022 року на суму 50052,41 гривень, та відповідними актами прийняття-передавання електричної енергії: від 28.02.2022 № А-5060955019 за лютий 2022 року на суму 173012,45 гривень, від 31.03.2022 № А-5021974638 за березень 2022 року на суму 123748,73 гривень; від 30.04.2022 № А-5003343661 за квітень 2022 року на суму 66153,26 гривень; від 31.05.2022 № А-5024744582 за травень 2022 року на суму 83676,82 гривень; від 30.06.2022 № А-5006314586 за червень 2022 року на суму 50052,41 гривень.

Позивач зазначає, що він свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та поставив (продав) відповідачу електричну енергію. Однак, відповідач, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також, умовам укладеного договору не здійснив в повному обсязі оплату за спожиту електричну енергію, у зв`язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 430129,54 гривень.

Відповідно до п. 5.9. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за цим договором споживач має право звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.

Так, на підставі п. 5.9. договору, 16.09.2022 між Компанією (кредитор) та ТОВ «Торг-Сервіс М» (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 7000044911, за умовами пунктів 1.1., 1.2. якого визначено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, що виникла у боржника перед кредитором згідно з договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг/споживачу № 420024466 від 01.01.2019, шляхом розстрочення її погашення. Кредитор надає божнику розстрочення оплати заборгованості на суму 430129,54 гривень, а боржник зобов`язується повністю оплатити заборгованість відповідно до узгодженого сторонами графіку погашення заборгованості (додаток № 1).

З урахуванням договору про реструктуризацію, основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.10.2022 становить 430129,54 гривень, що підтверджується договором про реструктуризацію, а також, підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками, Актом звіряння розрахунків від 04.10.2022.

Згідно додатку № 1 до вказаного договору «Графік погашення заборгованості», остаточний строк погашення заборгованості є 25.11.2022, проте, як вказує позивач, відповідачем здійснено лише часткове погашення суми боргу у розмірі 14000 гривень, решта суми заборгованості відповідачем не погашена.

Посилаючись на невиконання відповідачем обов`язків з оплати за спожиту електричну енергію позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у загальному розмірі 438337,12 гривень, з яких: 402129,54 гривень основна заборгованість, 2212,90 гривень 3% річних, 20151,29 гривень інфляційні втрати, 13843,39 гривень пеня.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки електричної енергії та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальники мають право, серед іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. При цьому ч. 3 ст. 58 Закону передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Судом встановлено, що у відповідності до п. 2.3. договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.

Пунктами 2.3.11., 2.3.14. ПРРЕЕ визначено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс).

Відповідно до пп. 6.1. п. 6. Розділу XIII «Перехідні положення» Кодексу, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

Згідно пп. 7.1 п. 7 Розділу XIII «Перехідні положення» Кодексу, до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції АКО по веденню реєстрів ТКО, обробці даних комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання та визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують ОМ у межах своєї відповідальності.

З огляду на викладені вище положення чинного законодавства України, Компанія не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами. В силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків, позивач не здійснює фіксацію (зняття) показників електролічильників, не визначає обсяг проданої електричної енергії.

Пунктами 4.3., 4.12., 4.13. ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, якою затверджено ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Як вказує позивач, відповідно до п. 4.3. ПРРЕЕ, приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», як оператор системи розподілу та адміністратор комерційного обліку, щомісячно надавало Компанії в електронному вигляді інформацію про обсяги спожитої електричної енергії відповідачем протягом спірного періоду, на підставі чого позивачем формувалися та виставлялися до сплати відповідачу відповідні рахунки на оплату за спожиту електроенергію.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином та у відповідності до умов договору у спірний період (лютий-червень 2022 року) поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 496643,67гривень, що підтверджується рахунками-фактурами за спожиту електричну енергію та актами прийняття-передавання електричної енергії.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено факт споживання відповідачем у період лютий-червень 2022 року електричної енергії на загальну суму 496643,67 гривень. Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог законодавства в повному обсязі не розрахувався за спожиту електроенергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 402129,54 гривень.

Відповідач у відзиві на позов не заперечив проти факту існування облікованої за ним заборгованості.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на викладене вище, враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу за спожиту електричну енергію за спірний період, а заборгованість визнається відповідачем в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості в розмірі 402129,54 гривень є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2212,90 гривень 3% річних, 20151,29 гривень інфляційних втрат та 13843,39 гривень пені, розрахованих за загальний період з 01.02.2022 по 31.05.2022.

У відповідності до п. 5.8. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.

Умовами комерційної пропозиції «Стандарт-1», що є додатком до договору, встановлено, що розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Вказані положення узгоджуються з приписами ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності тощо.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Положеннями ч. 9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Компанія є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.

Згідно з п. 96 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

НКРЕКП було прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі - фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

Підпунктом 16 пункту 1 вказаної постанови НКРЕКП, який набрав чинності 26.04.2022 (з дня прийняття постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766»), встановлено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. Введений в Україні воєнний стан на час вирішення даного спору не припинено та не скасовано.

Враховуючи те, що спірні правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене вище, судом здійснено перерахунок пені, та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 7035,67 гривень пені, нарахованої за період з 01.03.2022 по 25.04.2022.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення з відповідача 13843,39 гривень пені, а саме у розмірі 7035,67 гривень, а у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 6807,72 гривень пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 2212,90 гривень 3% річних та 20151,29 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Доводи відповідача наведені у відзиві щодо неможливості задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, оскільки їх нарахування здійснено позивачем поза межами встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку, судом відхиляються з огляду на те, що 3 % річних та інфляційне збільшення суми боргу не мають характеру штрафних санкції, тому їх нарахування не обмежується періодом нарахування встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «Торг-Сервіс М» на користь Компанії 402129,54 гривень основного боргу, 7035,67 гривень пені, 2212,90 гривень 3% річних та 20151,29 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 6472,94 гривень.

Як вже зазначалось судом вище, відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду строком на один рік рівними частинами.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач, посилається на введення в України воєнного стану, що призвело до фактичної неможливості ведення господарської діяльності, збитковості підприємства та погіршення його фінансового становища.

Розглянувши вказану заяву відповідача, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1). Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3). Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4). Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5).

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Питання про надання розстрочки виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. При цьому, при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази, які підтверджують наявність підстав для розстрочення чи відстрочення виконання рішення, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд має право розстрочити виконання рішення.

Надавши належну оцінку доводам відповідача щодо наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду та доказам наданим на підтвердження зазначених підстав, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності виключних обставин, які об`єктивно свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення суду, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Суд звертає увагу відповідача на те, що він не обмежений у праві повторного звернення до суду із заявою про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду з одночасним наданням належних доказів на підтвердження обставин щодо істотного ускладнення або неможливості виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-Сервіс М» (08710, Київська обл., Обухівський р-н, село Романків, вулиця Соснова, будинок 10, код: 32069477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8-В, код: 42094646) 402129,54 гривень основного боргу, 7035,67 гривень пені, 2212,90 гривень 3% річних, 20151,29 гривень інфляційних втрат та 6472,94 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2023.

Суддя Р.М. Колесник