Рішення

від 14.04.2023 по справі 752/4291/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4291/23

Провадження № 2/752/4019/23

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Аетерна Експорт» про стягнення заробітної плати, компенсації завданої моральної шкоди та визнання припиненими трудові відносини, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ТОВ «Україна Аетерна Експорт», в якому просила стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 12619,34 грн.; стягнути моральну шкоду в сумі 70000,00 грн.; зобов`язати відповідача провести оплату єдиного соціального внеску та відрахувань обов`язкових платежів та внесків із нарахованої заробітної плати; розірвати відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України безстроковий трудовий договір, укладений між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.01.2021 року позивач була прийнята на посаду пакувальниці до ТОВ ««Україна Аетерна Експорт». Позивачу було встановлено заробітну плату з окладом не нижче мінімальної заробітної плати, встановленої законом за кожен місяць виконання трудових відносин. Однак, починаючи із 01.04.2021 року фактична виплата заробітної плати позивачу не здійснювалась. Позивач вказує, що за період перебування в трудових відносинах їй була нарахована, однак, не виплачена заробітна плата в сумі 12619,34 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. Крім того, позивач зазначає, що вона бажає змінити місце роботи, однак, належного зв`язку із керівництвом немає, що є перешкодою для вільного звільнення із займаної посади за власним бажанням. Також позивач вказує на завдану їй моральну шкоду, яка позивачем оцінена в сумі 70000,00 грн. Посилаючись на викладене, а також з огляду на порушення відповідачем трудових прав позивача, остання, вимушена звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями до суду не зверталась. Відповідач відзив на позов до суду не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 27.01.2021 року позивач була прийнята на посаду пакувальниці до ТОВ ««Україна Аетерна Експорт», що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно відомостей із Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність ТОВ «Україна Аетерна Експорт» не є припиненою.

Позивач вказує, що на даний час реалізувати своє право на звільнення немає змоги, однак, достатніх доказів наведеному до позову долучено не було.

Так, позивачем було долучено до позову копію заяви від 24.02.2023 року, відповідно до якої позивач просить директора ТОВ ««Україна Аетерна Експорт» звільнити її із займаної посади за власним бажанням.

Однак, доказів належного отримання зазначеної заяви відповідачем до позову долучено не було, як і не було долучено доказів належного направлення позивачем зазначеної заяви на адресу відповідача, та, відповідно, дані про отримання або не отримання відповідачем заяви позивача із вказівкою на причини.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, а нормами ст. 46 Конституції України передбачено право на соціальний захист шляхом сплати пенсії, яка сплачується за рахунок страхових внесків громадян при загальнообов`язковому соціальному страхуванні.

Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року (зі змінами до доповненнями) (надалі Порядок), припинення дії безстрокового трудового договору укладеного між фізичною особою та найманим працівником по договорам, які укладалися до 01.01.2015 року, повинно бути зареєстровано в центрі зайнятості, а також фізична особа та найманий працівник повинні з`явитися до центру зайнятості із своїми примірниками договорів та пред`явити їх, а представник центру зайнятості реєструє припинення трудового договору та вчиняє запис про це на договорі про реєстрацію припинення.

Відповідно до п. 9 цього Порядку відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів. Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи. Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, унесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.

У відповідність до п. 8 цього Порядку, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

Згідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноваженим ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Розірвання трудового договору, укладеного між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, має свої особливості.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору, тобто скоротити двотижневий строк, визначений частиною першої цієї статті.

Роботодавець, безумовно, може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які у відповідності до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у строки, визначені останнім, що в свою чергу свідчить про виникнення трудового спору.

Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства з боку роботодавця відносно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18), від 22 квітня 2020 року в справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20).

Так, відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідність до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач зазначає, що зарахована на посаду пакувальниці на підставі наказу ТОВ ТОВ «Україна Аетерна Експорт» № 4 від 27.01.2021 року, однак, копію зазначеного наказу до позову долучено не було, як і не було заявлено відповідного клопотання щодо витребування зазначеного наказу.

Згідно витягу з реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) страхувальник ТОВ «Україна Аетерна Експорт» код 43905506 вносив страхові внески позивача у період з квітня по грудень 2021 року.

Позивачем було долучено до позову заяву про звільнення за власним бажанням, яка була датована 24.02.2023 року, однак, доказів її отримання відповідачем матеріали справи не містять, як і не містять доказів звернення позивача до відповідача та/або до компетентних органів із заявою/скаргою щодо порушення відповідачем вимог трудового законодавства.

Зі змісту позову також не вбачається з якого саме часу позивач просить визнати розірваним трудовий договір.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині необхідності розірвання трудового договору між сторонами на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, та те, чи мали місце порушення трудового законодавства з боку роботодавця відносно позивача на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, - стороною позивача належними доказами не доведені, а судом такі обставини не встановлені, в зв`язку з чим в задоволенні наведених позовних вимог слід відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 12619,34 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Так, із наданих суду стороною позивача доказів вбачається, що відповідачем було нараховано заробітну плату позивачу за період із квітня 2021 р. по грудень 2021 р., однак, кошти позивачу не було вчасно виплачено, в зв`язку з чим розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем становить суму в розмірі 12619,34 грн.

Доказів належної виплати позивачу вказаної заборгованості стороною відповідача суду надано не було, як і не було надано суду доказів на спростування розміру заробітної плати за вказаний період.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, що не було спростовано відповідачем в ході розгляду справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період із квітня 2021 р. по грудень 2021 р. в сумі 12619,34 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 70000,00 грн. суд зазначає наступне.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення належного розрахунку є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Однак, суд вважає, що позивач ані на стадії звернення до суду, ані в ході розгляду справи не довела переконливими доказами розмір своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 70000,00 грн., в зв`язку з чим, керуючись принципом співмірності і справедливості, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 1000,00 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує із врахуванням положень ст. 141 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути із відповідача в дохід держави судовий збір на загальну суму 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Аетерна Експорт» про стягнення заробітної плати, компенсації завданої моральної шкоди та визнання припиненими трудові відносини, задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Аетерна Експорт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період із квітня 2021 р. по грудень 2021 р. в сумі 12619 (дванадцять тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн. 34 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Аетерна Експорт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Аетерна Експорт» на користь держави судовий збір на загальну суму 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: Львівська область, Буський район, с. Новий Милятин;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Аетерна Експорт», ЄДРПОУ 43905506, адреса: м. Київ, вул. Бурмистренка, 13, кв. 27.

Головуючий Н.П. Чередніченко