Ухвала

від 20.03.2023 по справі 757/8963/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8963/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022000000000378 від 13.06.2022, -

В С Т А Н О В И В :

07.03.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , згідно вимог якого, останній просить накласти у кримінальному провадженні № 62022000000000378 від 13.06.2022, арешт на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, яке вилучене 06.03.2023, під час проведення обшуку приміщення гаражу № НОМЕР_1 автогаражного кооперативу «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 23641687) за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Чернівецький, яке належить ОСОБА_4 , а саме:

- холодильник «Hitachi» R-W660PUC7X, серійний номер 2110200006;

- дизельний генератор «Aksol» model, AAP8000DE, c/н: НОМЕР_2 ;

- піч промислова «AngeloPO» 1GOPE1-ZRRO, s/n:07133119001.

Мотивуючи подане клопотання прокурор вказує, що військовослужбовці ЛЗВ ВСП у березні-квітні 2022 року, перебуваючи у містах Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному Луганської області, вчиняли протиправне заволодіння чужим майном (ювелірними виробами, мобільними телефонами, планшетами, комп`ютерною, побутовою технікою, будівельними матеріалами), що перебувало у приміщеннях магазинів ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» (COMFY), ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» (Фокстрот), «Будинок ЗЛАТА» та ін.

Привласнене у незаконний спосіб вищевказане майно зазначені військовослужбовці ЛЗВ ВСП реалізовують на території України.

На виконання доручення до Державного бюро розслідування надійшли матеріали Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, згідно яких встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні наступні особи: начальник ЛЗВ ВСП ОСОБА_5 , офіцер групи матеріально-технічного забезпечення ЛЗВ ВСП ОСОБА_6 , старший водій автомобільного відділення взводу забезпечення ЛЗВ ВСП ОСОБА_7 , начальник групи проведення службових розслідувань ЛЗВ ВСП ОСОБА_8 , сержант групи матеріально-технічного забезпечення ЛЗВ ВСП ОСОБА_9 , командир взводу забезпечення ЛЗВ ВСП ОСОБА_10 , командир відділення взводу забезпечення ЛЗВ ВСП ОСОБА_4 , водій ЛЗВ ВСП ОСОБА_11 , гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_13 .

Згідно інформації (лист № 13-05-1849/23 від 31.01.2023) Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, викрадене вищевказане майно зазначені військовослужбовці ЛЗВ ВСП зберігають у гаражі № НОМЕР_1 автогаражного кооперативу «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 23641687) за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Чернівецький. Вказаним гаражним приміщенням користується ОСОБА_4 .

06.03.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_14 від 10.02.2023 у справі № 757/5492/23-к з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукування знарядь, вчинення злочину проведено обшук приміщення гаражу № НОМЕР_1 автогаражного кооперативу «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 23641687) за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Чернівецький, в ході якого виявлено та вилучено майно яке не входить до переліку речей на які прямо надано дозвіл слідчим суддею на вилучення, однак яке має доказове значення у кримінальному провадженні, а саме:

- холодильник «Hitachi» R-W660PUC7X, серійний номер 2110200006;

- дизельний генератор «Aksol» model, AAP8000DE, c/н: НОМЕР_2 ;

- піч промислова «AngeloPO» 1GOPE1-ZRRO, s/n:07133119001;

- піч промислова «Thema» без індивідуальних ознак.

06.03.2023 слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами вилучених під час проведення обшуку речей та документів.

Прокурор вказав, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98, п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, та є речовими доказами, а відтак наявна необхідність у його арешті з метою забезпечення збереження.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, здійснювалась фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Представник володільця майна подав до суду заяву, в якій зазначив що не наполягає на фіксації технічними засобами судового засідання та проти задоволення клопотання заперечує з підстав його необгрнутованості.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття учасників розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання їх явки обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутність нез`явившихся осіб.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Управлінням з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000378 від 13.06.2022 за фактом можливого вчинення військовими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) дій в умовах дії правового режиму воєнного стану, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора.

06.03.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_14 від 10.02.2023 у справі № 757/5492/23-к з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукування знарядь, вчинення злочину проведено обшук приміщення гаражу № НОМЕР_1 автогаражного кооперативу «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 23641687) за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Чернівецький, в ході якого виявлено та вилучено майно яке не входить до переліку речей на які прямо надано дозвіл слідчим суддею на вилучення, однак яке має доказове значення у кримінальному провадженні, а саме:

- холодильник «Hitachi» R-W660PUC7X, серійний номер 2110200006;

- дизельний генератор «Aksol» model, AAP8000DE, c/н: НОМЕР_2 ;

- піч промислова «AngeloPO» 1GOPE1-ZRRO, s/n:07133119001;

- піч промислова «Thema» без індивідуальних ознак.

06.03.2023 слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами вилучених під час проведення обшуку речей та документів.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Таким чином, згідно з положеннями ч. 2 ст. 168, ч. 7 ст. 236 КПК України зазначене майно, що вилучене під час проведення обшуку, вважається тимчасово вилученим майном.

Судовим розглядом встановлено, що обшук, під час якого було вилучено майно та на арешті якого на даний час наполягає сторона обвинувачення, був проведений 06.03.2022, а з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна прокурор звернувся до суду 07.03.2022, що свідчить про дотримання вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимогст. 89 КК Українипід час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №62022000000000378 від 13.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів накласти арешт на вказане майно.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти, у кримінальному провадженні № 62022000000000378 від 13.06.2022, арешт на майно, із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, яке вилучене 06.03.2023, під час проведення обшуку приміщення гаражу № НОМЕР_1 автогаражного кооперативу «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 23641687) за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Чернівецький, яке належить ОСОБА_4 , а саме:

- холодильник «Hitachi» R-W660PUC7X, серійний номер 2110200006;

- дизельний генератор «Aksol» model, AAP8000DE, c/н: НОМЕР_2 ;

- піч промислова «AngeloPO» 1GOPE1-ZRRO, s/n:07133119001.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту/відмову у ньому може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1