Постанова

від 12.04.2023 по справі 761/8710/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 761/8710/15-ц

провадження № 61-21186св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 26 серпня 2021 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року

у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_1 про поділ майна та визнання права власності.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

У судовому засіданні 16 грудня 2015 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 , прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом, прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 про зміну предмета позову за первісним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 та зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі

№ 761/9106/16-ц.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня

2020 року поновлено провадження у справі, розгляд якої вирішено продовжити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада

2020 року залишено без розгляду первісний позов ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про встановлення факту, поділ спільного майна та визнання права власності.

Таким чином, у цій справі предметом розгляду були вимоги за зустрічним позовом, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, а також письмових пояснень, ОСОБА_1 просила суд поділити спільне сумісне майно подружжя таким чином:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки розміром 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077,

що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район,

с. Гвоздів, садове товариство «Левада»;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки розміром 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077,

що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район,

с. Гвоздів, садове товариство «Левада»;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки розміром 0,09 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0195,

що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район,

с. Гвоздів, садове товариство «Левада»;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки розміром 0,09 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0195,

що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район,

с. Гвоздів, садове товариство «Левада»;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом (садовий будинок «А», погріб

«Б» - 12 кв. м), загальною площею 186,2 кв. м, житловою площею

58,3 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077, за адресою:

АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом (садовий будинок «А», погріб

«Б» - 12 кв. м), загальною площею 186,2 кв. м, житловою площею

58,3 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077, за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, садове товариство «Левада», будинок

№ 1047;

- залишити ОСОБА_1 у власності транспортний засіб марки «Suzuki SX4», номерний знак НОМЕР_1 ;

- залишити ОСОБА_2 у власності транспортний засіб марки «Mitsubishi Pajero Wagon», номерний знак НОМЕР_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості транспортного засобу марки «Suzuki SX4», номерний знак НОМЕР_1 , і транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero Wagon», номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 50 000,00 грн;

- визнати за ОСОБА_1 право на частку в розмірі 15 % статутного (складеного) капіталу ТОВ «Гадамед Груп» (ідентифікаційний код - 37653415);

- визнати за ОСОБА_2 право на частку в розмірі 15 % статутного (складеного) капіталу ТОВ «Гадамед Груп» (ідентифікаційний код - 37653415);

- залишити ОСОБА_2 у власності ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництво ТOSНІВА, в такій комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництво ТOSНІВА - основний блок (серійний номер 99В0572892); датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV

№ А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію

у розмірі 1/2 частки вартості вказаного ультразвукового діагностичного сканера, а саме - 11 500,00 євро, що становить 344 800,05 грн за курсом НБУ станом на 29 червня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період із 07 липня 1999 року

до 01 жовтня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі сторонами було придбано вищезазначене спірне майно за спільні кошти і це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Разом із тим, оскільки в досудовому порядку вирішити спірні питання щодо поділу майна сторонам не вдалося, ОСОБА_1 просила суд задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня

2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, позов задоволено частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_1 право власності:

- на 1/2 частку земельної ділянки розміром 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, садове товариство «Левада»;

- на 1/2 частку земельної ділянки розміром 0,09 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0195, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, садове товариство «Левада»;

- на 1/2 частку двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом (садовий будинок «А», погріб «Б» - 12 кв. м), загальною площею

186,2 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077,

за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на 1/2 частку ультразвукового діагностичного сканера SSА-660А ХАRІО, виробництво ТOSНІВА, у такій комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництво ТOSНІВА - основний блок (серійний номер 99В0572892); датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер.

Визнано за ОСОБА_2 право власності:

- на 1/2 частку земельної ділянки розміром 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, садове товариство «Левада»;

- на 1/2 частку земельної ділянки розміром 0,09 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0195, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, садове товариство «Левада»;

- на 1/2 частку двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом (садовий будинок «А», погріб «Б» - 12 кв. м), загальною площею

186,2 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077,

за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на 1/2 частку ультразвукового діагностичного сканера SSА-660А ХАRІО, виробництво ТOSНІВА, у такій комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництво ТOSНІВА - основний блок (серійний номер 99В0572892); датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV № А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості

1/2 частки від належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ «Гадамед Груп».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні інших вимог зустрічного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що земельні ділянки, що є предметом спору між сторонами, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

а тому підлягають поділу у порядку, визначеному частиною першою статті 70 СК України. Будівництво садового будинку розпочалося та завершилося під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тобто в період із 2010 року до 2013 року, що підтверджується обставинами, встановленими у справі № 761/9106/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вказаний будинок також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу у рівних частках між ними.

Щодо вирішення питання про інше майно подружжя, суд першої інстанції вважав, що оскільки не надано доказів можливості реального поділу ультразвукового діагностичного сканера, його реальної вартості, згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, необхідно визначити ідеальні частки кожного, а саме: по 1/2 частці на ультразвуковий діагностичний сканер.

Щодо вимог про визнання за сторонами у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права на частку в статутному (складеному) капіталі ТОВ «Гадамед Груп», суд виходив із того, що товариство було створено в період перебування сторін у шлюбі, ОСОБА_2 саме в цей період внесено спільні кошти подружжя до статутного капіталу товариства без згоди на це ОСОБА_1 , при цьому жодних доказів на спростування вказаної обставини надано не було, тому суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості 1/2 частки від належної йому частки у статутному капіталі товариства.

Разом із тим, вимоги щодо визнання у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за сторонами права власності на транспортні засоби та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації різниці їх вартості в розмірі 50 000,00 грн не доведено належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині поділу двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом (садовий будинок «А», погріб «Б» -

12 кв. м), загальною площею 186,2 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м,

що знаходиться на земельній ділянці площею 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077, за адресою:

АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 3221481501:01:010:0077. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. У частині поділу земельної ділянки розміром 0,09 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0195, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, садове товариство «Левада», та земельної ділянки розміром 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, садове товариство «Левада», справу направити на новий розгляд за встановленою підсудністю або залишити позов без розгляду.

Аналіз та зміст касаційної скарги свідчить про оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в частині вирішення питання про поділ між колишнім подружжям двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом, земельної ділянки з кадастровим номером 3221481501:01:010:0077 та земельної ділянки з кадастровим номером 3221481501:01:010:0195. У іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в порядку статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2022 року справу № 761/8710/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник посилається на підстави оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права в частині юрисдикційності спору, оскільки майно, яке є предметом розгляду справи, знаходиться поза межами юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва.

Крім того, у порушення вимог статті 210 ЦПК України суд першої інстанції призначив розгляд справи поза межами розумного строку, незаконно прийняв уточнення позовних вимог, подані з порушенням процесуальних строків, безпідставно прийняв заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності, оскільки така заява не містила підпису заявника, а тому позов підлягав залишенню без розгляду у зв`язку з неявкою позивача.

Порушення норм матеріального права полягає у тому, що судами при розгляді цієї справи не враховано висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 761/9106/2016. У вказаній справі встановлено, що отримана ОСОБА_2 позика є особистими коштами, які були витрачені не в інтересах сім`ї - на будівництво садового будинку та завершення внутрішнього оздоблення будинку, будівництво погреба і гаража, а також облаштування земельної ділянки, тобто спірне майно є особистою власністю відповідача.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з 07 липня 1999 року до 01 жовтня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі,

що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня

2014 року у справі № 761/19979/14-ц про розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 408061 від 13 грудня 2011 року, виданого на підставі розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 1267 від 15 липня 2011 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки розміром 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район,

с. Гвоздів, садове товариство «Левада».

Відповідно до державного акта на право власність на земельну ділянку серії ЯЛ № 982574 від 06 лютого 2012 року, виданого на підставі розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 371 від 21 березня 2011 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 0,09 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0195, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район,

с. Гвоздів, садове товариство «Левада».

Згідно зі свідоцтвом про право власності № НОМЕР_4 , виданим

27 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, власником двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом (садовий будинок «А», погріб «Б» - 12 кв. м), загальною площею 186,2 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077, за адресою:

АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , форма власності - приватна.

Відповідно до договору поставки № 231112, укладеного в 2012 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , додатку № 1 до цього договору та акта приймання-передачі, ОСОБА_2 у 2012 році придбав у власність ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА, вартістю 23 000,00 Євро, в наступній комплектації: ультразвуковий діагностичний сканер SSА-660А ХАRІО, виробництва ТOSНІВА - основний блок (серійний номер 99В0572892); датчик PLT-805AT № 99А0574683 лінійний; датчик вагінальний; датчик PVT-575MV

№ А7623200 конвексний 3D; термовідеопринтер.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Галамед Груп» (код ЄДРПОУ - 37653415) вбачається, що в полі «перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, якщо засновник-фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник юридична особа» зазначено: ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду 300,00 грн, ОСОБА_5 - розмір внеску до статутного фонду 200,00 грн,

ОСОБА_6 - розмір внеску до статутного фонду 300,00 грн; у полі «дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування» зазначено 1 000,00 грн.

Також установлено, що за ОСОБА_1 був зареєстрований транспортний засіб марки «Suzuki SX4», номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , однак вказаний транспортний засіб вже вибув з її власності. Крім того, за ОСОБА_2 також був зареєстрований транспортний засіб марки «Mitsubishi Pajero Wagon», номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , проте, як встановлено

в судовому засіданні, цей транспортний засіб на момент розгляду справи

у його власності не перебуває. При цьому суду не надано жодного доказу відчуження автомобілів, а також їх вартості як ринкової, так і ціни, за яку

їх можливо було відчужено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Звертаючись до суду із касаційною скаргою, ОСОБА_2 оскаржує рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року

у частині поділу двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом (садовий будинок «А», погріб «Б» - 12 кв. м), загальною площею

186,2 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м; земельної ділянки з кадастровим номером 3221481501:01:010:0077 та земельної ділянки з кадастровим номером 3221481501:01:010:0195.

Вирішуючи спір по суті щодо зазначених позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що земельні ділянки, що є предметом спору між сторонами, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягають поділу у порядку, визначеному частиною першою статті 70 СК України. Будівництво садового будинку розпочалося та завершилося під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, тобто в період із 2010 року до 2013 року, що підтверджується обставинами, встановленими у справі № 761/9106/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вказаний будинок також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу у рівних частках між ними.

Колегія суддів із зазначеним висновком судів погоджується з огляду на таке.

Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Відповідно до частини першої статті 36 Сімейного кодексу України (далі -

СК України) шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності

подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція статей 60, 70 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином, вирішуючи питання про поділ майна подружжя, встановивши факт набуття цього майна подружжям у період перебування в шлюбі, застосуванню підлягають положення статей 60, 70 СК України з урахуванням презумпції спільності права власності подружжя на майно.

Установивши, що спірне майно (двоповерховий садовий будинок із цокольним поверхом (садовий будинок «А», погріб «Б» - 12 кв. м), загальною площею 186,2 кв. м, житловою площею 58,3 кв. м; земельна ділянка з кадастровим номером 3221481501:01:010:0077 та земельна ділянка з кадастровим номером 3221481501:01:010:0195) були набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали спірні об`єкти такими, що є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягають поділу у порядку, визначеному частиною першою статті 70 СК України.

При цьому презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя ОСОБА_2 не спростовано.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, висновок судів про приналежність спірного майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є правильним.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального права в частині неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 761/9106/2016,

є безпідставними, з огляду на таке.

У вказаній справі заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2016 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 2 599 680,00 грн.

У рамках розгляду справи встановлено, що за договором позики

ОСОБА_2 23 липня 2010 року та 10 липня 2013 року отримав

у ОСОБА_3 кошти в сумі 49 000,00 доларів США для будівництва будинку за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, садове товариство «Левада», та 47 000,00 доларів США для завершення внутрішнього оздоблення будинку, будівництва погреба, гаража і облаштування земельної ділянки за вказаною адресою. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд зробив висновок про те, що при апеляційному перегляді справи за скаргою ОСОБА_1 апеляційний суд не звернув увагу на те, що вона не є стороною договорів позики,

в мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду першої інстанції відсутні будь-які висновки про її права та/або обов`язки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість скасування цього рішення

з ухваленням нового про відмову у позові.

Разом із тим, ОСОБА_2 не спростовано факту набуття спірного будинку подружжям під час перебування у шлюбі, а тому майно є їхнім спільним та підлягає поділу між ними в рівних частинах, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно не спростована.

Щодо порушення територіальної підсудності

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права в частині юрисдикційності спору, оскільки майно, яке є предметом розгляду справи, знаходиться поза межами юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва, з огляду на таке.

Оскільки предметом спору між сторонами є поділ нерухомого майна, на спірні правовідносини поширюються правила виключної підсудності.

Відповідно до вимог статті 114 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_2 до суду з первісним позовом) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Якщо пред`явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об`єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК України встановлено виключну підсудність, то позов пред`являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Указане кореспондується із положеннями частини першої статті 30 ЦПК України у чинній редакції, відповідно до змісту якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що

у березені 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із первісним позовом про поділ спільного майна подружжя, з-поміж якого предметом спору зазначив квартиру

АДРЕСА_2 ),

і її вартість була вищою, ніж заявлене до розподілу інше нерухоме майно,

в зв`язку з чим були наявні підстави для відкриття провадження Шевченківським районним судом м. Києва.

Відповідно до частини другої статті 123 ЦПК України (у редакції, чинній на час подачі зустрічного позову) зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані

і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю

або частково задоволення первісного позову.

Указане кореспондується з вимогами частини шостої статті 30 ЦПК України у чинній редакції, відповідно до якої зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в суді за місцем розгляду первісного позову.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про поділ майна подружжя, який прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення зустрічних позовних вимог.

11 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, розміром 0,12 га, кадастровий номер 3221481501:01:010:0077, що знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Гвоздів, садове товариство «Левада»; садовий будинок без внутрішнього оздоблення на вказаній земельній ділянці.

31 грудня 2015 року ОСОБА_2 подана заява, в якій він зазначав, що цей спір не підсудний Шевченківському районному суду м. Києва та просив вирішити питання щодо доцільності розгляду його позовної заяви Шевченківським районним судом м. Києва (а. с.104, т. 1).

16 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зміну підстав, предмету та ціни позову, в якій просив встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період часу з березня 1998 року до 06 серпня 1999 року та визнати спільним сумісним майном квартиру

АДРЕСА_2 (а. с. 131, т. 1).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 116 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_2 з заявою про непідсудність справи Шевченківському районному суду м. Києва) забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва

від 09 березня 2016 року було встановлено, що в зустрічному позові ОСОБА_1 поряд з іншими вимогами ставить вимогу про поділ та визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а тому суд правомірно не вбачав підстав для передачі справи на розгляд іншому суду за місцем знаходження іншого нерухомого майна.

Вказані доводи були предметом правового дослідження та аналізу апеляційним судом, який надав мотивовану відповідь щодо підстав їх відхилення. Колегія суддів із таким висновком погоджується та не вбачає підстав для скасування законного рішення, оскільки порушень судами норм процесуального права не встановлено.

Інші доводи касаційної скарги щодо оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в частині вирішення питання про поділ між колишнім подружжям двоповерхового садового будинку з цокольним поверхом, земельної ділянки з кадастровим номером 3221481501:01:010:0077 та земельної ділянки з кадастровим номером 3221481501:01:010:0195 свідчать про помилкове тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження як судом першої, так і судом апеляційної інстанції,

та зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи.

Таким чином, виходячи зі встановлених на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок судів першої

та апеляційної інстанцій про належність спірного майна подружжю та часткове задоволення позовних вимог є правильним.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження як суду першої, так і апеляційної інстанції, та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами, та, переважно, спрямовані на переоцінку доказів у справі, проте повноваження суду касаційної інстанції з огляду на екстраординарність касаційного перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

З огляду на викладене, Верховний Суд у межах доводів касаційної скаргидійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк