Постанова

від 25.04.2023 по справі 320/12346/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12346/20 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Транс» до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ван Транс" (надалі - позивач) з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 29.09.2020 № 220376.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що спірна постанова є протиправною з огляду на те, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійснені посадовими особами управління Укртрансбезпеки, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання здійснені без застосування відповідної методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу. Позивач наголошує на тому, що відповідачем не надано доказів того, що габаритно-ваговий контроль щодо позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, та здійснено на обладнанні, що відповідає вимогам законодавства. Крім того, проведення зважування у русі шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг без дотримання часу для врівноваження сипучого вантажу не дає достовірних результатів навантаження на одну вісь.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 220376 від 29.09.2020, винесену Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАН ТРАНС" (код ЄДРПОУ 42570509) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги поданий відповідачем Акт обстеження ділянки дороги, яка використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса, км 452+811, пункт 12 у переліку додатків до відзиву на позовну заяву. Крім того, апелянт зазначає, що на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідких вантажів (сипучих), - відсутня, варто зазначити, що відсутність методики проведення габаритно- вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу. Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16. Також, апелянт зазначає, що при перевірці/зважуванні транспортного засобу у водія позивача не виникло сумнівів і потреби пересвідчитися у тому, чи відповідає згаданий засіб вимірювальної техніки державним стандартам.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 16.08.2020 управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, направлення на перевірку від 14.08.2020 № 026438 було проведено рейдову перевірку на ділянці автомобільної дороги Київ - Одеса М- 05.

У рамках вказаної рейдової перевірки управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом НПС номерний знак НОМЕР_2 , які належать позивачу, а саме здійснено 16.08.2020 о 08 год. 39 хв. зважування автомобіля позивача вимірювальною технікою.

Контролюючим органом складено довідку від 16.08.2020 № 0004574 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в яку перенесено показники з талону.

Також управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт від 16.08.2020 № 028874 про перевищення транспортного засобу нормативних вагових параметрів, в якому встановлено перевищення навантаження на строєну вісь 25.69 т при допустимих 24 т.

Крім того, 16.08.2020 посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт № 241058 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажу автомобільним транспортом, яким установлено перевезення вантажу за відсутності документа про внесення плати за проїзд, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.

Також, 16.08.2020 управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено розрахунок № 028874 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому нараховано до сплати 256,40 євро.

На підставі вищевказаних документів, Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.09.2020 № 220376, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн, у зв`язку з допущенням порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись із оскаржуваною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (надалі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з пункту 16 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно пунктів 21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879).

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно пунктів 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до пунктів 15-18, 20 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з абзацу 16 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

В той же час, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано повноваження Укртрансбезпеки, зокрема в особі її територіальних органів, здійснювати контроль за дотриманням перевізниками нормативно-правових вимог у галузі автомобільних перевезень шляхом здійснення контрольно-вагового вимірювання.

При цьому, законодавством визначено граничні габаритно-вагові норми загальної маси навантаження автомобілів та навантаження на їхню строєну вісь.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, що відповідно до оскаржуваної постанови встановлено проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, було виявлено перевищення позивачем встановлених габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно, результати чого було відображено в Акті № 241058 від 16.08.2020.

У вказаному акті зазначено, що відповідно до направлення на перевірку від 14.08.2020 № 026438, співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській обл. 16.08.2020 о 08 год 39 хв на автомобільній дорозі Київ-Одеса проведено перевірку транспортного засобу RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом НПС номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу.

Під час перевірки зазначеними посадовими особами виявлено порушення: перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм встановлених п.22.5 ПДР, що навантаження на строєну вісь склало 25,69 т при нормі - 24 т.

На підставі п. 6 Порядку №422, в зв`язку із виявленням під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, відповідачем було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом першої інстанції не взято до увагу на те, що контрольно-вагове вимірювання, за результатами якого відповідачем було складено довідку та акт, було проведено на підставі Акту обстеження ділянки дороги від 30 червня 2020 року, щоденним графіком від 14 серпня 2020 року та направлення на рейдову перевірку від 14 серпня 2020 № 026438.

Таким чином, результати такої перевірки задокументовані контролюючим органом у відповідному акті перевірки від 16.08.2020 № 241058, довідці від 16.08.2020 №0004574, що складені в порядку та з дотриманням вимог вищенаведених нормативно-правових приписів.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем в позовній заяві не заперечується та не спростовуються встановлення відповідачем порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевищення встановлених законодавством вагових норм встановлених габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Так, судом першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, звернуто увагу на відсутність затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, то суд зазначає, що оскільки за змістом ст.ст. 4 і 29 Закону № 3353-XII, ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, отже, нимправомірно складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та в подальшому винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасуванням п. 19 Порядку № 879, який до 08.09.2017 передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями відповідача, що на час проведення рейдової перевірки методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідких вантажів (сипучих), - відсутня, варто зазначити, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17 та від 29.01.2020 по справі №814/1460/16.

Колегія суддів наголошує, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження транспортного засобу, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Так, ані чинним законодавством України, ані жодними міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.

Перевищення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним тощо.

Так, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про неналежне повідомлення ПП "Автомагістраль" про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що додатково вказує на протиправність застосування відповідачем спірного штрафу, колегія суддів вважає помилковими дані твердження, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, що на поштову адресу останнього було надіслано повідомлення від 15.09.2020 №70245/18-1/24-20 про виклик позивача для розгляду справи та отримано позивачем 26.09.2020 року, тобто за 3 (три) дні до розгляду справи про правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заздалегідь повідомлено позивача про час і місце розгляду справи про порушення, що і відповідає вимогам законодавства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час перевірки задокументовані контролюючим органом у відповідному акті перевірки від 16.08.2020 № 241058, довідці від 16.08.2020 №0004574 був присутній водій Товариства. А отже останній повинен був повідомити своє керівництво про виявлення порушення під час зважування ТЗ. Який здійснював перевезення габариту.

Разом з цим колегія судів враховує, позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, вказано: "завчасне у межах достатнього поза розумним сумнівом строку надходження поштового відправлення (до складу якого входить повідомлення про дату, час та місце розгляду питання стосовно накладення штрафу на перевізника) до установи з поштового зв`язку і не отримання цього повідомлення перевізником не виключає можливості накладення штрафу за відсутності перевізника, адже кожен учасник суспільних відносин повинен дотримуватись базових правил добропорядності, доброчесності та сумлінності тощо, а не ухилятись від отримання поштової кореспонденції задля уникнення юридичної відповідальності.

Таким чином, колегія суддів, доходить висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, не врахував усіх обставин справи та безпідставно прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального, яким задоволено позовні вимоги позивача, що призвело до неправильного вирішення спору та є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В частині щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, колегія суддів вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, згідно вимог ч. 2 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ван Транс» в задоволенні позовних вимог повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович