Ухвала

від 25.04.2023 по справі 609/286/23

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/286/23

2-о/609/29/2023

25 квітня 2023 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Ковтунович О.В. ознайомившись із заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката, Гурника Віктора Олександровича про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

В С Т А Н О В И В :

24 квітня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат, Гурник Віктор Олександрович звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Згідно якої останній просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акту серії ЯБ № 358430 виданого на ім`я ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації № 385 від 15 серпня 2005 року та встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державного акту серії ЯБ № 359159 виданого на ім`я ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації № 385 від 15 серпня 2005 року.

Ознайомившись із матеріалами заяви, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до ч. 3 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Так, у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 указано, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Як слідує з п. 12 зазначеної Постанови, при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 (п. 6 ч. 1 ст. 315) ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Про це зазначено і в листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, а саме, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 (п. 6 ч. 1 ст. 256) ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення.

У порушення зазначених вимог, до заяви не долучено докази того, що орган, який видав вказаний правовстановлюючий документ відмовив у виправлені допущеної помилки. Заявником не надано доказів про неможливість внесення змін у правовстановлюючий документ органом, організацією, які його видали.

З огляду на викладене, підстави для відкриття провадження у справі за заявою відсутні, вона підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 10, 175, 177, 185, 258-261, 293-294, 315, 318 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката, ОСОБА_2 , де заінтересована особа: приватне підприємство «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, залишити без руху, надавши заявнику строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути її заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена та підписана 25 квітня 2023 року.

Суддя: О. В. Ковтунович