Рішення

від 21.03.2023 по справі 375/895/21

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №375/895/21

Провадження № 2/375/24/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Чорненької О.І.,

при секретарі судового засідання Киричок В.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Гузь А.Г. ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду в смт Рокитне, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Білоцерківської єпархії Української православної церкви, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Рокитнянська селищна рада Білоцерківського району Київської області в особі відділу "Центр надання адміністративних послуг" про визнання реєстрації права власності не дійсною,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Білоцерківської єпархії Української православної церкви, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 та Рокитнянська селищна рада Білоцерківського району Київської області в особі відділу "Центр надання адміністративних послуг" про визнання реєстрації права власності не дійсною.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 1994 році він був направлений в с. Острів настоятелем парафії Святого Архистратига Михаїла . З того часу, відповідно до рішення церковної общини СВ Михайлівської церкви, він разом з родиною проживає у будинку АДРЕСА_1 .

25 травня 2021 року йому стало відомо, що Рокитнянським районним судом Київської області було відкрито провадження у цивільній справі за позовом Управління Білоцерківської єпархії до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за Управлінням Білоцерківської єпархії Української православної церкви внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна 11 квітня 2008 року.

Однак, датою реєстрації Управління Білоцерківської єпархії Української православної церкви є 12 січня 1995 року, а зазначений житловий будинок було придбано фізичними особами 17 січня 1991 року, тобто до створення та державної реєстрації Управління Білоцерківської єпархії Української православної церкви.

Також зазначає, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності.

З огляду не викладене вважає реєстрацію права власносні на зазначений житловий будинок за Управлінням Білоцерківської єпархії Української православної церкви незаконною та просить її скасувати.

Представником відповідача надано відзив на заявлений позов.

Відповідно до зазначеного відзиву, відповідач не визнає заявлений позов, оскільки зазначений спір має розглядатися в порядку господарського судочинства так як відповідач - Білоцерківська єпархія Української православної церкви є релігійною організацією, тобто юридичною особою.

Також зазначає, що такий вид захисту прав як визнання державної реєстрації недійсною, чинним Цивільним кодексом україни та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачено.

Крім того, вказує, що позивач ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки речових прав власності на вказане у позові нерухоме майно (будинок) ніколи не мав та у даний час не має, у зв`язку з чим державна реєстрація такого речового права за управлінням Білоцерківської єпархії УПЦ жодним чином не порушує його законних прав та інтересів.

З приводу передачі у васність позивачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3223784501:02:39:0006, зазначає, що з метою захисту майнових прав Білоцерківської єпархії УПЦ, а також через явні порушення вимог законодавства щодо першочергового отримання земельної ділянки власником нерухомого майна розташованого на ній, до Головного управління Держгеокадастру у Київській області направлено відповідне звернення про проведення перевірки законності передачі зазначеної земельної ділянки у приватну власність сторонній фізичній особі, а саме ОСОБА_1 .

Відповідно до пояснень державного реєстратора відділу "Центр надання адміністратиних послуг" Рокитнянської селищної ради Київської області Лациби М.В., нею було відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зазначений будинок, відповідно до Реєстру власності на нерухоме майно, який вівся органами БТІ до 2013 року, зареєстрований за Білоцерківською єпархією Української православної церкви.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 29 липня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, та підготовче судове засідання призначено на 15 годину 28 вересня 2021 року.

У зв`язку із хворобою судді справа знімалася з розгляду та проведення підготовчого судового засідання було призначено на 15 годину 24 грудня 2021 року.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року закрите підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 14 годину 30 хвилин 17 лютого 2022 року.

На електронну адресу суду 17 лютого 2022 року надійшло клопотання представника позивача - адвоката Вербича С.К. про відкладення судового розгляду справи на іншу дату у зв`язку з його хворобою.

З огляду на викладене судовий розгляд справи відкладено до 15 години 30 хвилин 15 березня 2022 року.

Судовий розгляд справи, призначений на 15 березня 2022 року було відкладено до 14 години 17 травня 2022 року.

На електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Вербича С.К. про відкладення судового розгляду справи у зв`язку з проходженням ним військової служби за мобілізацією.

З огляду на викладене, судовий розгляд справи було відкладено до 14 години 21 липня 2022 року.

20 липня 2022 року на електронну адресу суду надійшло повторне клопотання представника позивача - адвоката Вербича С.К. про відкладення судового розгляду справи у зв`язку з проходженням ним військової служби за мобілізацією та продовження воєнного стану.

Судовий розгляд справи було відкладено до 14 години 19 жовтня 2022 року.

18 жовтня 2022 року на електронну адрусу суду знову надійшло клопотання представника позивача - адвоката Вербича С.К. про відкладення судового розгляду справи у зв`язку з проходженням ним військової служби за мобілізацією та продовження воєнного стану.

19 жовтня 2022 року справа була знята з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та відкладено до 14 години 06 грудня 2022 року.

06 грудня 2022 року справу було знято з розгляду у зв`язку з відключеннм електропостачання у приміщенні суду та відкладено до 14 години 17 січня 2023 року.

17 січня 2022 року справу було знято з розгляду у зв`язку відключенням електричної енергії та відкладено до 14 години 14 лютого 2023 року.

14 лютого 2023 року справа була знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та відкладена до 10 години 21 березня 2023 року.

У судове засідання, призначене на 21 березня 2023 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Рокитнянська селищна рада Білоцерківського району Київської області в особі відділу "Центр надання адміністративних послуг", будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, свого представника не направила, натомість через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи у відсутності її представника.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши у судовому засіданні покази сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 просив задовольнити заявлений ним позов, зазначивши, що відповідач - Управління Білоцерківської єпархії Україниської православної церкви протиправно провело державну реєстрації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскілький зазначений будинок було придбано церковною общиною села та Білоцерківській єпархії у власність не передавався. Крім того, йому на праві власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача заявлений позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, оскільки він заявлений не належним позивачем. Так, спірний житловий будинок ніколи не перебував у власності позивача, а лише надавався йому у користування, був придбаний за кошти церковної общини у той час коли позивач не був її членом, а тому останній не має правових підстав оскаржувати державну реєстрацію права власності на нього.

Крім того, відповідачем на даний час оскаржується передача земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 сторонній фізичній особі, а саме позивачу ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали, які містяться у матеріалах справи, суд встановив, що Білоцерківська єпархія Української православної церкви, код ЄДРПОУ 22208244, зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12 січня 1995 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08 липня 2021 року Білоцерківська єпархія Української православної церкви є рілігійною організацією, засновниками якої є члени релігійної організації. Дані про відокремлені підрозділи юридичної особи та дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа у реєстрі відсутні. Державна реєстрації змін до установчих документів юридичної особи проводилась 26 серпня 2010 року, а державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - 09 липня 2007 року, 26 серпня 2010 року та 20 серпня 2012 року.

Згідно з договором купівлі-продажу від 17 січня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Рокитнянської державної нотаріальної контори Скоробагатько В.Д. та зареєстрованого у реєстрі за №96, копія якого наявна у матеріалах справи, ОСОБА_6 продала, а церковна община Святої Михайлівської церкви с. Острів, від імені якої діяли, відповідно до рішення зборів общини від 11 січня 1991 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , купила житловий будинок 1958 року забудови, який має 25,1 кв. м. житлової площі, з господарськими будівлями. Вказаний житловий будинок знаходиться у с. Острів Рокитнянського району Київської області на землі радгоспного фонду радгоспу "Дружба".

Згідно з довідкою №31 від 09 січня 2008 року, виданою Острівською сільською радою Рокитнянського району Київської області, будинок, належний общині Свято-Михайлвської церкви, рахується за общиною. Відповідно до довідки №262 від 27 лютого 2008 року - вказаний будинок розміщений за адресою: АДРЕСА_1 .

12 грудня 2007 року державним нотаріусом Київського обласного державного нотаріального архіву видано Свято-Михайлівській парафії Української православної церкви Білоцерківської єпархії, Свято-Михайлівській церкві с. Острів, Рокитнянського району в особі настоятеля Харчишина Андрія Федоровича, дублікат договору купівлі-продажу житлового будинку від 17 січня 1991 року, який має силу оригіналу, замість втраченого.

Відповідно до вказаного дублікату договору купівлі-продажу Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 11 квітня 2008 року за Білоцерківською єпархією Української православної церкви зареєстровано право колективної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пояснень державного реєстратора відділу "Центр надання адміністратиних послуг" Рокитнянської селищної ради Київської області Лациби М.В., наданих суду листом №03-06-817 від 16 серпня 2021 року, нею було відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зазначений будинок, відповідно до Реєстру власності на нерухоме майно, який вівся органами БТІ до 2013 року, зареєстрований за Білоцерківською єпархією Української православної церкви.

Відповідно до інформації, наданої генеральним директором КП КОР "Південне БТІ" від 25 лютого 2021 року №430, станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Відповідно до довідки №558 від 25 лютого 2013 року, виданою Острівською сільською радою Рокитнянського району Київської області, житловий будинок 1958 року забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_3 .

Відповідно до копії відповіді №28-01 від 13.08.2021, наданої Білоцерківською єпархією Української православної церкви на запит ОСОБА_1 питання, порушені у його зверненні на даний час є предметом судового розгляду цивільної справи №375/895/21 та всі обставини набуття Управлінням Білоцерківської єпархії Української православної уеркви права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 будуть викладені у відзиві на заявлений позов.

Відповідно до довідки №604 від 28 вересня 2022 року, виданою Старостинським округом №5 Рокитнянської селищної ради Київської області, житловий будинок 1958 року забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із записами погосподарської книги №4 рахується за общиною Свято-Михайлівської церкви Білоцерківської єпархії.

Крім того судом встановлено, що рішенням Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області шостого скликання від 23 березня 2012 року "Про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і споруд та для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянки орієнтовною площею 0,35 га, з них 0,19 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області в АДРЕСА_1 .

Рішенням Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області шостого скликання від 20 листопада 2012 року "Про затвердження матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на території Острівської сільської ради Рокитнянського району Київської області" затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки загальною площею 0,3545 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,1645 га за ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомога майна (номер інформаційної довідки 271178722 від 19 серпня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3223784501:02:039:0007, площею 0,1645 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства належить на праві приватної власності, відповідно до рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень індексний №1330549 від 02 квітня 2013 року, ОСОБА_1 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПКУкраїни, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних абооспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичнихосіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (частина першастатті 35 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами.

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону).

Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Право власності релігійних організацій охороняється законом (стаття 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).

Частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Отже, наведені вище норми цивільного законодавства України та встановлені в ході судового розгляду обставини дають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами частини 4 статті 12, частини 1 статті 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Вирішуючи позов таким чином, суд також застосовує положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, що передбачено положеннями статті 10 ЦПК України.

При цьому, судом також враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

За таких обставин, суд доходить висновку щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Висновки суду

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1994 року користувався житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , який був наданий йому та його сім`ї для проживання церковною общиною Свято-Михайлівської церкви с. Острів Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області, та належав на праві власності церковній общині, в інтересах якої діяли уповноважені общиною особи.

Тобто, право користування житловим будинком виникло у ОСОБА_1 лише через три роки після набуття церковною общиною права власності на вказаний житловий будинок та на час придбання будику позивач не був членом означеної общини.

Крім того, чинним законодавством не передбачено такого способу набуття права власності на житловий будинок як фактичне тривале користування ним для проживання, оскільки будинок був наданий у строкове користування його власником (чи представником власника) без передавання права власності на нього.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Оскільки позивачем не було набуто права власності на вказаний житловий будинок у визначеному законом порядку, а тому він позбавлений права, як власник майна, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Крім того судом зазначається, що на час укладення договору купівля-продажу житлового будинку (17.01.1991), який був укладаний уповноваженими особами церковної громади с. Острів, та реєстрації права власності на житловий будинок (11.04.2008), яка була проведена уповноваженою особою Білоцерківської єпархії УПЦ відповідно до вимог чинного законодавства, позивач ОСОБА_1 права власності на зазначений житловий будинок не набував, тому його право на внесення відомостей про реєстрацію права власності на нерухоме майно не було порушено.

З приводу права власності позивача на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, суд наголошує на тому, що у договорі купівлі-продажу будинку від 17 січня 1991 року зазначено, що вказаний будинок знаходиться на землі радгоспного фонду радгоспу "Дружба", що відповідає вимогам статті 67 Земельного кодексу України 1990 року, який втратив чинність з 01.01.2002 на підставі Земельного кодексу України 2001 року.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України 2001 року, у редакції станом на 07.11.2012 (на час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ), до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що право користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до власника вказаного будинку - Білоцерківської єпархії Української православної церкви, а тому посилання позивача на те, що зазначена земельна ділянка перебуває у його власності, як на доказ його права на звернення до суду із зазначеним позовом, судом не враховується.

Окрім того, позивач скористався не належним способом захисту порушених, на його думку, цивільних прав та інтересів, оскільки статтею 16 ЦК України, визначено їх вичерпний перелік та серед них відсутній такий спосіб захисту, як визнання реєстрації права власності недійсною.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, ст. ст.76-77,81,247,263-265,282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Білоцерківської єпархії Української православної церкви, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Рокитнянська селищна рада Білоцерківського району Київської області в особі відділу "Центр надання адміністративних послуг" про визнання реєстрації права власності не дійсною - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено 31 березня 2023 року.

Повне найменування сторін

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: відсутній з релігійних мотивів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Управління Білоцерківської єпархії Української православної церкви, код ЄДРПОУ 22208244, місце знаходження за адресою: 09111, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гагаріна, 12;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

Рокитнянська селищна рада Білоцерківського району Київської області в особі відділу "Центр надання адміністративних послуг", юридична адреса: 09601, Київська область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вул. Незалежності, 2.

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА