Постанова

від 26.04.2023 по справі 420/16242/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/16242/22Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є.,

суддів: Коваля М.П., Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБ`ЄДНАНІ ЗЕРНОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ПІВДЕНЬ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2022 року ТОВ "Об`єднані зернові технології-Південь" звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 332313 від 17 жовтня 2022 року. Також, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБ`ЄДНАНІ ЗЕРНОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ПІВДЕНЬ» задоволено.

17.02.2023 року позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса, заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ «Об`єднані зернові технології Південь» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано належних доказів та аргументів щодо доцільності стягнення судових витрат з відповідача.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, позивач подав клопотання про закриття апеляційного провадження, в обґрунтування якого зазначає, що Державною службою України з безпеки на транспорті не надано доказів належного уповноваження Ковальчук Вікторії на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Державної служби України з безпеки на транспорті.

Щодо клопотання позивача про закриття апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Згідно з ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 ст.55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 755-IV з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр, ЄДР).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 755-IV обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата призначення або набуття повноважень, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Матеріалами справи підтверджується, що до суду апеляційної інстанції Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась з апеляційною скаргою, яку підписала представник апелянта Вікторія Ковальчук, на підтвердження своїх повноважень представником було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної служби України з безпеки на транспорті, яка має ідентифікаційний код в реєстрі: 39816845.

Згідно наданого витягу Ковальчук Вікторія Михайлівна має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (участь у справах та діє в судах України без окремого доручення керівника, з правами, що надані стороні, третій особі, якій законом надано право звертатися д суду в інтересах іншої особи, у тому числі з правом посвідчення копій документів, що підтверджують повноваження, без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди) представник.

У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Отже, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта апеляційної скарги (у порядку самопредставництва) суд апеляційної інстанції не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про закриття апеляційного провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії від імені Державної служби України з безпеки на транспорті.

Щодо суті апеляційної скарги на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року колегія суддів зазначає наступне.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем, для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, надано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 16.12.2020 р. (далі Договір), додаткова угода № 3 до договору про надання правової допомоги від 16.12.2020 р., акти №1, №2, №3 про надання послуг за договором про надання правової допомоги від 16.12.2020 р.

Відповідно до п.п. 6.3, 6.4 Договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг, що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною Договору. Оплата за договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку, якщо інше не зазначено у додаткових угодах.

Згідно додаткової угоди №3 до Договору розмір гонорару адвоката складає 5 000 грн. Оплата здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня, наступного за днем набрання законної сили судовим рішенням, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат, шляхом безготівкового розрахунку.

Зі змісту актів вбачається, що адвокат у періоди з 21.10 2022 року до 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року до 30.11.2022 року, з 01.12.2022 року до 30.12.2022 року надав ТОВ «Об`єднані зернові технології Південь» такі послуги: аналіз документів в межах спірних правовідносин, аналіз судової практики у подібних спорах, підготовка позовної заяви, подання позовної заяви до суду, аналіз судових рішень, усунення недоліків позовної заяви, аналіз відзиву.

Розглядаючи питання ухвалення додаткового судового рішення та задовольняючи заяву про стягнення судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно положень ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим, Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, про необхідність присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 5000 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що інформація, яка міститься в актах передачі-приймання наданих послуг, зокрема перелік наданих послуг, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів звертає увагу, що ч. 4 ст. 134 КАС України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

З огляду на викладене, дослідивши подані позивачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням відсутності обгрунтованих аргументів зі сторони апелянта щодо співмірності таких витрат, а також із урахуванням предмета спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених витрат є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути на його користь судові витрати на правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3000 грн та зазначає, що додаткові докази понесення витрат, будуть надані у відповідності ч.7 ст. 139 КАС України, яка передбачає, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, тому судом зазначене питання буде вирішено після надходження таких доказів у відповідності до ст.139 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Суддя-доповідач: Л.Є. Зуєва

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: І.О. Турецька