Ухвала

від 26.04.2023 по справі 640/14021/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14021/22

УХВАЛА

26 квітня 2023 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Лічевецький І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунайський Аграрій» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунайський аграрій» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Торговий дім «Дунайський аграрій» звернулося до суду з позовом, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23 червня 2022 року №157270;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18 серпня 2022 року №175693;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити платника податку на додану вартість - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дунайський аграрій» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.

На адресу суду 16.02.2023 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.06.2022 року №157270 та рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.08.2022 року №175693 до моменту розгляду справи судом апеляційної інстанції.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник зазначає, що оскільки рішення суду першої інстанції ще не набрало законної сили, необґрунтовані та протиправні оскаржувані рішення продовжують порушувати права позивача та фактично призводять до його банкрутства.

Зазначає, що включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, призвело до негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключення податкових наклданих/розрахунків коригувань, поданих позивачем.

Звертає увагу, що такі наслідки створюють негативний характер як для позивача, так і для контрагентів позивача, які не матимуть можливості формувати податковий кредит за господарськими операціями з позивачем, що негативно відображатиметься на їх фінансовому стані.

Також в обґрунтування доводів поданої заяви про забезпечення позову зазначає, що припинення господарських відносин із контрагентами зумовило скрутне фінансове становище, оскільки у позивача наявне падіння об`єму продажів та неотримання очікуваних доходів.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 3 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору в цій справі є визнання протиправними та скасування рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 23.06.2022 року №157270 та від 18.08.2022 року №175693, а також зобов`язання відповідача виключити платника податку на додану вартість з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Разом з тим, позивач у заяві про забезпечення позову просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії зазначених вище рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Тобто, у разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, судом фактично буде вирішено спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Слід також зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас, суд звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виняткових випадках.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2021 року по справі № 140/10203/20.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень статті 150 КАС України, тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 243, 248, 306 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ

У задоволенні заяви «Торговий дім «Дунайський Аграрій» про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Лічевецький