Ухвала

від 23.03.2023 по справі 757/8287/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8287/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 р., у справі №757/20836/22-к у кримінальному провадженні №12022000000000313, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 р., у справі №757/20836/22-к у кримінальному провадженні №12022000000000313.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що є необхідність у скасуванні арешту, оскільки як вказує заявник він купив частку в капіталі ТОВ «ПШМ» у розмірі 15% відсотків. ОСОБА_3 вказує, що дана частка набута законно, укладена після пред`явлення підозри ОСОБА_4 .

Відтак, ОСОБА_3 вважає, що арешт на його частку не може бути накладено, оскільки частка останнього не може бути об`єктом спеціальної конфіскації, так як набута добросовісно.

Таким чином, підстави для накладення арешту на частку ОСОБА_3 у розмірі 15%, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відсутні, а відтак арешт підлягає скасуванню.

Адвокатом в судове засідання було подано заяву про розгляд клопотання за його та заяника відсутності, вимоги підтримав.

Прокурор/слідчий в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Разом з цим, прокурором було подано заперечення яких останній заперечував щодо скасування арешту.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши позицію учасників розгляду щодо вимог клопотання, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000313 від 21.04.2022 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в учиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, та за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України.

09.09.2022 ухвалою слідчого судді № 757/20836/22-к було накладено арешт на майно, а саме частки у статутному капіталі підприємств, які підозрюваний ОСОБА_4 відчужив на користь третіх осіб:частку у статутному капіталі ТОВ «ПШМ «код ЄДРПОУ 23944666» у розмірі 10% ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 та частку у розмірі 15% ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;100% частки у статутному капіталі ТОВ «ГРІН ФЬЮЧЕР» (код ЄДРПОУ 43841228) ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ;частку у розмірі 25% в статутному капіталі ТОВ «УКРАЇНО-АМЕРИКАНСЬКЕ БЮРО ПРОМИСЛОВОГО СЕРВІСУ» (код ЄДРПОУ 43529467) ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 ;25% частки у статутному капіталі у ТОВ «ЮНІПАРК» (код ЄДРПОУ 44266373) ОСОБА_10 РНОКПП НОМЕР_4 , та 25 % частки ОСОБА_11 РНОКПП НОМЕР_5 ;50% частки у статутному капіталі ТОВ «АЙФІЛ» (код ЄДРПОУ 39546612) ОСОБА_12 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;25% частки у статутному капіталі ТОВ «ФІРМА ДЖИНА» (код ЄДРПОУ 19155188) ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 слідчий суддя наклав арешт з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Частиною 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання про скасування арешту майна, що накладений в рамках кримінального провадження також, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Так, в судовому засіданні стороною звернення не було доведено, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, втратив свою актуальність та підстави, які діяли на момент його застосування. Відтак, підстави накладення арешту не відпали та продовжують існувати, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається заявник, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12022000000000313.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що втручання органу досудового розслідування у право на мирне володіння майном ОСОБА_3 забезпечує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав заявника, а також, що існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між арештом майна та метою, яку даний захід прагне досягти.

За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, доводи клопотання про скасування арешту слід визнати як безпідставні, такі що не базуються на об`єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2022 р., у справі №757/20836/22-к у кримінальному провадженні №12022000000000313, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1