Постанова

від 12.04.2023 по справі 911/3132/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3132/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 12.04.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023

у справі № 911/3132/17

за позовом третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1

до: 1. Закритого акціонерного товариства "Київгума",

2. Правобережної товарної біржі,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційна фірма Welcome",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічне промислове постачання",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,

про визнання недійсними результатів аукціону, визнання договорів купівлі-продажу недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим перебувала справа №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ "Київгума".

-Постановою Господарського суду АРК від 08.11.2013 у справі №5002-19/5719.2-2010, припинено процедуру санації ЗАТ "Київгума", боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру стосовно відповідача та призначено ліквідатором ЗАТ "Київгума" арбітражного керуючого Кудляка Є. В.

2. У жовтні 2017 року до Господарського суду Київської області звернулось ТОВ "Укрінформсервіс" із позовною заявою до ЗАТ "Київгума" про визнання недійсними підстав для проведення та результати аукціону, який відбувся 21.10.2014 на торгах Правобережної Товарної Біржі з продажу майна ЗАТ "Київгума", а саме лотів №№1-10, а укладених за результатами аукціону між ЗАТ "Київгума", в особі арбітражного керуючого Кудляка Є. В. та ТОВ "Консультаційна фірма "Welcome", як комісіонером ТОВ "Технічне промислове постачання", договори купівлі-продажу №№1-10 від 22.10.2014 - фіктивними (недійсними).

2.1. Заява обґрунтована тим, що ліквідатор ЗАТ "Київгума" Кудляк Є. В. протиправно продав від імені боржника майно третіх осіб, яке не належало ЗАТ "Київгума" та не перебувало на його балансі. Укладені Кудляком Є. В. договори купівлі-продажу №№1-10 від 22.10.2014 за результатами проведеного Правобережною товарною біржею аукціону є фіктивними та удаваними, оскільки сторони не мали наміру придбати будівельні матеріали, а намагались приховати свій дійсний намір привласнити належні заявнику та іншим інвесторам корпуси №№7, 13, 16, 17, 18, 20, 21, 32, 42, 43 у складі комплексу. Укладені договори між ЗАТ "Київгума" та ТОВ "Консультаційна фірма "Welcome" за результатами проведеного аукціону не можуть вважатись вчиненими, оскільки останні були укладені не із власником майна (заявником), а із боржником в особі ліквідатора Кудляка Є. В.

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2018 у справі № 911/3132/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018, відмовлено у задоволенні позову.

-Постановою Верховного Суду від 26.02.2019 ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 скасовано; справу № 911/3132/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

-Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу №911/3132/17 на новий розгляд до суду першої інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що судами попередніх інстанцій, під час розгляду даного спору не було досліджено питання взаємодії ліквідатора з комітетом кредиторів; не досліджено та в оскаржених судових рішеннях не наведено проведення аукціону з продажу майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів, на підставі чого було визначено початкову вартість майна після його поділу на окремі лоти. Крім того, судами також не було надано правової оцінки діям ліквідатора з поділу ЦМК на лоти, чи є така реалізація обґрунтованою, чи відповідає меті ліквідаційної процедури та аукціону по суті (продаж майна за найвищою ціною).

-Також касаційним судом було вказано, що суди попередніх інстанцій не дослідили чи зачіпає або порушує оскаржений аукціон права та інтереси третіх осіб, які вважають себе власниками спірного майна; судами не було встановлено належний суб`єктний склад учасників під час розгляду питання щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника ЗАТ "Київгума", оскільки встановивши наявність інвестиційних угод, укладених з фізичними особами, суди не дослідили чи впливають (стосуються) результати розгляду заяви про визнання результатів аукціону недійсними на права та інтереси таких осіб, чи не порушують їх прав власності; господарськими судами не враховано, що наслідком визнання результатів аукціону, оформленого договору купівлі-продажу недійсними, є повернення проданого майна до ліквідаційної маси.

4. В липні 2019 року фізичні особи ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулись до Господарського суду Київської області як треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 911/3132/17, з позовною заявою до ЗАТ "Київгума", ліквідатора ЗАТ "Київгума" Кудляка Є. В., Правобережної товарної біржі, ТОВ "Консультативна фірма Welcome" та ТОВ "Технічне промислове постачання", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ "Укрінформсервіс" про визнання недійсними правочинів.

4.1. Позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 обґрунтовані вчиненням оспорюваних правочинів з порушенням приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки вони спрямовані на протиправне заволодіння третіми особами ТОВ "Консультаційна фірма "Welcome" як комісіонером та ТОВ "Технічне промислове постачання" як комітентом за змовою з посадовою особою відповідача - ліквідатором ЗАТ "Київгума" Кудляком Є. В. та всупереч інтересам ТОВ "Укрінформсервіс" та інших інвесторів майном таких осіб.

5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2019 у справі №911/3132/17, що була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, позовну заяву третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 911/3132/17 - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до ЗАТ "Київгума", ліквідатора ЗАТ "Київгума" Кудляка Є. В., Правобережної Товарної Біржі, ТОВ "Консультаційна фірма Welcome" та ТОВ "Технічне промислове постачання" про визнання недійсними правочинів (договорів) повернуто заявникам. Провадження у справі № 911/3132/17 закрито.

-Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 (з урахуванням заяви ОСОБА_5 про приєднання до касаційної скарги) задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 30.07.2019 у справі № 911/3132/17 скасовано в частині повернення позовної заяви третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 911/3132/17 - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до ЗАТ "Київгума", ліквідатора ЗАТ "Київгума" Кудляка Є. В., Правобережної товарної біржі, Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультативна фірма Welcome" та ТОВ "Технічне промислове постачання", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінформсервіс" про визнання недійсними правочинів; справу № 911/3132/17 направлено у відповідній частині на новий розгляд до Господарського суду Київської області для вирішення питання про можливість прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

-Скасовуючи оскаржувані судові рішення в частині повернення позовної заяви третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ,та направляючи у цій частині справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області, касаційний суд вказав, що місцевим господарським судом не було враховано, що позовна заява ОСОБА_2 і ОСОБА_1 була подана до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, тобто у строк, визначений ст. 49 ГПК України.

-Поряд з цим Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про правомірність закриття провадження у справі № 911/3132/17 в частині позовних вимог ТОВ "Укрінформсервіс" на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на наявність запису про припинення вказаної юридичної особи та відсутність відомостей про її правонаступників.

6. Відповідно до заяви про зміну позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_1 просили:

-визнати недійсним результати аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної торгової біржі з продажу майна ЗАТ "Київгума", а саме: Лотів № 1-10, що були виставлені на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим - ліквідатором ЗАТ "Київгума" Кудляком Є. В.;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.10.2014 № 6, укладений за результатами аукціону між ЗАТ "Київгума" в особі арбітражного керуючого Кудляка Є. В. та ТОВ "Консультаційна фірма "Welcome" як комісіонером ТОВ "Технічне промислове постачання";

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.10.2014 № 7, укладений за результатами аукціону між ЗАТ "Київгума" в особі арбітражного керуючого Кудляка Є.В. та ТОВ "Консультаційна фірма Welcome" як комісіонером ТОВ "Технічне промислове постачання".

7. Рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17 (суддя Рябцева О. О.) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнано недійсними результати аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної торгової біржі з продажу майна ЗАТ "Київгума", а саме: Лоту № 6, що був виставлений на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим - ліквідатором ЗАТ "Київгума" Кудляком Є. В.; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 6 від 22.10.2014, укладений за результатами аукціону між ЗАТ "Київгума" в особі арбітражного керуючого Кудляка Є.В. та ТОВ "Консультаційна фірма Welcome" як комісіонером ТОВ "Технічне промислове постачання"; визнано недійсними результати аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної торгової біржі з продажу майна ЗАТ "Київгума", а саме: Лоту № 7, що був виставлений на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим - ліквідатором ЗАТ "Київгума" Кудляком Є.В.; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 7 від 22.10.2014, укладений за результатами аукціону між Закритим акціонерним товариством "Київгума" в особі арбітражного керуючого Кудляка Є.В. та ТОВ "Консультаційна фірма Welcome" як комісіонером ТОВ "Технічне промислове постачання". В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

-Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної торгової біржі з продажу майна ЗАТ "Київгума", а саме: Лоту № 6 та Лоту № 7.

-Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 (колегія суддів: Гарник Л. Л. - головуючий, Грек Б. М., Отрюх Б. В.) рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17 залишено без змін.

-Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 911/3132/17 касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київгума" - залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі № 911/3132/17 - залишено без змін.

8. 02.01.2023 ОСОБА_6 (далі ОСОБА_6 ), яка не брала участі у справі, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17 в частині задоволення вимог ОСОБА_1 , звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, зупинити дію рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 в повному обсязі.

8.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішив питання про права ОСОБА_6 , яка є власником нерухомого майна - будинку 21 загальною площею 392,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі укладеного нею з ОСОБА_7 (далі ОСОБА_7 ) договору купівлі-продажу від 19.01.2016. Відтак, на думку скаржника, суд першої інстанції не залучив до участі у справі власника майна, яке було предметом спірного аукціону.

Скаржник зазначав, що Північний апеляційний господарський суд згідно з прийнятою у цій справі постановою від 15.11.2022 встановив обставини відсутності в обох позивачів права власності на спірне майно.

Крім того, у апеляційній скарзі йдеться також про те, що суд першої інстанції повинен був розглянути позовні вимоги ТОВ "Укрінформсервіс", оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/11760/20 визнано протиправними дії державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Мутайламова Шаміля Ахмедбашировича в частині здійснення таких реєстраційних дій щодо ТОВ «Укрінформсервіс»: №10701100021001536 від 21.06.2019 року (внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи (ТОВ «Укрінформсервіс» місцезнаходження юридичної особи: 01024, м. Київ, Печерський район, пров.І.Козловського, буд. 4, к.2, ідентифікаційний код: 21643340) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації); №10701110022001536 від 21.06.2019 року (державна реєстрація припинення юридичної особи (ТОВ «Укрінформсервіс» місцезнаходження юридичної особи: 01024, м. Київ, Печерський район, пров.І.Козловського, буд. 4, к.2, ідентифікаційний код: 21643340) в результаті ліквідації) та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказані записи, відмінено державну реєстрацію припинення ТОВ «Укрінформсервіс».

9. Також, 09.01.2023 ОСОБА_7 (далі ОСОБА_7 ), який не брав участі у справі, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17 в частині задоволення вимог ОСОБА_1 , звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17, в якій просив скасувати вказану постанову в частині залишення без змін рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 щодо позовних вимог ОСОБА_1 ; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

9.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішив питання про права скаржника, який уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу від 19.01.2016, предметом якого є нерухоме майно - будинок АДРЕСА_2 .

На думку скаржника, суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які не були доведені учасниками справи, зокрема, щодо переходу до ОСОБА_1 прав на майно, реалізоване на оспорюваному аукціоні, у зв`язку з чим відсутнє порушене право, а судове рішення ґрунтується на припущеннях.

Заперечуючи правильність висновку суду про виникнення у ОСОБА_1 майнових прав на об`єкти інвестиції на підставі Інвестиційного договору від 18.10.2005 №1Д-1-СD21/АТ, укладеного останньою з ТОВ "Укрінформсервіс" як емітентом, скаржник наголошував, що вказаним договором передбачено фінансування об`єкту нерухомості шляхом придбання в майбутньому відповідної кількості облігацій, відтак сам по собі договір не зумовлює набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно та не є доказом внесення нею коштів у будівництво. До того ж, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що об`єкт інвестування (в тому числі незавершений будівництвом) за цим договором був створений та зареєстрований в установленому порядку, а факт державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне майно не є достатнім для висновку про наявність у неї правових підстав набуття такого права.

Також скаржник зазначав, що суд першої інстанції повинен був розглянути позовні вимоги ТОВ "Укрінформсервіс".

Короткий зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у справі №911/3132/17, апеляційні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задоволено.

Скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі №911/3132/17 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17 щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної торгової біржі з продажу майна Закритого акціонерного товариства "Київгума", а саме: Лоту №7, що був виставлений на продаж шляхом аукціону ліквідатором Закритого акціонерного товариства "Київгума" арбітражним керуючим Кудляком Євгеном Васильовичем, та визнання недійсним договору купівлі-продажу № 7 від 22.10.2014, що укладений за результатами аукціону між Закритим акціонерним товариством "Київгума" в особі арбітражного керуючого Кудляка Є.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційна фірма Welcome" як комісіонером Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічне промислове постачання".

Ухвалено в скасованій частині нове рішення, яким відмовлено в позові ОСОБА_1 .

10.1. Апеляційний господарський суд обґрунтував своє рішення тим, що позивачі не надали докази на підтвердження виникнення у них права власності на об`єкти незавершеного будівництва, як-то здійснення функцій замовника будівництва, фінансування будівництва тощо. За умовами Інвестиційного договору від 18.10.2005 №1Д-1-CD21/АБ інвестори забезпечують фінансування реконструкції корпусу типу "D" в об`єкті реконструкції за №21 шляхом придбання відповідної кількості облігацій, емітованих ТОВ "Укрінформсервіс". При цьому, інвестори не надали докази оплати відповідних облігацій, або виписку по рахунку в цінних паперах про належність їм облігацій відповідної вартості, що унеможливлює дійти однозначного та беззаперечного висновку про набуття ними майнових прав на об`єкти реконструкції. При цьому, колегія суддів зазначає, що реєстрація права власності у державному реєстрі не є підставою для виникнення права власності, а лише засвідчує відповідне право особи на майно.

Разом з тим, апеляційний господарський суд констатує, що скаржники при зверненні із апеляційними скаргами зазначають, що ОСОБА_6 є власником дачного будинку АДРЕСА_2 , на підставі укладеного нею з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу дачного будинку від 19.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О. та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.01.2016 за №06.

Раніше ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) був укладений договір від 08.07.2015 купівлі-продажу зазначеного вище дачного будинку. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2015 за №34.

Суд апеляційної інстанції робить висновки про те, що матеріали справи свідчать про наявність спору про право між позивачем та особами, які не були залучені до участі у справі, щодо майна, яке, за їх твердженням, реалізоване на спірному аукціоні з продажу майна боржника, визнаного банкрутом. Спір же з приводу приналежності майна, права на яке заявляють позивачі та скаржник не є предметом розгляду у цій справі про визнання результатів аукціону недійсним та має бути вирішений в окремому провадженні. При цьому, результати аукціону не впливають на майновий стан сторін таких спірних правовідносин, оскільки відповідні права про наявність яких заявлено виникли після проведення оспорюваного аукціону.

Позаяк позивачі не довели свого права власності на майно - будівельні матеріали, які були предметом спірного аукціону, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку суду першої інстанції та аналогічного висновку апеляційного суду про наявність підстав для визнання результатів аукціону недійсними та задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню.

В той же час, колегія суддів дійшла висновків про необхідність скасувати судові рішення лише щодо позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки саме їх задоволення судом першої інстанції порушує права скаржників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду зі скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду у цій справі, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2022 у справі №911/3132/17 повністю; рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі № 911/3132/17 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі № 911/3132/17 залишити без змін;

11.1. У касаційній скарзі зазначено, що під час повторного апеляційного провадження у справі № 911/3132/17 суд апеляційної інстанції цілковито проігнорував приписи статті 272 ГПК України та висновок Верховного Суду у постанові від 15.07.2020 у справі N910/25520/13, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний встановити наявність такої умови для розгляду апеляційної скарги у порядку статті 272 ГПК України як наявність відмінних доводів та аргументів, що покладені особою в основу апеляційної скарги, від тих доводів та аргументів, які розглядалися апеляційним судом під час первісного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.

Скаржниця звертає увагу і на ту обставину, що Верховним Судом раніше вже було встановлено, що рішення у цій справі не стосується прав та інтересів інших осіб. Ніяких нових та відмінних підстав для повторного апеляційного розгляду справи у своїй апеляційний скарзі апелянти не навели.

Скаржниця вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без врахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2021 у справі №4/5007/33-Б/11; від 03.10.2022 у справі № 904/5955/19; від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16; від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16; 08.08.2022 від 918/796/21; від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Відзиву не надано.

Провадження у Верховному Суді

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/3132/17 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 09.03.2023.

14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 по справі № 911/3132/17.

Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на 12 квітня 2023 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. 0. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, виходячи з такого.

16. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. За змістом ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

18. Ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

21. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", № 13343/87) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

22. Відповідно до статті 272 Господарського процесуального кодексу України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

23. Отже, для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи суд має встановити наявність таких умов для відкриття провадження: особа, яка подала скаргу не була присутня під час апеляційного розгляду; доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.

24. Водночас, право особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закріплене у статті 254 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч. 1).

25. При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

26. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

27. Наведений висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

28. Таким чином, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

29. Під час розгляду справи Господарським судом Київської області були встановлені, а пізніше підтверджені Північним апеляційним господарським судом та Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду наступні фактичні обставини:

-вимогою позову було визнання недійсними результатів оскаржуваного аукціону, який відбувся 21.10.2014 та визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, проданого на такому аукціоні;

- спірним майном у цьому провадженні були бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані в результаті розбирання житлових корпусів за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1;

-Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є належними позивачами у цій справі, оскільки банкрут ЗAT «Київгума», від імені якого на оскаржуваному аукціоні 21.10.2014 було продано спірне майно, не був власником такого майна.

30. Результатом вирішення спору стало визнання недійсним результатів аукціону через те, що на аукціоні продано майно, яке не є майном боржника, а фактично є майном інших осіб, а саме, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій визнали належними позивачами у справі.

31. У цьому спорі апеляційне провадження відкрито за апеляційними скаргами осіб, які не брали участі у справі, - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в порядку ст. 272 ГПК України.

32. Апеляційні скарги були аргументовані тим, що ОСОБА_6 є власницею дачного будинку АДРЕСА_3 , на підставі укладеного нею з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу від 19.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О. та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.01.2016 за №06 і скасування результатів оскаржуваного аукціону вплинуло на її права власниці цього дачного будинку.

АДРЕСА_4 . Однак, як вбачається з матеріалів справи, у цьому спорі спірним майном, що було відчужено за результатами проведення оскаржуваного аукціону, були бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані в результаті розбирання житлових корпусів за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, житлових корпусів АДРЕСА_5 , тобто у цьому спорі не вирішувалось питання правомірності відчуження зазначеного дачного будинку, який ОСОБА_6 придбала через кілька років після дати оскаржуваного аукціону.

34. У вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм статті 272 ГПК України, Суд виходить з того, що метою цієї статті є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою.

35. Вирішуючи питання про відкриття повторного апеляційного оскарження за апеляційною скаргою особи, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи та яка вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права, інтереси чи обов`язки, яке вже було предметом первісного апеляційного розгляду, суд зобов`язаний встановити:

- наявність у особи, яка подає апеляційну скаргу у порядку статті 272 ГПК України, правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним;

- наявність такої умови для розгляду апеляційної скарги у порядку статті 272 ГПК У країни як наявність відмінних доводів та аргументів, що покладені особою в основу апеляційної скарги, від тих доводів та аргументів, які розглядалися апеляційним судом під час первісного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.

36. Належною підставою для відмови у відкриті апеляційного провадження, зокрема згідно з частиною п`ятою статті 272 ГПК України, є встановлення тотожності підстав та аргументів, викладених у первісній апеляційній скарзі, та мотивів в постанові суду апеляційної інстанції за результатами її розгляду, з тими аргументами та підставами, що їх викладено особою, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 272 ГПК України. Тотожність аргументів та підстав у первісній апеляційній скарзі та мотивів в постанові суду апеляційної інстанції за результатами її розгляду, тим аргументам та підставам, що їх викладено особою, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 272 ГПК України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням.

37. При цьому суд апеляційної інстанції, аналізуючи та співставляючи зміст відповідних аргументів, має виходити також зі змісту міжнародних зобов`язань України, зокрема, змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, серед іншого, передбачає повагу до судового рішення, що набрало законної сили, та недопущення задоволення апеляційної скарги, поданої згідно зі статтею 272 ГПК України з підстав, які за своїм матеріально-правовим навантаженням не є істотними для вирішення конкретного спору.

38. Під час повторного апеляційного провадження у справі № 911/3132/17 за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції проігноровано приписи статті 272 ГПК України з приводу того, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний встановити наявність такої умови для розгляду апеляційної скарги у порядку статті 272 ГПК України як наявність відмінних доводів та аргументів, що покладені особою в основу апеляційної скарги, від тих доводів та аргументів, які розглядалися апеляційним судом під час первісного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.

39. У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивач ОСОБА_1 наголошувала на тому, що наведені апелянтами безпідставні та необґрунтовані доводи та аргументи за своїм змістом цілковито збігаються та є тотожними з доводами тим аргументами, які висувалися первісним апелянтом (ЗАТ «Київгума») у ході первісного апеляційного перегляду справи № 911/3132/17.

40. Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається проведеного колегією суддів Північного апеляційного господарського суду правового аналізу та оцінки на предмет можливості повторного апеляційного перегляду справи № 911/3132/17; правового аналізу та оцінки відмінності доводів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від доводів, які заявлялися первісним апелянтом при первісному апеляційному перегляді рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021, наявності або відсутності порушених прав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які станом на 2014 рік, коли був проведений спірний аукціон з продажу неналежного банкруту ЗАТ «Київгума» майна, взагалі не мали жодного відношення до відчуженого майна;

41. Слід погодитись із доводами касаційної скарги про те, що перелік основних питань, які розглядалися під час первісного апеляційного провадження, наведено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021, а також наведено доводи, чому (попередня) апеляційна скарга не підлягала задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню.

42. При цьому, суд другої інстанції у оскаржуваній постанові встановив, що матеріали справи свідчать про наявність спору про право між позивачем та особами, які не були залучені до участі у справі щодо майна, яке було реалізоване на спірному аукціоні з продажу майна боржника, визнаного банкрутом та дійшов правильних висновків про те, що спір з приводу приналежності майна, права на яке заявляють позивачі та ОСОБА_6 не є предметом розгляду у цій справі про визнання результатів аукціону недійсним та має бути вирішений в окремому провадженні.

43. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судом касаційної інстанції у постанові від 13.10.2021 у цій справі зазначено, що хоча й право власності на об`єкти незавершеного будівництва - корпуси №20 та №21 позивачі зареєстрували після проведення аукціону, колегія суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що оспорюваним аукціоном були порушені майнові права позивачів.

Касаційний господарський суд зазначив у наведеній постанові, що задовольняючи позов в частині визнання недійсними результатів аукціону щодо лотів № 6 і № 7 та відповідних договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що на оспорюваному аукціоні було виставлено і продано майно, яке не належало банкруту, оскільки всі права на нього відповідно до умов договору про пайову участь в реконструкції значно раніше були передані на користь ТОВ "Укрінформсервіс", а в подальшому перейшли на користь залучених ТОВ "Укрінформсервіс" за інвестиційними договорами інвесторів, зокрема, до ОСОБА_2 щодо корпусу № 20 та до ОСОБА_1 щодо корпусу АДРЕСА_1.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій також врахували, що ліквідатором ЗАТ "Київгума" у встановлені ст. 80 ГПК України строки не надало суду витребувані оригінали документів, що підтверджують результати проведення ліквідатором ЗАТ "Київгума" Кудляком Є. В. інвентаризації і оцінки майна боржника, оригінали документів, що підтверджують сформування ліквідатором ліквідаційної маси ЗАТ "Київгума". При цьому, жодних клопотань чи відомостей про причини неможливості подання таких доказів ЗАТ "Київгума" протягом підготовчого провадження суду не надано, про що вказано в ухвалі Господарського суду Київської області від 31.08.2020.

44. Проте, у оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд безпідставно приходить до протилежних висновків про те, що результати аукціону не впливають на майновий стан сторін таких спірних правовідносин, оскільки відповідні права про наявність яких заявлено виникли після проведення оспорюваного аукціону. При цьому слід відзначити, що апеляційний господарський суд жодним чином такі висновки не мотивує.

45. Залишились також без жодної мотивації і висновки апеляційного господарського суду про те, що колегія суддів вбачає за необхідне скасувати судові рішення лише щодо позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки саме їх задоволення судом першої інстанції порушує права скаржників.

46. За положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

47. Відповідно до частини першої статті 2 ГГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

48. За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

49. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

50. Суд другої інстанції не зазначає у мотивувальній частині постанови, яким чином задоволення позовних вимог ОСОБА_1 порушує право скаржників та не встановлює ефективність способу такого захисту шляхом подання відповідних апеляційних скарг, з огляду на зазначений у п. 42 цієї постанови висновок суду другої інстанції.

51. Крім того, суд другої інстанції у оскаржуваній постанові не звертає уваги на висновки суду касаційної інстанції у постанові від 13.10.2021 року у цій справі, де відхиляючи доводи скаржника ЗАТ "Київгума" про те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, як такі, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

52. Скаржники при зверненні із апеляційними скаргами зазначають, що ОСОБА_6 є власником дачного будинку АДРЕСА_2 , на підставі укладеного нею з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу дачного будинку від 19.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О. та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.01.2016 за №06.

53. Отже, щодо ефективності способу захисту порушеного права при вирішенні спору, колегія суддів виходить з такого.

54. Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

55. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

56. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

57. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

58. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

59. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

60. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

61. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

62. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

63. Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

64. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

65. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52)).

66. У цьому випадку скаржники звернулись до суду з апеляційними скаргами, фактично посилаючись лише на те, що факт визнання судом недійсним результатів аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної торгової біржі з продажу майна Закритого акціонерного товариства «Київгума», зокрема, лоту №7, порушує права та законні інтереси ОСОБА_6 , як власника і скасування результатів аукціону призведе до скасування низки усіх подальших правочинів щодо цього майна, зокрема і договору в результаті якого майно придбано ОСОБА_6 у ОСОБА_7 .

67. Тобто, скаржники фактично намагаються захистити своє право на майбутнє, допускаючи його порушення настанням певних обставин, при цьому, ініціюючи повторний перегляд постанови суду другої інстанції, скаржниками, не доведено, а судом другої інстанції не встановлено чи підлягає захисту наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду та чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і це право (інтерес) порушено відповідачами.

68. Отже, у цьому випадку Скаржниками не було доведено ані наявність їх порушеного права, ані обрано правильний спосіб захисту, якщо особи все ж вважають таке своє право порушеним, на що суд другої інстанції під час повторного апеляційного перегляду уваги не звернув, з огляду на відсутність доведення суду, що майно, яке було предметом аукціону, та майно, яким володіє ОСОБА_6 є одним і тим самим майном, а також з огляду на те, що право власності на спірне майно (якщо його таким вважати згідно викладеного в оскаржуваній постанові), - дачний будинок АДРЕСА_6 за тією ж адресою було зареєстровано за ОСОБА_6 19.01.2016, тобто вже після проведення оскаржуваного аукціону.

69. Крім того, слід додати, що сторонами цього спору право власності ОСОБА_6 не ставиться під сумнів, а приналежність майна, права на яке заявляють позивачі та скаржник не є предметом розгляду у цій справі про визнання результатів аукціону недійсним та може бути вирішений в окремому провадженні.

70. Таким чином, посилання та доводи скаржника знайшли своє підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції, під час касаційного провадження, оскільки суд другої інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови допустив порушення норм ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17, 254, 264, 272 Господарського процесуального кодексу України.

71. Поряд з цим, клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду залишається без задоволення, з огляду на те, що скаржником не доведено, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

73. Враховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі № 911/3132/17 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 21.10.2014 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у цій же справі в частині залишення без змін рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 щодо позовних вимог ОСОБА_1 , підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 у справі №911/3132/17 скасувати.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі №911/3132/17 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17 щодо позовних вимог ОСОБА_1 та рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3132/17 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної торгової біржі з продажу майна Закритого акціонерного товариства "Київгума", а саме: Лоту №7, що був виставлений на продаж шляхом аукціону ліквідатором Закритого акціонерного товариства "Київгума" арбітражним керуючим Кудляком Євгеном Васильовичем, та визнання недійсним договору купівлі-продажу № 7 від 22.10.2014, що укладений за результатами аукціону між Закритим акціонерним товариством "Київгума" в особі арбітражного керуючого Кудляка Є.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційна фірма Welcome" як комісіонером Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічне промислове постачання", залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік