Постанова

від 19.04.2023 по справі 733/1064/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 березня 2023 року

м. Київ

справа № 733/1064/21

провадження № 61-7132св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат»,

відповідачі: Фермерське господарство «Млинагро», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області

від 17 листопада 2021 рокуу складі судді Вовченка А. В., постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у сладі суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» (далі - ТОВ «Магнат») звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства «Млинагро» (далі - ФГ «Млинагро»),

ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди, визнання права власності на посіви, насадження та вироблену продукцію.

Позовну заяву мотивувало тим, що 07 травня 2020 року між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ТОВ «Магнат» був укладений договір оренди земельної ділянки (невитребувані земельні частки) з кадастровим номером 7421784000:04:000:0282, площею 2,7411 га, яка розташована на території Дорогинської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, строком на 25 років. Згідно з умовами договору орендна плата вноситься орендарем щомісяця, до 30 числа кожного місяця, в рівних частинах на поточний рахунок орендодавця у грошові формі в розмірі 8 %

від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що встановлюється на рік протягом дії цього договору.

05 січня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку, як невитребуваний пай, на підставі рішення Ічнянської міської ради від 21 грудня 2020 року, а 25 січня 2021 року ОСОБА_1 ,

як власник земельної ділянки, уклав договір оренди землі з ФГ «Млинагро» строком на 10 років, який був зареєстрований 25 січня 2021 року.

Дія договору оренди земельної ділянки від 07 травнґ 2020 року, укладеного між Ічнянською міською радою та ТОВ «Магнат», припинена у зв`язку

з реєстрацією права власності на землю за ОСОБА_1 .

Про факт реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та укладення договору оренди від 25 січня 2021 року позивачу стало відомо лише 22 квітня 2021 року з повідомлення ФГ «Млинагро», яке надійшло на адресу підприємства, тобто на момент завершення посівної роботи, в результаті чого ТОВ «Магнат» понесло витрати на дискування, посів, внесення органічних

та мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інше.

Посилався на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в масиві поля

№ 408, яке вже тривалий час на підставі договорів оренди обробляється

ТОВ «Магнат» та в користуванні якого знаходиться понад 75 % земельних ділянок цього поля, а тому, на переконання позивача, відповідно до частини четвертої статті 37-1 ЗК України, ТОВ «Магнат» є особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення.

З урахуванням договору оренди земельної ділянки від 07травня 2020 року ТОВ «Магнат» є належним землекористувачем спірної земельної ділянки

і в силу положень пункту «б» частини першої статті 95 ЗК України має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур

і на вироблену продукцію.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» вважає, що ТОВ «Магнат» має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , у зв`язку з чим просить перевести права та обов`язки орендаря за договором оренди

від 25 січня 2021 року з ФГ «Млинагро» на ТОВ «Магнат» та визнати право власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на спірній земельній ділянці.

Посилаючись на зазначене, ТОВ «Магнат» проситьсуд: визнати за ним переважне право на укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421784000:04:000:0282 та перевести права

і обов`язки орендаря за договором оренди від 25 січня 2021 року земельної ділянки площею 2,7411 га, кадастровий номер 7421784000:04:000:0282, розташованої на території Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області, з ФГ «Млинагро» на ТОВ «Магнат»; визнати

за ТОВ «Магнат» право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ічнянського районного суду від 17листопада 2021 року

у задоволенні позову ТОВ «Магнат» до ФГ «Млинагро», ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди, визнання права власності на посіви, насадження та вироблену продукцію відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що переважне право позивача на укладення договору оренди земельної ділянки, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яке може підлягати захисту відповідно

до статті 3 ЦПК України, не порушено, враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо укладення договору оренди на новий строк, а орендарем

не надано ні пропозиції, ні договору з умовами, які були б погоджені орендодавцем, а також те, що у власника земельної ділянки був відсутній намір укладати договір оренди належної йому земельної ділянки, що полягало в укладенні договірних відносин з іншим орендарем - ФГ «Млинагро».

Посаджений ТОВ «Магнат» урожай на спірній земельній ділянці на цей час зібрано і позивачем не наведено правових підстав як для здійснення посіву сільськогосподарських культур на відповідній земельній ділянці у 2021 році, так і доказів понесених ними витрат.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Магнат» задоволено частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2021 року у частині вирішення позовних вимог ТОВ «Магнат» про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди змінено, викладено мотивувальну частину рішення щодо цих вимог у редакції цієї постанови.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2021 року у частині вирішення позовних вимог ТОВ «Магнат» про визнання права власності на посіви, насадження та вироблену продукцію скасовано.

Провадження у справі за позовом ТОВ «Магнат» до ФГ «Млинагро»,

ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви, насадження

та вироблену продукцію закрито.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що набута у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних паїв, її було виділено в натурі з єдиного земельного масиву. Таким чином, предмет договору оренди земельної ділянки від 07 травня 2020 року, укладеного між ТОВ «Магнат» та Ічнянською міською радою Чернігівської області, змінився, оскільки спірна земельна ділянка належала до невитребуваних земельних часток (паїв), а не до майнових прав. Крім того, такий договір укладався не з ОСОБА_1 , який став власником земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки від 07 травня 2020 року припинено на підставі пунктів 3.1, 11.5, за умовами якого договір припиняє свою дію у разі витребування паю його власником. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду.

Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог про визнання

за ТОВ «Магнат» переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки і переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди від 25 січня 2021 року з ФГ «Млинагро» на ТОВ «Магнат», суд апеляційної інстанції виходив з того, що дія договору оренди від 07 травня 2020 року, укладеного між Ічнянською міською радою Чернігівської області

та ТОВ «Магнат», була припинена у зв`язку із набуттям права власності

на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , у позивача відсутнє переважне право на укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі від 25 січня 2021 року спірної земельної ділянки

з ФГ «Млинагро» на ТОВ «Магнат» є похідними від вимог про визнання

за ТОВ «Магнат» переважного права на укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, а тому також задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови

у задоволенні позовних вимог про визнання за ТОВ «Магнат» права власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на спірній земельній ділянці, та закрив провадження у справі у цій частині на підставі пункту 2 частини першої

статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки установив, що на час пред`явлення позову до суду був наявний спір щодо витрачених коштів на обробку землі, права власності щодо посівів і насаджень сільськогосподарських та інших культур, вироблену продукцію, вирощену підприємством на спірній земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 , проте на момент розгляду справи по суті увесь врожай в масиві поля № 408

був зібраний, сторони також визнали, що відсутній спір щодо посівів, оскільки урожай зібрано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року ТОВ «Магнат» подало до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалені

у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди

та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

09 версня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), зокрема щодо визнання переважного права за частиною четвертою статті 37 ЗК України, частинами третьою, четвертою статті 8-2 Закону України «Про оренду землі».

Також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 червня

2021 року у справі № 910/2388/20, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що у матеріалах справи міститься достатня кількість доказів, яка свідчить про те що ТОВ «Магнат» у масиві земель (поле № 408), у якому знаходиться і земельна ділянка під кадастровим номером 7421784000:04:000:0282, орендує понад 75 % відсотків земельних ділянок масиву, причому понад 10 років, а отже, в силу приписів

абзацу другого пункту 4 статті 37-1 ЗК України є особою, якій належить

право користування істотною частиною земель сільськогосподарського призначення.

ТОВ «Магнат» як істотний землекористувач орендованого масиву за законом має беззаперечне переважне право на оренду неорендованих земельних ділянок у такому масиві при передачі їх власниками в оренду.

Переважне право на оренду приватизованої земельної ділянки у ТОВ «Магнат» є не тому, що воно було орендарем паю, а тому, що воно є істотним землекористувачем у відповідному земельному масиві та, відповідно, при конкуренції на укладення орендного правочину має перевагу поряд з іншими конкурентами за приведеною правовою конструкцією.

Суди обох інстанцій погодились з відмовою у позовній вимозі про визнання переважного права на оренду відповідної земельної ділянки та відмовили

як у похідній вимозі, так і у вимозі про переведення прав і обов`язків орендаря за орендним правочином між відповідачами, при цьому не мотивовуючи

таку відмову.

У частині зазначеної позовної вимоги безпідставно не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 01 червня 2021 року у справі № 910/2388/20 та від 25 січня 2022 року

у справі № 143/591/20.

Заявник наголошує, що у правовідносинах, які виникли між сторонами

у справі, у приведеному контексті її обставин, за конструкцією частини четвертої статті 37-1 ЗК України та частин третьої, четвертої статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» не передбачено спеціального способу захисту,

отже, є прогалина, і позивачем міг обиратись найбільш ефективний спосіб

у проекції приписів частини другої статті 16 ЦК України.

Таким найбільш ефективним способом і є переведення прав орендаря,

що узгоджується із пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України (зміна правовідношення), тобто переведення прав і обов`язків орендаря за договором оренди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У жовтні 2022 року ФГ «Млинагро» подало до Верховного Суду відзив, у якому заперечувало проти доводів касаційної скарги ТОВ «Магнат» та просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини, встановлені судами

07 травня 2020 року між Ічнянською міською радою Чернігівської області

та ТОВ «Магнат» укладено договір оренди землі строком на 25 років (невитребувані земельні частки), предметом якого є земельна ділянка площею 2,7411 га з кадастровим номером 7421784000:04:000:0282,

яка розташована на території Дорогинської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області. Нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки на дату укладення договору становить 53 540,63 грн.

За умовами договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі

та в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки,

що встановлюється на рік. Орендна плата вноситься щомісяця - до 30 числа кожного місяця в рівних частинах на поточний рахунок орендодавця

(а.с. 31-32).

У пункті 11.5 договору оренди земельної ділянки від 07 травня 2020 року сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, реорганізація юридичної особи - орендаря,

є підставами для зміни або розірвання договору.

У пункті 3.1 обумовлено, що договір укладено терміном на 25 років,

з урахуванням ротації культур, або до моменту отримання не витребуваних земельних часток (паїв) їх власниками.

Вказаний договір зареєстрований 07 травня 2020 року державним реєстратором Ічнянської районної державної адміністрації,

що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 33).

Згідно із списком земельних ділянок масиву поля № 408, орендарем земельної ділянки площею 2,7411 га з кадастровим номером 7421784000:04:000:0282, належної ОСОБА_1 , є ФГ «Млинагро» (а.с. 27-29).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, 05 січня 2021 року ОСОБА_1 здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,7411 га

з кадастровим номером 7421784000:04:000:0282 на підставі рішення органу місцевого самоврядування - рішення Ічнянської міської ради Чернігівської області від 21 грудня 2020 року (а.с. 20).

25 січня 2021 року між ОСОБА_1 , власником земельної ділянки

з кадастровим номером 7421784000:04:000:0282, та ФГ «Млинагро» укладено договір оренди земельної ділянки строком 10 років (а.с. 67-70). Державна реєстрація речового права на земельну ділянку здійснена 25 січня 2021 року (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 172)).

Набута у власність ОСОБА_1 земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних паїв, яку йому виділено з єдиного земельного масиву.

Предметом договору оренди земельної ділянки від 07 травня 2020 року, укладеного між ТОВ «Магнат» та Ічнянською міською радою Чернігівської області, була земельна ділянка, як невитребувана земельна частка (пай).

Після набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку її статус змінився.

Листом-повідомленням від 01 липня 2021 року, направленим ОСОБА_1

та ФГ «Млинагро», ТОВ «Магнат» висловило намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, що були укладені з ФГ «Млинагро» (а.с. 21).

У відповіді від 27 липня 2021 року на вказаний лист ОСОБА_1 зазначив, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки з ФГ «Млинагро» йому не було відомо, в користуванні кого перебуває масив земель, до складу якого входила належна йому земельна ділянка. ТОВ «Магнат» не зверталось до нього, як до власника земельної ділянки, з пропозицією укласти договір оренди, тобто не вчинило жодної дії щодо реалізації свого переважного права на укладення договору оренди. Чинне законодавство не передбачає права особи, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, звертатися з вимогами щодо розірвання укладеного раніше договору оренди земельної ділянки (а.с. 23).

Вказані обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та в межах доводів

і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Судові рішення оскаржуються заявником лише в частині відмови

у задоволенні позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди, у зв`язку із чим Верховний Суд переглядає у касаційному порядку законність і обґрунтованість судових рішень саме у цій частині

та в межах доводів касаційної скарги.

В іншій частині ухвалені у справі судові рішення у касаційному порядку не переглядаються.

Касаційна скарга ТОВ «Магнат» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права

та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів (стаття 11 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити,

які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

З аналізу змісту пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України можна дійти висновку, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;

(2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору

в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,

а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності

за її несплату (частина перша статті 15 Закону).

За змістом статті 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін,

але не може перевищувати 50 років.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин.

Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами

статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 181/599/19 (провадження № 61-17135св20) зазначено, що у пункті 34 договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року сторони передбачили, що дія договору оренди припиняється у разі витребування паю його власником.

У цьому випадку цей договір припиняється, а орендар і власник паю

за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що набута у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних паїв, її було виділено в натурі з єдиного земельного масиву. Таким чином, предмет договору оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року, земельна частка (пай), укладеного між ПСП «Мрія» та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, змінився, оскільки пай зазначався в умовних кадастрових гектарах і вказував на наявність речових, а не майнових прав, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. Крім того, такий договір укладався не з ОСОБА_1, яка стала власником земельної ділянки.

У зазначеній постанові Верховний Суд також погодився з висновком судів про те, що договір оренди земельної ділянки від 08 грудня 2014 року припинено на підставі пункту 34, за умовами якого договір припиняє свою дію у разі витребування паю його власником. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду. Оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки від 04 квітня 2019 року укладався ОСОБА_1 з ФГ «Птиця А. П.» щодо конкретної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, та належної орендодавцю на праві власності, тобто щодо зовсім іншого нерухомого майно, яке не є тотожним з тим, стосовно якого 08 грудня 2014 року був укладений договір оренди земельної ділянки між ПСП «Мрія» та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області. Доводи касаційної скарги про те, що оформлення права власності на земельну ділянку дію раніше укладеного її власниками договору оренди земельних паїв автоматично

не припиняє, а такі договори підлягають переукладанню, є безпідставними, оскільки пунктом 34 договору оренди земельної ділянки від 08 грудня

2014 року, укладеного між позивачем та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, передбачено припинення його дії

у разі витребування паю його власником».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 05 грудня 2022 року (справа № 233/4580/20, провадження

№ 61-12524сво21) зазначив, що, вирішуючи спори щодо переукладення

або розірвання договору оренди земельної частки (паю), суди мають ураховувати, що зміна правового режиму земельної частки (паю) та зміна юридичного статусу власника сертифіката на право на земельну частку (пай) не мають наслідком автоматичне припинення раніше укладеного договору оренди земельної частки (паю), крім випадків, коли сторони передбачили

це у договорі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня

2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20)).

У справі, яка переглядається, установлено, що за умовами пункту 3.1 договору оренди землі, укладеного 07 травня 2020 року між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ТОВ «Магнат», в оренду підприємству було передано земельну ділянку площею 2,7411 га (невитребувана земельна частка (пай)) терміном на 25 років, до моменту отримання невитребуваних земельних часток (паїв) їх власниками, а пунктом 11.5 договору сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, реорганізація юридичної особи - орендаря є підставами для зміни або розірвання договору.

Набута у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних часток (паїв), її було виділено в натурі з єдиного земельного масиву.

Предмет договору оренди земельної ділянки (невитребувана земельна ділянка) від 07 травня 2020 року, укладеного між ТОВ «Магнат» та Ічнянською міською радою Чернігівської області, змінився, оскільки спірна земельна ділянка належала до невитребуваних земельних часток (паїв), а не майнових прав, пунктами 3.1, 11.5 вказаного договору оренди земельної ділянки передбачено припинення його дії у разі витребування паю його власником.

Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини

не поширюється правило переважного права на оренду.

Договір оренди земельної ділянки від 25 січня 2021 року укладено між

ОСОБА_1 та ФГ «Млинагро» щодо конкретної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер та яка належить орендодавцю на праві власності, тобто щодо індивідуально визначеного нерухомого майна, яке не є тотожним з тим, стосовно якого 07 травня 2020 року був укладений договір оренди земельної ділянки між ТОВ «Магнат» та Ічнянською міською радою Чернігівської області.

Установивши, що дія договору оренди земельної ділянки від 07 травня

2020 року, укладеного між ТОВ «Магнат» та Ічнянською міською радою Чернігівської області,припинена у зв`язку із витребуванням паю його власником на підставі пунктів 3.1, 11.5 договору оренди земельної ділянки

від 07 травня 2020 року, а у позивача відсутнє суб`єктивне право чи інтерес, що підлягають захисту, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду

від 19 травня 2021 року у справі № 181/598/19 (провадження № 61-10997св20).

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції

та місцевий суд у незміненій апеляційним судом частині, дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Магнат» у частині позовних вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій,

а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права

і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» залишити без задоволення.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2021 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець