Рішення

від 20.04.2023 по справі 545/282/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2023 року

м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Харабадзе К. Ш.,

за участю секретаря - Гаврись В.В.,

Справа № 545/282/23

Номер провадження № 2/545/777/23

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Фонд державного майна України

третя особа - Державне підприємство «Державний проектний інститут містобудування «Міськбудпроект» (м. Полтава)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним і скасувати наказ відповідача про його звільнення, зобов`язати відповідача поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.2021 по день поновлення на роботі, посилаючись на те, що 18.09.2022 наказом № 1368 Фонду державного майна України його було прийнято на посаду виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Державний проектний інститут містобудування «Міськбудпроект (м. Полтава)»(далі - ДП «ДПІМ Міськбудпроект»), на якій він працював до 04.01.2022, коли його ознайомили з оригіналом наказу Фонду державного майна України від 29.12.2021 № 2338 про звільнення з займаної посади. Позивач вважає, що його звільнення відбулося у зв`язку з тим, що будинок, в якому розташований інститут, знаходиться по АДРЕСА_1 , і відповідач готував процес приватизації будівлі або обміну, здійснював на позивача тиск, оскільки позивач відмовився підроблювати певні документи. 14.02.2022 він звертався до відповідача за роз`ясненнями щодо повноважень особи, що підписала наказ про його звільнення, але відповіді не отримав. В подальшому 24.05.2022 він звернувся до суду з позовом щодо невиплаченої йому відповідачем заробітної плати, і під час розгляду в Полтавському районному суді цієї справи, на думку позивача, з`ясувалося, що відповідно до п. 4 наказу Голови ФДМУ з кадрових питань № 1276к від 14.12.2021, першому заступнику Батовій О.І. дозволяється підписувати тільки фінансові плани підпорядкованих їй підприємств. Позивач вважає, що наказ про його звільнення з займаної посади підписано особою, яка не мала повноважень щодо підписання такого наказу, а саме, першим заступником Голови Фонду державного майна України Батовою О.І., а не Головою Фонду, або особою, яка виконувала обов`язки Голови Фонду. Просить визнати поважною причину пропуску строку на оскарження наказу про звільнення, поновити строк на подачу позовної заяви.

Представник відповідача в наданому суду відзиві на позовну заяву просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що Відповідно до пункту 1 наказу Фонду від 18.08.2020 № 1368 «Про призначення виконувача обов`язків директора ДП «ДПІМ Міськбудпроект» Позивача було призначено виконуючим обов`язки директора Підприємства з дати видання цього наказу до прийняття суб`єктом управління Підприємства рішення про припинення повноважень виконувачі обов`язків директора Підприємства або призначення керівника Підприємства у встановленому законодавством порядку.

Наказом Фонду № 2338 від 29.12.2021 «Про звільнення та призначення виконувача обов`язків директора ДП «ДПІМ Міськбудпроект» позивача було звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, даний наказ був підписаний першим заступником Голови Фонду Батовою О.І. на підставі наказу Фонду № 1276к від 14.12.2021 «Про тимчасове підпорядкування підрозділів апарату Фонду державного майна України та розподіл функціональних обов`язків між керівництвом Фонду», який не містив заборон щодо підписання першим заступником Голови Фонду наказів про звільнення в.о. директора державного підприємства, підписання таких наказів не було віднесено до виключної компетенції Голови Фонду.

Звільнення позивача відбулося з підстав, що Позивачем не було внесено до Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності відомості щодо державного нерухомого майна формою 2 б. Неподання Позивачем до Фонду відомостей про державне майно, що перебуває на балансі Державного підприємства для внесення його до Єдиного реєстру об`єктів державної власності створило ризик його втрати або незаконного відчуження та могло позбавити можливості належним чином зареєструвати майно за Державою.

29.12.2021 копія наказу була направлена Позивачу засобами поштового зв`язку. Позивач у клопотанні про поновлення строків на подачу позовної заяви, зазначає, що копію наказу про звільнення отримав 04.01.2022. З позовом про поновлення на роботі Позивач звернувся до суду лише 20.01.2023, не навівши жодних аргументів поважності пропуску строку звернення до суду. Зауважив, що 24.05.2022 позивач вже звертався до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення заробітної плати(справа № 545/1603/22) і на той момент не мав претензій щодо свого звільнення, тобто, на момент звернення із позовною заявою у справі № 545/1603/22 Позивач визнавав Наказ № 2338 законним й не вважав за необхідне його скасувати, про що, зокрема, в рішенні Полтавського районного суду Полтавської області від 06.09.2022 у справі № 545/1603/22 суд зазначає, що законність наказу Фонду державного майна України № 2338 від 29.12.2023 не є предметом спору в даній справі. Отже, підстав для поновлення строку немає, позивач мав змогу раніше подати позов про визнання Наказу № 2338 незаконним, але звернувся до суду лише після того, як у справі № 545/1603/22 Полтавським районним судом Полтавської області рішенням від 06.09.2022 йому було відмовлено в задоволенні позову про стягнення невиплаченої заробітної плати, а постановою Полтавського апеляційного суду від 11.01.2023 у справі № 545/1603/22 його апеляційна скарга була залишена без задоволення.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, представник відповідача зазначив, що Фонд є неналежним відповідачем, щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку зачас вимушеного прогулу. Оскільки, як було встановлено Полтавським районним судом Полтавської області у рішенні від 06.09.2022 у справі № 545/1603/22 та підтверджено Полтавським апеляційним судом у постанові від 11.01.2023 у справі № 545/1603/22 до повноважень Фонду державного майна України не належить нарахування та виплата заробітної плати позивачу. У випадку задоволення позову Фонд не може здійснювати виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача має здійснювати ДП «ДПІМ Міськбудпроект», як окрема юридична особа, що відповідно до приписів Закону України «Про оплату праці» має спрямовувати частину своїх доходів на оплату праці працівників, в тому числі й керівництва.

В наданих запереченнях на відзив позивач ОСОБА_1 зазначив, що наказ про звільнення з займаної посади підписано першим Заступником Голови Фонду державного майна України Ольгою Батовой, в якої не було ніяких повноважень це робити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилався на обставини, викладені в позові. Вказав, що вважає, що наказ про звільнення з займаної посади підписано особою, яка не мала повноважень щодо підписання наказу про його звільнення, оскільки під час розгляду в Полтавському районному суді справи щодо невиплаченої йому відповідачем заробітної плати з`ясувалося, що відповідно до п. 4 наказу Голови ФДМУ з кадрових питань № 1276к від 14.12.2021, першому заступнику Батовій О.І. дозволяється підписувати тільки фінансові плани підпорядкованих їй підприємств.

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність.

Представник третьої особи в судове засіданні не з`явився, про розгляд справи третя особа повідомлялася поштовим зв`язком за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 116/, за якою направлену судом поштову кореспонденцію отримувала, що свідчить про те, що цій особі відомо про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 в суді. Також ухвали суду направлялися третій особі за допомогою електронної пошти на електронну адресу підприємства, де останнє їх отримувало.

Ухвалою суду від 01.03.2023 судом було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ДП «ДПІМ «Міськбудпроект»(м. Полтава). 14.03.2023 судом прийнято ухвалу, якою витребувано у ДП «ДПІМ «Міськбудпроект»(м. Полтава) довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 . В цій ухвалі ДП «ДПІМ «Міськбудпроект»(м. Полтава) було попереджено про те, що підприємство, якщо не має можливості подати доказ, який витребовує суд, або не має можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язане повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. А також про те, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосує до ДП «ДПІМ «Міськбудпроект»(м. Полтава) заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Копія ухвали була відправлена судом за адресою підприємства: м. Полтава, вул.. Гоголя, 25, за якою останнє вже отримувало судову кореспонденцію 08.03.2023. Також суд направив копію ухвали за допомогою електронної пошти на електронну адресу підприємства, і копія ухвали підприємством була отримана. Витребувані докази ДП «ДПІМ «Міськбудпроект» (м. Полтава) на адресу суду надані не були. У зв`язку з неналежним здійсненням підприємством процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у неповідомленні суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподанні таких доказів без поважних причин, ухвалою суду до Державне підприємство «ДПІМ «Міськбудпроект» (м. Полтава), було застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

Враховуючи прийняття судом наданих позивачем з державного реєстру ФОПП відомостей про доходи та податки за період з 1 кварталу 2020 по 4 квартал 2021, суд вважав можливим продовжити розгляд справи за відсутності витребуваних судом доказів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках /ст. 13 ЦПК України/.

Сторони користуються рівними процесуальними правами/ст. ст. 48,49 ЦПК України/.

Судом роз`яснювалися позивачу його права, передбачені ст. 43,49, 51 ЦПК України, позивач будь-яких клопотань не заявляв, письмової заяви про зміну предмету або підстави позову не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання не подавав.

Позивач сам вибирає, який позов та до кого пред`явити до суду. Предмет позову як його один з основних елементів представляє собою матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка витікає зі спірної матеріально-правової відносини, з приводу якої суд повинен ухвалити рішення у справі. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги.

Суд розглядає позов за наявними в справі доказами, в межах заявлених позивачем вимог та підстав, викладених в позовній заяві від 30.01.2023.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях /ст.ст. 12, 81 ЦПК України/.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд доходить до такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 1 наказу Фонду від 18.08.2020 № 1368 «Про призначення виконувача обов`язків директора ДП «ДПІМ Міськбудпроект» Позивача було призначено виконуючим обов`язки директора Підприємства з дати видання цього наказу до прийняття суб`єктом управління Підприємства рішення про припинення повноважень виконувачі обов`язків директора Підприємства або призначення керівника Підприємства у встановленому законодавством порядку.

Щодо позовних вимог в частині поновлення позивача на роботі, суд дійшов до такого.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Наказом Фонду № 2338 від 29.12.2021 «Про звільнення та призначення виконувача обов`язків директора ДП «ДПІМ Міськбудпроект» позивача було звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

29.12.2021 копія наказу була направлена Позивачу засобами поштового зв`язку, як зазначає позивач копію наказу про звільнення він отримав 04.01.2022. До суду з позовом про поновлення на роботі звернувся 30.01.2023.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів працю України, однією з підстав припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини факті тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Як зазначає відповідач, звільнення позивача відбулося з підстав, що Позивачем не було внесено до Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності відомості щодо державного нерухомого майна формою 2 б. Внесення даних відомостей керівником державного підприємства передбачено наказом Фонду від 19.01.2021 № 61 «Про інвентаризацію об`єктів державної власності та надання відомостей до Єдиного реєстру об`єктів державної власності», який розроблено у відповідності до пунктів 11, 23 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2005 № 142), Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2005 № 1121, наказу Фонду від 03.02.2006 № 197 «Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2006 за № 380/12254. Згідно з положеннями законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про Фонд державного майна України», постанов Кабінету Міністрів від 14 квітня 2004 року № 467 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності та від 30 листопада 2005 року № 1121 «Про затвердження Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності» Єдиний реєстр об`єктів державної власності формується та ведеться Фондом державного майна України з 2005 року згідно з наданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності, зокрема нерухомого майна державних підприємств, установ, організацій. Суб`єкти управління об`єктами державної власності: несуть відповідальність за організацію проведення інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб, подання Фондові державного майна України достовірної та у повному обсязі інформації (пункт 6 Методики); ведуть облік об`єктів державної власності, які належать до сфери їх управління та підлягають внесенню до Реєстру (пункт 4 Положення № 467); здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам (пункт 4 Положення № 467); передають щокварталу до Фонду інформацію для внесення змін до Реєстру (пункт 4 Положення № 467) в паперовому вигляді за формами, затвердженими наказом Фонду державного майна України від 03 лютого 2005 року № 197 «Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності» (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2006 року за № 380/12254), зокрема за формою № 2р «Інформація стосовно державного майна, щодо якого прийнято управлінські рішення», та в електронному вигляді засобами автоматизованої системи «Юридичні особи». Відповідно до вимог пункту 7 Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності: інвентаризація державного майна проводиться за рішенням відповідного суб`єкта управління; юридичні особи (балансоутримувачі державного майна) на підставі даних інвентаризаційних описів складають пооб`єктний перелік державного майна за формою № 26 «Відомості про державне майно» та надають його в паперовому вигляді суб`єкту управління; суб`єкт управління на підставі отриманих переліків державного майна, що надійшли від юридичних осіб, узагальнює та надає його до Фонду. Фонд отримує від суб`єктів управління пооб`єктний перелік державного майна в електронному вигляді за формою № 26 та узагальнену інформацію про все державне майно в паперовому вигляді за формами № 2у «Інформація щодо державного майна» та № 2р, з метою внесення змін до Реєстру. Проведення інвентаризації державного майна та надання інформації щодо нього суб`єкту управління, в даному випадку Фонду, відповідно до чинного законодавства, є обов`язком балансоутримувачів, а відповідну роботу має організовувати керівник державного підприємства. Неподання Позивачем до Фонду відомостей про державне майно, що перебуває на балансі Державного підприємства для внесення його до Єдиного реєстру об`єктів державної власності створило ризик його втрати або незаконного відчуження та могло позбавити можливості належним чином зареєструвати майно за Державою.

Позивач вказував, що відмовився від підпису у формі 2 б, на нього здійснювався тиск, він вважав, що форма 2 б містить завідомо неправдиві дані.

Однак, доводи позивача щодо його звільнення у зв`язку з тим, що йому були відомі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, і його тверджень позивача про наявність у нього статусу викривача не знайшли підтвердження при розгляді справи.

Позивач зазначає, що є викривачем у зв`язку з направленням повідомлення від 12.10.2021 про факти, які він вважав можуть свідчити про вчинення корупційних правопорушень, першому заступнику голови Фонду державного майна України.

Разом з цим, згідно з Законом України «Про запобігання корупції» викривачем вважається фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання;

Постановою Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 815/2074/18 сформульовано правову позицію, згідно з якою викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата. З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в ч. 3 ст. 53 Закону. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у судовому рішенні по справі від 11.06.2020 №816/1874/17.

Стосовно доведення зв`язку між повідомленням та негативними заходами впливу до викривача слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 21 Директиви Свропейського Парламенту і Ради СС 2019/1937 від 23.10.2019 про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Європейського Союзу, у судових провадженнях чи провадженнях будь-якого іншого органу, які стосуються шкоди, що завдано особі, яка повідомляє про порушення, і за умови встановлення, що ця особа здійснила повідомлення чи публічне розкриття та зазнала шкоди, то презюмується, що шкоди було завдано в рамках переслідування за повідомлення чи публічне розкриття. У таких випадках обов`язок доведення, що застосовані до особи, яка повідомила про порушення, заходи базувалися на належно обґрунтованих підставах, покладається на особу, яка вжила таких заходів. Вказаній нормі кореспондують норми українського законодавства, відповідно до яких у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ними загрози застосування негативних заходів впливу до викривача у зв`язку з повідомленням обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями викривача.

Так відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

Позивач не набув статусу викривача, до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, органів Національної поліції він не звертався, повідомлень про факт, що свідчить про вчинення корупційних правопорушень, не подавав, розслідування у кримінальному провадженні не розпочиналося.

Щодо стверджень позивача про те, що наказ про його звільнення з займаної посади підписано особою, яка не мала повноважень щодо підписання такого наказу, то наказ № 2338 від 29.12.2021 «Про звільнення та призначення виконувача обов`язків директора ДП «ДПІМ Міськбудпроект» був підписаний першим заступником Голови Фонду Батовою О.І.

Відповідно до пункту 1 Наказу Фонду № 1276к від 14.12.2021 «Про тимчасове підпорядкування підрозділів апарату Фонду державного майна України та розподіл функціональних обов`язків між керівництвом Фонду» першому заступнику Голови Фонду Батовій О.І. підпорядковуються, в тому числі, і Департамент управління державними підприємствами, до компетенції якого, зокрема, належить призначення та звільнення керівників державних підприємств.

Згідно з п. 3 Наказу № 1276к заступникам Голови Фонду державного майна України та керівнику апарату Фонду державного майна України (в.о. керівника апарату Фонду) наказано приймати рішення, вчиняти дії і підписувати документи, що відносяться до їх компетенції, виходячи з напрямків діяльності підпорядкованих структурних підрозділів, за винятком документів, підписання яких залишено за головою фонду, зокрема, наказів про призначення та звільнення начальників, перших заступників начальників та заступників начальників регіональних відділень Фонду державного майна України. ДП «ДПІМ Міськбудпроект» до регіональних відділень Фонду державного майна України не відноситься.

При цьому, наказ № 1276к від 14.12.2021 не містить заборон щодо підписання першим заступником Голови Фонду наказів про звільнення в.о. директора державного підприємства, підписання таких наказів не віднесено до виключної компетенції Голови Фонду.

Полтавським апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Полтавського райони суду Полтавської області від 06.09.2022 у справі № 545/1603/22 встановлено, що відповідно до п. 1.1. Статуту державного підприємства «Держав проектний інститут містобудування «Міськбудпроект» (м. Полтава)» ДП «ДПІМ Міськбудпроект» є державним унітарним підприємств що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Розділом 4 пунктом 4.1. Статуту встановлено юридичний статус підприємства, а саме підприємство є юридичною особою законодавством України. Згідно з п. 4.7. підприємство має самостійний баланс, має право відкривати поточні (розрахункові), вкладні (депозитні), інвестиції валютні розрахунки, рахунки зі спеціальним режимом використання, також інші рахунки в банках та інших кредитних й фінансових установ порядку визначеному законодавством. Пунктом 4.13. закріплено, що підприємство самостійно розробляє і затверджує штатний розклад (розпис), визначає фонд оплати праці та встановлює форми, системи і розміри оплати праці власних працівників, порядок падання і тривалість щорічних оплачуваних і додаткових відпусток у порядку, визначеному чинним законодавством. Підприємство має право самостійно встановлювати для своїх працівникові додаткові відпустки, скорочений робочий день, інші пільги тощо, передбачені чинним законодавством. Управління підприємством здійснюється його директором, який підзвітний суб`єкту управління підприємством (п. 10.5. Статуту). Відповідно до п. 10.7. Статуту до виключної компетенції суб`єкта управління підприємством відповідно до покладених на нього завдань належить: п. 10.7.7. призначення (обрання) та припинення повноважень директора підприємства: затвердження умов трудового договору (контракту), що укладається з ним; встановлення розміру його винагороди; призначення (обрання) особи, яка уповноважується на підписання трудового договору (контракту) з директором підприємства; здійснення контролю за додержанням вимог трудового договору (контракту); п. 10.7.9. право призначення виконуючого обов`язки директора, у разі відсутності директора, в тому числі на час перебування директора у відпустці, відрядженні та не призначенні ним особи, яка тимчасово буде виконувати обов`язки директора, починаючи з першого дня його відсутності. Пунктом 10.11, встановлено, що суб`єкт управління підприємством має право у будь-який момент прийняти рішення про припинення повноважень директора та розірвання з ним трудових відносин, а також трудового контракту або прийняти рішення про відсторонення директора.

Отже, порушень прав позивача судом не встановлено, відповідач діяв у відповідності до діючого законодавства.

З огляду на наведене, у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, і відповідно, вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

відповідач - Фонд державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул.. Генерала Алмазова, 18/9

третя особа - Державне підприємство «Державний проектний інститут містобудування «Міськбудпроект» (м. Полтава), код ЄДРПОУ 02497967, місцезнаходження за адресою: м. Полтава, вул.. Гоголя, буд. 25

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ