Рішення

від 20.04.2023 по справі 917/2059/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023 Справа № 917/2059/21

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Квіті О.Т.,

розглянувши справу за позовною Комунального підприємства «Кам`янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги», ідентифікаційний номер 38313933 (вул. Центральна, 369, с. Кам`яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39763)

до Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ідентифікаційний номер 01999342 (проспект Полтавський, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39627)

про внесення змін до договорів оренди

за участю представників сторін:

від позивача: Мірошник Михайло Олегович;

від відповідача: Лобов Микола Олександрович.

Суть справи: 31.12.2021 до Господарського суду Полтавської області від Комунального підприємства «Кам`янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги» надійшла позовна заява до Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька центральна районна лікарня» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Департаменту охорони здоров`я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про внесення змін до договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району № 1 від 02.01.2019 та № 2 від 02.01.2019 (далі Договори оренди № 1 та № 2).

Ухвалою від 04.01.2022 суд залишив позовну заяву без руху.

У відповідності до наявної в матеріалах справи заяви про усунення недоліків позовної заяви та уточненої позовної заяви позивача, поданих до суду 06.01.2022 (вх. № 134, том 1, а.с.102-113) позивач висунув вимоги про внесення змін до договорів оренди до одного відповідача - Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька центральна районна лікарня» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Відповідно до протоколу про передачу судової справи від 06.01.2022 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник (позивач) просив вжити заходи по забезпеченню позову: 1) шляхом заборони Комунальному некомерційному медичному підприємству «Кременчуцька центральна районна лікарня» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вчиняти дії щодо виселення позивача з приміщень; 2) шляхом заборони Комунальному некомерційному медичному підприємству «Кременчуцька центральна районна лікарня» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області приймати рішення та вчиняти дії щодо передання іншим особам права володіння та користування приміщеннями.

Ухвалою від 06.01.2022 суд відмовив позивачу в задоволені заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 17.01.2022 суд повернув позовну заяву позивачу згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 30.08.2022 скасував ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 про повернення позовної заяви суду, а справу направив до Господарського суду Полтавської області.

Справа надійшла до Господарського суду Полтавської області 09.11.2022.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.11.2022, матеріали справи № 917/2059/21 передані до розгляду судді Пушку І.І.

Ухвалою від 21.11.2022 суд залишив позовну заяву без руху згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України, зокрема, в зв`язку відсутністю додатків до позовної заяви, які були повернуті на адресу позивача ухвалою від 17.01.2022, та надав позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви

Позивач звернувся до суду з клопотанням від 05.12.2022 про продовження строку усунення недоліків позовної заяви на 10 календарних днів до 18.12.2022.

Клопотання позивача задоволено частково. Ухвалою суду від 06.12.2022 суд продовжив Комунальному підприємству «Кам`янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги» строк для усунення недоліків позовної заяви по справі № 917/2059/21 до 13.12.2022.

Позивач у визначений судом термін усунув недоліки позовної заяви шляхом подачі доповнень до позовної заяви. В заяві про усунення недоліків (вх. № 9977 від 16.12.2022, том 2 а.с.18-19) позивач зазначив, що просить суд розглядати позов на підставі раніше поданої уточненої позовної заяви.

Оскільки в уточненій позовній заяві позивачем не заявлялось обґрунтоване належним чином клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача або відповідача Департаменту охорони здоров`я Кременчуцької міської ради, а судом при відкритті провадження у справі не встановлено наявність обставин, які можуть слугувати підставами для залучення відповідної третьої особи до справи згідно ч.2 ст.50 ГПК України, зазначена юридична особа до участі у справі не залучалася.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району від 18.01.2022 було змінено найменування відповідача по справі на Комунальне некомерційне медичне підприємство «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району, ідентифікаційний номер 01999342 (проспект Полтавський, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39627), що підтверджується копією зазначеного рішення та витягом зі статуту КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування», які додані до відзиву.

Найменування відповідача у справі змінено ухвалою суду від 19.01.2023 за клопотанням відповідача, викладеним у відзиві на позов від 11.01.2023.

Ухвалою від 20.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалами від 13.01.2023 та від 16.01.2023 суд задовольнив клопотання сторін щодо участі в судовому засіданні, призначеному на 19.01.2023 в режимі відеоконференції.

Суд відклав підготовче засідання у справі на 14.02.2023 ухвалою від 19.01.2023.

Ухвалою від 14.02.2023 суд закрив підготовче провадження, справу призначив до судового розгляду по суті на 14.03.2023 та задовольнив клопотання представників позивача та відповідача про участь в судовому засіданні, призначеному на 14.03.2023, в режимі відеоконференції.

В зв`язку з неявкою представника відповідача з поважних причин суд ухвалою від 14.03.2023 відклав розгляд справи по суті на 04.04.2023.

Ухвалою від 17.03.2023 суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання щодо участі в судовому засіданні, призначеному на 04.04.2023 в режимі відео конференції в зв`язку з відсутністю вільного майданчика.

Ухвалою від 04.04.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 20.04.2023 за клопотанням позивача.

Позивачем заявлено клопотання від 20.04.2023 про повернення до стадії підготовчого судового засідання з посиланням на постанову Східного апеляційного господарського суду по справі № 917/183/21 від 23.03.2023, якою, зокрема, визнано недійсним Статут Комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради «Кременчуцька центральна районна лікарня» в редакції, затвердженій рішенням Кременчуцької районної ради від 24.12.2020 «Про внесення змін до статуту та затвердження Статуту комунального некомерційного підприємства Кременчуцької районної ради «Кременчуцька центральна районна лікарня» в новій редакції.

Водночас позивач посилається в обґрунтування заявленого клопотання на правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 03.102019 по справі №902/271/18, від 16.02.2021 по справі №922/2115/19, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.

Зазначене клопотання відхиляється судом, оскільки з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог, обставини, на які робиться посилання в клопотанні, не є вагомими та такими, які свідчать про неможливість реалізації процесуальних прав позивача на стадії підготовчого провадження.

В той же час, постанови Верховного Суду, на які посилається позивач, не є такими, що прийняті в подібних правовідносинах, з урахуванням характеру спірних правовідносин по справі.

Одночасно суд звертає увагу, що постановою від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, на яку посилається позивач в обґрунтування свого клопотання, Верховний Суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2021, якою суд першої інстанції вирішив перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження.

Позивачем заявлені вимоги про:

1) внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району № 1 від 02 січня 2019 року, укладеного між Комунальним некомерційним медичним підприємством «Кременчуцька центральна районна лікарня» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Комунальним підприємством «Кам`янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги», згідно якого у користування КП «Кам`янопотоківський центр ПМСД» передано приміщення площею 278,2 кв. м., розміщене за адресою: м. Кременчук, проспект Полтавський, 40, що перебуває на балансі Кременчуцької ЦРЛ, шляхом викладення п. 10.1 договору у новій редакції «Цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, та діє з 01 січня 2019 року по 01 січня 2024 року.»;

2) внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району № 2 від 02 січня 2019 року, укладеного між Комунальним некомерційним медичним підприємством «Кременчуцька центральна районна лікарня» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Комунальним підприємством «Кам`янопотоківський центр первинної медико-санітарної допомоги», згідно якого у користування КП «Кам`янопотоківський центр ПМСД» передано приміщення площею 159,6 кв. м., розміщене за адресою: м. Кременчук, проспект Полтавський, 40, що перебуває на балансі Кременчуцької ЦРЛ, шляхом викладення п. 10.1 договору у новій редакції «Цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, та діє з 01 січня 2019 року по 01 січня 2024 року.».

Позовні вимоги мотивовані тим, що договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району № 1 та № 2 від 02.01.2019 укладені між сторонами по справі на 1 рік, зі строком дії з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року (договір №1), та з 01 січня 2019 року по 31 січня 2020 року (договір №2), та були в подальшому продовжені шляхом укладення додаткових угод до 31 грудня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, чинній на момент укладення договорів, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, чинній на момент подання позову, строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

На думку позивача, зазначені договори оренди були укладені всього на один рік в порушення вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому підлягають приведенню до вимог чинного законодавства.

В тексті позовної заяви (том 1, а. с. 109) позивач посилається лише на направлення відповідачу заяви вих. № 488 від 22.12.2021 з пропозиціями щодо внесення змін до договорів оренди № 1 та № 2 від 02.01.2019 шляхом викладення п. 10. 1 цих договорів в новій редакції. Копія відповідної заяви від 22.12.2021, вих. № 488, в двох екземплярах, які є додатками № 22, 23 до позовної заяви, надані позивачем до матеріалів справи (том 2, а. с. 118-121).

До заяви про усунення недоліків позовної заяви, яка була подана до суду 06.01.2022, вх. №134, а також до зави про усунення недоліків позовної заяви, яка була подана до суду 16.12.2022, позивачем додавалися копії адресованих відповідачу заяв від 18.10.2021, вих. № 378, 379 (том 1, а. с. 114-115, 116-117, том 2, а. с. 158-159, 160-161) про продовження договорів оренди, а також копії звернення щодо продовження дії договорів оренди індивідуального (нерухомого або іншого) майна, вих. № 452 від 02.12.2021 (том 1, а. с. 118-119, том 2, а. с. 162-163).

Разом з тим, ні в первісно поданій позовній заяві, ні в уточненій позовній заяві, яка була подана позивачем, відсутнє будь-яке посилання на заяви від 18.10.2021, вих. № 378, 379 та на звернення щодо продовження дії договорів оренди індивідуального (нерухомого або іншого) майна, вих. № 452 від 02.12.2021 в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки в обґрунтування позовних вимог позивач не посилається в позовній заяві на обставини щодо направлення відповідачу заяв від 18.10.2021, вих. № 378, 379 та звернення щодо продовження дії договорів оренди індивідуального (нерухомого або іншого) майна, вих. № 452 від 02.12.2021, копії зазначених документів не приймаються до розгляду судом як докази відповідно до вимог ст. 76 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву від 11.01.2023 (том 2, а. с. 181-187) відповідач проти позовних вимог заперечує, зокрема, з таких підстав:

-договір оренди № 2 від 02.01.2019 приміщення загальною площею 159,6 кв. м. був укладений строком на 1 рік до 31.12.2019. Додатковою угодою № 1 від 27.12.2019 термін дії Договору оренди приміщення продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою № 2 від 31.12.2020 термін дії Договору оренди приміщення продовжено до 31.12.2021;

-договір оренди № 1 від 02.01.2019 приміщення загальною площею 278,2 кв. м. був укладений строком на 1 рік до 31.12.2019. Додатковою угодою № 1 від 27.12.2019 термін дії Договору оренди приміщення продовжено до 31.12.2020. Додатковою угодою № 2 від 31.12.2020 термін дії Договору оренди приміщення продовжено до 31.12.2021;

-згідно з вимогами п. 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі Порядок № 483) не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, в той час як Договори оренди №1 та № 2 продовжувалися неодноразово;

-позивач (орендар), підписуючи дві додаткові угоди про продовження Договорів оренди № 1 та № 2, не ставив питання про приведення їх до вимог законодавства в частині строку дії, що свідчить про його згоду зі строком дії договорів, погодженим на момент їх підписання;

-листами від 27.10.2021 Орендодавець (позивач) у відповідь на заяви Орендаря від 18.10.2021 щодо продовження Договорів оренди № 1 та № 2 від 02.01.2019 повідомив, що в подальшому дія Договорів продовжуватись не буде, оскільки Балансоутримувач (позивач) має намір використовувати зазначене майно для власних потреб;

-Орендодавець, він же Балансоутримувач майна, висловив заперечення стосовно продовження дії Договору, про що був завчасно повідомлений Орендар, тому відповідач вважає, що Позивач, звертаючись із вимогою про внесення змін до договорів оренди шляхом збільшення строку оренди, намагається підмінити поняття продовження строку дії договору, яке містить іншу природу та процедуру реалізації;

-відповідно до п. 10.7 Договорів оренди № 1 та № 2, чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019;

-зміна умов договору можлива лише в період його дії, а тому, враховуючи те, що строк дії Договору оренди №1 закінчився 31.12.2021, вимоги про внесення змін до договору оренди є безпідставними.

Також у відзиві відповідач зазначає те, що приміщення, яке було предметом Договору оренди № 2, було звільнене позивачем після закінчення строку дії договору та на даний час використовується відповідачем для власних потреб.

У відповіді на відзив від 23.01.2023 (том 2, а. с. 245-246) позивач не погоджується із твердженням відповідача, що предмет спору у даній справі відсутній, оскільки договори оренди вичерпали свою дію 31.12.2021. Позивач звертає увагу, що із клопотанням про внесення змін до договорів оренди позивач звернувся в той час, коли строк їх дії ще не сплив - 22.12.2021, а з позовом до суду позивач звернувся під час дії спірних договорів оренди 31.12.2021. Позивач посилається на те, що питання щодо внесення змін до договорів оренди для позивача залишається актуальним, адже у випадку приведення їх у відповідність до чинного законодавства їх дія буде продовжена і позивач матиме змогу експлуатувати орендовані приміщення за їх цільовим призначенням.

У судовому засіданні 20.04.2023, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив такі обставини.

02.01.2019 між Комунальним некомерційним підприємством Кременчуцької районної ради «Кременчуцька центральна районна лікарня» (орендодавець), яке в подальшому перейменоване на Комунальне некомерційне медичне підприємство «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Комунальним підприємством «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (орендар) було укладено договір № 1 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району (далі Договір оренди № 1, том 2, а. с. 38-43).

За п. 1.1. Договору оренди № 1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно (нерухоме майно та інше майно) (далі майно) загальною площею 278,2 кв. м, розміщене за адресою: м. Кременчук, пр. Полтавський, 40, що перебуває на балансі Кременчуцької ЦРЛ (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з актом оцінки на « 01» січня 2019 р. і становить за залишковою вартістю 96450, 39 грн. без врахування ПДВ.

Цей договір укладено строком на 1 рік, та діє з « 01» січня 2019 по « 31» грудня 2019 (включно) (п. 10.1. Договору оренди № 1).

П. 10.3 Договору оренди № 1 від 02.01.2019 передбачено, що зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до п. 10.7 Договору оренди № 1, чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Додатковою угодою № 1 від 27.12.2019 термін дії Договору оренди приміщення продовжено до 31.12.2020, що визнається сторонами по справі.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2020 до Договору оренди № 1 від 02.01.2019 сторони дійшли згоди продовжити Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району на той самий строк та на тих самих умовах по 31.12.2021. Всі інші пункти Договору залишаються в чинній редакції (п. 1, 2 Додаткової угоди № 2 від 31.12.2020, том 2 , а.с. 44).

Листом від 27.10.2021, вих. №01-14/2602 (том 2, а. с. 202) Орендодавець (відповідач) у відповідь на заяву Орендаря (позивача) від 18.10.2021 щодо продовження договору оренди № 1 повідомив, що в подальшому Договір продовжено не буде відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки Балансоутримувач має намір використовувати зазначене майно для власних потреб. Як свідчить відповідний напис, вказаний лист був отриманий Орендарем 29.10.2021 (вх. № 426).

Листом від 08.12.2021, вих. №01-14/3007 (том 2, а. с. 204) Орендодавець (відповідач) у відповідь на повторне звернення Орендаря(позивача) за вих. № 452 від 02.12.2021 щодо продовження договорів оренди повідомив, що КНМП «Кременчуцька ЦРЛ» має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, що є підставою для припинення договору оренди та зазначив про необхідність повернення орендованого майна по акту приймання-передачі. Як свідчить відповідний напис, вказаний лист був отриманий Орендарем 09.12.2021.

02.01.2019 між Комунальним некомерційним підприємством Кременчуцької районної ради «Кременчуцька центральна районна лікарня» (орендодавець) та Комунальним підприємством «Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», яке в подальшому перейменоване на Комунальне некомерційне медичне підприємство «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (орендар) було укладено договір № 2 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району (далі Договір оренди № 2, том 2, а. с. 46-51).

За п. 1.1. Договору оренди № 2 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно (нерухоме майно та інше майно) (далі майно) загальною площею 159,6 кв. м, розміщене за адресою: м. Кременчук, пр. Полтавський, 40, що перебуває на балансі Кременчуцької ЦРЛ (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з актом оцінки на « 01» січня 2019 р. і становить за залишковою вартістю 37915,78 грн. без врахування ПДВ.

Цей договір укладено строком на 1 рік, та діє з « 01» січня 2019 по « 31» січня 2020 (включно) (п. 10.1. Договору оренди № 2).

П. 10.3 Договору оренди № 2 від 02.01.2019 передбачено, що зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до п. 10.7 Договору оренди № 2, чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Додатковою угодою № 1 від 27.12.2019 термін дії Договору оренди приміщення продовжено до 31.12.2020, що визнається сторонами по справі.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2020 до Договору оренди № 2 сторони дійшли згоди продовжити Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району № 2 від 02.01.2019 р. на той самий строк та на тих самих умовах по 31.12.2021 р. Всі інші пункти Договору залишаються в чинній редакції (п. 1, 2 Додаткової угоди № 2 від 31.12.2020, том 2 , а.с.52).

З наданого відповідачем до відзиву на позовну заяву листа вбачається (вих. № 01-14/2601 від 27.10.2021, том 2, а. с. 203), що Орендодавець у відповідь на заяву Орендаря від 18.10.2021 щодо продовження договору оренди № 2 від 02.01.2019 повідомив, що в подальшому Договір продовжено не буде відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки Балансоутримувач має намір використовувати зазначене майно для власних потреб. Як свідчить відмітка на листі вказаний лист отриманий Орендарем - 29.10.2021 (вх. № 427).

03.02.2021 сторони, у зв`язку із перейменуванням та затвердженням нових редакцій статутів, уклали додаткові угоди до договорів оренди № 1 та № 2 від 02.01.2019, та внесли зміни до преамбули договорів та розділу щодо реквізитів сторін (том 1, а. с. 42, 50).

Майно за Договорами оренди № 1 та № 2 передавалось в оренду з метою розміщення КП «Кременчуцький РЦ ПМСД». Сторонами не надано актів приймання-передачі майна у відповідності до п. 2.1. Договорів оренди № 1 та № 2, проте факт передачі майна Орендарю Орендодавцем та користування ним сторонами визнається.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При розгляді спору по суті суд приймає до уваги таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини сторін виникли з договору оренди нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності.

Частинами першою ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Частина перша ст. 763 ЦК України встановлює загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить ч. 4 ст. 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 ГК України).

Позивачем заявлені вимоги про внесення змін до Договорів оренди № 1 та № 2 шляхом викладення пунктів 10. 1 в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, та діє з 01 січня 2019 року по 01 січня 2024 року.».

Фактично позивач просить в судовому порядку внести зміни до укладених між сторонами по справі договорів оренди щодо продовження строку дії зазначених договорів.

Частиною першою ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст. 651 ЦК України).

Отже, зміна договору за рішенням суду допускається: 1) у разі істотного порушення умов договору (частина 2 статті 651 ЦК України); 2) у зв`язку з істотною зміною обставин (частина 4 статті 652 ЦК України); 3) в інших випадках встановлених законом (частина 2 статті 651 ЦК України); 4) у випадках встановлених договором (частина 2 статті 651 ЦК України). Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в п. 5.14 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2022 року по справі № 904/3039/18.

Позовна заява не містить посилання на жодну із обставин, які передбачені зазначеними вище положеннями ЦК України як підстави для внесення змін до договору за рішенням суду.

Як було встановлено судом, в п. 10.3 Договорів оренди № 1 та № 2 передбачена можливість внесення змін до їх умов лише за згодою сторін.

В позовній заяві позивач фактично посилається лише на те, що Договори оренди № 1 та № 2 були укладені сторонами по справі на строк, менший ніж 5 років, що, на його думку, суперечить вимогам ч. 1 ст. 17 Закону України № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна», чинного на момент укладення договорів, та є підставою для внесення змін до них.

Стосовно зазначених вище доводів позивача судом приймається до уваги наступне.

На момент укладення між сторонами Договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району № 1 від 02.01.2019 та № 2 від 02.01.2019 діяв Закон України від 10 квітня 1992 року № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон № 2269-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 2269-XII від 10.04.1992, чинного на момент укладення договорів оренди, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Таким чином, положеннями ст. 17 Закону N 2269-XII прямо передбачено, що термін договору оренди визначається за згодою сторін.

Пунктом 10.1 Договору оренди № 1 було встановлено, що він укладений строком з « 01» січня 2019 року по « 31» грудня 2019 року (включно), а пунктом 10.1 Договору оренди № 2 встановлено, що цей договір укладено строком з « 01» січня 2019 року по « 31» січня 2020 року (включно), тобто на строк, менший, ніж 5 років.

Позивачем не надано суду доказів в підтвердження того, що термін дії Договорів оренди № 1 та № 2, що є меншим, ніж 5 років, був узгоджений сторонами саме за пропозицією відповідача (орендодавця).

Як свідчать матеріали справи, позивач шляхом підписання Договорів оренди № 1 та № 2, а також шляхом підписання додаткових угод № 1 та № 2 до них, неодноразово надавав згоду на укладення договорів оренди на строк, який є меншим, ніж 5 років, що не суперечить ч. 1 ст. 17 Закону № 2269-XII від 10.04.1992, чинного на момент укладення договорів оренди.

Одночасно суд звертає увагу, що Законом № 2269-XII не визначалися наслідки укладення за згодою сторін договору оренди на строк, менший, ніж 5 років, в тому числі - не встановлювалися підстави для внесення змін до договорів оренди в судовому порядку, зокрема, у випадку укладення договорів оренди на строк, що є меншим, ніж 5 років.

Також судом береться до уваги, що докази визнання Договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району № 1 від 02.01.2019 та № 2 від 02.01.2019 недійсними в судовому порядку в матеріалах справи відсутні. Укладаючи вказані договори оренди на один рік сторони фактично узгодили суттєву умову для договорів даного виду саме на цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ (далі - Закон № 157-ІХ). В зазначеному Законі в розділі «Прикінцеві та перехідні положення» було передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

Водночас пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 157-ІХ було визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (тобто, Закон N 2269-XII від 10.04.1992).

В такий спосіб, враховуючи опублікування тексту Закону в офіційному виданні «Голос України» 26.12.2019, Закон від 03.10.2019 №157-ІХ набрав чинності 27.12.2019 і, відповідно до наведених вище приписів, введений в дію з 01.02.2020, а, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за виключенням норм зазначених в розділі «Прикінцеві та перехідні положення»). Відповідна правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду була викладена в постанові від 06.07.2021 по справі № 914/785/20.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені (абзац третій п.2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 157-ІХ).

При цьому, за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звернувся до відповідача з листом щодо продовження строку дії Договорів оренди № 1 та № 2 шляхом внесення змін до них 22 грудня 2021 року, тобто після 1 липня 2020 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 157-ІХ.

Відповідно до частини третьої ст. 9 вказаного вище Закону, строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

Частиною четвертою ст. 16 Закону № 157-ІХ передбачено, що Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 було затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі - Порядок № 483), положення якого визначають механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону № 157-ІХ.

Порядок та умови зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону, визначені пунктом 125 Порядку № 483, за змістом якого, зокрема, не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку його дії, крім випадків, коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком.

Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір.

У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13 жовтня 2021 року по справі № 921/604/20 сформульована правова позиція щодо застосування норм пункту 125 вказаного Порядку в подібних правовідносинах (п. 5.17 - 5.25 постанови).

По-перше, відповідно до зазначеного висновку Верховного Суду, вказаний пункт спрямований на уніфікацію умов договорів оренди державного та комунального майна, укладених до прийняття Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також договорів, що укладаються після його прийняття в частині строку його дії з метою забезпечення прав та гарантій учасників цих правовідносин.

По-друге, у цьому пункті нормативно закріплено, як загальну заборону щодо збільшення строку дії договору оренди шляхом внесення змін до договору оренди державного та комунального майна, так і виключення з такої заборони для застосування якого необхідно дотримання наступних критеріїв:

а) договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років;

б) договір з моменту укладення не продовжувався;

в) заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком;

г) право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір.

По-третє, відповідно до наведеного пункту можливість задоволення відповідної заяви орендаря кореспондує як його праву на внесення таких змін, так і обов`язку орендодавця розглянути зазначену заяву та, за умови відповідності вищенаведеним критеріям, внести зміни до укладеного договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди.

По-четверте, вищезазначеним пунктом встановлено порядок внесення відповідних змін, зокрема, шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. При цьому, як зазначалося вище, за змістом частини першої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності або представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності, а якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна.

Так, примірний договір оренди єдиного майнового комплексу державного підприємства, його відокремленого структурного підрозділу та Примірний договір оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820.

Як було встановлено судом, строк дії Договорів оренди № 1 та № 2 продовжувався сторонами неодноразово, зокрема, шляхом укладення додаткових угод № 2 від 31 грудня 2020 року, якими відповідні договори були продовжені на тих же умовах на строк до 31.12.2021.

Суд звертає увагу, що вказані вище додаткові угоди № 2 про продовження строку дії договорів оренди № 1 та № 2 укладалися 31.12.2020, тобто після набрання чинності Законом № 157-ІХ.

Зазначені обставини (неодноразове продовження Договорів оренди № 1 та № 2 після їх укладення) виключають можливість внесення змін до вказаних договорів оренди з метою збільшення строку їх дії, з огляду на положення ч.4 ст.16 Закону № 157-ІХ та п. 125 Порядку № 483.

Крім того, запропоновані позивачем зміни стосувалися лише викладення п. 10.1 договорів в новій редакції, та не передбачали приведення умов Договорів оренди № 1 та № 2 у відповідність до Примірного договору оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 820, шляхом викладення договорів в новій редакції.

Суд встановлено, що зміст укладених між сторонами Договорів оренди № 1 та № 2 не відповідає зазначеному вище Примірному договору, а відповідно до вимог чинного законодавства внесення змін стосовно строку дії договору можливо лише з одночасним приведенням договору у відповідність до Примірного договору, шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з Примірним договором оренди.

Одночасно суд звертає увагу, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається лише на звернення до відповідача з заявою про внесення змін до договорів оренди 22 грудня 2021 року, тобто за 9 днів до закінчення строку дії договорів.

В той же час, відповідно до п. 130 Порядку № 483, Орендодавець протягом десяти робочих днів з моменту отримання заяви орендаря про зміни до договору оренди:

приймає рішення про задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви у випадках, передбачених цим пунктом Порядку;

надсилає заяву для погодження уповноваженому органу управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, відповідно до вимог законодавства, статуту або положення балансоутримувача.

П. 130 Порядку № 483 також передбачено, що уповноважений орган управління протягом 40 робочих днів надає погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди. Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення про задоволення заяви про внесення змін до договору оренди.

Відповідно до абзацу третього ч .4 ст.16 Закону № 157-ІХ, внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач.

Оскільки позовна заява була подана до суду 31.12.2021, на момент її подання не закінчилися встановлені Порядком № 483 строки розгляду заяви орендаря від 22.12.2021 про зміни до договорів оренди як відповідачем (балансоутримувачем), так і уповноваженим органом управління відповідним майном.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача як орендаря на внесення змін до Договорів оренди № 1 та № 2 станом на момент подання позову.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Отже суд має встановити належність особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (відповідний висновок викладений у п. 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).

Як встановлено судом, відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 31.12.2020 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району № 1 від 02.01.2019, строк його дії закінчився 31.12.2021; відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 від 31.12.2020 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл Кременчуцького району № 2 від 02.01.2019, строк його дії закінчився 31.12.2021.

Таким чином строк дії відповідних договорів оренди закінчився станом на момент вирішення спору по суті та прийняття рішення судом.

Відповідно до п. 10.7 договорів оренди № 1 та №2, чинність Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, що передбачено також ч. 1 ст. 24 Закону № 157-ІХ.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 ГК України).

Судом приймається до уваги, що Законом № 157-ІХ не передбачено автоматичне продовження строку дії договору оренди або його продовження за мовчазною згодою сторін.

В пункті 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 157-ІХ передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року (абзац перший п. 2).

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом (абзац другий п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 157-ІХ).

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону № 157-ІХ, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (ч. 2 ст. 18 Закону № 157-ІХ).

Частина третя ст. 18 Закону № 157-ІХ передбачає, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

В позовній заяві позивач не посилається на наявність відповідного звернення, поданого в строк, встановлений ст. 18 Закону № 157-ІХ.

З доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву листів від 27.10.2021 (том 2, а. с. 202-203) вбачається, що Орендодавець (відповідач) у відповідь на заяву Орендаря (позивача) від 18.10.2021 щодо продовження Договорів оренди № 1 та № 2 повідомив, що в подальшому Договір продовжено не буде, оскільки він як Балансоутримувач має намір використовувати зазначене майно для власних потреб.

Відповідач також повторно повідомляв позивача про свої заперечення стосовно продовження дії Договорів оренди № 1 та № 2 листом від 08.12.2021, копія якого додана до відзиву (том 2, а. с. 204), з посиланням на необхідність використання орендованого майна для власних потреб, а також на те, що підставою для продовження договорів оренди може бути виключно рішення Кременчуцької міської ради як власника майна.

Зазначені обставини свідчать, що відповідне звернення позивача про продовження договорів оренди було здійснене пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку їх дії.

За таких обставин, суд констатує, що позивачем не надано доказів продовження Договорів оренди № 1 та № 2 за згодою сторін або в порядку, визначеному ст. 18 Закону № 157-ІХ, в зв`язку з чим строк дії зазначених договорів закінчився 31.12.2021.

Після закінчення строку дії договору оренди можливе лише продовження його на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (ст. 777 ЦК України, ст. 18 Закону № 157-ІХ), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.

Водночас, внесення змін до договору оренди, зокрема, в частині строку його дії, є окремим правовим інститутом, який не є тотожним продовженню договору оренди на новий строк, та який може бути застосований лише у період дії договору. При цьому, підстави та порядок внесення змін до договорів оренди державного та комунального майна врегульовані спеціальною нормою ст. 16 Закону № 157-ІХ.

Частинами першою та другою ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до частини першої ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Верховним Судом сформована усталена практика застосування зазначених вище норм, відповідно до якої змінено або розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2021 року по справі № 911/1442/19). Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах № 910/16750/18, 911/991/19.

Суд звертає увагу, що абзацом третім ч. 4 ст. 16 Закону № 157-ІХ, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, також прямо передбачено, що внесення змін до договору оренди здійснюється лише до закінчення строку його дії.

Відповідно до правової позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду в п. 44 постанови від 01.04.2020 по справі № 610/1030/18, звернення орендаря з позовом до суду про продовження договору оренди тоді, коли з огляду на встановлені процесуальним законом строки він завідомо не міг мати чинного права оренди на момент набрання законної сили судовим рішенням про задоволення відповідного позову, є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд вважає, що позивач, звернувшись з позовом про внесення змін до Договорів оренди № 1 та № 2 31.12.2021, тобто в останній день строку дії вказаних договорів, та не реалізувавши право на продовження строку їх дії в порядку, визначеному ст. 18 Закону № 157-ІХ, заявив вимоги, які за будь-яких інших обставин не могли забезпечити його право на внесення змін до вказаних договорів.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин у їх сукупності, позов визнається судом необґрунтованим.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні підлягають відхиленню в повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги відхилені судом як необґрунтовані, судові витрати покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2023.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяПушко І.І.