Рішення

від 25.04.2023 по справі 922/665/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/665/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Віктор і К», Кіровоградська область, місто Світловодськ, доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агростаничне», Харківська область, Нововодалазький район, село Станичне, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Віктор і К», звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростаничне», про стягнення коштів у розмірі 312831,49 грн.

22 лютого 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Приватного підприємства «Віктор і К» без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви- п`ять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та підтвердженням позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також належним чином здійснити оформлення додатків до позовної заяви, шляхом зазначення на копії письмових документів всіх необхідних відміток, а саме: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

07 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного підприємства «Віктор і К» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/665/23. Розгляд справи № 922/665/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек номером 6102272020832, ухвала суду від 07 березня 2023 року є врученою відповідачу за датою 11.03.2023. Відповідно до п. 3 ч. 6ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, а саме до 27.03.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідностатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як зазначено у позовній заяві, 18 жовтня 2021 року між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (постачальник за договором) укладено договір поставки № 18102107 (надалі «Договір»). Відповідно до Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську культуру насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця), відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010». Перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі покупцю, але виключно після прийняття товару по якості та кількості (про що свідчить відповідні відмітка лабораторії покупця на товарно-транспортних накладних), на підставі належним чином оформлених первинних документів (скан копія видаткової накладної у дводенний термін обов`язково надається на електронну адресу покупця). Поставка товару може здійснюватися як однією, так і декількома партіями. Під «партією товару» сторони розуміють кількість товару, на яку оформлена одна товаро-транспортна накладна або специфікація. Так, відповідно до умов Договору, за період з 22 жовтня 2021 року по 21 жовтня 2022 року (включно) відповідач передав позивачу товар на суму 1305589,56 грн. з ПДВ, що підтверджують підписані з обох сторін видаткові накладні. Відповідно до умов оплати Договору, позивачем сплачено за товар згідно із рахунком № 2610 від 26 жовтня 2021 року в сумі 1618421,05 грн. без ПДВ. З метою вимоги допоставити насіння, позивачем 16 лютого 2022 року через електронну пошту менеджера Максима Чопівського була направлена вимога від 16 лютого 2022 року. Як зазначає позивач, відповіді на дану вимогу не отримано. Тому, 23 січня 2023 року позивачем на електронну пошту відповідача було направлено претензію на повернення коштів в сумі 312831,49 грн. Позивач зазначає про те, що претензія залишилася не задоволеною. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що відповідач продовжує безпідставно користуватися чужими коштами в сумі 312831,49 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

18 жовтня 2021 року між позивачем (покупець за Договором) та відповідачем (постачальник за Договором) укладено Договір поставки №18102107. Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором поставки, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 54 "Купівля-продаж" Цивільного кодексу України та параграфом 3 глави 54 «Поставка» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську культуру насіння соняшника, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного Договору. Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад постачальника), відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010». Відповідно до п. 2.2. Договору безпосередньо при поставці товару постачальник повинен надати покупцю оригінал належним чином оформленої товарно-транспортної накладної з обов`язковим заповненням всіх пунктів. Відповідно до п. 3.2. Договору покупець сплачує за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту надання постачальником належним чином оформлених оригіналів документів, передбачених п. 2.2., 2.3. даного Договору.

У матеріалах справи міститься рахунок-фактура № 2610 від 26 жовтня 2021 року до Договору, в якій платником вказаний позивач, на суму 1845000,00 грн. з ПДВ (1618421,05 без ПДВ). Відповідно до платіжного доручення № 4590 від 26 жовтня 2021 року позивач перерахував на користь відповідача 1618421,05 грн. за Договором.

В подальшому відповідачем було поставлено на користь позивача товар відповідно до наступних документів: - видаткова накладна № 2210 від 22 жовтня 2021 року на суму 405924,75 грн. з ПДВ., товарно-транспортна накладна № 2010 від 20 жовтня 2021 року. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, враховуючи попередні відносини між сторонами за цим Договором, в рахунок оплаченої суми, а саме 1618421,05 грн., відповідачем було закрито поставку частково в сумі 158845,81 грн. з ПДВ.; - видаткова накладна № 2910 від 29 жовтня 2021 року на суму 454349,70 з ПДВ., товарно-транспортна накладна № 2810 від 28 жовтня 2021 року; - видаткова накладна № 3010 від 30 жовтня 2021 року на суму 415217,25 грн. з ПДВ., товарно-транспортна накладна № 2910 від 29 жовтня 2021 року; - видаткова накладна № 2110 від 21 жовтня 2021 року на суму 277176,80 грн. з ПДВ., товарно-транспортна накладна № 2110 від 21 жовтня 2021 року.

Таким чином, відповідачем було постановлено товар на загальну суму 1305 589,56 грн., що збігається із сумою, зазначеною позивачем. Відповідно до вимоги № б/н від 16 лютого 2022 року за Договором позивач вимагає допоставити товар на суму 590008,29 грн. Відповідно до претензії № 18 від 23 січня 2023 року, позивач вимагає повернути йому суму 312831,49 грн. до 31 січня 2023 року.

Враховуючи, що позивачем було перераховано на користь відповідача 1618421,05 грн. за Договором, відповідачем недопоставлено товар, а позивачем пред`явлено вимогу відповідачу про повернення коштів, то підлягає задоволенню до стягнення сума різниці між перерахованою сумо коштів позивачем відповідачу та фактично поставленим товаром, з урахуванням попередніх поставки/оплати в межах даного договору, а саме 312 831,49 грн., що і заявлено позивачем.

Відповідно до частини 2статті 614 Цивільного кодексу Українивідсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4статті 13 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5,8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Віктор і К» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростаничне» (63232, Харківська область, Нововодалазький район, село Станичне, вулиця Комарова, будинок 9; код ЄДРПОУ: 43839439) на користь Приватного підприємства «Віктор і К» (27552, Кіровоградська область, місто Світловодськ, селище міського типу Власівка, вулиця Висоцького, будинок 2; код ЄДРПОУ: 20651018) 312 831,49 грн. за не отриманий товар та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 4692,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" квітня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко