Рішення

від 11.04.2023 по справі 191/3561/21

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/3561/21

Провадження № 2/191/1113/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 квітня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючогосудді : Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря: Силкіної О.Г.

розглянувши згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого дії ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Наконечна Т.М. звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, яку в подальшому уточнили. В обґрунтування своїх уточнених позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює головою ФГ «Фостаченко». 21 лютого 2014 між ФГ «Фостаченко» та ОСОБА_3 укладено договір №15 оренди земельної ділянки, а саме земельної ділянки 5,50 га, в тому числі : ріллі 5,50 га, кадастровий номер земельної ділянки 1224881300:01:002:0182, грошова оцінка земельної ділянки: 135 995,88 грн., договір укладався на термін двадцять років, починаючи з дати його реєстрації. Договір надавався для ознайомлення ОСОБА_3 , зауважень та протоколів розбіжностей до договору не надходило, договір підписано орендодавцем особисто. До жовтня 2021 року зобов`язання за договором орендар ФГ «Фостаченко» виконував вчасно та в повному обсязі, оплата за оренду проводиться в розмірі значно більшому ніж зазначено в договорі та сплачується на перед. Але з не зрозумілих підстав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістив у соціальній мережі www.facebook.com на своїй сторінці інформацію (мова оригіналу): «Хочу сказать огромное спасибо своєму фермеру ОСОБА_4 который без моего ведома продлил аренду моего земельного пай на 20 лет и судя по выражению его лица он счастлив. молдец ОСОБА_5 так держать», потім ту ж саму інформацію виклав на кольоровому фоні і знову опублікував, інформація наявна на сайті і до цього часу.

В той же день, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 розмістив у соціальній мережі www.facebook.com на своїй сторінці ще одну інформацію (мова оригіналу) : «Кому будет интересно почитайте чтобы вы не вляпались в такую аферу как я приехал ко мне мой арендатор ОСОБА_4 привез бумаги на подпись что он выполнил все условия договора по аренде моей земли рассказал мне как он спешит в налоговую остался один я подписать бумаги думаю однокластник всегда было все хорошо сели в машину я все подписал а оказалось одноклассник сволочь и так мой земельный пай оказался в него в аренде до 2034 года и в эту аферу попал по ходу не один я так что проверяйте все бумаги которые вам привозить арендатор. Да еще ОСОБА_5 если надумаешь меня пугать чем-то знай я пуганный и мне глубоко по ХЕР я к этому готов. Удачи.»

Інформація щодо нього була поширена відповідачем в мережі на його сторінці, де в його друзях серед яких є його односельчани та інші орендодавці, люди з яким він працює багато років.Зазначена інформація ОСОБА_3 , є недостовірною оскільки не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та ділову репутації.

Розповсюдженавідповідачем інформації,в якійстверджується пропорушення ОСОБА_1 ,зокрема,норм чинногозаконодавства, на йогодумку,порушує йогоправо наповагу догідності,честі чиділової репутації. Вінє головоюфермерського господарства,відтак,виняткову цінністьдля цьогостановлять йогочесть тагідність,ділова репутаціяі здобутаповага усуспільстві тау діловихколах.Поширення відповідачемстатей ізнедостовірною інформацієюнегативно впливаєта порушуєнемайнові правапозивача - честь, гідність, а також його ділову репутацію. Така інформація негативно сприймається в суспільстві, і в подальшому може призвести до упередженого ставлення громадськості до ОСОБА_1 . Також, в цитованих в цій позовній заяві уривках, недостовірна інформація стосовно ОСОБА_1 подана таким чином і в такому контексті (з використанням образливої лексики, в контексті негативних суспільних явищ, що викликають різку осудливу реакцію суспільства), що створює вкрай негативне уявлення про особу позивача, його морально-ділові якості.

Вважають, що розповсюджена відповідачем інформація стосовно звинувачень позивача є недостовірною. Відповідач розповсюдив недостовірну інформацію відносно позивача, але не надав будь-яких доказів, що б свідчили про те, що позивач якимось чином причетний до тих подій, що викладені у статтях.

У зв`язку з наведеним, після уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, яку розмістив ОСОБА_6 у соціальній - інтернет мережі Фейсбук (Facebook), а саме: «Хочу сказать огромное спасибо своєму фермеру ОСОБА_4 который без моего ведома продлил аренду моего земельного пая на 20 лет и судя по выражению его лица он счастлив. молодец Саша так держать» та «Кому будет интересно почитайте чтобы вы не вляпались в такую аферу как я приехал ко мне мой арендатор ОСОБА_4 привез бумаги на подпись что он выполнил все условия договора по аренде моей земли рассказал мне как он спешит в налоговую остался один я подписать бумаги думаю однокластник всегда было все хорошо сели в машину я все подписал а оказалось одноклассник сволочь и так мой земельный пай оказался в него в аренде до 2034 года и в эту аферу попал по ходу не один я так что проверяйте все бумаги которые вам привозить арендатор. Да еще ОСОБА_5 если надумаешь меня пугать чем-то знай я пуганный и мне глубоко по ХЕР я к этому готов. Удачи.».

Зобов`язати ОСОБА_3 у десятиденний строк після набранням судовим рішенням законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірну інформацію у такий самий спосіб, яким вона була поширена, а саме опублікування спростування недостовірної інформації в соціальній інтернет-мережі Facebook.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 100, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6030 грн. 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви.

Представник позивача в підготовчих судових засіданнях 08.06.2022 року та 24.10.2022 року, уточнені позовні вимоги підтримала, з мотивів наведених у позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити повністю. В подальшому надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач у підготовчому судовому засіданні 08.06.2022 року позовні вимоги визнав частково, а саме, що визнав, що виклав на своїй сторінці у Фейсбук зазначену в позові інформацію щодо позивача. Але не визнав, що дана інформація є недостовірною. В подальшому в судові засіданні не з`являвся, про судові засідання повідомлявся шляхом отримання СМС повідомлень неодноразово, своїм правом на надання відзиву не скористався.

Згідно ч.1ст.280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов : відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням згоди позивача, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників процесу, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно дост. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зіст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зіст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободичи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеноїв позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 3Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення ЄСПЛ в справі "Дактарас проти Литви" від 24 листопада 2000 року).

Згідно з ч. 3ст. 277 ЦКнегативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Відповідно до ч. 4ст. 277 ЦКспростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України, частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Як вбачається зі змісту ч. 1-2ст. 299 ЦК України,фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду про захист своєї ділової репутації.

Згідно з п. 18вищевказаноїПостанови Пленуму ВСУ, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2021 року ОСОБА_3 на власній сторінці в інтернет-мережі «Фейсбук» було опубліковано допис (мова оригіналу) : «Хочу сказать огромное спасибо своєму фермеру ОСОБА_4 который без моего ведома продлил аренду моего земельного пай на 20 лет и судя по выражению его лица он счастлив. молдец ОСОБА_5 так держать».

В той же день, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 розмістив у соціальній мережі www.facebook.com на своїй сторінці ще одну інформацію (мова оригіналу) : «Кому будет интересно почитайте чтобы вы не вляпались в такую аферу как я приехал ко мне мой арендатор ОСОБА_4 привез бумаги на подпись что он выполнил все условия договора по аренде моей земли рассказал мне как он спешит в налоговую остался один я подписать бумаги думаю однокластник всегда было все хорошо сели в машину я все подписал а оказалось одноклассник сволочь и так мой земельный пай оказался в него в аренде до 2034 года и в эту аферу попал по ходу не один я так что проверяйте все бумаги которые вам привозить арендатор. Да еще ОСОБА_5 если надумаешь меня пугать чем-то знай я пуганный и мне глубоко по ХЕР я к этому готов. Удачи.».

З матеріалів справи вбачається, що у спірній публікації дійсно була викладена інформація, яка стосується позивача ОСОБА_1 , та мало місце поширення такої інформації в мережі Інтернет, а саме в соціальній мережі www.facebook.com, тобто відбулось доведення такої інформації до відома багатьох осіб.

Факт поширення зазначеної інформації підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, зокрема дослідженими в ході розгляду справи роздруківками -скріншотами публікацій ОСОБА_3 в інтернет - мережі «Фейсбук», які беруться судом до уваги як належні та допустимі.

В ході підготовчого судового засідання відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме визнав, що виклав на своїй сторінці у Фейсбук зазначену в позові інформацію щодо позивача. Але не визнав, що дана інформація є недостовірною.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Дана правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 року у справі № 484/2781/19-ц.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Частиною 4ст.14Закону України«Про інформацію» передбачено, що поширення інформації, це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи та наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, оціночне судження в образливій формі тільки тоді не тягне за собою відповідальності як за висловлення оціночного судження, коли воно має під собою достатнє фактичне підґрунтя і не є надмірним, з огляду на ситуацію та обставини, за якими відбувалось поширення таких висловлювань (рішення від 01.07.1997 у справі "Обершлік (Oberschlick) проти Австрії (№ 2)").

Судом такожвстановлено,що відповіднодо договоруоренди земельної ділянки №15 від 21.02.2014 року укладеного між ФГ «Фостаченко» та ОСОБА_3 , а саме оренди земельної ділянки площею 5,50 га, в тому числі : ріллі 5,50 га, кадастровий номер земельної ділянки 1224881300:01:002:0182, грошова оцінка земельної ділянки: 135 995,88 грн., договір укладений на термін двадцять років, починаючи з дати його реєстрації, тобто до лютого 2036 року. З даного договору, акту приймання-передачі земельної ділянки до договору №15 від 21.02.2014 року, акту визначення меж земельної ділянки в натурі вбачається, що орендодавець ОСОБА_3 поставив свої підписи. Крім того, з відомості №1 нарахування та виплати орендної плати за 2021 рік та довідки від 19.10.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 в період з 2014 року по 2021 рік отримував орендну плату від позивача, як голови ФГ «Фостаченко».

Викладена відповідачем інформація у мережі «Фейсбук», є фактичним твердженням, оскільки спростована наданими позивачем доказами. У зв`язку з цим дана інформація є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 , який є головою ФГ «Фостаченко». Але фрази (мовою оригіналу): «… и судя по выражению его лица он счастлив. молдец Саша так держать», «… одноклассник сволочь и так… », «…Да еще ОСОБА_5 если надумаешь меня пугать чем-то знай я пуганный и мне глубоко по ХЕР я к этому готов. Удачи.», є оціночним судженням, оскільки не містять фактичних даних та їх не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати їх.

Відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження достовірності опублікованої інформації.

Відповідно до п. 24, 25вищевказаноїПостанови Пленуму Верховного Суду України, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Позивач обрав спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеногоправа.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену у дописах від 12 жовтня 2021 року інформацію шляхом публікації на цій же сторінці публічної інформації про її недостовірність у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Розглядаючи вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У статті 280ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Суд вважає, що позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, та доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діянням відповідача, що є обов`язковим елементом для можливості відшкодування шкоди.

Суд бере до уваги, що внаслідок дій відповідача, щодо поширення недостовірної та образливої інформації про позивача, останній змушений був докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав, що порушило його звичний спосіб життя та призвело до душевних страждань, нервової напруги, порушило його звичний ритм життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує засади добросовісності, справедливості та розумності (п.6 ч.1ст.3 ЦК України), що входять до змісту принципу верховенства права, розмір душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та порушення звичайного способу життя, тривалості часу, протягом якого порушувались права позивача.

Відтак, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмірі моральної шкоди у сумі 100, 00 грн. співрозмірний завданій позивачу моральній шкоді, а тому підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст. 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача в суді здійснювала адвокат Наконечна Т.М., про що свідчить копія ордеру без номеру від 26.10.2021 року та копія акту про прийняття-передачі наданих послуг від 07.09.2022 року.

На підтвердження оплати за наданні послуги з правової допомоги позивачем надано квитанцію Р24А24А237884028D28643 від 07.09.2022 року про перерахунок на банківську картку адвоката Наконечної Т.М. суми 6030, 15 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що правнича допомога полягала в вивченні судової практики, вивчення матеріалів у справі, складання позовної заяви, збирання матеріалів по справі, участь у судових засіданнях (виїзд до суду по справі 191/3561/21).

Враховуючи, що позивачем хоча і підтверджено розмір витрат на правову допомогу, проте суд приймає до уваги обставини справи, співмірність за надані юридичні послуги зі складністю справи, присутність адвоката лише у двох судових засіданнях (08.06.2022 року та 24.10.2022 року), що підтверджується протоколами судових засідань, та вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., з огляду на співмірність.

Відповідно що вимогст.141 ЦПК України,судові витратипо справіпідлягають стягненнюз відповідачана користьпозивача пропорційнодо задоволенихвимог,відтак звідповідача накористь позивачапідлягає достягнення судовийзбір врозмірі 908,00грн.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12,81,141,258,259,263-265, 280-282, 352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого дії ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, яку розмістив ОСОБА_3 у соціальній - інтернет мережі Фейсбук (Facebook), а саме: «Хочу сказать огромное спасибо своєму фермеру ОСОБА_4 который без моего ведома продлил аренду моего земельного пая на 20 лет» та «Кому будет интересно почитайте чтобы вы не вляпались в такую аферу как я приехал ко мне мой арендатор ОСОБА_4 привез бумаги на подпись что он выполнил все условия договора по аренде моей земли рассказал мне как он спешит в налоговую остался один я подписать бумаги думаю однокластник всегда было все хорошо сели в машину я все подписал а оказалось мой земельный пай оказался в него в аренде до 2034 года и в эту аферу попал по ходу не один я так что проверяйте все бумаги которые вам привозить арендатор.».

Зобов`язати ОСОБА_3 у десятиденний строк після набранням судовим рішенням законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірну інформацію у такий самий спосіб, яким вона була поширена, а саме опублікування на свої сторінці спростування недостовірної інформації в соціальній інтернет-мережі Facebook.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 100 (ста) грн.. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім ) грн.. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Суддя Т. В. Прижигалінська