Рішення

від 24.04.2023 по справі 914/1557/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023м. ХарківСправа № 914/1557/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шевченко А.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача: Пономаренка О.В., адвокат,

першого відповідача: не з`явився,

другого відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом: Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», місто Київ,

до відповідачів:

першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ СЕРВІС», місто Харків,

другого відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , Львівська область, Яворівський район, село Старичі,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», звернувся до господарського суду Львівської області із позовною заявою до відповідачів: першого, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ СЕРВІС», другого, фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № ID8350188 від 29 липня 2020 року в сумі 207 121,39 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 144 055,60 грн.; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) - 60 073,92 грн.; сума пені, нарахована на суму простроченої заборгованості за період з 01.12.2021 року по 01.06.2022 року - 2 991,87 грн.

РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

18 липня 2022 року, ухвалою господарського суду Львівської області, зобов`язано Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області надати Господарському суду Львівської області у 5-денний строк інформацію про зареєстроване місце проживання: - ОСОБА_1 (відоме, на даний час, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ). 05 вересня 2022 року, ухвалою господарського суду Львівської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання. 20 жовтня 2022 року, ухвалою господарського суду Львівської області, продовжено строк підготовчого провадження у справі до 03.11.2022 року. 03 листопада 2022 року, ухвалою господарського суду Львівської області, продовжено строк підготовчого провадження у справі до 30.11.2022 року. 30 листопада 2022 року, ухвалою господарського суду Львівської області, продовжено строк підготовчого провадження у справі до 16.12.2022 року (у межах розумного строку). 16 грудня 2022 року, ухвалою господарського суду Львівської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. 12 січня 2023 року, ухвалою господарського суду Львівської області, справу № 914/1557/22 передано на розгляд Господарському суду Харківської області, - за належною територіальною підсудністю. В цій ухвалі зазначено, що Господарським судом Львівської області, ухвалою від 05.09.2022, відкрито провадження у справі, проте, як встановлено Судом (за даними, вказаними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), Позичальник-Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський Логістичний Сервіс» зареєстрований у м. Харкові, що, згідно з нормою ч.15 ст.30 ГПК України, зумовлює наявність підстави для визначення підсудності справи за зареєстрованим місцем знаходження першого відповідача, який є стороною основного зобов`язання, що виникло на підставі Кредитного договору (а не другого відповідача, яким лише забезпечено (порукою) виконання основного зобов`язання першого відповідача).

РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

14 лютого 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято справу № 914/1557/22 до розгляду суддею Калініченко Н.В. Розгляд справи № 914/1557/22 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. 06 березня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, судом констатовано, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про скерування Господарським судом Львівської області на адреси першого та другого відповідачів ухвали про відкриття провадження у справі від 05 вересня 2022 року та докази її повернення на адресу Господарського суду Львівської області, за якими можливо встановити строки на подання заяв по суті справи (відзиви). Виходячи з матеріалів справи суд ухвалив за доцільне повторно перевірити місце реєстрації першого відповідача (ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ СЕРВІС» станом на дату - 12 січня 2023 року. Керуючись ст.ст. 42, 161, 165, 177, 181, 232 ГПК України, постановлено протокольну ухвалу про встановлення відповідачам 15-ти денного строку на подання відзивів на позов, з моменту отримання ухвали суду від 06 березня 2023 року. 27 березня 2023 року, протокольною ухвалою господарського сулу Харківської області, констатовано, що у першого відповідача строк на подання заяви по суті справи у вигляді відзиву на позов спливає 28 березня 2023 року, а у другого відповідача - 27 березня 2023 року. 10 квітня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, про відкриття позовного провадження були повідомлені належним чином господарським судом Харківської області, шляхом скерування судової кореспонденції відносно першого відповідача - за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, та яка відповідає відомостям про місцезнаходження першого відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та другого відповідача - за адресою, що вказана у позовній заяві та отримана на запит господарського суду Львівської області. До суду поштовою установою було повернуто судову кореспонденцію відносно першого відповідача - із відміткою по даті складання 13 березня 2023 року щодо причин невручення судової кореспонденції: «адресат відсутній за вказаною адресою» та відносно другого відповідача було здійснено відстеження відправлення за трек-номером поштового оператора АТ «Укрпошта» 6102271765125 і з`ясовано, що 11 березня 2023 року проставлено відомості щодо причин невручення судової кореспонденції: «адресат відсутній за вказаною адресою». У відповідності до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження першого відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачами кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону повторно надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідачі несуть ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від їх волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачами відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 06 березня 2023 року, а саме перший відповідач до 28 березня 2023 року, а другий відповідач до 27 березня 2023 року, не подали до суду відзиву на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегулювані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. . В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Суд констатує про те, що в межах вказаної справи були дотримані строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження незважаючи на регулярні ракетні обстріли, перебої із постачанням електричної енергії і, як наслідок, Інтернет-зв`язку.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

АРГУМЕНТИ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У позовній заяві зазначається, що 29 липня 2020 року між позивачем та першим відповідачем укладено Заяву-договір № ID8350188 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», продукт «Кредит на розвиток бізнесу» (надалі - «Кредитний договір»). Відповідно до умов цього Кредитного договору, банк (позивач) надав позичальнику (першому відповідачу) кредит у сумі 170 000,00 грн. із терміном погашення не пізніше 29 липня 2023 року, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору. Цільове використання кредиту відповідно до п. 1.2. Кредитного договору - на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес. Відповідно до Заяви-договору про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 07 липня 2020 року, клієнт (відповідач) підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та проінформованість відносно Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», які розміщені в якості публічної оферти на офіційному сайті банку, запропонованих банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, якою засвідчив власним підписом 07 липня 2020 року. Відповідно до п. 18.2.1.1. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» відповідач вчинив правочин, підписавши Заяву-договір №ID8350188 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату. Крім того, 29 липня 2020 року між позивачем, першим та другим відповідачами був укладений Договір поруки №Т 28.01.2020 І 8980 у відповідності до умов якого поручитель, ОСОБА_1 (другий відповідач), зобов`язався відповідати перед кредитором, АТ «ТАСКОМБАНК», на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі першим відповідачем зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» № ID8350188 від 29 липня 2020 року, що укладений між позивачем та першим відповідачем, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть були укладені в майбутньому. Позивач зазначає, що поручитель, ОСОБА_1 , 29 липня 2020 року скористався своїм правом на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» вчинивши та підписавши Договір поруки № Т 28.01.2020 I 8980 від 29 липня 2020 року електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату. У позові зазначено, що кошти першим відповідачем були отримані шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 1.2.), що підтверджується відповідною випискою банку про рух коштів, а отже, на думку позивача, він, як кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Разом з тим, позивач повідомляє, що умови вищезазначеного Кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки (Графіком погашення кредиту) не повернуті. Як наслідок, станом на 02 червня 2022 року заборгованість позичальника за Кредитним договором № ID8350188 від 29 липня 2020 року, становить 207 121,39 грн., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 144 055,60 грн.; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 60 073,92 грн.; сума пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості за період з 01.12.2021 р. по 01.06.2022 р. - 2 991,87 грн. Позивач наголошує на тому, що право на дострокове стягнення передбачено умовами Кредитного договору, зокрема в п. 4.2.1. та п. 18.2.2.3.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК». У зв`язку з цим, позивач вважає, що наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов Договору має наслідком виникнення у Банку права вимагати дострокове повернення суми Кредиту, що також передбачено нормами ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України. Як вказано у позові, позивачем було надіслано 03 червня 2021 року до першого відповідача повідомлення від 03 червня 2021 року №9377/70 та до другого відповідача повідомлення від 03 червня 2021 року №9378/70, якими вимагав дострокового повернення всієї суми заборгованості за Кредитним договором, однак сума заборгованості ними не погашена.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ДОГОВОРОМ.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 07 липня 2020 року першим відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ СЕРВІС» підписано та надано позивачу, Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК», Заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів. 29 липня 2020 року між позивачем (банк за Кредитним договором) та першим відповідачем (позичальник за Кредитним договором) укладено заяву-договір № ID8350188 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (як вже було зазначено, надалі - «Кредитний договір»).

Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами договору, він за своєю правовою природою є кредитним, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами параграфу 1 «Позика» параграфу 2 «Кредит», глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору розмір кредиту складає 170 000,00 грн. Відповідно до пп. 2.3.1. Кредитного договору розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти) складає 34,00% річних. Відповідно до пп. 2.4.1. Кредитного договору погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір. Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно Графіку погашення кредиту (календарного числа дати укладання договору). Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору починаючи з наступного повного календарного місяця від дати укладення Кредитного договору забезпечити чисті обороти (грошові надходження на рахунок позичальника від основної діяльності - реалізації продукції та товарів, виконання робіт, надання послуг) за своїм поточним рахунком, відкритим у Банку, в сумі не менше 14 100,00 грн. в місяць. Моніторинг стану відповідності оборотів по поточному рахунку проводиться банком щомісячно. Відповідно до п. 2.7. Кредитного Договору строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору. Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту. Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору дата підписання Заяви-договору шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору. Відповідно до Протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису вбачається, що Кредитний договір підписаний 29 липня 2020 року. Доказів протилежного відповідачами не представлено.

До Кредитного договору в якості Додатку 1 представлено Графік погашення Кредиту. Відповідно до цього Графіку, перший відповідач мав здійснити останній платіж 29 червня 2023 року.

З вищенаведеного вбачається, що між позивачем та першим відповідачем за допомогою електронних цифрових підписів був укладений Кредитний договір з наданням коштів у розмірі 170 000,00 грн. та сплатою 34% річних, графік погашення яких встановлений Додатком № 1 до Кредитного договору.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2020 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором між позивачем (кредитор за договором поруки) та другим відповідачем, ОСОБА_1 , (поручитель за договором поруки) був укладений договір поруки № Т 28.01.2020 І 8980 (надалі - «Договір поруки»). Відповідно до п. 1.1. Договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі першим відповідачем (боржником) зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому. Відповідно до п. 1.2.4. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі: у випадках, передбачених Кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із Кредитного договору. Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник. Відповідно до п. 2.2. Договору поруки передбачена пунктом 2.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник порушить зобов`язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених у пунктах 1.2., 1.3. цього договору. Відповідно до п. 5.1. Договору поруки цей договір набуває чинності з моменту накладення електронних підписів обох сторін, що прирівнюється до власноручного підпису. До матеріалів справи додано Протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису з якого вбачається, що Договір поруки підписаний 29 липня 2020 року.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з Виписки по особовому рахунку за період з 29.07.2020 по 02.06.2022, позивачем 29 липня 2020 року були перераховані першому відповідачу кошти в якості кредиту, про що свідчить призначення платежу: «Перерахування коштів зг. кредитної угоди № ID8350188 від 29.07.2020». Тобто, як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання з перерахування грошових коштів за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому Кредитним договором, які отримані останнім, що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку.

В подальшому, першому відповідачу було направлено лист-повідомлення № 9377/70 від 03 червня 2021 року. За змістом цього листа позивач, у зв`язку із тривалим невиконанням зобов`язань першим відповідачем за Кредитним договором, вимагає достроково повністю повернути кредит. Заборгованість по кредиту на 03.06.2021 року становить: 138 437,86 грн. - основного боргу, 680,28 грн. - строкова заборгованість за відсотками, 5 617,74 грн. - прострочення боргу, 9 870,76 грн. - прострочення заборгованості за процентами, 116,58 грн. - прострочення пені. Відповідно до списку №2 рекомендованих листів, направлених АТ «ТАСКОМБАНК», означений лист-повідомлення направлений першому відповідачу за адресою (юридична та фактична збігається), що вказана у Кредитному договорі, трек-номер поштового оператора зв`язку АТ «Укрпошта» - 7900064163554. Як вбачається з відстеження листа за цим трек-номером, він був отриманий 05 липня 2021 року.

Так само, другому відповідачу було направлено лист-повідомлення № 9378/70 від 03 червня 2021 року. Зміст цього листа є аналогічним до змісту листа, направленого першому відповідачу, за винятком того, що сплатити достроково заборгованість вимагається з другого відповідача. Відповідно до списку №2 рекомендованих листів, направлених АТ «ТАСКОМБАНК», означений лист-повідомлення направлений другому відповідачу за адресою), що вказана у Договорі поруки, трек-номер поштового оператора зв`язку АТ «Укрпошта» - 7900064163562. Як вбачається з відстеження листа за цим трек-номером, він був отриманий 24 червня 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, перший відповідач 07 липня 2020 року підписав Заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів.

Відповідно до п. 18.2.2.3.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК", Банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань Клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів. Відповідно до п. 18.2.2.2.5. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК", Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов`язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

Тобто наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов договору має наслідком виникнення у Банку права вимагати дострокового повернення суми кредиту, що передбачено нормами ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Як було зазначено вище, позивачем було направлено на адресу першого відповідача та на адресу другого відповідача листи-повідомлення про дострокове повернення кредиту та сплату всіх інших платежів. З матеріалів справи вбачається, а іншого не доведено відповідачами, що грошові кошти не були повернуті/сплачені на користь позивача за Кредитним договором.

Положеннями ч.1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

З аналізу наданого Договору поруки вбачається, що він не міститься строку його дії, а отже поруку можна вважати припиненою з дати настання строку (терміну) виконання зобов`язання. Відповідно до п. 3.3. Договору поруки поручитель не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня відправлення вимоги кредитора зобов`язаний погасити суму в розмірі, визначеному у вимозі. Як вбачається із наданого списку № 2 рекомендованих листів, направлених АТ «ТАСКОМБАНК», лист-повідомлення № 9378/70 від 03 червня 2021 року направлений другому відповідачу - 03 червня 2021 року, четвер (трек номер: 7900064163562). Відповідно заборгованість мала бути погашена до 10 червня 2021 року (включно). У зв`язку з цим, порука дійсна до 11 червня 2024 року, а отже станом на день подання позову позивач має право ставити питання про стягнення заборгованості солідарно.

З огляду на наведені норми законодавства, враховуючи фактичні обставини справи та наявність Договору поруки, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованість за Кредитним договором у вигляді тіла Кредиту у розмірі 144 055,60 грн. солідарно з відповідачів обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачами та такими, що підлягають задоволенню.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ВІДСОТКІВ (ПРОЦЕНТІВ) ЗА КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТНИМИ КОШТАМИ.

Позивач додатково до вимоги про стягнення суми основного боргу, несплаченого тілу кредиту за Кредитним договором, заявляє до стягнення відсотки (проценти) за користування кредитом у розмірі 60 073,92 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем відсотків (процентів), суд прийшов до наступного висновку.

Як вже було зазначено у цьому рішенні, відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору розмір процентної ставки за користування кредитом становить 34,00%. До позовної заяви надано розрахунок заборгованості за Кредитним договором. Суд констатує про те, що у періодах нарахування сума відсотків (процентів) визначена невірно, тобто допущені арифметичні помилки, що призвели до збільшення суми нарахування. Означене тягне за собою покладення на першого та/або другого відповідача надмірний тягар у зв`язку з чим вони стають зобов`язаними сплатити грошові кошти, що не передбачені Кредитним договором. Так, за спірний період правильним є нарахування наступних відсотків (процентів річних): - період 29.07.2020 - 31.07.2020 року, сума заборгованості 170 000,00 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 473,77 грн., проти 481,67 грн., що визначена позивачем; - період 01.08.2020 - 30.08.2020 року, сума заборгованості 170 000,00 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 737,70 грн., проти 4335,00 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 4335,00 грн.; - період 31.08.2020 - 31.08.2020 року, сума заборгованості 167 327,22 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 155,44 грн., проти 639,69 грн., що визначена позивачем; - період 01.09.2020 - 28.09.2020 року, сума заборгованості 167 327,22 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 352,34 грн., проти 4266,85 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 4266,85 грн.; - період 29.09.2020 - 30.09.2020 року, сума заборгованості 164 018,74 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 304,73 грн., проти 467,84 грн., що визначена позивачем; - період 01.10.2020 - 28.10.2020 року, сума заборгованості 164 018,74 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 266,28 грн., проти 4182,48 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 4182,48 грн.; - період 29.10.2020 - 31.10.2020 року, сума заборгованості 164 018,74 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 457,10 грн., проти 619,63 грн., що визначена позивачем; - період 01.11.2020 - 03.11.2020 року, сума заборгованості 164 018,74 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 457,10 грн., проти 309,81 грн., що визначена позивачем; - період 04.11.2020 - 29.11.2020 року, сума заборгованості 161 465,94 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 3 899,89 грн., проти 3662,30 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 3662,30 грн.; - період 30.11.2020 - 30.11.2020 року, сума заборгованості 158 658,21 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 147,39 грн., проти 607,33 грн., що визначена позивачем; - період 01.12.2020 - 28.12.2020 року, сума заборгованості 158 658,21 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 126,85 грн., проти 4045,79 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 4045,79 грн.; - період 29.12.2020 - 29.12.2020 року, сума заборгованості 158 658,21 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 147,39 грн., проти 149,84 грн., що визначена позивачем; - період 30.12.2020 - 31.12.2020 року, сума заборгованості 155 218,08 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 288,38 грн., проти 443,03 грн., що визначена позивачем; - період 01.01.2021 - 28.01.2021 року, сума заборгованості 155 218,08 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 048,43 грн., проти 3958,06 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 3958,06 грн.; - період 29.01.2021 - 31.01.2021 року, сума заборгованості 155 218,08 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 433,76 грн., проти 586,38 грн., що визначена позивачем; - період 01.02.2021 - 01.02.2021 року, сума заборгованості 155 218,08 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 144,59 грн., проти 0,00 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 0,00 грн.; - період 02.02.2021 - 28.02.2021 року, сума заборгованості 152 705,55 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 3 840,65 грн., проти 4040.59 грн., що визначена позивачем; - період 01.03.2021 - 03.03.2021 року, сума заборгованості 152 705,55 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 426,74 грн., проти 288,44 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 288,44 грн.; - період 04.03.2021 - 28.03.2021 року, сума заборгованості 147 746,24 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 3 440,67 грн., проти 3214,05 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 3214,05 грн.; - період 29.03.2021 - 29.03.2021 року, сума заборгованості 147 746,24 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 137,63 грн., проти 418,62 грн., що визначена позивачем; - період 30.03.2021 - 31.03.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 268,38 грн., проти 411,64 грн., що визначена позивачем; - період 01.04.2021 - 30.04.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 025,66 грн., проти 4081,52 грн., що визначена позивачем; - період 01.05.2021 - 31.05.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 159,85 грн., проти 2417,58 грн., що визначена позивачем; - період 01.06.2021 - 30.06.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 025,66 грн., проти 4081,64 грн., що визначена позивачем; - період 01.07.2021 - 31.07.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 159,85 грн., проти 4217,58 грн., що визначена позивачем; - період 01.08.2021 - 31.08.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 159,85 грн., проти 4217,69 грн., що визначена позивачем; - період 01.09.2021 - 30.09.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 025,66 грн., проти 4081,48 грн., що визначена позивачем; - період 01.10.2021 - 31.10.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 159,85 грн., проти 4217,71 грн., що визначена позивачем; - період 01.11.2021 - 30.11.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 025,66 грн., проти 4081,61 грн., що визначена позивачем; - період 01.12.2021 - 31.12.2021 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 159,85 грн., проти 4217,63 грн., що визначена позивачем; - період 01.01.2022 - 31.01.2022 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 159,85 грн., проти 4217,63 грн., що визначена позивачем; - період 01.02.2022 - 28.02.2022 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 3 757,29 грн., проти 3809,39 грн., що визначена позивачем; - період 01.03.2022 - 09.03.2022 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 1 207,70 грн., проти 1088,41 грн., що визначена позивачем. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи, що позивачем до стягнення заявлена менша сума відсотків (процентів) за цей період, то задоволенню підлягає саме сума, визначена позивачем, а саме 1088,41 грн.; - період 10.03.2022 - 31.03.2022 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 2 952,15 грн., проти 3129,15 грн., що визначена позивачем; - період 01.04.2022 - 30.04.2022 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 025,66 грн., проти 4081,50 грн., що визначена позивачем; - період 01.05.2022 - 31.05.2022 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 4 159,85 грн., проти 4217,53 грн., що визначена позивачем; - період 01.06.2020 - 01.06.2022 року, сума заборгованості 144 055,60 грн., математично вірна сума відсотків (процентів): 134,19 грн., проти 136,05 грн., що визначена позивачем.

Отже, математично вірна загальна сума відсотків (процентів) за спірний період 92 243,98 грн., проти 95 223,14 грн., що визначена позивачем. Враховуючи відомості позивача, що не спростовані відповідача, першим відповідачем було сплачено, а позивачем зараховано в якості сплати заборгованості за відсотки (проценти) - 35 149,22 грн. З огляду на проведену детальну перевірку розрахунку заборгованості, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення відсотків (процентів) за користування кредитними коштами за Кредитним договором у розмірі 60 073,92 грн. частково необґрунтованими. З відповідачів солідарно підлягає стягнення сума заборгованості зі сплати відсотків (процентів) у розмірі 57 094,76 грн.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ПЕНІ СОЛІДАРНО З ВІДПОВІДАЧІВ.

Позивач додатково до вимоги про стягнення суми основного боргу, несплаченого тілу кредиту за Кредитним договором, заявляє до стягнення пеню за користування кредитом у розмірі 2 991,87 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованої позивачем пені, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення. Пеня нараховується позивачем за період з 01 грудня 2021 року по 01 червня 2022 року.

Як передбачено положеннями п. 1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» № 691-ІХ від 16.06.2020р., внесено зміни до таких законодавчих актів України:1) розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнити пунктом 8 такого змісту: "8. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення"; 2) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити пунктом 15 такого змісту: "15. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 956 від 13.10.2020р., на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 р. Надалі було ухвалено постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Відповідно до п. 1 цієї Постанови (в актуальній редакції) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029). Наразі, Постановою КМУ №1423 від 23.12.2022 дію карантину на території України продовжено до 30 квітня 2023 року.

Отже, наявна законодавчо встановлена заборона на нарахування пені за прострочення кредитних зобов`язань позичальником в період дії карантину, тобто, з 12.03.2020 року до 30.04.2023 року, якщо не буде внесено інших змін та продовжено строк дії карантину. Судом встановлено, що період нарахування пені позивачем включений в період дії карантину. Звідси, не підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідачів пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості за період з 01.12.2021 по 01.06.2022 в сумі 2991,87 грн., через те, що в період її нарахування діяв карантин.

Отже, у загальному підсумку, задоволенню підлягають 144 055,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 57 094,76 грн. - заборгованість по відсоткам (процентам).

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ СЕРВІС» (61020, місто Харків, вулиця Коростельська, будинок 31; код ЄДРПОУ: 41467671) та з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, місто Київ, вулиця Семена Петлюри, будинок 30; код ЄДРПОУ: 09806443) заборгованість за кредитним договором № ID8350188 від 29 липня 2020 року, в тому числі заборгованість по тілу кредиту у розмірі 144 055,60 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 57 094,76 грн., а також судові витрати (сплачений судовій збір) у розмірі 3 017,26 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" квітня 2023 р.

Суддя Н.В. Калініченко