Рішення

від 20.04.2023 по справі 916/3597/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3597/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Євгеньєва Л.Д.

від відповідача: адвокат Кочерба М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3597/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль» (вул. Собінова, № 1, м. Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 21852167)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Лоджистікс» (вул. Коблевська, № 40, оф. 2, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41533911)

про стягнення 13 845,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Лоджистікс» про стягнення 13845,62 грн. вартості пошкодженого товару.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору транспортного експедирування № 1012/1 від 10.12.2021 в частині збереження від пошкодження вантажу клієнта.

Так, позивач зазначає, що 03.11.2021 між ГОВ «Сі-Аль» та Xiamen Betopper Mining Machinery Co., ltd. (Китай) було укладено контракт купівлі-продажу № 031121, за умовами якого позивач придбав наступний товар: Тaper drill rod Нех22* 108-L3.2m-А7/Штанга бурова під конусну коронку Hех22*-108-L3.2M-A7 - загальною кількістю 20 шт. та загальною вартістю 576,00 доларів США; Taper drill rod Нех22*108-L4m-A7/Штанга бурова під конусну коронку Hех22*108- L4M-A7 - загальною кількістю 20 шт. та загальною вартістю 720,00 доларів США; Tарег drill rod Нех22*108-L6m-А7/Штанга бурова під конусну коронку Нех22 108- L6 М-А7 - загальною кількістю 10 шт. та загальною вартістю 540,00 доларів США. За умовами оплати у 100% передоплати, що й було сплачено у відповідності до долученого платіжного доручення в іноземній валюті № 6037 від 15.11.2021.

Як вказує позивач, при упакуванні товару, позивачу були надіслані фото упакованого для передачі товару, з яких вбачається, що товар упаковано, скріплено та стягнуто, аби штанги бурові трималися всі разом, для їх збереження, задля уникнення пошкодження придбаного позивачем товару. Умови поставки товару сторонами обрано та закріплено у Специфікації - FCA. Робота та обов`язки продавця завершилися, коли він передав товар у належному та запакованому вигляді експедитору для транспортування товару в Україну.

Для перевезення та доставки товару до України, та саме місця його призначення, позивач обрав експедиторську компанію та 10 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Лоджистікс» та позивачем було укладено договір транспортного експедирування № 1012/1 аби доставити товар до України із Китаю.

За ствердженням позивача, плановано він мав отримати товар ще в лютому 2022 року, проте у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України товар фізично доставлений в порт прибуття України не доїхав. Товар мав прямувати напряму до України, та внаслідок масованих ракетних атак, та військових дій, кораблі, що прямували до України та морських портів вимушені були прямувати до найближчих портів, що могли їх прийняти.

Із зазначених позивачем пояснень вбачається, що приблизно 23 лютого товар знаходився у порту прибуття у Румунії, а з квітня 2022 року йому стало відомо в телефонній розмові, що контейнер в Румунії був розформований, та товар був направлений до Угорщини в Будапешт, де надалі товари мали направлятися до своїх вантажоотримувачів.

Як зауважує позивач, 07 липня 2022 року відповідачем було виставлено рахунок на оплату № 79, на суму 34 200, 00 грн. з урахуванням ПДВ. Даний рахунок складав грошові кошти за перевезення товару морським транспортом, комплекс послуг з обробки вантажу на території України та експедиторська винагорода відповідача.

20 липня 2022 року експедитором було виставлено до сплати рахунок № 96 на загальну суму, з урахуванням ПДВ, у розмірі 28 803,52 грн, в яку включена вартість послуг зі зберігання та обробці вантажу за межами України, тобто сума затрат за зберігання товару була, про яку експедитором не повідомлялося раніше, своєї згоди на додаткові затрати клієнт не надавав, внаслідок не попередження та не доведення додаткових витрат експедитором.

Окрім того, менеджером позивача було погоджено суму доставки товару із Угорщини до України автомобільним транспортом, та зважаючи на всі складнощі в доставці товару й питань по виставленому рахунку, сторони погодили, що оплата буде проведена таким чином - 50% суми виставленого рахунку як передоплата доставки, задля бронювання авто та затрат на дорогу, та 50% суми виставленого рахунку після отримання товару позивачем.

Позивач наголошує, що перевізником товару до України, згідно наданої Міжнародної товарно-транспортної накладної є ФОП Пайда Юрій Юрійович, у якого наявна ліцензія на здійснення міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів), та наявні 15 транспортних засобів для провадження діяльності, серед яких і FIAT DUCATO 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , яким було доставлено товар.

При цьому, позивач зауважив, що після завантаження товару та відправки транспортного засобу, на електронну пошту позивача було направлено Міжнародну товарно-транспортну накладну № 7012021 від 22.07.2022, та по факту, після прибуття товару до позивача, виявилося, що Міжнародна товарно-транспортна накладна була змінена, та отримана була за № 421920 від 22.07.2022.

Відтак, перевізника ФОП Пайда Юрія Юрійовича було одноосібно обрано відповідачем та укладено договір перевезення вантажу у міжнародному сполученні без узгодження такого із позивачем. У Позивача не було можливості дізнатися про транспортний засіб, яким буде доставлятися вантаж, про розташування вантажу у автомобілі та фото чи відео фіксацію після завантаження товару до транспортного засобу.

Водночас, як зазначає позивач, пряма відповідальність відповідача за пошкодження ввіреного для доставки вантажу передбачена як умовами договору, так і умовами чинного законодавства.

За ствердженням позивача, 25.07.2022 до кінцевого місця призначення, в м. Коростишів в Україні було доставлено товар та з самого початку, як транспортний засіб приїхав на розвантаження, у позивача виникли питання - як саме в цей транспортний засіб було вміщено товар. Тому, під час відкриття транспортного засобу, представники позивача фіксували розвантаження. Як виявилося пізніше, після розформування контейнеру у Будапешті, товар клієнта не був у первісному стані, було порушено пакування вантажовідправника. Товар був навалом розсипаний на землі.

Менеджер позивача в телефонній розмові неодноразово прохала запакувати товар, хоча б приблизно, до пакування вантажовідправника, та хоча б стягнути штанги між собою задля їх збереження, чого, на думку позивача, зроблено не було.

Після доставки товару до пункту призначення, позивачем було встановлено, що товар вже розкидано по транспортному засобу, зверху на штангах накидано інший товар на палетах, розмір штанги не відповідає розмірам транспортного засобу - вони лежать поперек транспортного засобу, та частина штанги, яка не відповідала розмірам транспортного засобу стирчала біля кабіни водія.

На переконання позивача, відповідальність за не правильне завантаження товару у транспортний засіб, та внаслідок цього - його пошкодження, лежить саме на відповідачі, який в подальшому свої вимоги може пред`явити регресно до перевізника, якого власне було залучено відповідачем, оскільки саме відповідач оформлював господарсько-правові відносини із перевізником, обирав та погоджував транспортний засіб та саме на ньому лежить відповідальність за пошкодження товару внаслідок недбалості у виконанні своїх договірних умов.

Відтак, позивач стверджує, що після розібрання з-під завалів вантажу товару позивача та розвантаження транспортного засобу, було виявлено пошкодження частини товарів, а саме трьох бурових штанг, про що відповідальними особами позивача було складено Акт № 2 про розбіжність у кількості/якості товару, який постачається від 25.07.2022 року, яким встановлено всі ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, товару та його пошкоджень.

Даний Акт водій транспортного засобу від перевізника ФОП Пайда Ю.Ю. підписувати відмовився, мотивувавши тим, що товар позивача їхав транзитом, та в автомобілі ще багато вантажів, які очікують інші отримувачі.

Після отримання товару, відповідач став вимагати від позивача доплати суми рахунку за доставку товару, розмір якої складав 14 003.52 грн., по наданому раніше рахунку № 96 від 20.07.2022.

При цьому, з боку позивача було висунуто вимогу про взаємозалік грошових вимог та було направлено претензію про взаємозалік зустрічних грошових вимог із зазначенням суми пошкодженого товару, на електронну пошту відповідача - на що було отримано принципову відмову.

Як вказує позивач, вартість пошкодженого товару складає 4 615,21 грн. з ПДВ за 1 (одну штуку), виходячи із такого розрахунку всіх витрат на товар з моменту його купівлі та до моменту його поставлення до точку призначення в Україні. Загальна вартість пошкодженого товару складає 13 845,62 грн.

Оскільки у сторін залишилися невирішені претензії, позивачем було першочергово направлено претензію про компенсацію та сплату грошових коштів за пошкоджений товар, до якої було долучено всі докази пошкодження товару з вини відповідача, копії доданих документів було засвідчено печаткою та підписом директора.

Позивачем, на його думку, в повному обсязі доведено вину саме відповідача у доставці пошкодженого товару, як відповідальної особи за стан товару під час доставки, у відповідності до взятих на себе зобов`язань за договором транспортного експедирування.

16.01.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1492/23), де ТОВ «Атлас Лоджистікс» вказує, що з вимогам, наведеними позивачем в позовній заяві, не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на виконання пп. 2.4.2. - 2.4.3. договору 10.12.2021 позивачем була надана відповідачу заявка на надання транспортно-експедиторських, з якої вбачається єдина інформація щодо виду і способу упаковки вантажу є - « 1 case». Таким чином, на думку відповідача, позивачем не було надано відповідачу своєчасну повну, точну і достовірну інформацію щодо умов обробки, перевалки, зберігання і перевезення вантажу, а також інформацію щодо необхідних дій для забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

За висновком відповідача, оскільки ушкодження вантажу сталося внаслідок недогляду позивача та відсутності від нього будь-яких інструкцій стосовно необхідних дій для забезпечення безпечних умов перевезення вантажу, відповідно до положень норм міжнародного права, національного законодавства, а також договірних норм, відповідач не несе відповідальність за пошкодження вантажу та/або його упаковки та інші збитки позивача.

Щодо підстави пошкодження вантажу відповідач вказує, що на підтвердження пошкодження вантажу, позивачем надано Акт про розбіжності у кількості/якості товару, який постачається акт про розбіжності №2 від 25.07.2022, в графі 15 якого зазначається детальний опис характеру пошкодження, браку продукції, в якій зокрема вказано, що 3 штанги погнуті внаслідок недбалого завантаження та перевезення у неналежному вигляді без зв`язки та належного пакування.

При цьому, відповідач звертає увагу, на те, що позивач не надавав відповідачу жодних інструкцій чи вказівок щодо особливостей завантаження, перевезення та необхідності здійснити перепакування вантажу. Водночас, позивач зобов`язаний був забезпечити належну упаковку вантажу, що забезпечує збереження вантажу на весь період його перевезення, обробки, перевантаження, зберігання. Отже, відповідач переконаний, що не має нести відповідальність за пошкодження вантажу та/або його упаковки та інші збитки позивача.

Щодо документів, які підтверджують пошкодження вантажу, відповідач наголосив, що єдиним документом, який обґрунтовує вимоги позивача є Акт, який складений та підписаний співробітниками позивача, а саме головним інженером та головним механіком.

Відповідач вважає, що Акт є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом з огляду на те, що відповідно до п. 4.2.5. договору, при виявлені слідів відкриття контейнера (порушення цілісності контейнера та/або пломб та/або упаковки) та/або при виявленні пошкодження вантажу та/або невідповідності вантажу супровідним документам, клієнт /вантажоодержувач зобов`язаний залучити аварійного комісара (експерта міжнародної сюрвейерської організації) для складання відповідного акту про пошкодження/невідповідність вантажу супровідним документам. Відсутність такого акту, позбавляє клієнта права посилатись на будь-які інші документи про пошкодження вантажу та/або виявленні невідповідності вантажу супровідним документам як на доказ пошкодження вантажу та/або виявлення невідповідності вантажу супровідним документам.

В той же час головний інженер та головний механік позивача не є незалежними суб`єктами, оскільки знаходяться в прямому підпорядкуванні у позивача; проведення експертиз не є їх профільною діяльністю; не мають спеціальних знань, що дозволяють їм проводити експертизи та їх помилки не можуть стати причиною залучення до відповідальності.

При цьому відповідач наголошує, що саме позивач зобов`язаний довести наявність пошкодження вантажу, характер пошкодження, підставу пошкодження (дефект вантажу/неправильна упаковка/недбале завантаження...) надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому договором.

На підставі Акту, на переконання відповідача, неможливо встановити а ні наявність пошкодження, а ні підставу пошкодження, а ні характер пошкодження, а тому позивачем належним чином не задокументовано факт пошкодження, а отже Акт про розбіжності у кількості/якості товару, який постачається акт про розбіжності №2 від 25.07.2022 є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом в силу приписів ст. 73, ст. ст. 76-78 ГПК України.

Відтак, відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору транспортного експедирування № 1012/1 від 10.12.2021 в частині збереження від пошкодження вантажу, оскільки докази надання своєчасної, повної, точної і достовірної інформацію щодо умов обробки, перевалки, зберігання і перевезення вантажу, а також інформацію щодо необхідних дій для забезпечення безпечних умов перевезення вантажу, в матеріалах справи відсутні. Також, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази саме пошкодження вантажу, підстав пошкодження вантажу та характеру пошкодження вантажу.

Отже, відповідач вважає безпідставними доводи позивача про неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору транспортного експедирування № 1012/1 від 10.12.2021 в частині збереження від пошкодження вантажу.

07.02.2023 ТОВ «Сі-Аль» надало відповідь на відзив (вх. № 3787/23), в якому, заперечуючи проти доводів відповідача, позивач вказує, що матеріалами справи підтверджено, що товар надійно упакований, він щільно замотаний та перев`язаний скотчем, що унеможливить його пошкодження (тобто, штанги не розсипляться та не пошкодяться). Таким чином, позивачем (а в даному випадку продавцем товару) в повному обсязі виконано пункт 2.4.4. договору, на який бажає посилатися відповідач.

За ствердженням позивача, вже після прибуття товару до перевалочних пунктів, товар був розпакований, штанги просто на землі були навалом розсипані.

Щодо того факту, що позивач не надавав свої рекомендації щодо безпечної доставки товару саме після прибуття його до перевалочних пунктів, цей факт не відповідає дійсності, оскільки сторони спілкувалися більше телефоном, оскільки досвід спілкування шляхом листування був не вдалий, тому представник позивача частіше дзвонила менеджеру відповідача.

Щодо заявки позивач вказує, що між сторонами було підписано одну заявку, де вказано адресу доставки товару, інших заявок сторони не підписували, оскільки за умовами договору, укладеного між сторонами, експедитор зобов`язується за дорученням клієнта та за його рахунок надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

На переконання позивача, відповідач взяв на себе повний супровід товару, який в будь-якому разі (під час війни чи без неї) мав би бути доставлений двома способами - морем та наземним транспортом до місця призначення м. Корстишів. Сторони першочергово погодили і підписали заявку на весь шлях доставки товару, а в подальшому відповідач вже мав залучити перевізників, які саме і доставили товар позивачу як морем, так і в подальшому автомобільним транспортом, адже м. Коростишів не є портовим містом, і з Одеси, як планувалося, товар мав би їхати автомобільним транспортом. Роль експедиторів - супровід товару, тобто вчинення всіх необхідних дій для доставлення товару замовнику послуги, будь то своїми силами, чи силами третіх осіб, за дії яких він поручається, як за свої власні.

Стосовно звернення до незалежних органів за офіційними документами щодо пошкодженого товару, позивач зазначив, що в момент прибуття перевізника до пункту призначення, як вже зазначалося раніше, представники позивача одразу почали фіксувати транспортний засіб, його ідентифікуючі ознаки, розташування товару у транспортному засобі та відповідно сам товар, до та після його розвантаження. Як вбачається із наданих фото доказів, транспортний засіб, який приїхав із товаром до позивача не був опломбований, зовнішньої упаковки товару взагалі не було, вантаж доставлено не в технічно справному стані.

Саме тому, на думку позивача, посилатись на п. 4.2.5. договору відповідач не може. Та в будь-якому пазі, п. 4.2.2 договору передбачено, шо експедитор несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажів клієнта, викликані діями або бездіяльністю наданих їм перевізників та п. 1.2 договору наголошено, що у разі залучення стороною до виконання своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб, сторона несе відповідальність перед іншою стороною за дії третіх осіб по виконанню цього договору як за свої власні з урахуванням умов, передбачених цим договором.

У запереченнях відповідача (вх. № 5436/23 від 21.02.2023), крім зазначеного раніше, відповідач звертає увагу на те, що відсутність в матеріалах справи як рекламаційного акту (між продавцем і позивачем) так і акту про пошкодження вантажу (експерта міжнародної сюрвейерської організації) свідчить про грубе та систематичне нехтування позивачем не лише прийнятими на себе договірними обов`язками, яких останній зобов`язаний був дотримуватися, а й мінімальних стандартів комерційних відносин.

Окрім того, відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, на підставі яких можливо встановити, що пошкодження сталося саме з вини третіх осіб, яких відповідач залучив до виконання договору, або з вини відповідача.

Додатково відповідач наголосив, що позивач не виконав свій обов`язок передбачений п. 4.2.5. договору, а отже позбавив себе права посилатись на будь-які інші документи про пошкодження вантажу як на доказ пошкодження вантажу.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 позовну заяву (вх.№3719/22) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2022 вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3597/22, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому розгляд справи призначено на 24 січня 2023 року.

10.01.2023 представник ТОВ «Сі-Аль» звернувся до суду із заявою (вх. № 861/23) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2023 у справі № 916/359722 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 24.01.2023 о 12 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.01.2023 відповідачем подано до суду відзив (вх. № 1492/23) на позовну заяву, який разом із доданими до нього документами був долучений судом до матеріалів справи.

23.01.2021 до суду надійшло клопотання ТОВ «Атлас Лоджистікс» (вх. № 2243/23), відповідно до якого відповідач просив розглянути справу № 916/3597/22 без участі його представника за наявними в матералах справи документами.

24.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено розгляд справи № 916/3597/22 на "09" лютого 2023 року об 11:30 год.

30.01.2023 представник ТОВ «Сі-Аль» звернувся до суду із заявою (вх. № 2953/23), відповідно до якої просив суд надіслати на електронну пошту адвоката скановану копію відзиву відповідача по справі № 916/3597/22.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.02.2023 № 19 було призначено повторний автоматичний розподіл, зокрема, судової справи № 916/3597/22, у зв`язку з увільненням судді ОСОБА_1 з 02.02.2023 від виконання обов`язків з відправлення правосуддя на період проходження військової служби за призовом осіб на військову службу по загальній мобілізації на строк до оголошення демобілізації та з метою дотримання строків визначених ГПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023, справу № 916/3597/22 передано на розгляд судді Цісельського О.В.

07.02.2023 ТОВ «Сі-Аль» подало до суду відповідь (вх. № 3787/23) на відзив, яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї документами.

Окрім того, представник позивача звернулась до суду із заявою (вх. № 3856/23 від 07.02.2023), де просила надати їй доступ до Електронного суду, а саме до справи № 916/3597/22. Вказана заява була задоволена судом 08.02.2023.

13.02.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято справу № 916/3597/22 до свого провадження. Справу № 916/3597/22 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на "28" лютого 2023 року об 11:40 год.

15 лютого 2023 року за вх.№ 4790/23 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена в повному обсязі, про що постановлено відповідну ухвалу суду від 16.02.2023.

21.02.2023 від ТОВ «Атлас Лоджистікс» до суду надійшли заперечення (вх. № 5436/23) на відповідь на відзив, які разом із доданими до них доказами були долучені судом до матеріалів справи.

28.02.2023 у судовому засіданні по справі № 916/3597/22 проголошено протокольну ухвалу про перерву до "16" березня 2023 року об 11:00 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 28.02.2023, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

07.03.2023 ТОВ «Атлас Лоджистікс» звернулось до суду з клопотанням (вх. № 7347/23) про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2023 у справі № 916/3597/22 на 16.03.2023 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з відсутністю доступу до програми ЕСІТС за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua для фіксації судового процесу, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

17.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд справи № 916/3597/22 по суті призначено на "06" квітня 2023 року об 11:40 год.

06.04.2023 у зв`язку з неможливістю завершити судовий розгляд справи № 916/3597/22 по суті, судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до "20" квітня 2023 р. о 12:20 год. Відповідача про дату, місце та час судового засідання у справі № 916/3597/22 повідомлено відповідною ухвалою суду від 07.04.2023 в порядку ст. 120 ГПК України.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль» у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Лоджистікс» у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд в його задоволені відмовити, з підстав, визначених у його заявах по суті.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 20.04.2023 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України по виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

03.11.2021 року між ТОВ «Сі-Аль» (покупець) та компанією Xiamen Betopper Mining Machinery Co ltd (China) (продавець) було укладено контракт № 031121 купівлі-продажу, за умовами п.п. 1.1., 1.2. якого продавець продає, а покупець купує товар на умовах, обумовлених в Специфікаціях, що невід`ємною частиною цього контракту. Продавець зобов`язується поставити товар відповідно до умов цього контракту. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього контракту.

У відповідності до п. 6.1 контракту № 031121 від 03.11.2021, товар поставляється в експортній упаковці, зробленої відповідно до Міжнародних стандартів і внутрішніми правилами виробника так, щоб всі компоненти були надійно захищені протягом зберігання та транспортування. У разі пошкодження вантажу внаслідок неправильної упаковки продавця, або він був завантажений у транспортний засіб таким чином, що це завдало пошкодження вантажу, продавець зобов`язується замінити пошкоджені компоненти за свій рахунок і доставити їх до складу покупця. Покупець в такому випадку повинен надати підтверджені свідчення причини пошкодження. Разом із документами, продавець зобов`язується зробити фотографії всіх перерахованих товарів в момент завантаження транспортного засобу, а також надати сертифікацію і гарантію. Такі фотографії будуть розглядатися як свідчення, що звільняють продавця від якої б то не було подальшої відповідальності після відвантаження.

При цьому, упаковка повинна мати маркування, що містить такі позначення: найменування, розміри, вага брутто і вага нетто (п. 6.2. контракту № 031121 від 03.11.2021).

Відповідно до п. 7.2. контракту при виявленні невідповідності якості поставлених товарів умов цього контракту, покупець зобов`язаний викликати представника продавця для подальшої приймання і складання рекламаційного Акту. Представник продавця зобов`язаний прибути протягом 15 робочих днів (без урахування дороги і форс-мажорних обставин, які можуть призвести до неможливості поїздки) для оформлення рекламаційного акту.

Як вбачається зі Специфікації № 1 від 03.11.2021 позивач замовив товар:

- Taper drill rod Hex22*108-L3.2m-A7/ Штанга бурова під конусну коронку Нех22*108- L3.2M-A7 у кількості 20 шт. загальною вартістю 576 дол. США;

- Taper drill rod Hex22*108-L4m-A7 / Штанга бурова під конусну коронку Нех22*108- L4M-A7 у кількості 20 шт. загальною вартістю 720 дол. США;

- Taper drill rod Hex22*108-L6m-A7/ Штанга бурова під конусну коронку Нех22*108- L6м-А7 у кількості 10 шт. загальною вартістю 540 дол. США.

Строк поставки визначений - 20 днів після оплати. Умови оплати - 100% передоплата.

10.12.2021 між ТОВ «Атлас Лоджистікс» (експедитор) та ТОВ «Сі-Аль» (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 1012/1, відповідно мов п.п. 1.1., 1.2. якого експедитор зобов`язується за дорученням клієнта та за його рахунок надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. У разі залучення стороною до виконання своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб, сторона несе відповідальність перед іншою стороною за дії третіх осіб по виконанню цього договору як за свої власні з урахуванням умов, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2. договору № 1012/1 від 12.12.2021 встановлені обов`язки експедитора, зокрема: забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту територією України та за її межами відповідно до заявки клієнта (п.п. 2.2.1.); негайно повідомляти клієнта про виявлені недоліки отриманих від нього заявок, документів та інформації, а в разі їх неповноти - вимагати від клієнта необхідні додаткові документи та інформацію (п.п. 2.2.10.).

В свою чергу, п. 2.4. договору передбачені обов`язки клієнта, а саме: надати експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг не менше, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/приймання. Заявка повинна містити такі дані: маршрут перевезення: опис вантажу (найменування, код ТНЗЕД, загальна вага нетто, загальна вага брутто); вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вага одного вантажного місця; найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; прізвище, ім`я, по батькові відповідальної за відвантаження/приймання вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача і засоби зв`язку з ним; місце, дату і час завантаження/доставки вантажу, інструкції з оформлення товарно-транспортної документації. Перелік даних, які повинні міститься в заявці, не є вичерпним і може бути доповнений сторонами на їх розсуд. Заявка є невід`ємною частиною цього договору. Заявка може бути спрямована експедитору з використанням факсимільного і електронного зв`язку, при цьому вона має силу оригіналу, однак клієнт самостійно і за свій рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів зобов`язаний надати експедитору оригінал даної заявки. Щодо кожної партії вантажу, запланованої до перевезення, сторони підписують заявку (п.п. 2.4.2 договору).

Своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його особливості і властивості, умови його обробки, перевалки, зберігання і перевезення. іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором, а також документи по вантажу, необхідні для відправлення/приймання вантажів, здійснення митного санітарного та інших видів державного контролю та нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу і оформлення перевізних, розрахункових та інших документів. Документи, що не мають всіх необхідних даних, реквізитів та додатків (ввізні, вивізні і транзитні дозволи, ветеринарні, санітарні та карантинні сертифікати, вантажні декларації та сертифікати, розмірні креслення), вважаються не врученими, при цьому експедитор зобов`язаний негайно повідомити про це клієнта. Забезпечити належну упаковку вантажу, що забезпечує збереження ватажу на весь період йото перевезення, обробки, перевантаження, зберігання. Забезпечити розміщення вантажу в контейнері/транспортному засобі і його кріплення таким чином, щоб уникнути; зміщення, пошкодження вантажу га/або його упаковки; пошкодження контейнера та або транспортного засобу, вантажопідйомних пристроїв, судна, будь-якого іншого майна третіх осіб: нанесення шкоди життю та здоров`ю людей, та довкіллю на весь період перевезення, обробки, перевантаження, зберігання вантажу (п.п. 2.4.3. - 2.4.5 п. 2.4. договору № 1012/1 від 10.12.2021).

Згідно п. 3.6. договору сторони домовились, що по закінченню палання послуг експедитор оформляє в двох примірниках акт прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт), далі за текстом - «Акт». Сторони погодилися, що Акт, підписаний уповноваженими представниками сторін є документом, що підтверджує факт належного надання послуг (виконання робіт) експедитором. До підписання сторонами Акту в оригінальних примірниках, Акт, підписаний і переданий сторонами один одному за допомогою засобів електронного зв`язку, має силу оригіналу У випадку, якщо експедитор не отримає підписаний клієнтом примірник Акта або обґрунтованої відмови протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання клієнтом такого Акту, Акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином.

Відповідно до п.п. 4.2.1. - 4.2.4. п. 4.2. договору відповідальність експедитора наступає в разі його прямої вини в порушенні умов договору, що може виявлятися в невиконанні або неналежному виконанні ним своїх обов`язків за договором, нездійсненні необхідних заходів, що стало причиною матеріального збитку клієнта. В цьому випадку експедитор зобов`язаний компенсувати клієнтові прямі збитки, які виникли в результаті порушення експедитором своїх обов`язків но організації перевезення вантажів.

Експедитор несе відповідальність за втрату або пошкодження вантажів клієнта, викликані діями або бездіяльністю наданих їм перевізників. Експедитор гарантує своєчасну подачу технічно справного транспортного засобу для подачі і вивезення вантажу. У ризі несвоєчасного подання транспортною засобу експедитор відшкодовує клієнту всі додаткові витрати, до яких призвело це порушення.

Експедитор не несе відповідальності за псування, втрату, пошкодження вантажу та/або його упаковки та інші збитки клієнта, викликані несвоєчасним отриманням від клієнта заявки, інформації та документів, а також у разі відсутності в них повної, точної і достовірної інформації про найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його особливості і властивості, умови його обробки, перевалки, зберігання та перевезення.

Водночас, п.п. 4.2.5. п. 4.2. договору сторони погодили, що експедитор не несе відповідальності за кількість та/або якість вантажу та або його упаковки, якщо вантаж доставлено в місце доставки вантажу в технічно справному і без механічних пошкоджень контейнері, зовнішній упаковці або транспортному засобі, доставленому з непошкодженими пломбами, якими був опломбований контейнер або транспортний засіб на місці завантаження/митного оформлення вантажу. При виявленні слідів відкриття контейнера (порушення цілісності контейнера та/або пломб та/або упаковки) та/або при виявленні пошкодження ватажу, та/або невідповідності ватажу супровідним документам, клієнт/вантажоодержувач зобов`язаний залучити аварійного комісара (експерта міжнародної сюрвейерської організації) для складання відповідного акту про пошкодження/невідповідність вантажу супровідним документам. Відсутність такого акту позбавляє клієнта права посилатися на будь-які інші документи про пошкодження вантажу та/або виявлені невідповідності вантажу супровідним документам як на доказ пошкодження вантажу та/або виявлення невідповідності вантажу супровідним документам.

Відповідно до п. 5.2. договору всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути в процесі виконання сторонами зобов`язань за цим договором, вирішуються в претензійному порядку. Претензія складається в письмовій формі і надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення або вручається під розписку. Рекомендований лист з повідомленням про вручення та описом вкладення спрямовується з додатком документів, що підтверджують обґрунтованість претензії. Претензія пред`являється протягом 60 (шістдесяти) днів з дня виникнення права вимоги і повинна бути розглянута протягом 30 (тридцяти) днів з даги отримання претензії. Датою отримання претензії вважається дата вручення рекомендованого листа. До претензії про втрату, недостачу або пошкодження (псування) вантажу, з урахуванням вимог п. 4.2.3. цього договору, повинні бути додані документи, що підтверджують право на пред`явлення претензії, і документи, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу, в оригіналі або засвідчені в установленому порядку їх копії, комерційний акт, акти огляду вантажу, акти експертизи, документи, що підтверджують витрати, рахунки по збитку і інші документи, що визначають збитки.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до кінця календарного року. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку договору не повідомить письмово іншу стропу про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік (п. 7.1. договору №1012/1 від 10.12.2021).

Додатком № 1 до договору № 1012/1 від 10.12.2021 є проформа заявки, яка містить відповідну інформацію про вантаж: найменування вантажу - штанга бурова 50 шт.; маса - 480 кг; упаковка, кількість місць - 1 case.

07.07.2022 ТОВ «Атлас Лоджистікс» виставлено ТОВ «Сі-Аль» рахунок № 79 на оплату послуг, зокрема, міжнародних перевезень вантажу морським транспортом, комплексу послуг з обробки вантажу на території України та експедиторські послуги на території України на загальну суму 34200,00 грн. Вказаний рахунок сплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням № 177 від 11.07.2022.

20.07.2022 відповідач виставив позивач рахунок на оплату № 96, з якого вбачається надання наступних послуг: комплекс послуг по обробці вантажу за межами України, транспортні послуги по маршруту Будапешт-Ужгород, транспортні послуги по маршруту Ужгород-Коростишів, комплекс послуг з обробки вантажу на території України та експедиторські послуги на території України, на зальну суму 28803,52 грн. Рахунок № 96 від 20.07.2022 був частково сплачений позивачем 21.07.2022 на суму 14800,00 грн на підставі платіжного доручення № 212 та частково був сплачений 22.08.2022 в сумі 14003,52 грн на підставі платіжного доручення № 231.

Відповідно до акту №2 про розбіжність у кількості/якості товару, який постачається від 25.07.2022, складеного головним інженером та головним механіком ТОВ «Сі-Аль», під час перевірки доставленого ФОП Пайда Ю.Ю. вантажу були виявлені наступні недоліки: 3 штанги погнуті внаслідок недбалого завантаження та перевезення у неналежному вигляді, а саме по діагоналі причепу авто від верхнього кута до протилежного нижнього, між інших вантажів, без зв`язки та будь-якого пакування. При цьому, відмічено, що від відправника вантаж був відправлений на палеті, обгорнутий п/е плівкою та скотчем.

Згідно розрахунку позивача, наведеному у відповідній довідці, вартість однієї пошкодженої штанги - 4615,21 грн. Загальна сума пошкодженого товару - 13845,63 грн за 3 штанги.

27.07.2022 ТОВ «Сі-Аль» звернулось з листом № 2707-1 до ТОВ «Атлас Лоджистікс», відповідно до якого позивач, серед іншого, зазначив, що після розібрання з-під завалів товару клієнта та розвантаження транспортного засобу, було виявлено пошкодження частини товарів, а саме трьох бурових штанг, сума збитків за які складають 13860,99 грн. У зв`язку з цим, позивач просив зарахувати взаємні грошові вимоги сторін одна до одної взаємозаліком, тобто списати з обов`язку до сплати клієнта суму у розмірі 13 860,99 грн, як суму вартості пошкодженого товару, та залишок суми за доставку до кінцевого пункту призначення у м. Коростишів, Україна виставити до сплати новим рахунком на ім`я клієнта. До вказаного листа позивачем було додано фото ввіреного вантажу при первісній відправці та після його отримання.

17.08.2022 позивачем було надіслано відповідачу претензію № 1708-1 про оплату пошкодженого товару, де вимагав виплатити на розрахунковий рахунок ТОВ «Сі-Аль» суму вартості пошкодженого та непридатного для експлуатації товару (трьох бурових штанг) у розмірі 13 845,63 грн або зарахувати взаємні грошові вимоги сторін одна до одної взаємозаліком, тобто списати з обов`язку до сплати клієнта суму у розмірі 13 845,63 грн, як суму вартості пошкодженого товару, та залишок суми за доставку до кінцевого пункту призначення у м. Коростишів, Україна виставити до сплати новим рахунком на ім`я клієнта.

В матеріалах справи міститься коносамент № LXMODS2112382ODS від 24.12.2021, проте вказаний коносамент доданий до матеріалів справи без відповідного нотаріально посвідченого перекладу, а тому не приймається судом до уваги.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Норми ст. 13 ЦК України визначають, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, що кореспондується із ст. 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до частини першої ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України та ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 917 ЦК України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.

Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Відповідно до ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо)

У силу вимог ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст.934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Стаття 173 Господарського кодексу України встановлює, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 310 ГК України перевізник зобов`язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.

Одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність визначається як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні

Згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01 серпня 2006 року № 57-V, Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м.Женеві (далі - Конвенція).

Відповідно до ст.1, 2 Конвенції, така застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції «транспортний засіб» означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

У відповідності до ст.4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно ст.5 Конвенції, вантажна накладна складається в 3 оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надрукованими чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Відповідно до ст.9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частиною 1 ст.17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів встановлено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч. 2 ст. 17 Конвенції).

За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби (частина 4 статті 17 Конвенції).

Згідно зі статтею 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Предметом розгляду у даній справі є встановлення наявності (відсутності) у позивача підстав для стягнення з відповідача, як перевізника, матеріальної шкоди у розмірі виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В процесі розгляду справи судом вживалися всі заходи для надання учасникам процесу можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання доказів по справі, обґрунтування доводів та заперечень на підтвердження своїх правових позицій.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, зазначає наступне.

Згідно з ч. 3,4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що в період з 24.12.2021 по 25.07.2022 на ім`я позивача ТОВ «Сі-Аль» від іноземної компанії Xiamen Betopper Mining Machinery Co., ltd. (Китай) морським транспортом надійшов вантаж (штанги бурові під конусну коронку).

Як було передбачено контрактом № 031121 від 03.11.2021, упаковка товару повинна була мати маркування, що містить такі позначення, як найменування, розміри, вага брутто та вага нетто. Доказів відповідного маркування товару в момент завантаження продавцем транспортного засобу до матеріалів справи не додано, як і не надано товаротранспортних накладних або пакувальних листів.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Так, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Предметом позову у справі, що розглядається, фактично є вимога про стягнення збитків на підставі ст.ст.173, 193, 218, 224, 225, 306, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 611, 614, 629, 908, 924 Цивільного кодексу України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та ст.ст. 17, 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором, зокрема, щодо збереження вантажу відповідно до вимог, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом, через що виникло пошкодження вантажу, а позивач зазнав збитків від незбереження майна під час його перевезення.

Матеріали справи не містять доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору транспортного експедирування № 1012/1 від 10.12.2021, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинним, у зв`язку з чим є обов`язковим до виконання його сторонами.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Позивач зазначає, що під час прийняття вантажу 25.07.2022 представники фіксували розвантаження транспортного засобу та ними було виявлено пошкодження частини товарів, а саме трьох бурових штанг, про що відповідальними особами ТОВ «Сі-Аль» складено акт про розбіжності № 2 від 25.07.2022, яким встановлено ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, товару та його пошкоджень. Отже, представники ТОВ «Атлас Лоджистікс» та перевізника під час складання акту про розбіжності № 2 від 25.07.2022 не були присутні.

При цьому, матеріали справи не містять доказів відмови замовника від вантажу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі№920/715/17 (провадження№ 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».

За змістом наведених вище норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Суд зауважує, що для правильного вирішення спору важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування. При заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Так, суд відзначає, що умовами спірного договору № 1012/1 від 10.12.2021, передбачено обов`язок клієнта (ТОВ «Сі-Аль») надати експедитору інформацію стосовно вантажу, у тому числі, повну, точну і достовірну інформацію щодо його виду, найменування, кількості, якості та інших характеристик та властивостей, умов його обробки, перевалки, зберігання та перевезення, а також умови, які забезпечують безпечне його перевезення.

Як вже встановлено судом, пунктом 2.4.4. договору № 1012/1 від 10.12.2021 позивач також зобов`язаний був забезпечити належне упакування вантажу, що виключає його пошкодження упродовж усього маршруту транспортування, а у пункті 2.4.2. цього договору передбачено обов`язок позивача надавати експедитору інформацію про властивості вантажу, зокрема, найменування код ТНЗЕД, загальна вага нетто та брутто, вид і спосіб упаковки, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання відповідачем обов`язків за договором.

У поданих позивачем для здійснення перевезення документах будь яких особливостей щодо порядку розміщення та кріплення вантажу у кузові транспортного засобу не міститься, не відображено жодних обмежень щодо розташування і на самій упаковці товару.

Судом встановлено, що заявка, видана ТОВ «Сі-Аль» ТОВ «Атлас Лоджистікс» не визначає умови, які забезпечують безпечне перевезення вантажу; не містить вичерпної інформації стосовно характеристики вантажу, особливостей його транспортування, що виключає можливість перевізника-виконавця самостійно передбачити та запобігти можливим його пошкодженням. До того ж, при підготовці вантажу до перевезення експедитор не отримав відомостей від постачальника та не визначив габарити вантажу по довжині та не вказав ці дані у договорі на перевезення. Крім того, з наданих до суду доказів неможливо встановити яким транспортним засобом взагалі був доставлений товар, оскільки вбачається лише реєстраційний номер автомобіля.

Також, суд погоджується з доводами відповідача, що акт про розбіжності № 2 від 25.07.2022 не є належним, допустимим та достовірним доказом пошкодження вантажу з вини відповідача з огляду на положення п. 4.2.5. договору № 1012/1 від 10.12.2021, яким встановлено обов`язок позивача, серед іншого, при виявленні пошкодження вантажу та/або невідповідності вантажу супровідним документам, залучити аварійного комісара (експерта міжнародної сюрвейерської організації) для складання відповідного акту про пошкодження вантажу. Відсутність такого акту, позбавляє клієнта права посилатись на будь-які інші документи про пошкодження вантажу як на доказ пошкодження такого вантажу.

При цьому, суд зауважує, що аналізуючи положення даного пункту договору, суд не вбачає підстав ставити вищевказаний обов`язок у залежність від доставки товару в технічно справному і без механічних пошкоджень контейнері, зовнішній упаковці або транспортному засобі, доставленому з непошкодженими пломбами, якими він був опломбований на місці завантаження митного оформлення.

Враховуючи вищевикладене, Акт про розбіжність у кількості/якості товару, який постачається № 2 від 25.07.2022, що складений одноособово ТОВ «Сі-Аль», не є належним, достатнім та достовірним доказом, який підтверджує факт пошкодження спірних бурових штангпід час його перевезення відповідачем у зв`язку із недотриманням ним встановлених норм для такого перевезення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ТОВ «Сі-Аль» Акт про розбіжність у кількості/якості товару, який постачається № 2 від 25.07.2022 складено одноособово та не дотримано зазначені вище вимоги п. 4.2.5. договору № 1012/1 від 10.12.2021, а також враховуючи те, що ТОВ «Сі-Аль» не проводилось експертне дослідження товару незалежною інспекційною компанією, щодо встановлення факту його пошкодження та встановлення причин такого пошкодження, факт пошкодження спірного товару під час його перевезення відповідачем у зв`язку із недотриманням ним встановлених норм для такого перевезення позивачем не доведено.

Крім того, суд вказує на те, що фотографії (а.с. 20, 45-49), надані позивачем, не є належними доказами, оскільки з них не можливо встановити де вони були зроблені та що на них зображено (маркування товару: його найменування, розмірі, об`єм, вага нетто та брутто).

Окрім того, суд не приймає до уваги надані позивачем роздруківки із зображеннями листування невідомих осіб із застосунку Viber та Telegram, з огляду на наступне.

Суд, при оцінці обставин цієї справи та доданих матеріалів, керується нормами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», яким встановлено вимоги до електронних документів та їх достовірності.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» адресат - фізична або юридична особа, якій адресується електронний документ; дані - інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами; посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб`єктів електронного документообігу; обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили; автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ; суб`єкти електронного документообігу - автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно з приписами ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також, суд не може взяти до уваги як належний доказ листування, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 19.01.2022 у справі №202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

Касаційний господарський суд у постанові від 3.08.2022 у справі № 910/5408/21 зауваживши, що кожен електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як метадані. Метадані - це відомості про інші дані, й іноді їх називають «цифровим відбитком» електронних доказів. Він може включати важливі доказові дані, такі як дата й час створення чи модифікації файлу чи документа, або автор, а також дата й час, коли дані були надіслані. Безпосередній доступ до метаданих зазвичай недоступний. Наголосив, що суди повинні усвідомлювати потенційну доказову цінність метаданих, у випадку коли інша сторона оспорює достовірність доказу (авторство, цілісність, автентичність). Метадані можуть бути використані для відстеження та ідентифікації джерела та адресата повідомлення, даних про пристрій, який створив електронні докази, дати, часу, тривалості та типу доказів. Метадані можуть бути релевантними або як непрямі докази (наприклад, вказівки на найбільш релевантну версію документа), або як прямі докази (наприклад, якщо даними файлу маніпулювали). Ця настанова також релевантна у випадку втрати метаданих.

КГС нагадав, що у постанові об`єднаної палати КГС від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначено: «Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення».

Таким чином, ОП КГС дійшла висновку, що «відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації».

Разом з цим, з поданих позивачем доказів, а саме переписок не можна ідентифікувати відправника та отримувача даних переписок, та їх відношення до учасників справи.

Крім цього, суд додатково зауважує, що позивачем належним чином не доведено право власності на спірний вантаж, оскільки будь-які первинні документи, у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», матеріали справи не містять.

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей», тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд констатує, що аргументи позивача та надані на їх підтвердження докази є менш вірогідними для встановлення обставини спричинення саме відповідачем матеріальної шкоди позивачеві, ніж надані відповідачем обґрунтування заперечень проти позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості пошкодженого товару у сумі 13845,62 грн.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні, оскільки не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги зібрані у справі докази та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини та їх належність, суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Лоджистікс» 13845,62 грн. вартості ушкодженого вантажу є необґрунтованими та недоведеними, а отже таким, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль» при подачі, відносяться за рахунок платника.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі № 916/3597/22 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сі-Аль» (вул. Собінова, № 1, м. Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 21852167).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський