Рішення

від 25.04.2023 по справі 922/680/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/680/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Мілекс», Волинська область, Луцький район, село Княгининок, доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ольхівський м`ясокомбінат», Харківська область, Харківський район, село Вільхівка, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Мілекс», звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольхівський м`ясокомбінат», про стягнення вартості отриманого товару в сумі 102428,87 грн., пені в сумі 40466,41 грн., інфляційних втрат в сумі 19107,08 грн., 3% річних в сумі 2811,88 грн., а у загальному розмірі 164814,24 грн.

27 лютого 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного підприємства «Мілекс» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/680/23. Розгляд справи № 922/680/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався, як вбачається з рекомендованого поштового повідомлення про вручення за трек номером 6102272035422, ухвала суду від 27 лютого 2023 року є повернутою за датою 03.03.2023 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, до п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності достатті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Відповідно до пункту 10 частини 2статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК України,з 04.03.23 починається обрахунок процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк до 20.03.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідностатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як зазначено у позовній заяві, 03 січня 2022 року між ТОВ «Ольхівський м`ясокомбінат», як покупцем, та ПП «Мілекс», як Продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 032 (надалі «Договір»), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язувався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Відповідно до п. 5.6. Договору суму в розмірі 100% вартості кожної товарної партії покупець перераховує на банківський рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів. Відповідно до п. 8.1. даний Договір діє до 31 грудня 2022 року. Як зазначає позивач, ПП «Мілекс» своєчасно та в повному обсязі виконало всі замовлення ТОВ «Ольхівський м`ясокомбінат» однак, покупець, в порушення вимог п. 5.6. договору, своєчасно не здійснив розрахунки за отриманий товар. Після укладення вказаного Договору та враховуючи п. 2.2. Договору, ПП «Мілекс» в лютому 2022 року телефонним зв`язком отримало від ТОВ «Ольхівський м`ясокомбінат» замовлення на постачання харчової плівки марки РА/РЕ 150/424 в кількості 5,2 км та харчової плівки марки РА/РЕ 200/424 в кількості 5,1 км. На підставі вказаного усного замовлення 16 лютого 2022 року ПП «Мілекс» виписало рахунок №312 на оплату даного замовлення на суму 102428,87 грн., який був відправлений покупцю. Також, 16 лютого 2022 року ПП «Мілекс» виписало видаткову накладну №Б00000072 на 5,2 км харчової плівки марки РА/РЕ 150/424 та на 5,1 км харчової плівки марки РА/РЕ 200/424 на загальну суму 102428,87 грн. з ПДВ. Оскільки, відповідно до п. 4.5. Договору виборка товару здійснюється транспортом покупця, вказаний товар в той же день отримав уповноважений представник ТОВ «Ольхівський м`ясокомбінат», про що свідчить засвідчений печаткою покупця власноручний підпис уповноваженої особи. Однак, за отриманий вказаний товар покупець не розрахувався з продавцем по даний час. Окрім заявлення до стягнення неотриманої вартості поставленого товару, позивач прохає про стягнення пені у розмірі 40466,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 19107,08 грн., а також 3% річних в сумі 2811,88 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ.

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

03 січня 2022 року між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу.

Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 54 «Купівля-продаж» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець (позивач) зобов`язується передавати у власність покупця (відповідач) товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Відповідно до п. 1.2. Договору купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Відповідно до п. 4.1. Договору передача (прийом-передача) товару здійснюється на складі продавця за супровідними документами. Відповідно до п. 4.5. Договору виборка товару здійснюється транспортом покупця. Відповідно до п. 5.6. Договору суму в розмірі 100% від вартості кожної товарної партії покупець перераховує на банківський рахунок продавця на умовах оплати протягом 30 (тридцяти) календарних днів. Відповідно до пп. 6.2.2. Договору покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним Договором. Відповідно до п. 8.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. Відповідно до п. 8.2. Договору дія Договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії Договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату по замовленню № 312 від 16 лютого 2022 року на суму 102428,87 грн. з ПДВ. Постачальником відповідно до цього рахунку вказаний позивач, а покупцем відповідач. Також, до матеріалів справи долучено видаткову накладну № Б00000072 від 16 лютого 2022 року на суму 102428,87 грн. Видаткова накладна підписана з обох сторін.

Враховуючи положення п. 5.6. Договору та день отримання товару, відповідач зобов`язаний був сплатити заборгованість до 18 березня 2022 року (включно).

Таким чином, позивачем було передано відповідно до Договору товар на загальну суму 102428,87 грн. З матеріалів справи вбачається та іншого не доведено відповідачем, що означена сума не була оплачена.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 102428,87 грн. за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2статті 614 Цивільного кодексу Українивідсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4статті 13 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА ПЕНІ.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченихГосподарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті193, частина 1 статті216та частина 1 статті218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей230,231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1статті 549 Цивільного кодексу Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.5. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 40466,41 грн. за період з 19 березня 2022 року по 15 лютого 2023 року включно. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Суд враховано, що сторони збільшили цей строк по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору, що є більшим 6 місяців.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованої позивачем пені, суд прийшов до висновку, що вона здійснено арифметично вірно, а отже підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі 40466,41 грн.

ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 19 березня 2022 року по 15 лютого 2023 року у розмірі 2811,88 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2022 по січень 2023 року у розмірі 19107,08 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне:

«Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних, а також інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вони здійснено арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 3% річних у сумі 2811,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 19107,08 грн.

Отже, у загальному підсумку задоволенню підлягають 102428,87 грн. сума основного боргу, 2811,88 грн. 3% річних, 19107,08 грн. інфляційні втрати та 40466,41 грн. пені.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 1-5, 8, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 231-233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Мілекс» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольхівський м`ясокомбінат» (62431, Харківська область, село Вільхівка, вулиця Комплексна, будинок 1; код ЄДРПОУ: 38397966) на користь Приватного підприємства «Мілекс» (45630, Волинська область, Луцький район, село Княгининок, вулиця Фальківська, будинок 1; код ЄДРПОУ: 20135363) за договором купівлі-продажу № 032 від 03 січня 2022 року основну заборгованість у розмірі 102428,87 грн., пеню у розмірі 40466,41 грн., інфляційні втрати у розмірі 19107,08 грн., 3% річних у розмірі 2811,88 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" квітня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко