Рішення
від 18.04.2023 по справі 377/558/22
СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/558/22

Провадження №2/377/15/23

18 квітня 2023 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Пскової А.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Прокопенка О.П.,

представника відповідача Качан С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я м. Славутич, Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С ТА Н О В И В:

17 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області ( далі - КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, підприємство), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я м.Славутич, Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона розпочала свою трудову діяльність в КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 22 січня 2007 року на посаді економіста по договірній та аналітичній роботі планово-економічної групи. Через неодноразові реорганізаційні заходи була переведена з однієї посади на іншу, зокрема, 10 травня 2022 року на посаду начальника служби (провідний економіст з праці) планово-економічної служби. Під час чергової зміни штатного розпису, відповідно до наказу відповідача № 40 з/тр від 18.10.2022, її було звільнено 18 жовтня 2022 року із займаної посади у зв`язку з відмовою продовжити роботу у зв`язку зі зміною істотних умов праці, тобто за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним з таких підстав:

- вона не надавала відповідачу відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, як це передбачено пунктом 6 статті 36 КЗпП України;

- на момент вручення їй повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці №1 від 17.10.2022 вона вже була допущена до роботи і працювала з новими умовами праці, оскільки відповідно до наказу відповідача №208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР» та вказаного повідомлення, такі зміни мали відбутися саме 17.10.2022;

- у відповідача не відбулося змін в організації виробництва і праці, що підтверджується наказом № 208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР», який не відображає суті зміни штатного розпису планово-економічної служби підприємства, оскільки підставою для видання цього наказу зазначено: «удосконалення роботи планово-економічної служби, виконання працівниками своїх посадових обов`язків своєчасно, якісно та в повному обсязі, забезпечення взаємозамінності на кожній ланці роботи та безперервності робочого процесу»;

- у період дії воєнного стану відповідач повинен був попередити її про зміну істотних умов праці, передбачених частиною 3 статті 32 КЗпП України, у строк, визначений частиною 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, а не після допуску до роботи із зміненими умовами праці;

-відповідач порушив порядок внесення змін до штатного розпису підприємства, який був можливим лише шляхом виведення (скорочення) посади начальника служби (провідного економіста з праці) та введення посади провідного економіста з праці, оскільки посада начальника служби (провідного економіста з праці) згідно з Класифікатором професій відноситься до категорії «керівники», а посада провідного економіста з праці до категорії «професіонали». Отримавши службову записку за підписом заступника генерального директора КНП «Славутицька міська лікарня» СМР Качан С.М. з резолюцією керівника підприємства про внесення змін до штатного розпису, вона намагалася застерегти відповідача від порушень вимог чинного законодавства та її прав як працівника; про наказ відповідача №208 від 14.10.2022 про внесення змін до штатного розпису їй вже стало відомо від працівників відділу кадрів під час ознайомлення з ним її та заступника головного бухгалтера. Тоді на зворотній стороні цього наказу вони письмово вказали на грубі порушення та недопустимість внесення таких змін. Як начальник планово-економічної служби вона була відповідальною не лише за складення штатного розпису та внесення змін до нього, тому стверджує, що станом на 17 жовтня 2022 року змін до штатного розпису не вносила і відомість заміни посад до нього не складала. На відсутність документів, які б регламентували відповідні зміни в штатному розписі відповідача на момент видання наказу №208 від 14.10.2022, вручення їй повідомлення та фактичного звільнення з роботи вказує те, що не були розроблені та затверджені посадові інструкції провідного економіста з праці та головного економіста планово-економічної служби;

- з листопада 2021 року вона є головою Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м.Славутич, проте в порушення вимог частин 2, 3 статті 252 КЗпП України, частин 2, 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідач не отримав згоди від виборного органу Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутич та Київської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України на зміну умов трудового договору та її звільнення.

Ураховуючи викладене позивачка ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 40 з/тр від 18 жовтня 2022 року Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про звільнення її з посади начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області з 18 жовтня 2022 року;

-поновити її на посаді начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області з 19 жовтня 2022 року;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 жовтня 2022 року і по день поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 22 листопада 2022 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до судового розгляду. Цією ухвалою залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинну профспілкову організацію працівників охорони здоров`я м. Славутич, Київську обласну організацію профспілки працівників охорони здоров`я України.

30 листопада 2022 року до суду від Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив позовні вимоги. В обґрунтування відзиву послався на таке:

- позивач неправильно розуміє зміни в організації виробництва і праці, оскільки передбачений частиною 3 статті 32 КЗпП України перелік істотних умов праці не є вичерпним і може доповнюватися стосовно кожного конкретного випадку, до яких можна віднести, зокрема: встановлення або скасування деяких додаткових елементів у трудовій функції, якщо основна трудова функція при цьому не змінюється, відбувається збільшення або зменшення обсягу роботи, ступеня самостійності і відповідальності працівника, створюються інші умови, що характеризують трудовий процес;

- позивач не зазначила у повідомленні про заплановані зміни істотних умов праці №1 від 17.10.2022 про свою згоду працювати в нових умовах праці та під час особистого спілкування з працівниками відділу кадрів проігнорувала будь-які пропозиції. 18 жовтня 2022 року, у післяобідній час, не отримавши від ОСОБА_1 будь - якої інформації про згоду працювати в нових умовах, позивачку було запрошено до відділу кадрів для ознайомлення з наказом № 40 з/тр від 18.10.2022, яка відмовилася засвідчити факт ознайомлення з наказом особистим підписом та повернути отриманий обхідний лист, про що були складені відповідні акти №1 та №2 від 18.10.2022;

- відповідно до Статуту підприємства та чинного законодавства керівник підприємства самостійно визначає організаційну структуру, визначає чисельність працівників та штатний розпис, тому з 10 травня 2022 року на підприємстві був змінений штатний розпис фінансово-економічної служби шляхом перерозподілу посад у дві окремі служби : бухгалтерську та планово - економічну, оскільки господарську діяльність мала забезпечувати саме планово-економічна служба, яка за своєю структурою підпорядковується заступнику генерального директора, а не головному бухгалтеру, внаслідок чого змінилася назва посади позивачки - на начальник служби ( провідний економіст з праці) та окрема посада начальника служби у штатний розпис не вводилася. Тому і 17 жовтня 2022 року посада начальника служби (провідного економіста з праці) не могла бути скорочена, як на цьому наполягала позивачка, а підлягала перейменуванню з відповідною зміною розміру оплати праці ( посадового окладу) та обсягу роботи. За службовою запискою заступника генерального директора від 13.10.2022, яка була зареєстрована 14.10.2022, з 17 жовтня 2022 року був змінений штатний розпис планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР шляхом зміни найменування посади начальник служби ( провідний економіст з праці ) на провідний економіст з праці, з відповідною зміною розміру оплати праці ( посадового окладу) та зменшенням обсягу роботи;

- 14 жовтня 2022 року позивачці було передано на виконання службову записку заступника генерального директора КНП «Славутицька міська лікарня» СМР ОСОБА_2 від 13.10.2022 про внесення змін до штатного розпису з 17 жовтня 2022 року; наказом № 208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР», з яким позивачка була ознайомлена, внесені зміни до штатного розпису планово-економічної служби з 17 жовтня 2022 року; у відомості заміни посад, яку позивачка відмовилася робити, у штатному розписі КНП «Славутицька міська лікарня» СМР застосовується перейменування посади з 17 жовтня 2022 року; штатний розпис підприємства, який позивачка також відмовилася робити, затверджений генеральним директором підприємства та погоджений заступником міського голови 17 жовтня 2022 року; повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці №1 від 17.10.2022 позивачці видано 17 жовтня 2022 року, вказані обставини свідчить про те, що позивачка була ознайомлена зі змінами істотних умов праці не пізніше як до запровадження таких умов;

- відомість заміни посад у штатному розписі та штатний розпис підприємства з 17 жовтня 2022 року підготували інші посадові особи підприємства, в тому числі і заступник головного бухгалтера ОСОБА_3 , оскільки позивач не виконала службову записку заступника генерального директора КНП «Славутицька міська лікарня» СМР ОСОБА_2 ; посадові інструкції, на які посилається позивачка у позовній заяві, були розроблені головним економістом планово-економічної служби ОСОБА_4 у її перший робочий день 25.10.2022, чого позивачка не могла зробити протягом п`яти місяців перебування на своїй посаді;

- застосування зміни істотних умов праці по посаді начальника служби (провідний економіст з праці) було вимушеним заходом, оскільки позивач на цій посаді не виконувала необхідний об`єм роботи, що негативно відображалося на економічних показниках діяльності всього колективу та підприємства в цілому. Відповідач неодноразово пропонував ОСОБА_1 перейти на посаду провідного економіста з праці, на якій вона працювала до 10 травня 2022 року п`ятнадцять років і виконувала необхідний обсяг роботи своєчасно та у повному обсязі. Через неналежне виконання посадових обов`язків у відповідача було достатньо причин для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та розірвання трудового договору за іншими підставами;

- звільнення працівника за пунктом 6 статті 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи роботодавця, тому була відсутня необхідність у погодженні звільнення позивачки з виборним органом профспілкової організації; крім того, шість членів Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м.Славутич направили звернення до голови Київської обласної організації профспілки охорони здоров`я України, щодо ініціювання питання про висловлення недовіри голові профспілки ОСОБА_1 та ліквідації вказаної профспілки ( т.1 а.с.89-98).

05 грудня 2022 року КНП «Славутицька міська лікарня» СМР подало до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я м. Славутич, Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України, про зміну формулювання причини та статті звільнення ( т.1 а.с.179-184).

07 грудня 2022 року позивачка подала до суду відповідь на відзив на позов, в якій підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того зазначила, що відповідач також порушив вимоги пунктів 7.1.6 та 7.1.7 розділу Колективного договору між роботодавцем та працівниками КНП «Славутицька міська лікарня» СМР ( т.1 а.с.224-229).

19 грудня 2022 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м.Славутич ( далі -ППО ПОЗ м.Славутич), за підписом члена профспілкового комітету ППО ПОЗ м. Славутич ОСОБА_10, надійшли письмові пояснення, на підписання яких вона була уповноважена рішенням членів профспілкового комітету ППО ПОЗ м.Славутич згідно з протоколом № 3 від 08.12.2022 засідання профспілкового комітету, з яких убачається, що ППО ПОЗ м. Славутич провела засідання профспілкового комітету, який підтримав вимоги позивачки та оцінює дії адміністрації КНП «Славутицька міська лікарня» СМР як грубе порушення чинного законодавства ( т.1 а. с. 236-239).

Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я м. Славутич та Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України, про зміну причини та статті звільнення, який повернуто позивачеві за зустрічним позовом ( т.1 а.с.248-250).

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на відзив. Позивачка пояснила, що посадові обов`язки за посадою начальника служби (провідного економіста з праці) та провідного економіста з праці різняться за обсягом, оскільки обов`язки за посадою начальника служби (провідного економіста з праці) були значно ширші, а оплата праці вищою, ніж за посадою провідного економіста з праці, де обов`язки значно вужчі та відповідно менша оплата праці. Просили визнати наказ № 40 з/тр від 18.10.2022 КНП «Славутицька міська лікарня» СМР незаконним та скасувати, а позивачку поновити на роботі з 18 жовтня 2022 року, оскільки під час її звільнення роботодавець грубо порушив вимоги статей 32, 36, 221, 252 КЗпП України.Так, позивачка не відмовлялася від продовження роботу у зв`язку із зміною істотних умов праці, про заплановані зміни істотних умов праці була попереджена після допуску її до роботи із зміненими умовами праці, оскільки, отримавши 17 жовтня 2022 року повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці від 17.10.2022 №1, наступного дня, тобто 18 жовтня 2022 року прийшла на роботу та продовжила працювати. Звільнення позивачки з роботи відбулося без попередньої згоди виборного органу Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м.Славутич, головою якої вона являється, та вищого виборного органу Київської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України. Оскільки 18 жовтня 2022 року був останнім робочим днем позивачки, тому вона підлягає поновленню на роботі на КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 18 жовтня 2022 року. Також на її користь належить стягнути з відповідача середній заробіток весь за час вимушеного прогулу з 19 жовтня 2022 року і по день поновлення на роботі, тобто по день винесення судового рішення про її поновлення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.Пояснила, що перейменування посади начальника служби (провідного економіста з праці) у жовтні 2022 року було вимушеним заходом, оскільки ОСОБА_1 не справлялася з обсягом робіт, який покладався на неї як керівника, робила недопустимі помилки та сама неодноразово заявляла, що у неї дуже великий обсяг робіт, тому частину обов`язків за цією посадою вирішили забрати та розділити їх, перейменувавши посаду начальника служби (провідного економіста з праці) на провідного економіста з праці, з введенням додаткової посади головного економіста, до якого відійшли функції керівника структурного підрозділу планово-економічної служби. Оскільки із запланованими змінами істотних умов праці позивачка ознайомилася під час отримання службової записки від 13.10.2022, доказами її відмови від продовження роботи з новими умовами праці є те, що після отримання повідомлення №1 від 17.10.2022 позивачка не висловила письмово свою згоду на продовження роботи. Крім того, повідомила працівникам кадрової служби ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про свою відмову від продовження роботи. Акт про відмову ОСОБА_1 від продовження роботи з новими істотними умовами праці на підприємстві не складався. Позивачка була звільнена з роботи 18 жовтня 2022 року, тобто цей день був її останнім робочим днем. Також зазначила, що на початку січня 2023 року на підприємстві було виявлено помилку, яку допустила ОСОБА_1 під час виконання обов`язків за посадою, нарахувавши собі посадовий оклад, який не відповідає нормативним документам лікувального закладу, тому було прийнято рішення про перерахунок її посадового окладу, відтак просила не брати до уваги надані відповідачем довідки про доходи позивачки №1289 від 11.11.2022 та №1561 від 30.12.2022.

Третя особа Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я м.Славутич не направила свого представника в судове засідання, про дату час і місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки її представника суду не повідомила. У матеріалах справи знаходиться заява, в якій ППО ПОЗ м.Славутич просить розглядати справу за відсутності її представника.

Третя особа Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України не направила свого представника в судове засідання, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином. У матеріалах справи знаходиться заява від, в якій третя особа просила розглядати справу за відсутності її представника.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що працює інспектором з кадрів на КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з грудня 2020 року. На підставі службової записки заступника генерального директора підприємства вона готувала проект наказу №208 від 14.10.2022 про внесення змін до штатного розпису підприємства. На підприємстві були розмови, що ОСОБА_1 та заступник головного бухгалтера ОСОБА_3 не погодилися з порядком внесення змін до штатного розпису, що вводився згідно з цим наказом, оскільки вважали, що доцільно було б вивести одну посаду та ввести іншу, а не змінювати назву посади. Зміни у штатному розписі підприємства відбулися з 17 жовтня 2022 року. У повідомленні про заплановані зміни істотних умов праці №1 від 17.10.2022 позивачка не зазначила про свою згоду чи незгоду працювати в змінених умовах праці. Вона пропонувала ОСОБА_1 написати заяву про переведення на запропоновану посаду провідний економіст з праці, але позивачка промовчала і таку заяву також не писала. 18 жовтня 2022 року був останнім робочим днем ОСОБА_1 , у цей день їй було видано наказ про звільнення, обхідний лист і трудову книжку. ОСОБА_1 ознайомилася з наказом про її звільнення, але підпис не поставила. У її присутності ОСОБА_1 не висловлювала у категоричні формі своєї незгоди працювати з новими умовами праці, не повідомляла, що не хоче працювати, тільки зауважила, щодо не згодна з наказом №208 від 14.10.2022 щодо порядку внесення змін до штатного розпису. Проте, оскільки позивачка не написала заяву про переведення на запропоновану в повідомленні посаду, то вважає, що остання не погодилася продовжити працювати у змінених умовах праці.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що працює інспектором з кадрів на КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 01.10.2022. У жовтні 2022 року на підставі службової записки заступника генерального директора підприємства про перейменування посади, яку обіймала ОСОБА_1 , був виданий наказ №208 від 14.10.2022 про внесення змін до штатного розпису, копію якого вона бачила та в якому про свою незгоду з наказом зазначила заступник головного бухгалтера ОСОБА_7 . Чи зазначила на ньому про свою незгоду з наказом ОСОБА_1 їй не відомо, але пам`ятає, що позивачка була не згодна з перейменуванням посади. 17.10.2022 позивачка отримала повідомлення про введення змін в штатному розписі з 17.10.2022 по її посаді. Про те, чи висловлювала ОСОБА_1 у письмовій формі незгоду на переведення на запропоновану у повідомленні посаду, їй не відомо. У її присутності позивачка не повідомляла у категоричній формі про те, що не буде працювати на посаді з новими умовами праці, але й заяву на переведення на посаду також не написала.

Ухвалою суду від 24 лютого 2023 року було зупинено провадження у справі для запиту згоди у виборного органу Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутич та Київської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України на звільнення ОСОБА_1 ( т.2 а.с.207-209).

Ухвалою суду від 14 березня 2023 року провадження у справі було поновлено та продовжено судовий розгляд ( т.2 а.с.235-236).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

З трудової книжки ОСОБА_1 , наказу № 14-Л від 18.01.2007, наказу №72-П від 01.20.2007, копії яких долучені до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду економіста з договірної та аналітичної роботи планово-економічної групи до Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №5» МОЗ України (далі -ДЗ «СМСЧ №5» МОЗ України) з 22 січня 2007 року, після чого працювала провідним економістом з праці і заробітної плати планово-економічної групи на період відсутності основного працівника. Після реорганізації ДЗ «СМСЧ №5» МОЗ України шляхом приєднання до КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 18.12.2018 та зміни назви підприємства на Комунальне некомерційне підприємство «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, відповідно до наказу № 888 к/тр від 31.12.2021, була переведена на посаду провідного економіста з праці фінансово-економічної служби з 01.01.2022 та згідно з наказом № 279 к/тр від 10.05.2022 переведена на посаду начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби з 10.05.2022, з фондом оплати праці 18 200 гривень, де працювала до дня звільнення, тобто до 18.10.2022 ( т.1 а.с.11-15, 19-23).

Позивачка має повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит», кваліфікацію економіста з обліку і аудіту, а також кваліфікацію спеціаліста з правознавства, є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорії 1), особою з інвалідністю 2 групи та отримує пенсію по інвалідності (т. 1 а. с. 30-33).

Комунальне некомерційне підприємство «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області є юридичною особою та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Славутицької міської ради від 06.05.2022 № 621-12-VІІІ, керівником якого являється генеральний директор Ловигін Г.О. (т.1 а с. 99-107).

Відповідно до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» з 01.01.2022 у структурі фінансово-економічної служби знаходилася одна посада провідного економіста з праці, яку після внесення змін до штатного розпису відповідача, з 10.05.2022 було виведено з фінансово-економічної служби адміністративно-управлінського персоналу та до планово-економічної служби адміністративно-управлінського персоналу введено посаду начальника служби ( провідного економіста з праці), з посадовим окладом 18 200 гривень (т. 1 а.с.22, 28, 29 35-38).

Для удосконалення роботи планово-економічної служби підприємства, виконання працівниками своїх посадових обов`язків своєчасно, якісно та в повному обсязі, забезпечення взаємозамінності на кожній ланці роботи та безперервності робочого процесу шляхом внесення змін до штатного розпису планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» з 17.10.2022, а саме перейменування посади начальника служби (провідного економіста з праці) на провідного економіста з праці та введення посади головного економіста, 18 жовтня 2022 року генеральний директор КНП «Славутицька міська лікарня» прийняв наказ №208 від 14.10.2022 « Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР», з яким ОСОБА_1 ознайомилася під підпис та зробила на ньому відмітку про те, що не погоджується з наказом, зазначивши наступне: «Недостатня підстава введення таких дій. Істотних змін в організації роботи підприємства не відбулося» ( т.1 а.с. 25, 26, 136). Цьому наказу передувала службова записка заступника генерального директора ОСОБА_2 від 13.10.2022 №224 ( т.1 а.с. 37).

17 жовтня 2022 року позивачці було вручене повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці №1 від 17.10.2022, в якому її проінформовано про те, що з 17.10.2022 запроваджується зміна істотних умов праці, відбудеться перейменування її посади начальника служби (провідного економіста з праці) на провідного економіста з праці, з відповідною зміною розміру оплати праці на підставі наказу №208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпис у КПМ «Славутицька міська лікарня» СМР». У разі її незгоди на продовження роботи в нових умовах, передбачених нормами частини 3 статті 32 КЗпП України згідно із Законом №2136-ІХ від 15.03.2022, трудовий договір буде припинено за пунктом 6 статті 36 КЗпП України ( т. 1 а.с.27, 126).

Наказом Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про припинення трудового договору від 18.10.2022 №40 з/тр, оригінал другого примірника якого був оглянутий в судовому засідання, звільнено ОСОБА_1 , начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби, 18 жовтня 2022 року в зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України, на підставі наказу «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР» від 14.10.2022, повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці від 17.10.2022 №1. Відомості про узгодження звільнення з профспілковою організацією у наказі відсутні ( т.1, а.с. 24, 127).

Таким чином, підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України стали наказ Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР» від 14.10.2022, повідомлення про заплановані зміни істотних умов праці від 17.10.2022 №1.

Відповідно до частини другої, шостої статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із статтею 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України « Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, зокрема Указом Президента України від 12 серпня 2022 року за №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами в Україні був введений та продовжував діяти воєнний стан.

У частині другій статті 1, частині другій статті 3 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX ( далі - Закон №2136-IX ) від 15 березня 2022 року, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, зазначено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи, зміну розрядів і найменування посад) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, впровадження передових методів тощо.

Відтак, повідомлення працівника про зміни істотних умов праці, передбачені частиною 3 статті 32 КЗпП України, у період дії воєнного стану, з урахуванням положень частини 2 статті 1, частини 2 статті 3 Закону №2136-IX, здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Виходячи із змісту частини 3 статті 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці включає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Перелік істотних умов праці не є вичерпним.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частина четверта статті 32 КЗпП України).

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 607/14453/20.

Як вбачається із штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 17.10.2022, затвердженого генеральним директором підприємства 17.10.2022, та відповідно до відомості заміни посад у штатному розписі з 17.10.2022, посада начальника служби (провідного економіста з праці) у них відсутня, посада провідного економіста з праці, з посадовим окладом 11 700 гривень, знаходиться у структурі планово - економічної служби (т.1 а.с. 137, 138-139).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила, що посадові обов`язки за посадою начальника служби (провідного економіста з праці) та провідного економіста з праці різняться за обсягом, оскільки обов`язки за посадою начальника служби (провідного економіста з праці) були значно ширші, а оплата праці вищою, ніж за посадою провідного економіста з праці, де обов`язки значно вужчі та відповідно менша оплата праці.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що перейменування посади начальника служби (провідного економіста з праці) у жовтні 2022 року було вимушеним заходом, оскільки ОСОБА_1 не справлялася з обсягом робіт, який покладався на неї як керівника, робила недопустимі помилки та сама неодноразово заявляла, що у неї дуже великий обсяг робіт, тому частину обов`язків за цією посадою вирішили забрати та розділити їх, перейменувавши посаду начальника служби (провідного економіста з праці) на провідного економіста з праці, з введенням додаткової посади головного економіста, до якого відійшли функції керівника структурного підрозділу планово-економічної служби.

Зі змісту відомості заміни посад у штатному розписі КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 17.10.2022 року видно, що посада провідного економіста з праці планово - економічної служби є нижчою за посаду начальника служби (провідного економіста з праці), про що свідчить значно нижчий рівень заробітної платні (різниця у посадових окладах складає 6 500 гривень (18 200 - 11 700= 6500) ( т.1 а.с.137).

Питання про те, які саме обставини впливають на зміну істотних умов праці, чинним законодавством не врегульовано. Перелік підстав для зміни істотних умов праці, наведено, зокрема в пунктах 10, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», згідно з якими припинення трудового договору за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Серед інших змін істотних умов праці можна навести, як приклад, зміни посадових обов`язків працівника при продовженні роботи на тій самій посаді. Водночас, посадові обов`язки працівників мають бути відображені в посадових інструкціях, які згідно з пунктом 6 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі - ДКХП), затвердженого разом з Випуском 1 «Професії, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, мають складатися для працівників усіх посад, що зазначені у штатному розписі. При цьому до посадових інструкцій може бути внесено зміни та/або доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства та тільки за згодою працівника.

Між тим, у суду відсутня можливість порівняти посадові обов`язки та кваліфікаційні вимоги до посади провідного економіста з праці планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР та начальника служби (провідного економіста з праці), яку обіймала позивачка на момент звільнення, оскільки посадова інструкція начальника служби (провідного економіста з праці) в матеріалах справи відсутня. На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22 листопада 2022 року відповідач не надав посадову інструкцію начальника служби (провідного економіста з праці), посилаючись на її відсутність на підприємстві, оскільки ОСОБА_1 таку не розробила ( т.1 а.с.42-44, 63-65, 86-87).

Суд зауважує, що оскільки відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.10 №327, посада «начальник служби» та «економіст з праці» з похідним словом до професії «провідний», не є тотожними за рівнем, то і посадові обов`язки за даними посадами не можуть бути однаковими.

Наведене дає підстави для висновку, що посадові обов`язки працівника є також істотними умовами його праці (трудового договору). Тож у випадку виробничої необхідності змінити їх, така зміна має розглядатися як зміна істотних умов праці, для здійснення якої слід дотримуватися відповідних процедур, передбачених чинним трудовим законодавством. Якщо працівник не погодиться на таку зміну в установленому порядку (тобто відмовиться від продовження роботи за тією ж посадою, але з новими посадовими обов`язками), то роботодавець має право звільнити його за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Таким чином, в умовах праці ОСОБА_1 відбулося ряд змін, які є істотними: зміна назви посади; зміна посадових обов`язків; зміна посадового окладу, хоча і за тією ж кваліфікацією, спеціальністю та напрямком роботи.

Указані зміни істотних умов праці відбулися внаслідок змін в організації виробництва і праці, що відбулися у відповідача відповідно до наказу №208 від 14.10.2022 та підтверджуються штатними розписами КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 10.05.2022, 17.10.2022.

Суд не погоджується з твердженням позивачки про те, що відповідачем було порушено порядок внесення змін до штатного розпису підприємства, що було можливо здійснити лише шляхом виведення (скорочення) посади начальника служби (провідного економіста з праці) та введення посади провідного економіста з праці, виходячи з такого.

Відповідно до частини 3 статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

За змістом частини 2 статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

З аналізу штатних розписів КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 10.05.2022 та з 17.10.2022 видно, що скорочення чисельності або штату працівників на підприємстві не відбулося, отже, у відповідача були підстави для попередження працівника ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці.

Суд також не приймає до уваги доводи позивачки про те, що наказ № 208 від 14.10.2022 не відображає суті зміни штатного розпису планово-економічної служби підприємства через відсутність законних підстав для цього, оскільки зазначений наказ, виданий адміністрацією підприємства, є чинним та у встановленому порядку нею не оскаржений.

Водночас суд погоджується з доводами позивачки про те, що її звільнення з роботи за вказаною вище підставою є незаконним.

Як видно із наказу КНП «Славутицька міська лікарня» СМР № 208 від 14.10.2022, зміни до штатного розпису щодо перейменування посади начальника служби (провідного економіста з праці) на провідного економіста з праці запроваджувалися на підприємстві з 17 жовтня 2022 року. Аналогічна дата перейменування посади та змін умов праці зазначена і в повідомленні про заплановані зміни істотних умов праці № 1 від 17.10.2022.

Позивачка отримала повідомлення про зміну істотних умов праці №1 від 17.10.2022 також 17 жовтня 2022 року, тобто в день запровадження таких умов, не дивлячись на те, що рішення про перейменування посади, яку станом на день звільнення обіймала позивачка, було прийнято відповідачем 14 жовтня 2022 року, про що свідчить відповідний наказ №208 від 14.10.2022. Тож вказані обставини не дають підстави для висновку про те, що позивачка була повідомлена про зміну істотних умов праці, передбачених частиною 3 статті 32 КЗпП України, у строк, визначений частиною 2 статті 3 Закону № 2136-ІХ, тобто не пізніше як до запровадження таких умов. З огляду на викладене, суд не приймає доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, про те, що позивачка була повідомлена про зміни істотних умов праці до запровадження таких умов, оскільки ознайомлення її з наказом №208 від 14.10.2022 «Про внесення змін до штатного розпису КНП «Славутицька міська лікарня» СМР» є лише підставою для таких змін, а не повідомленням у розумінні частини 3 статті 32 КЗпП України.

Позивач зазначає, що вона не надавала відповідачу відмову від продовження роботи в нових умовах праці та 18 жовтня 2022 року перебувала на своєму робочому місці, виконувала свої посадові обов`язки.

Як видно із наказу відповідача № 40/тр від 18.10.2022 про припинення трудового договору з позивачкою, остання була звільнена з роботи 18 жовтня 2022 року. Відповідач цю обставину не заперечує, підтверджує факт звільнення позивачки з роботи 18 жовтня 2022 року, про що свідчать складені іншими працівниками КНП «Славутицька міська лікарня» СМР та надані суду акти: № 1 від 18.10.2022 про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про звільнення та №2 від 18.10.2022 про неповернення до відділу кадрів обхідного листа ОСОБА_1 та пояснювальної записки інспектора з кадрів ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 128-130).

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що доказами відмови від роботи у нових умовах праці є те, що ОСОБА_1 , отримавши повідомлення, не висловила письмово свою згоду щодо продовження роботи з новими істотними умовами праці та в усній формі повідомила працівникам кадрової служби, що відмовляється від продовження роботи.

Проте вказані доводи представника відповідача спростовуються показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 не висловлювалася у категоричній формі про те, що не буде працювати на посаді провідного економіста з праці і такої письмової незгоди не надавала, лише висловлювала незгоду з порядком внесення змін до штатного розпису. Оскільки заяву про переведення позивачка не написала, то вони вважали, що ОСОБА_1 відмовилася продовжувати працювати після перейменування посади.

Відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи. У судовому засіданні встановлено, що позивачка була звільнена 18 жовтня 2022 року, який є її останнім робочим днем.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердила, що зміни у штатному розписі планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР відбулися саме 17.10.2022, отже 18 жовтня 2022 року у штатному розписі підприємства посади начальника служби (провідного економіста з праці) не було.

Оскільки відповідачем не доведено іншого та не спростовано належними і допустимими доказами доводи позивачки про те, що вона не відмовлялася від роботи з новими істотними умовами праці, то суд вважає встановленим той факт, що позивачка 18 жовтня 2022 року перебувала на робочому місці та виконувала свої посадові обов`язки, тобто надала мовчазну згоду на продовження роботи з новими істотними умовами праці, але в цей день була звільнена відповідачем з роботи на підставі пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України без отримання відповідачем письмової відмови позивачка від продовження роботи з новими істотними умовами праці.

ОСОБА_1 з 05 листопада 2021 року обрана головою Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутич терміном на п`ять років, що підтверджено протоколом конференції № 1 ППО ПОЗ м. Славутич від 05 листопада 2021 (т. 1, а.с.46-47). Вказана інформація підтверджена також копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с.45).

Відповідно до частини 3 статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Частиною 6 статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу оцінюється судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Відповідно до повідомлення Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутич № 2 від 07.11.2022, від адміністрації КПН «Славутицька міська лікарня СМР не надходило запиту на погодження звільнення начальника служби (провідного економіста з праці) ОСОБА_1 (т.1, а.с.48).

За інформацією Київської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України №38 від 01.11.2022, підписаною Головою обласної організації Початовським О.І., запит від адміністрації КНП «Славутицька міська лікарня» на погодження для звільнення з посади начальника служби (провідного економіста з праці), голови первинної профспілкової організації установи, ОСОБА_1 , на адресу Київської обласної організації не надходив. У цій інформації також зазначено, що звільнення з посади голови ППО без погодження з Президією Київської обласної організації є грубим порушенням діючого законодавства (т.1, а.с.49).

У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі за №336/5828/16 (провадження№ 61-30894сво18) дійшов висновку про те, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 18 травня 2020 року у справі №761/11887/15-ц (провадження №61-15506сво18) передбачена частиною третьою статті 252 КЗпП України й частиною третьої статті 41 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» гарантія про обов`язкове отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу, а також вищого виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника, який є членом виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, розповсюджується на випадки його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

На виконання вищезазначених вимог ухвалою від 24 лютого 2023 року суд запитав у виборного органу Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутич та виборного органу Київської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я України згоду на звільнення ОСОБА_1 , голови профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутича, з посади начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області 18 жовтня 2022 року на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, та відповідно зупинив провадження у справі до отримання вказаних документів.

Відповідно до наявного протоколу засідання профспілкового комітету ППО ПОЗ м. Славутич №2 від 03.03.2023 таку згоду не надано з посиланням на частини 2, 3 статті 252 КЗпП України, частину 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Зазначене рішення ППО ПОЗ м. Славутич викладено у повідомленні про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 від 08.08.2023, в якому з посиланням на частину 2 статті 32 КЗпП України, зазначено, що відсутні зміни в організації виробництва і праці в підрозділі планово-економічної служби в КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, в порушення вимог частини 2 , 3 статті 252 КЗпП України, частини 3 статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» КНП «Славутицька міська лікарня» СМР в односторонньому порядку без отримання попередньої згоди виборного органу змінила умови трудового договору ОСОБА_1 , обсяг її прав та обов`язків за займаною та запропонованою посадою, розмір оплати праці (оклад) ( т.2, а. с. 221-224).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що рішення виборного органу Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м. Славутич про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 аргументоване та містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 .

Водночас суд не погоджується з доводами Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м.Славутич про відсутність у відповідача змін в організації виробництва і праці в підрозділі планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з вищенаведених підстав.

При цьому, доводи представника відповідача про нелегітимність протоколу засідання профспілкового комітету ППО ПОЗ м. Славутич №2 від 03.03.2023, оскільки він підписаний ОСОБА_8 , який не є членом цієї організації, суд вважає безпідставними, виходячи з того, що ОСОБА_9 підписав вказаний протокол не як член профспілкового комітету, на розгляд якого було винесено питання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , а як член ППО ПОЗ м. Славутич, що не впливає на належність і допустимість цього протоколу як письмового доказу у цій справі.

Крім того, список працівників профспілки ППО ПОЗ м. Славутич станом на 01.01.2023, на який у відзиві на позов посилається представник відповідача, не є достатнім для підтвердження дійсної кількості членів ППО ПОЗ м. Славутич, оскільки як зазначила представник відповідача у судовому засіданні, сформований за критерієм лише сплати профспілкових внесків.

Разом з тим у матеріалах справи знаходиться протокол конференції №1 Первинної профспілкової організації м. Славутич від 05.11.2021, згідно з яким обрано персональний та кількісний склад профспілкового комітету у кількості 7 осіб з 05 листопада 2021 року, терміном на 5 років : ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ( т. 1 а.с. 46-47).

Також, як вбачається з пункту 49 Статуту професійної спілки працівників охорони здоров`я України, затвердженого V з`їздом Профспілки працівників охорони здоров`я України 06.12.2005 із змінами, яким у своїй діяльності також керується Первинна профспілкова організація м.Славутич, профспілкові збори, засідання виборних органів профспілки вважаються правомочними, якщо в них бере участь більше половини членів первинної профспілкової організації, виборного органу, а конференції, зїзди - за участі не менше двох третин делегатів (т 2 а.с. 139-146).

Голова ППО ПОЗ м. Славутич ОСОБА_1 була присутня на засіданні профспілкового комітету 03.03.2023, оскільки є членом профспілкового комітету, але участі у голосуванні при ухваленні рішення не приймала, так як є зацікавленою особою ( т. 2 а.с. 223-224).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що не дивлячись на те, що представник відповідача ставить під сумнів дійсність рішення виборного органу ППО ПОЗ м. Славутич від 03.03.2023 про ненадання згоди на звільнення позивачки з підстав відсутності доказів членства у ній ОСОБА_15 , який підписав протокол засідання ПК ППО ПОЗ м. Славутич від 03.03.2023, зазначені обставини не впливають на його законність з огляду на те, що правове значення має прийняття такого рішення саме більшою половиною членів виборного органу, тобто профспілковим комітетом, а не членами первинної профспілкової організації, які мають право бути присутніми на засіданні профспілкового комітету, що відповідає вимогам пункту 49 Статуту Професійної спілки працівників охорони здоров`я України.

Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України на ухвалу суду від 24 лютого 2023 року надала постанову президії від 02.03.2023 №21, в якій відмовила у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з підстав порушення норм діючого законодавства: порушення умов колективного договору, яким не передбачено будь-яке скорочення працівників; ненадання адміністрацією установи роз`яснень про причини скорочень; відсутності документів перевірок фіскальних органів з фінансовими порушеннями; порушення Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та втручання керівника в діяльність первинної профспілкової організації; порушення керівником установи п.2.4 Указу Президента України від 18.06.2021 №261 про сприяння розвитку профспілкового членства в кожній у станові охорони здоров`я ( т.3, а.с.23-24).

З огляду на вказане, суд вважає, що Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України, відмовляючи у наданні згоди на звільнення позивачки, не зазначила правового обґрунтування незаконності її звільнення, зосередившись лише на тому, що останню звільнено з порушенням норм діючого законодавства.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що було порушено встановлений законом порядок звільнення позивачки за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України, а саме без отримання відмови ОСОБА_1 від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; ОСОБА_1 було повідомлено про зміну істотних умов праці, передбачених частиною 3 статті 32 , з порушенням строку, передбаченого частиною 2 статті 3 Закону № 2136-IX; звільнення позивачки, яка є керівником виборного профспілкового органу підприємства Первинної профспілкової організації працівників охорони здоров`я м.Славутич проведено з порушенням вимог статті 252 КЗпП України та статті 41 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки прийняте первинною профспілковою організацією рішення, яким відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , є обґрунтованим.

Таким чином, наказ Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицька міська лікарня Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 18.10.2022 № 40 з/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби (провідного економіста з праці) планово - економічної служби 18 жовтня 2022 року є незаконним.

Інші доводи учасників справи не впливають на вказані висновки суду.

Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на вимоги статті 240-1 КЗпП України, працівник підлягає поновленню на роботі не тільки в разі, якщо він звільняється без законної підстави, але й тоді, коли він звільнений з порушенням встановленого порядку.

За таких обставин необхідно поновити ОСОБА_1 з 18 жовтня 2022 року на посаді начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки № 1289 від 11.11.2022 , виданої КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, ОСОБА_1 працювала в КНП «Славутицька міська лікарня» з 22.01.2007 по 18.10.2022. Її дохід за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 склав 35 595 гривень 06 копійок (т. 1 а. с. 50, 88).

Згідно з довідкою КНП «Славутицька міська лікарня» СМР» № 1561 від 30.12.2022 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , обчислена з виплат за два календарні місяці роботи - серпень та вересень 2022 року у розмірі 34361,67 гривню, склала 763,59 гривні (т.2 а.с.20).

05 січня 2023 року за № 22 відповідачем видано іншу довідку про доходи ОСОБА_1 , відповідно до якої нарахована заробітна плата за два місяці роботи серпень та вересень 2022 року складає 23 965,76 гривень, середньомісячна заробітна плата становить 11 982,88 гривні, а середньоденна заробітна плата складає 532,57 гривні, із зазначенням вважати недійсними довідки за № 1289 від 11.11.2022 та № 1561 від 30.12.2022 (т. 2 а.с.44).

Як вбачається з поданого до суду клопотання відповідача від 05.01.2023, у кінці грудня 2022 року, при формуванні посадових окладів працівникам КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 01.01.2023, була виявлена груба помилка, допущена ОСОБА_1 при формуванні нею свого посадового окладу з 10 травня 2022 року, посадовий оклад було сформовано нею у завищеному розмірі за відсутності правових підстав, оскільки жодним наказом КНП «Славутицька міська лікарня» СМР даний розмір не передбачений. З огляду на виявлену помилку бухгалтерською службою був зроблений перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за весь період перебування її на посаді начальника планово-економічної служби ( провідного економіста з праці) за період з 10 травня 2022 року по 18 жовтня 2022 року. Відповідно до розрахунку по перерахунку заробітної плати позивача за вказаний період сума до утримання складає 47280,48 гривень (т. 2, а.с.41-43). Для підтвердження вказаних обставин відповідач суду надав: розрахунок по перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 10.05.2022 по 18.10.2022 на посаді начальника служби (провідного економіста з праці); розрахункові листки за травень - жовтень 2022 року; копії наказів № 168 від 31.08.2022; № 272 від 24.12.2021; № 299 від 28.12.2020; довідку про доходи ОСОБА_1 №22 від 05.01.2023 (т. 2 а.с.45-53).

Проте, суд не бере до уваги надані відповідачем довідки про доходи ОСОБА_1 №1289 від 11.11.2022, №1561 від 30.12.2022 та № 2 від 05.01.2023, оскільки вони не відповідають вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, у довідці №1289 від 11.11.2022 не вказана кількість відпрацьованих робочих днів позивачки за два місяці роботи - серпень, вересень 2022, а в довідках № 1561 від 30.12.2022 та №2 від 05.01.2023 вказано, що кількість фактично відпрацьованих позивачкою робочих днів у серпні 2022 року становить 23, в той час, як відповідно до табелю обліку робочого часу за липень 2022 року (т. 2 а.с.73-75), ОСОБА_1 у липні 2022 року відпрацьовано тільки 11 робочих днів.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивачка сформувала собі посадовий оклад у завищеному розмірі за відсутності правових підстав, оскільки жодним наказом КНП «Славутицька міська лікарня» СМР даний розмір не передбачений, виходячи з такого.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до статуту КНП «Славутицька міська лікарня» СМР, затвердженого рішенням Славутицької міської ради 06.05.2022 № 621-12-УШ, поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - генеральний директор (п.7.2). До повноважень Генерального директора підприємства статутом віднесено :право розпоряджатися майном та коштами підприємства відповідно до законодавства та цього статуту ( п.7.8.5); прийняття рішень про прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників підприємства, а також інші, передбачені законодавством про працю рішення у сфері трудових відносин, укладає трудові договори з працівниками підприємства. Забезпечення раціонального добору кадрів, дотримання працівниками підприємства правил внутрішнього трудового розпорядку. Створення умов підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників згідно із затвердженим у встановленому порядку штатним розписом (п.7.8.10); призначення на посади та звільнення керівників структурних підрозділів, інших працівників (п.7.8.12).

З наведеного вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , обіймаючи посади начальника служби ( провідного економіста з праці) та провідного економіста з праці не мала жодних повноважень для формування посадових окладів.

Крім того, згідно із штатним розписом КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з 10.05.2022 та відповідно до відомості заміни посад у штатному розписі, посада начальника служби (провідного економіста з праці) зазначена з посадовим окладом 18 200 гривень (т. 1 а.с.29,38). Відповідно до наказу КНП «Славутицька міська лікарня» СМР № 279 к/тр від 10.05.2022 ОСОБА_1 з 10.05.2022 переведено з посади провідного економіста з праці на посаду начальника служби (провідного економіста з праці) з посадовим окладом 18 200 гривень, визначено нормальні умови праці та графік роботи (т. 1 а.с.23).

Виходячи з викладеного, КНП «Славутицька міська лікарня» СМР з працівником ОСОБА_1 , з огляду на частину 4 статті 24 КЗпП України, через оформлення наказу роботодавця, було укладено трудовий договір, визначено умови праці та умови оплати праці шляхом встановлення посадового окладу.

Відтак при визначенні середньоденної заробітної плати позивача відповідно до пункту 8 Порядку, суд виходить з такого розрахунку.

Заробітна плата позивача ОСОБА_1 за серпень та вересень 2022 року, відповідно до розрахункових листків, особового рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік, становить: за відпрацьовані 11 днів у серпні 2022 року - 9018,31 гривень та за відпрацьовані 22 робочих дні у вересні 2022 року - 18 616 гривень, всього 27 634,31 гривні (9018,31 гривень +18 616 гривень) ( т.2 а.с. 46-48, 72). Кількість робочих днів позивачки за вказаний період, виходячи з кількості її відпрацьованих робочих днів, за які їй нараховувалася заробітна плата, про що зазначено у розрахункових листах, становить 33 дні (у серпні 2022 року - 11 робочих днів; у вересні 2022 року - 22 робочих дні). Виходячи із зазначеного, середньоденний заробіток позивача становить - 837,40 гривень (27 634,31 гривень : 33 дні).

Заробітна плата нарахована позивачці за період з червня по вересень 2022 року, зазначена в особовому рахунку та підтверджена індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 ( т.2 а.с. 72, 136-138).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки ОСОБА_1 становить 837,40 гривень (27 634,31 гривень : 33 дні = 837,40 гривень).

Аналогічний розрахунок середньоденної заробітної плати за час вимушеного прогулу наданий і позивачкою (т. 2 а.с.76).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється з 19 жовтня 2022 року, оскільки в судовому засіданні встановлено, що останнім робочим днем позивачки було 18 жовтня 2022 року, і по день ухвалення судового рішення, тобто по 18 квітня 2023 року.

При цьому, визначаючи кількість робочих днів за період з 19 жовтня 2022 року по 18 квітня 2023 року, суд виходить із наявних у справі письмових доказів: табеля обліку робочого часу бухгалтерської та планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР за вересень та жовтень 2022 року, графіків роботи працівників планово-економічної служби КНП «Славутицька міська лікарня» СМР за період з листопада по квітень 2023 року (т. 2 а.с. 75, 77, а.с.102-105; т. 3 а.с. 60, 61).

Так, кількість робочих днів за вказаний період становить 130 днів ( у жовтні 2022 року ( з 19.10.2022) - 9 днів; у листопаді 2022 року - 22 дні; у грудні 2022 року - 22 дні; у січні 2023 року - 22 дні; у лютому 2023 - 20 днів, у березні 2023 року - 23 дні, у квітні 2023 року ( на 18.04.2023) - 12 днів).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується таким чином: 837, 40 гривень (середньоденна заробітна плата) х 130 (кількість робочих днів вимушеного прогулу за період за період з 19 жовтня 2022 року по 18 квітня 2023 року) = 108 862 гривні.

З урахуванням наведеного стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 108 862 гривні, з якого необхідно під час виплати здійснити відрахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини 3 вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з пунктом 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивачка та її представник у судовому засіданні просили стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень.

У судовому засіданні встановлено, що адвокат Прокопенко О.П. надавав позивачці правову допомогу на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 28 жовтня 2022 року ( т.1 а. с. 51-53).

Відповідно до пунктів 1.1.,1.2. цього договору його предметом є: надання консультацій правового характеру, підготовка необхідних процесуальних документів з питань цивільного процесу та трудового законодавства; підготовка та представництво інтересів довірителя у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Славутицька міська лікарня» СМР Вишгородського району Київської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в Славутицькому міському суді Київської області, Київському апеляційному суді.

Згідно з п.4.3. договору вартість послуг за надання правової допомоги визначається за домовленістю сторін. З урахуванням складності справи, часу, витраченого та, який потрібно буде витратити адвокатом на надання консультацій правового характеру з питань цивільного та цивільно-процесуального законодавства, підготовку документів, вивчення матеріалів справи, судової практики, складання відповідних процесуальних документів до суду, підготовку до судового процесу та представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції, за попереднім (орієнтованим) розрахунком, сума судових витрат за даним договором передбачається в розмірі 8000 - 10000 гривень, із розрахунку 600-800 гривень за годину.

Відповідно до попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат позивачки ОСОБА_1 , поданого разом з позовною заявою, попередній (орієнтований ) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 8000-10000 гривень ( т.1, а.с. 55).

Правова допомога за договором про надання професійної правничої допомоги від 28 жовтня 2022 року надана адвокатом в такому обсязі. Згідно з актом від 16 листопада 2022 року: вивчення документів, наданих довірителем для підготовки до суду (1 година) - 600 гривень; надання консультацій з питань трудового та цивільно-процесуального законодавства (1 година)- 600 гривень; підготовка позовної заяви, клопотання про витребування доказів та інших процесуальних документів (3 години) - 1800 гривень; усього вартість наданих послуг за 5 годин з розрахунку 600 гривень за годину становить 3000 гривень. Відповідно до акту від 05 січня 2023 року: ознайомлення з додатковими матеріалами справи, поданими відповідачем за вимогою суду, відзивом на позовну заяву з додатками, зустрічною позовною заявою та аналіз поданих документів (2 години ) - 1000 гривень, з розрахунку 500 гривень за годину; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, клопотання, інших процесуальних документів ( 3 години) - 1800 гривень, з розрахунку 600 гривень за годину; підготовка до суду та представництво в суді (2 години) - 1200 гривень із розрахунку 600 гривень за годину; усього вартість послуг за 7 годин, з розрахунку 500-600 гривень за годину, становить 4000 гривень. Виконавець надав послуги довірителю у повному обсязі згідно з умовами укладеного договору( т.1 а.с. 58; т.2 а. с. 80).

Відповідно до рахунків на оплату №42 від 15.11.2022 та №37 від 04.10.2022 вартість послуг, наданих адвокатом Прокопенком О.П. на момент підписання даних актів, складає усього 7000 гривень, які за надану правову допомогу cплачені згідно з роздруківками дублікату квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № Р24А494924255D30314 від 16.11.2022 та ТОВ «ПОРТМОНЕ» №1991273313960966 від 29.12.2022 ( т.1 а.с. 57 ; т.2 а.с.79).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України»(Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У відзиві на позов КНП «Славутицька міська лікарня» СМР заперечило щодо стягнення на користь позивачки судових витрат та зазначило, що є комунальним унітарним некомерційним підприємством без мети одержання прибутку та його кошторисом не передбачені такі видатки, позивачка є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу ( т.1 а.с.89-98).

Відповідно до частини 1 статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2. рішення від 30 вересня 2009 року у справі № 1-23/2009 Конституційний Суд України зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Таким чином, право на вибір суб`єкта надання правової допомоги залежить лише від волі позивачки.

Крім того, відсутність у сторони фінансової можливості для сплати судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою за результатами розподілу таких витрат, не передбачено в переліку обставин, зазначених у статті 137 ЦПК України, яка б мала бути врахована судом як підстава для звільнення від їх сплати стороною, яка заявляє про свою фінансову неспроможність. Водночас у разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Проте такого клопотання відповідач до суду не подав.

З наведених підстав доводи, якими відповідач обґрунтовує заперечення щодо стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає необґрунтованими та відхиляє.

Ураховуючи час, затрачений адвокатом Прокопенком О.П. на вивчення документів, наданих довірителем для підготовки до суду; надання консультацій правового характеру з питань цивільного та цивільно-процесуального законодавства; підготовку позовної заяви, клопотання про витребування доказів та інших процесуальних документів; ознайомлення з додатковими матеріалами справи, поданими відповідачем за вимогою суду, відзивом на позовну заяву з додатками, зустрічною позовною заявою та аналіз поданих документів; підготовку відповіді на відзив на позовну заяву, клопотання, інших процесуальних документів; підготовку до судового процесу та представництво в суді інтересів ОСОБА_1 , тривалість якого підтверджена протоколами судового засідання, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, в сумі 7 000 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами, співмірним зі складністю супроводженої ним справи та наданими послугами.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає також судовий збір в розмірі, передбаченому підпунктами 1, 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за вимогу майнового характеру в сумі 1088,62 гривні ( 108 862 гривні х 1% :100 ) та за дві вимоги немайнового характеру в сумі 1984,80 гривень ( 992,40 гривень х 2), від сплати якого звільнена позивачка на підставі пунктів 1,10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», що в загальній сумі становить 3073,42 гривні.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 430 ЦПК України та частини 7 статті 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258- 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 40 з/тр від 18 жовтня 2022 року Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області 18 жовтня 2022 року.

Поновити ОСОБА_1 з 18 жовтня 2022 року на посаді начальника служби (провідного економіста з праці) планово-економічної служби Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської радиВишгородського району Київської області.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2022 року по 18 квітня 2023 року в сумі 108 862 гривні (сто вісім тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні, без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на користь держави судовий збір в сумі 3 073 ( три тисячі сімдесят три) гривні 42 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, вулиця Збройних Сил України (вулиця 77-ої Гвардійської Дивізії), будинок 7, код ЄДРПОУ 41736008.

Третя особа - Первинна профспілкова організація працівників охорони здоров`я м.Славутич, адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, вулиця Збройних Сил України (вулиця 77-ої Гвардійської Дивізії), будинок 7, код ЄДРПОУ 34005730.

Третя особа - Київська обласна організація профспілки працівників охорони здоров`я України, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 39/41, код ЄДРПОУ 05426643.

Повне рішення суду складено 24 квітня 2023 року.

Суддя Н. С. Бабич

СудСлавутицький міський суд Київської області
Дата ухвалення рішення18.04.2023
Оприлюднено27.04.2023
Номер документу110444797
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин

Судовий реєстр по справі —377/558/22

Постанова від 06.12.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Нежура Вадим Анатолійович

Ухвала від 15.06.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Нежура Вадим Анатолійович

Ухвала від 31.05.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Нежура Вадим Анатолійович

Рішення від 18.04.2023

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Бабич Н. С.

Рішення від 18.04.2023

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Бабич Н. С.

Ухвала від 11.04.2023

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Бабич Н. С.

Ухвала від 14.03.2023

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Бабич Н. С.

Ухвала від 24.02.2023

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Бабич Н. С.

Ухвала від 26.01.2023

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Бабич Н. С.

Ухвала від 20.12.2022

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Бабич Н. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні