Рішення

від 20.04.2023 по справі 917/26/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023 Справа № 917/1504/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО», Код ЄДРПОУ 32498348, 08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жулянська, 52, адреса електронної пошти: forelcourt@gmail.com

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ», код ЄДРПОУ 41372742, 36015, м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2

про стягнення сумі 565014,59 грн

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: Зудінов О.С.

від відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» про стягнення сумі 565014,59 грн заборгованості за договором №2019-02-24/04 від 24.04.2019, що складається з: суми основного боргу у розмірі 437 9980,00 грн. , суми інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 112 650,17 гривень та 3% річних у розмірі 14366,42 гривень. Підставою звернення до суду позивача є Договір №23/21 про переведення боргу від 19.08.2021.

Суд ухвалою від 12.01.23 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 02.02.23.

Ухвалою від 02.02.23 суд постановив відкласти підготовче засідання на 28.02.23, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

Відповідачем подана заява про залишення позову без розгляду (вх.№1631 від 08.02.23 р.) та відзив на позовну заяву (вх.№1633 від 08.02.23 р.)

24.02.23 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2433).

Ухвалою від 28.02.23 суд постановив відкласти підготовче засідання на 14.03.23, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

09.03.23 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 437 9980,00 грн. , суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 122 286,12 гривень та 3% річних у розмірі 17 364,41 гривень. Заява про збільшення позовних вимог за позовом прийнята судом до розгляду на підставі ст. 46 ГПК України.

Ухвалою від 14.03.23 суд постановив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 04.04.2023 р., запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

04.04.23 від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» в задоволенні Заяви про залишення позову без розгляду від 07.02.2023 року в повному обсязі; поновити товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» строк для подання доказів по справі №917/26/23; долучити до матеріалів справи №917/26/23 документи (докази), додані до Заяви про збільшення позовних вимог від 03.03.2023 p., щодо статусу ОСОБА_1 як адвоката.

В підготовчому засіданні 04.04.23 суд розглянув клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (вх.№1631 від 08.02.23 р.) та клопотання позивача, в якому він просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» в задоволенні Заяви про залишення позову без розгляду від 07.02.2023 року в повному обсязі; поновити товариству з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» строк для подання доказів по справі №917/26/23; долучити до матеріалів справи №917/26/23 документи (докази), додані до Заяви про збільшення позовних вимог від 03.03.2023 p., щодо статусу ОСОБА_1 як адвоката.

Згідно ухвали від 04.04.23 суд на підставі ст.119 ГПК України задовольнив клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів по справі №917/26/23 та долучив до матеріалів справи №917/26/23 документи (докази), додані до Заяви про збільшення позовних вимог від 03.03.2023 p., щодо статусу ОСОБА_1 як адвоката.

Також, суд ухвали від 04.04.23 відмовив в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду від 07.02.2023 року в повному обсязі.

Оскільки у підготовчому засіданні 04.04.2023р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 04.04.2023 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/126/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20.04.2023.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити.

Відповідач явку представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає, що копії ухвал, в тому числі від 04.04.2023, якою суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/126/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20.04.2023, направлялися відповідачу за адресою згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2). Факт направлення відповідачу копій ухвал по справі підтверджується відміткою канцелярії на зворотному боці оригіналів ухвал, що в матеріалах справи.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Крім того, про час, дату та місце судового засідання відповідач повідомлений шляхом направлення йому та його представнику ухвали суду від 04.04.2023 на адреси електронної пошти, які вказані в поданих ним в процесі розгляду справи клопотаннях/заявах.

Відповідно до ч.6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення (ухвала) надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години судове рішення ( ухвала) вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставляння.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, суд зазначає, що Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

На переконання суду, відсутність заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача (щодо відсутності його представника в судовому засіданні 20.04.23) свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/26/23.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.04.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

24 квітня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» (надалі як «Позивач», «Виконавець» або «Кредитор») та товариством з обмеженою відповідальністю «A.C. ГРУП» (надалі також як «Замовник» або «Первісний боржник») було укладено договір №2019-02-24/04 (надалі як «Договір підряду»), згідно якого Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався виконувати на своїй території роботи з капітального ремонту якорів електродвигунів №НБ-429, НБ-430, НБ-431 в порядку та строки, встановлені Договором, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість та обсяг фактично виконаних робіт визначаються на підставі актів виконаних робіт (п.2.2 Договору підряду). Акт приймання-здачі виконаних робіт підписується сторонами протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення Виконавцем про готовність виконаних робіт (п.2.5 Договору).

Оплата виконаних робіт повинна бути здійснена Замовником у безготівковій формі двома платежами: 50% - у формі попередньої оплати, 50% - 50% - протягом 10 банківських днів після підписання відповідного акту виконаних робіт (п.2.3 Договору).

Позивач вказує, що:

за фактом завершення виконання ремонтних робіт якорів електродвигунів постійного струму НБ-430, НБ-431, НБ-429 між Виконавцем та Замовником було підписано Акт надання послуг №614 від 16 червня 2020 р. на суму 437 998 грн. (чотириста тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок).

- за рахунком №73 від 22.01.2020 р. на суму 753202,98 грн. Виконавцем отримано оплату 315 204,98 грн. згідно платіжного доручення №209 від 27.02.2020 за роботи, виконані на момент виставлення рахунку, та не отримано 50% попередньої оплати робіт, виконаних пізніше за Актом надання послуг №614 від 16 червня 2020 р.

- оплата робіт виконаних за Актом надання послуг №614 від 16 червня 2020 р. Замовником в повному обсязі проведена не була.

- наявність заборгованості Замовника у сумі 437 998 грн. підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на період січень 2020 - червень 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «A.C. ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО».

19 серпня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «A.C. ГРУП» (Замовником, Первісним боржником), Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» (Виконавцем, Кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИИ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» (Новий боржник) укладено договір №23/21 про переведення боргу (надалі як «Договір переведення боргу»), яким врегульовуються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору №2019-02-24/04 від 24.04.2019 (надалі також як «Основний договір»), укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Згідно п.2.1. Договору переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у сумі 437 998 грн. (чотириста тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок), що виник на підставі Основного договору, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним боржником. Новий боржник зобов`язаний сплатити Кредитору зазначену суму грошового зобов`язання частинами за наступним графіком:

- суму в розмірі 100 000 грн. - в строк до 15 вересня 2021 р.;

- суму в розмірі 112 666 грн. - в строк до 15 жовтня 2021 р.;

- суму в розмірі 112 666 грн. - в строк до 15 листопада 2021 р.;

- суму в розмірі 112 666 грн. - в строк до 31 грудня 2021 р.

Новий Боржник у п.2.4 Договору переведення боргу підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов`язана з Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником і Кредитором.

Кредитор надав згоду на переведення боргу шляхом підписання Договору переведення боргу згідно п.2.2. вказаного договору.

Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Договору переведення боргу (п.3.1 Договору переведення боргу).

Згідно п. 4.1 Договору переведення боргу у випадку порушення цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Позивач вказує, що новий боржник не виконав зобов`язання із сплати грошового зобов`язання в сумі 437 998 грн. в строки, визначені п.2.1 Договору переведення боргу, в повному обсязі.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 437 998 грн., суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 112 650,17 та 3% річних у розмірі 14366,42 гривень, а всього 565014,59 гривень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що з огляду на наявність загальновідомих форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України, які засвідчила Торгово-промислова палата України 24 лютого 2022 року, та оскільки вказані обставини об`єктивно та невідворотно перешкоджають належним чином виконувати прийняті на себе зобов`язання перед контрагентами, він вважає, що звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язань на період з 24.02.2022 та до цього часу. А відтак позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих за цей період не підлягають задоволенню.

З огляду на вказане, відповідач просить в позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач вказав, що:

- вказане порушення грошових зобов`язань виникло до моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, а тому введення воєнного стану, як форс-мажор, не може вважатися причиною порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань. Відповідно, це також не може бути причиною звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань.

- станом на дату порушення Відповідачем своїх платіжних зобов`язань за Договором переведення боргу, не існувало жодних обставин непереборної сили або форс-мажорних обставин, які б стали причиною для такого порушення. Позивач не отримував від Відповідача жодних письмових повідомлень з підтверджуючими документами від ТПП України, передбачені п.5.2, 5.3 Договору переведення боргу, протягом всього строку дії Договору.

- відповідачем не надано жодних доказів звернення до Позивача щодо настання форс-мажорних обставин та жодних доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних грошових зобов`язань за Договором переведення боргу.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати наданих послуг робочої сили спецконтингенту.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 сі. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» (надалі як «Позивач», «Виконавець» або «Кредитор») та товариством з обмеженою відповідальністю «A.C. ГРУП» (надалі також як «Замовник» або «Первісний боржник») було укладено договір №2019-02-24/04 (надалі як «Договір підряду»), згідно якого Замовник доручив, а Виконавець зобов`язався виконувати на своїй території роботи з капітального ремонту якорів електродвигунів №НБ-429, НБ-430, НБ-431 в порядку та строки, встановлені Договором, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Матеріалами справи підтверджено, що за фактом завершення виконання ремонтних робіт якорів електродвигунів постійного струму НБ-430, НБ-431, НБ-429 між Виконавцем та Замовником було підписано Акт надання послуг №614 від 16 червня 2020 р. на суму 437 998 грн. (чотириста тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок). Оплата робіт виконаних за Актом надання послуг №614 від 16 червня 2020 р. Замовником в повному обсязі проведена не була. Наявність заборгованості Замовника у сумі 437 998 грн. підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на період січень 2020 - червень 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «A.C. ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО».

Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (ст. 626 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується.

Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення 19 серпня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «A.C. ГРУП» (Замовником, Первісним боржником), Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» (Виконавцем, Кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИИ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» (Новий боржник) укладено договір №23/21 про переведення боргу (надалі як «Договір переведення боргу»), яким врегульовуються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору №2019-02-24/04 від 24.04.2019 (надалі також як «Основний договір»), укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Згідно п.2.1. Договору переведення боргу Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у сумі 437 998 грн. (чотириста тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 00 копійок), що виник на підставі Основного договору, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним боржником. Новий боржник зобов`язаний сплатити Кредитору зазначену суму грошового зобов`язання частинами за наступним графіком:

- суму в розмірі 100 000 грн. - в строк до 15 вересня 2021 р.;

- суму в розмірі 112 666 грн. - в строк до 15 жовтня 2021 р.;

- суму в розмірі 112 666 грн. - в строк до 15 листопада 2021 р.;

- суму в розмірі 112 666 грн. - в строк до 31 грудня 2021 р.

Новий Боржник у п.2.4 Договору переведення боргу підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов`язана з Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником і Кредитором.

Кредитор надав згоду на переведення боргу шляхом підписання Договору переведення боргу згідно п.2.2. вказаного договору.

Виходячи з кореспондуючих прав та обов`язків сторін за Договором переведення боргу, фактично відбулась заміна боржника у зобов`язанні.

За змістом ст. 522 ЦК України новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

З аналізу положень ст. ст. 520-522 ЦК України убачається, що правочин про заміну боржника у зобов`язанні не є новим зобов`язанням у розумінні норм ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, заміна сторони у зобов`язанні є лише правовою конструкцією зміни складу учасників правовідносин, яка не змінює суті зобов`язання. Переведення боргу на нового боржника, так само як і заміна кредитора, є внутрішньою зміною у зобов`язанні, а тому заміна особи боржника не впливає на обсяг його прав та обов`язків, як сторони у зобов`язанні, тобто умови Договору підряду мають таку саму силу для нового боржника, як і для первісного боржника.

Матеріалами справи підтверджується, що обов`язок по сплаті коштів згідно визначеного у договорі про переведення боргу відповідачем не виконано.

Доказів у спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність основного боргу відповідача перед позивачем у розмірі 437 998 грн. за договором №23/21 про переведення боргу, яким врегульовуються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору №2019-02-24/04 від 24.04.2019, укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Договору переведення боргу у випадку порушення цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

За розрахунком позивача (згідно заяви про збільшення позовних вимог станом на 03 березня 2023 р.) відповідачу нараховано:

- суму інфляційного збільшення боргу в розмірі 122 286,12 грн.;

- 3% річних в розмірі 17364,41 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, суд встановив, що здійснене позивачем їх нарахування є обгрунтованим та вірним.

Розрахунки судом перевірено за допомогою інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Посилання відповідача на те, що з огляду на наявність загальновідомих форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України, які засвідчила Торгово-промислова палата України 24 лютого 2022 року, та оскільки вказані обставини об`єктивно та невідворотно перешкоджають відповідачу належним чином виконувати прийняті на себе зобов`язання перед контрагентами, є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Проте, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У даному випадку відповідачем не доведено вплив форс-мажору та воєнного стану на спроможність виконувати свої обов`язки, строк виконання яких настав в 2021 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 437 998 грн., суми інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 122 286,12 грн. та 3% річних у розмірі 17364,41 грн., а всього 577638,53 гривень, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 8665,25 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗНИЧНОЇ ТЕХНІКИ» (код ЄДРПОУ 41372742, 36015, м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 32498348, 08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Жулянська) 437998 грн. заборгованості, 122286,12 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 17364,41 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 8664,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.04.2023

Суддя Киричук О.А.