Рішення

від 27.04.2023 по справі 212/7215/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/7215/22

2/212/505/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., за відсутності сторін, без фіксування судового провадження за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» (далі позивач, ТОВ «Житлокомцентр») звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі- відповідач, ОСОБА_1 ) в якому просив стягнути з останньої заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 26.12.2019 по 31.12.2022 у розмірі 5966,65 гривень, 3% річних у розмірі 233,04 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 1430,48 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивача відповідно додоговору від12.12.2018,що продовжуєтьсящорічно,позивач єуправителем багатоквартирногобудинку АДРЕСА_2 .Відповідач ОСОБА_1 з 26грудня 2019року євласником квартири АДРЕСА_3 ,а томує споживачемкомунальних послуг,що надаютьсяпозивачем.Зазначив,що вперіод з26.12.2019по 31.12.2022позивач уповному обсязівиконав своїзобов`язання,але відповідачне проводилаоплату вповному обсязіза отриманіпослуги,внаслідок чогоутворилась заборгованість,у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 28 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.

19 січня 2023 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позову, позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою судді від 16 березня 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, який в подальшому було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відзив на позов не надала, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність від неї не надходило, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідност. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно договору від 13 грудня 2018 року про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеного між позивачем та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , ТОВ «Житлокомцентр» визначено управителем будинку АДРЕСА_2 (а.с. 20-26).

Відповідач ОСОБА_1 з 26.12.2019 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.17 -19).

Квартира АДРЕСА_3 перебуває на обслуговуванні у ТОВ «Житлокомцентр», і на зазначену квартиру відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.27).

ТОВ «Житлокомцентр» нараховував щомісяця з 26 грудня 2019 року по 31 грудня 2022 року відповідачу плату за надані послуги з управління та послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме послуги з прибирання прибудинкової території, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення, і зливової каналізації, послугами з дератизації, дезінсекції, обслуговування димовентиляційних каналів; поточний ремонт конструктивних елементів будинку, та інших послуг, підтверджених інформацією про щомісячні витрати на послуги з утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на площу 58,8 м2(а.с.33-78).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно дост.5ЗУ «Прожитлово-комунальніпослуги» (далі-Закон)до житлово-комунальнихпослуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга зуправління багатоквартирнимбудинком включає: -утримання спільногомайна багатоквартирногобудинку,зокрема прибираннявнутрішньобудинкових приміщеньта прибудинковоїтериторії,виконання санітарно-технічнихробіт,обслуговування внутрішньобудинковихсистем (крімобслуговування внутрішньобудинковихсистем,що використовуютьсядля наданнявідповідної комунальноїпослуги уразі укладенняіндивідуальних договорівпро наданнятакої послуги,за умовамияких обслуговуваннятаких системздійснюється виконавцем),утримання ліфтівтощо; -купівлю електричноїенергії длязабезпечення функціонуванняспільного майнабагатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

В порядку п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону

Статтею 10 Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно вимог ст. ст. 66, 67 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги/водопостачання, газ, та інші послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України постанова від 09.11.2016р. у справі №1238/8935/12, під час розгляду справ про стягнення заборгованості за комунальні послуги, визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами.

В пунктах 76-79 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 року(справа N 642/8210/16-ц, провадження N 61-7787св18)зазначено про обов`язковість (з`ясування) доведення відповідного обсягу фактично наданих (а не тільки нарахованих за твердженням позивача) житлово-комунальних послуг.

Зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами. Аналогічна правова позиція викладена у постановахВерховного Суду від 20.04.2016 року (справа №6-2951цс15); від 26.09.2018 року (справа №750/12850/16-ц); від 06.11.2019 року (справа № 642/2858/16).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 26 грудня 2019 року по 31 грудня 2022 року, за послуги з управління багатоквартирним будинком по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31 грудня 2022 року заборгованість складає 5966,65 гривень (а.с. 95).

Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку заборгованості до суду відповідачем не надано.

Також, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписистатті 625 ЦК Українипоширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення суми індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого по позову, з яким погоджується суд, з відповідача підлягають стягненню сума індексу інфляції у розмірі 1430,48 гривень та три проценти річних у розмірі 233,04 гривень (а.с. 96-98).

Згідно ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згіднозі ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 19 грудня 2022 року між позивачем ТОВ «Житлокомцентр» та адвокатом Зарівною С.В. укладено Договір про надання професійної правової/правничої допомоги, згідно з умовами якого вартість послуг, що надаються адвокатом , за домовленістю сторін, складає фіксовану винагороду (гонорар) за складання та оформлення позовної заяви передбаченої предметом договору з формування матеріалів справи та направлення до суду 4000 гривень , підтвердженням належного виконання умов цього договору є складання сторонами акту прийому-здачі наданих послуг за ним (п.п. 4.1, 4.3 Договору) (а.с. 118). Відповідно до копії Акту прийому-здачі наданих послуг до Договору, останній укладений на підтвердження надання адвокатом клієнту послуг на суму 4000 грн. (а.с.119).

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України,стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 гривень (а.с.1) також належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір у розмірі 2481 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень, у загальній сумі 6481 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,12,81,223, 247,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України,суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 5966,65 гривень, 3% річних у розмірі 233,04 гривень, суму індексу інфляції в розмірі 1430,48 гривень, а всього 7 630 (сім тисяч шістсот тридцять) гривень 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» судові витрати в розмірі 6 481 (шість тисяч чотириста вісімдесят одна) гривня.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр», ЄДРПОУ 37665038, місцезнаходження юридичної особи: м. Кривий Ріг, вул. Руденка,2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено та підписано 27 квітня 2023 року.

Суддя: О. В. Колочко