Рішення

від 26.04.2023 по справі 140/27/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року ЛуцькСправа № 140/27/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді ВалюхаВ.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юстас Трейд» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юстас Трейд» (далі ТзОВ «Юстас Трейд») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки.

Позовні вимоги, з урахуванням нової редакції позовної заяви (а.с.24-32), обґрунтовані тим, що 26.10.2022 представником ТзОВ «Юстас Трейд» ввезено на митну територію України товар: взуття жіноче на підошві з гуми, з пластмаси та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку та частину литки з устілкою.

На підтвердження заявленої митної вартості разом з митною декларацією (далі МД) №UA205140/2022/076225 від 26.10.2022 подано, зокрема, такі документи: платіжний документ №001 від 09.08.2022; рахунок-фактуру №351 від 26.10.2022; контракт №25/07/22US-BI від 25.07.2022; додаткову угоду № 1 до контракту від 26.10.2022; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 24.10.2022. З вказаних документів вбачається, що сторони погодили вартість товару за 3 партії: 53222,82дол. США, 82177,09дол. США та 12303,84 дол. США за кожну партію товару.

Проте, Волинською митницею 28.10.2022 прийнято рішення №UA205140/2022/000245/2 про коригування митної вартості товару та визначено вартість вказаного товару за резервним методом: 104159,41 дол. США замість 53222,82 дол. США за першу партію товару; 122832,13 дол. США замість 82177,09 дол. США за другу партію товару; 19328,40 дол. США замість 12303,84 дол. США за третю партію товару.

Позивач не погоджується із рішенням про коригування митної вартості товарів від 28.10.2022 №UA205140/2022/000245/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.10.2022 №UA205140/2022/020554 з огляду на те, що подані до митного оформлення документи дають підстави визначити митну вартість товару декларанта, який ввезено на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за основним методом, а саме за ціною, яка становить 135688 дол. США, і заявлена в декларації. Відповідач протиправно, в порушення норм Митного кодексу України (далі МК України), та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод його визначення, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним (резервним) методом, а у митного органу були відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів, оскільки будь-які розбіжності у поданих митному органі документах відсутні. Обставини, якими мотивоване спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, не мають жодного відношення до саме числового значення заявленої ТзОВ «Юстас Трейд» митної вартості та носять формальний характер.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000245/2 від 28.10.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/020554 від 28.10.2022.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а.с.81).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.85-93) представник відповідача Федчишин Д.С. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних рішення та картки.

При цьому, вказав, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість, встановлено розбіжності (а саме: в платіжному дорученні №1 від 09.08.2022 в графі 70 «Призначення платежу» вказаний контракт №25/07/22US-BI від 25.07.2022, що неможливо ідентифікувати згідно виставленого інвойсу, тобто невідомо чи стосується оплата до даної поставки; відповідно до пункту 6.3 контракту №25/07/22US-BI від 25.07.2022 передбачено подання оригіналу сертифікату походження, однак даний документ не поданий до митного оформлення), які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростовували ці розбіжності. Декларант надав доповнення до контракту №1 від 26.10.2022, прайс-лист від 10.06.2022, та повідомив, що додаткових документів на підтвердження митної вартості надіслано не буде.

В сукупності із виявленими розбіжностями, спрацюванням ризиків АСАУР, а також відмовою декларанта надати необхідні додаткові документи митному органу, відсутність належних спростованих декларантом виявлених митним органом розбіжностей і слугувало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2022 декларант ФОП ОСОБА_1 в інтересах ТзОВ «Юстас Трейд» подав МД №UA205140/2022/076225 з метою митного оформлення партії товару № № 1, 2, 3 «взуття жіноче на підошві з гуми, з пластмаси та з верхом з натуральної шкіри, що закриває щиколотку та частину литки з устілкою завдовжки 24 см або більше», торгівельної марки Estro, місць 1280 СТ, 2688 СТ та 472 СТ відповідно (а.с. 125-126). Митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом у загальній сумі 135688,00 дол. США, в т. ч.: товар № 1 48512,00 дол. США, товар №2 75848,00 дол. США, товар № 3 11328,00 дол. США.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав, зокрема, такі документи: контракт №25/07/22US-BI від 25.07.2022; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №050722 від 05.07.2022; рахунок №351 від 26.10.2022; комерційний інвойс №23/08/22L від 23.08.2022; договір про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2022 №12/10/22; автотранспортна накладна (CMR); пакувальний лист; платіжний документ №001 від 09.08.2022 (а.с.38-68, 94-99, 103-105, 117-121, 122 зворот-126).

Як вбачається із рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000245/2 від 28.10.2022, митна вартість товару №1, №2, №3, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема:

- в платіжному дорученні № 1 від 09.08.2022 в графі 70 «Призначення платежу» вказаний контракт № 25/07/22US-BI від 25.07.2022, що неможливо ідентифікувати згідно виставленого інвойсу, тобто невідомо, чи стосується оплата до даної поставки;

- відповідно до пункту 6.3 контракту № 25/07/22US-BI від 25.07.2022 передбачено подання оригіналу сертифікату походження, однак даний документ не поданий до митного оформлення.

Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб; митну декларацію країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний з виконанням умов договору (угоди, контракту); висновок про якісні і вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; документи, передбачені пунктом 6.3 контракту № 25/07/22US-BI від 25.07.2022; документи що підтверджують витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження тощо (а.с.34).

Листом від 28.10.2022 декларант повідомив митний орган, що усі наявні документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів надано, додаткових документів на підтвердження митної вартості надіслано не буде (а. с. 101 зворот).

28.10.2022 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000245/2, відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів та митну вартість визначено за резервним методом, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на товар №1 за МД від 28.04.2022 №UA205030/2022/6993 на рівні 34,57 дол. США/кг; на товар №2 за МД від 19.09.2022 №UA100390/2022/405640 на рівні 30,62 США/кг; на товар №3 за МД від 27.06.2022 №UA205140/2022/46302 на рівні 32,76 США/кг (а.с. 33-34).

Крім того, 28.10.2022 Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/020554, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів за МД №UA205140/2022/076225 від 26.10.2022, з таких причин: митна вартість товару 1, 2, 3 не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку із відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених у частині третій статті 53 МК України; прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.10.2022 №UA205140/2022/000245/2 (а.с.35).

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205140/2022/082401 від 16.11.2022 (а.с.36-37).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, в т.ч. платіжний документ №001 від 09.08.2022, комерційний інвойс № 23/08/22L від 23.08.2022, пакувальний лист. На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

З графи 33 оскаржуваного рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000245/2 від 28.10.2022 вбачається, що митна вартість товару №1, №2, №3, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема:

- в платіжному дорученні № 1 від 09.08.2022 в графі 70 «Призначення платежу» вказаний контракт № 25/07/22US-BI від 25.07.2022, що неможливо ідентифікувати згідно виставленого інвойсу, тобто невідомо, чи стосується оплата до даної поставки;

- відповідно до пункту 6.3 контракту № 25/07/22US-BI від 25.07.2022 передбачено подання оригіналу сертифікату походження, однак даний документ не поданий до митного оформлення.

Водночас, суд бере до уваги доводи позивача про те, що зовнішньоекономічний контракт №25/07/22US-BI між компанією BILINIEE TRADING LIMITED (КНР) (постачальник) та ТзОВ «Юстас Трейд» (покупець) було укладено 25.07.2022, пунктом 5.1 вказаного контракту передбачено, що покупець здійснює розрахунок з постачальником на умовах, що погоджуються сторонами в інвойсі. 09.08.2022 ТзОВ «Юстас Трейд» на умовах передоплати оплатило на рахунок компанії BILINIEE TRADING LIMITED (КНР) 135688,00 дол. США за товар згідно з контрактом №25/07/22US-BI від 25.07.2022. В подальшому, 23.08.2022 компанією BILINIEE TRADING LIMITED (КНР) було складено комерційний інвойс №23/08/22L, у якому вказана вже конкретна кількість і вартість товару на суму 135688,00дол.США.

Відтак, у платіжному дорученні від 09.08.2022 не могло бути посилання на інвойс, який складено лише 23.08.2022. Крім того, поставка за контрактом від 25.07.2022 №25/07/22US-BI здійснювалася вперше, тому суд погоджується із доводами позивача про те, що посилання в платіжному дорученні №1 від 09.08.2022 в графі 70 «Призначення платежу» на контракт №25/07/22US-BI від 25.07.2022 не може трактуватися митним органом як розбіжність чи помилка в документі, оскільки інших інвойсів за цим не контрактом не складалося.

Стосовно неподання до митного оформлення сертифіката походження суд зазначає, що додатковою угодою №1 до контракту №25/07/22US-BI від 25.07.2022 (який було подано до митного оформлення) пункт 6.3 статті 6 контракту викладено у новій редакції, яка передбачає надання постачальником перевізнику покупця оригіналу документа, що підтверджує походження товару (сертифікат з перевезення товарів EUR.1 або сертифікат походження товару), а країна походження може бути зазначена в інвойсі (а. с.44-45). Враховуючи, що у комерційному інвойсі №23/08/22L від 23.08.2022 зазначена країна походження товару Китай (а.с.56-57), тому неподання до митного оформлення сертифіката походження не могло бути підставою для витребування митним органом додаткових документів.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК УкраїниВерховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що наведені у цьому рішенні розбіжності (які до того ж не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи) не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД (МД від 28.04.2022 №UA205030/2022/6993, від 19.09.2022 №UA100390/2022/405640, від 27.06.2022 №UA205140/2022/46302 (а.с.128-137), на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначенийМК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншимметодом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у цьому випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, наведені митним органом розбіжності не вплинули на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2022/020554 від 28.10.2022 (а.с.12) винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 28.10.2022 № UA205140/2022/000245/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ціною позову у цій категорії справ у вимогах майнового характеру є різниця між податками, нарахованими на митну вартість товару, заявлену декларантом, та податками, нарахованими на митну вартість, визначену митницею (вказану правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 804/2035/17).

З поданої митним органом заяви вбачається, що різниця між сумами митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, становить 1155,17тис.грн. (а.с.149). Відтак, враховуючи також направлення позову до суду 29.12.2022 (а.с.16), розмір судового збору за подання цього позову становить: в частині позовних вимог майнового характеру 17327,55грн (1155,17тис.грн. х 1,5% = 17327,55 грн), в частині позовних вимог немайнового характеру 2481,00грн (всього 19808,55грн).

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 27494,00грн згідно із платіжними дорученнями від 05.01.2023 №190 та від 13.01.2023 № 194 (а.с. 76, 80), хоча сплаті підлягав судовий збір в сумі 19808,55грн.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору саме в розмірі 19808,55грн, решту судового збору в сумі 7685,45грн може бути повернуто ухвалою суду позивачу за окремо поданим ним клопотанням, на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на правову допомогу в сумі 17000,00грн, витрат за послуги перекладу в сумі 3010,00 грн) суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Позивач, на підтвердження витрат на правничу допомогу, подав договір про надання правової допомоги від 25.11.2022 №25-11/01 (а.с.73-74), додаткову угоду № 01 від 25.11.2022 (а.с.75), та з вказаних документів вбачається надання позивачу ТзОВ «Юстас Трейд» Адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп» у цій справі правової допомоги у фіксованій сумі 17000,00грн (пункт 3 додаткової угоди). Суд також враховує, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню у випадку, коли сторона сплатила або має сплатити такі витрати у зв`язку із розглядом справи (частина сьома статті 139 КАС України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а.с. 85-93).

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами частин п`ятої - восьмоїстатті 137 КАС Українирозмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав копії рахунку-фактури від 30.11.2022 №01-12-3 (предмет перекладу «переклад документів з китайської, польської та англійської мов на українську мову; засвідчення перекладу»), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000433 за послуги з перекладу на суму 3010,00 грн (а.с. 69-70).

Проте, зі змісту вказаних документів неможливо встановити, які саме документи підлягали перекладу, обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат в сумі 3010,00 грн з відповідача.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 24808,55 грн (з них: судовий збір в сумі 19808,55грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 28 жовтня 2022 року № UA205140/2022/002452/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 жовтня 2022 року № UA205140/2022/020554.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, с.Римачі, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юстас Трейд» (43026, Волинська область, м.Луцьк, вул.Єршова, 11, ідентифікаційний код 44845307) судові витрати в загальному розмірі 24808 гривень 55 копійок (двадцять чотири тисячі вісімсот вісім гривень п`ятдесят п`ять копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх