Рішення

від 11.04.2023 по справі 216/6684/21

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/6684/21

Провадження № 2/216/491/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

в с т а н о в и в:

19 жовтня 2021 року та уточнено 16 червня 2022 року представник Криворізької міської ради звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за відповідачем зареєстровано право приватної власності на об`єкт нежитлової нерухомості комплекс будівель, розташований на АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 6154913 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378166212110). Починаючи з 25.06.2021 вищевказаний комплекс зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2021 № 3445. Вказаний комплекс будівель розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:247:0006, яка відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.05.2021 № 258692026 віднесена до комунальної власності територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Разом з тим, у період з 01.08.2018 по 24.06.2021 між Криворізькою міською радою та відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:247:0006, тобто останній користувався нею без будь-яких правовстановлюючих документів та не сплачував відповідну плату, чим позбавляв Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Позивач вважає, що за статтею 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти за користування земельною ділянкою за період з 01.08.2018 по 24.06.2021, в розмірі 133 039,36 грн, виходячи з наступного розрахунку: 5097 294,96 грн х 0,9 % = 45875,64 грн орендна плата за рік, де:

5097 294,96 грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.05.2021 № 576843;

0,9 % - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно рішень Криворізької міської ради від 12.07.2017 № 1862, від 27.06.2018 № 2816, від 26.06.2019 № 3897, та від 30.06.2020 № 4799.

45875,64 грн : 12 місяців = 3822,97 грн орендна плата за 1 календарний місяць;

3 822,97 грн х 34 місяця = 129980,98 грн.

Даний розмір орендної плати визначається шляхом ділення місячного розміру на кількість днів у місяці, де за червень 2021 року сплаті підлягає 3058,38 грн (3822,97 грн : 30 днів х 24 дня); 129980,98 + 3058,38 грн = 133039,36 грн.

Рішенням Криворізької міської ради від 27.06.2018 № 2816 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році», яке набрало чинності з 01.01.2019, та в якому ставки орендної плати для секції В03.15 становить 0,9 % від нормативної грошової оцінки земель міста. Аналогічний розмір ставок визначений і для 2020, 2021 років рішеннями Криворізької міської ради від 26.06.2019 № 3897 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році», яке набрало чинності з 01.01.2020, та від 30.06.2020 № 4799, яке набрало чинності з 01.01.2021.

Посилаючись на вищевикладені обставини представник позивача просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в розмірі 133039,36 грн.

22 липня 2022 року відповідач звернувся до суду з відзивом на позов. Як на підставу заперечень посилалася на те, що згідно п. 288.4 ст. 288 ПК України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. У випадку передачі в оренду земель комунальної власності, при визначенні розміру орендної плати, має враховуватись нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. Між позивачем та відповідачем не укладався договір оренди земельної ділянки площею 0,2346 га або 2346 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Акт приймання-передачі землі комунальної власності в оренду відсутній, а отже первинна нормативно грошова оцінка для визначення розміру орендної плати чи земельного податку не була встановлена позивачем, та відповідно не може бути змінена на підставі рішення міськвиконкому. Позивач надав на розгляд суду план земельної ділянки за яким загальна площа земель комунальної власності, що не була надана позивачем у власність та користування складає 87,94 кв.м, замість заявленої ним у позові земельної ділянки, яку начебто використовував відповідач без правовстановлюючих документів, загальною площею 2346 кв.м. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, а тому просив суд відмовити в позові.

29 липня 2022 року представник позивача надав суду відповідь на відзив. 24 червня 2015 року реалізовано надані законодавством повноваження, та рішенням Криворізької міської ради № 3728 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн. Згідно пункту 6 цього рішення воно набуло чинності з 01.01.2016, та діяло до 31.12.2021. Також вважає, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Нерухоме майно належне відповідачу, знаходиться на земельній ділянці, та нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості недотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

У відповіді на відзив відповідач посилається на безпідставність та незаконність вимог позивача, у задоволенні яких просив відмовити.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.05.2021, ОСОБА_1 належав на праві власності комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.10.2021 встановлено, що з 25.06.2021 право власності на комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с.75-76).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.07.2021, земельна ділянка 1211000000:08:247:0006 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належить комунальній власності (а.с.9).

Згідно відомостей листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.07.2021 встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 в Центрально-Міському районі Криворізької південної ДПІ як платник плати за землю на обліку не перебуває (а.с.16).

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин першої та другої зазначеної вище статті ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений, зокрема, у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Отже, судом встановлено, що відповідач не будучи власником земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:247:0006, загальною площею 0,2346 га, фактично використовував дану земельну ділянку, при цьому не сплачуючи орендну плату за використання вказаної земельної ділянки за період з 01.08.2018 по 24.06.2021 роки, розмір якої за розрахунком складає 133039,36 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Положеннями статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до вимог статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такожу постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16(12-143гс18) сказано, щопозовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними, однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Судом встановлено, що представник позивача звернувся до суду з позовом через поштове відділення Укрпошта 11.10.2021, просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01 серпня 2018 року по 26 червня 2021 року, однак враховуючи трирічний строк позовної давності строк звернення позивача до суду з позовом за захистом порушеного права закінчився 02 серпня 2021 року, а тому в задоволенні позову Криворізької міської ради слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Згідностатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 12, 13, 264-265 ЦПК України, ст. 93 ЗК України, ст.ст. 11, 83, 177, 202, 207, 256, 264, 1212, 1214 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Криворізька міська рада, код ЄДРПОУ: 33874388, місцезнаходження: 50101, Дніпропетровська область, м.КривийРіг, площа Молодіжна, буд. 1;

-відповідач: ОСОБА_1 ,реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.В.Онопченко