Рішення

від 30.03.2023 по справі 932/6184/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/6184/22

Провадження № 2а/932/140/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023року Бабушкінськийрайонний судм.Дніпропетровська у складі суддіКудрявцевої Т.О.,розглянувши у приміщенні суду у м.Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом, у якому просить визнати незаконними дії представника (посадової особи) Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (Департаменту патрульної поліції), лейтенанта поліції Магденко Ельвіри Вікторівни з приводу винесення/складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6035717 від 17.10.2022 року, а також стосовно притягнення її до адміністративної відповідальності; визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АЕР №6035717 від 17.10.2022 року, винесену відносно неї, представником (посадовою особою) Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (Департаменту патрульної поліції), лейтенантом поліції Магденко Е.В., провадження по адміністративній справі закрити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 17.10.2022 року стосовно неї була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №6035717, передбаченого ч.1 ст. 127 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 255 грн. В постанові зазначено, що вона 17.10.2022 року о 09 год. 16 хв. в м.Дніпро по вул. Героїв Сталінграда, 98, здійснила перехід проїзної частини поза пішохідним переходом, чим порушила вимогу п.4.14.г ПДР перехід пішоходом проїзної частини поза пішоходним переходом, чим вчинила порушення ст. 127 ч. 1 КУпАП. Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки зміст постанови не відповідає дійсним обставинам події, постанова не містить посилання на належні та допустимі докази, на основі яких інспектор лейтенант поліції Магденко Е.В. встановила наявність адміністративного правопорушення, її вину у вчиненні цього правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В постанові також не зазначено потерпілих, свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- чи кінозйомки, відеозапису. Таким чином, постанова не відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. Вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з численним порушенням норм КУпАП та чинного законодавства загалом, її дії ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, не мають, тому звернулась до суду із цим позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2022 року зазначена адміністративна справа передана в провадження судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою суду від 24.10.2022 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.01.2023 року та 25.01.2023 року на адресу суду від представника відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшли відзиви на позовну заяву, в яких представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві представник відповідача, окрім посилання на норми КУпАП, КАС України, Закону України «Про Національну поліцію», зазначив, що 17.10.2022 року інспектором взводу 1 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Магденко Е.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.127 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., в якій зазначено про те, що остання, в м.Дніпрі по пр.Богдана Хмельницького, в районі будинку 98, здійснила перехід проїзної частини поза пішохідним переходом, чим порушила п.4.14 г ПДД. Вказав, що зазначена постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п.5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.20105 року, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, о відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Вказав, що обставини, викладені позивачем в позовній заяві, мають суто гіпотетичний характер та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, вважає, що за вказаних обставин не має жодних підстав для скасування оскаржуваної постанови.

22.02.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2022 року інспектором патрульної поліції Магденко Е.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР № 6035717 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 127 КУпАП, та постановлено накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Позивач в позовній заяві просить визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6035717 від 17 жовтня 2022 року про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КУпАП.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 283 КпАП України, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 4 ст. 283 КпАП України передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 258 КпАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із вимогами ст. 293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як визначено ч. 1ст. 127 КУпАП, відповідальність настає за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання іншихправил дорожнього руху, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови серії ЕАР №6035717 від 17.10.2022 року, позивачу інкримінується порушення вимог п.4.14 «г» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.127 КУпАП.

Відповідно дост. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Пунктом 11 ч. 1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 1.9. ПДРУкраїни встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з вимогамип. 4.7 ПДРУкраїни пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно доп. 4.14. ПДРпішоходам забороняється:a)виходити напроїзну частину,не впевнившисьу відсутностінебезпеки длясебе таінших учасниківруху;б)раптово виходити,вибігати напроїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину; г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження; ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

Представник відповідача у відзиві посилається на те, що позивач виходив на проїздну частину, поза межами пішохідного переходу, в темний час доби без світловідбиваючого жилету, проте відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують правомірність його постанови та доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Згідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із вимогами ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Внаслідок недоведеності факту порушення позивачем вищенаведених вимог КУпАП та не доведення відповідачем правомірності його дій з винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.

Разом з цим, в частині вимоги позову щодо визнання незаконними дій Інспектора поліції суд зазначає, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на положення частини третьоїстатті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, якими чітко передбачено конкретний перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до ч.3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Крім того, до повноважень працівників патрульної поліції входять збір та оцінка доказів, розгляд справи про адміністративне правопорушення з прийняттям постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням при дослідженні обставин справи в їх сукупності, керуючись, зокрема, власним переконанням та правосвідомістю. Результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення в даному випадку є оскаржувана постанова, яка підлягає оскарженню відповідно до положень діючого законодавства, що жодним чином не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тому, в задоволенні позовних вимог щодо визнання дій неправомірними необхідно відмовити.

Положеннямистатті 139 КАС Українипередбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності задоволено та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області не є самостійною юридичною особою, то судові витати у розмірі 536,80 грн. підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-11, 72-77, 139, 143, 243-246, 257-263, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №6035717 від 17 жовтня 2022 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КУпАП, закрити.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні протягом десяти днів зо дня отримання ними його копії.

Рішення набираєзаконної силипротягом десятиднів іздня йогопроголошення,або десятиднів зодня отриманняйого копіїучасниками процесу,які небрали участьу судовомузасіданні,якщо небуде оскарженоу встановленомупорядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева