Постанова

від 25.04.2023 по справі 640/12797/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12797/22 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т.,суддівПилипенко О.Є., Собківа Я.М.,за участі секретаря: Висоцького А.М.

представника позивача: Шкробтак І.В.,

представників відповідача: Мовсисян В.Г. , Павленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ПРОДУКТИ", Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "13" грудня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ПРОДУКТИ" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701 та №0047130701, видані Головним управлінням ДПС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що контролюючим органом протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701 з огляду на безпідставність встановленого порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 6, п.7, п. 20 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 із змінами та доповненнями, п. 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 із змінами та доповненнями. Позивач зауважив, що послуги, які виконано ТОВ «Гарантдорбуд» відповідно до договору №31.08.2020 №310/08/2020-ГДБ не можуть бути включені до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів, а мають бути включені до складу інших операційних витрат, що і було зроблено, оскільки роботи з ремонту асфальтного покриття стоянки вантажних автомобілів та роботи по ремонту території заводу були спрямовані саме на підтримання таких територій в робочому стані та одержання перевісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від їх використання. Позивачем наголошено на тому, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх у робочому стані. Отже, на думку позивача, ним правомірно віднесено витрати щодо оплати ТОВ «Гарантдорбуд» робіт по ремонту асфальтного покриття стоянки вантажних автомобілів та робіт по ремонту території заводу в загальній сумі 1 459 855,00 грн. до складу інших витрат операційної діяльності.

Разом з тим, позивач вважає, що відповідачем в порушення пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України занижені різниці, на які збільшується фінансовий результат у загальній сумі 422 399,00 грн., у тому числі за 2020 рік у сумі 205981,00 грн., за 3 квартали 2021 року у сумі 216418,00 грн., адже згідно з даними позивача по рахунку 13 вбачається, що вказані різниці виникли внаслідок амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, різниці по яких не включаються до декларації з податку на прибуток та додатків до неї. Тобто, на думку позивача, відповідачем без належного детального аналізу додатків до декларації з податку на прибуток за 2020 рік та 3 квартали 2021 року помилкового встановлено факт заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат, оскільки позивачем правомірно відповідно до вимог статті 138 Податкового кодексу України не було включено до додатку РІ до декларації з податку на прибуток амортизацію малоцінних необоротних матеріальних активів.

Щодо прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 №0047110701, №0047090701 та №0047100701 позивач вказав на те, що податковим органом зроблено неправомірний висновок щодо обов`язку ТОВ «Нові Продукти» зареєструвати податкову накладну за 6 (шістьма) найменуваннями згідно з видатковою накладної від 30.09.2019 №13721, оскільки позивачем в установленому чинним Податковим кодексом України порядку складено та зареєстровано податкові накладні за фактом попередніх оплат від ТОВ «Напої Плюс» та в подальшому розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до них на підставі акту від 30.09.2019. Роблячи висновок про необхідність складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за 6 (шістьма) найменуваннями згідно з видатковою накладною від 30.09.2019 М13721 та не ставлячи при цьому питання про завищення сум ПДВ по вже зареєстрованим податковим накладним в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16, посадовими особами відповідача залишено поза увагою пояснення головного бухгалтера позивача про те, що в такому випадку зі сторони позивача буде мати місце подвійне декларування сум ПДВ, оскільки аналіз податкової звітності з ПДВ та первинних документів свідчить про те, що загальна сума задекларованого позивачем ПДВ повністю відповідає тим фактичним оплатам, які отримано позивачем та по відношенню до яких вже було здійснено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних. А друга подія - реалізація - призводить лише до зміни номенклатури, в зв`язку з чим позивачем і було складено зареєстровано розрахунки коригування із відповідним кодом причини коригування 104 «Зміна номенклатури». По суті, посадовими особами відповідача зроблено хибний висновок про необхідність повторної реєстрації податкових накладних по сумам ПДВ по вже раніше зареєстрованим податковим накладним. Отже, оскільки позивач в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 початково за фактом отримання попередніх оплат складав та реєстрував в ЄРПН податкові накладні, а після передачі результатів інвестиційної діяльності за актом від 30.09.2019 склав та зареєстрував в ЄРПН розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до таких податкових накладних з коригуванням номенклатури, на думку позивача, то наведене свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків посадових осіб відповідача, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 №0047110701, №0047090701 та №0047100701.

Також позивач переконаний, що відповідачем незаконно винесено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701, оскільки безпідставно застосовано відповідальність, передбачену п. 117.1 ст. 117 ПК України. Позивач зазначив про те, що ні з акту перевірки, ні з додатку до нього, не вбачається можливим встановити відносно кожного об`єкту оподаткування інформацію про те, на підставі яких даних посадовими особами зроблено висновок про порушення строків подання повідомлення, адже не зазначено дати їх реєстрації, створення чи відкриття, дати, з якої у позивача виник обов`язок подати таке повідомлення відносно кожного об`єкту оподаткування. Норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності на підставі п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, оскільки санкція п. 117.1 ст. 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно ПК України, а не Порядком обліку платників і зборів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення щодо податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведення асфальтування заводу ТОВ «Нові Продукти» загальною площею 100 кв.м., асфальтування стоянки вантажних автомобілів загальною площею 100 кв.м. є витратами, які поніс позивач, для поліпшення об`єктів, що призвело до збільшення первісної вартості основних засобів та вплинуло на вартість об`єкту, тому віднесення позивачем таких витрат до складу інших операційних витрат призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 338 805,00 грн., в т.ч.: за 2020 рік у сумі 299 850,00 грн., за 3 квартали 2021 у сумі 38 955,00 грн, що свідчить про порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України.

Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачем під час проведення перевірки не надано пояснень та документів, що спростовують вину, доводять наявність пом`якшуючих обставин та обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, то відповідач правомірно дійшов висновку про те, що в порушення пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ «Нові Продукти» було занижено різниці, на які збільшується фінансовий результат у загальній сумі 422 399,00 грн., у тому числі: за 2020 рік у сумі 205 981,00 грн., за 3 квартали 2021 року у сумі 216 418,00 грн.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 №0047110701, №0047090701 та №0047100701, то суд першої інстанції зазначив, що позивачем, як під час проведення податкової перевірки, так і під час розгляду справи не надано відповідних квитанцій щодо подання та прийняття податковим органом розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників від 30.09.2019 №385, №387-№419, №421, від 31.12.2019 №511-№615 та 31.12.20219 №619-627, що спростовує доводи позивача про прийняття податкових органом вказаних розрахунків коригування на реєстрацію, тому спірні рішення прийняті правомірно.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701 суд першої інстанції вказав, що застосування до позивача штрафних (фінансові) санкцій на підставі п.117.1 ст.117 ПК України у розмірі 74 460,00 грн, внаслідок неподання повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, є безпідставним, оскільки норми ПК України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно п. 117.1 ст.117 ПК України. У зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701 є протиправним.

Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що класифікація видатків належить до функцій керівника підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності. Тобто, керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх у робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду. У свою чергу, надані позивачем докази свідчать про те, що проведені ремонтні роботи асфальтного покриття за їх характером, співвідношенням до загальної площі асфальтного покриття належать саме до поточного ремонту, а також придбані позивачем з метою підтримання таких територій в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від їх використання. Отже, на думку скаржника, позивачем правомірно віднесено витрати щодо оплати ТОВ «ГАРАНТДОРБУД» робіт з ремонту асфальтного покриття стоянки вантажних автомобілів та робіт з ремонту території заводу в загальній сумі 1 459 855,00 грн. до складу інших витрат операційної діяльності, в тому числі враховуючи співвідношення відремонтованого асфальтного покриття до його загальної площі.

Також скаржник вказує, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про правомірність заниження відповідачем різниць, на які збільшується фінансовий результат у загальній сумі 422 399 грн, не врахував, що оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Податкового кодексу України, за такими активами не виникають.

На переконання скаржника, оскільки відповідачем факт реєстрації позивачем розрахунків коригування до податкових накладних в рамках інвестиційного договору від 04.10,2016 №ИД-10/16 під час проведення перевірки не заперечувався та під сумнів не ставився, а також враховуючи те, що позивачем в передбачений чинним законодавством порядок та спосіб здійснено реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16, то суд першої інстанції дійшов незаконного та необґрунтованого рішення про правомірність податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 N0047110701, №0047090701, № 0047100701.

Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник, посилаючись, зокрема на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15 лютого 2022 року в справі № 160/2155/20, зазначив, що відповідно до норм порядку №1588 платник податків зобов`язаний подати повідомлення за формою №20-ОПП, зокрема, про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, однак неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП є підставою для відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, а також письмові пояснення від 08.02.2023, в яких просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому просить залишити скаргу без задоволення, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги сторін слід задовольнити, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.10.2021 №8596-п посадовими особами податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Нові Продукти» З 25.11.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів. Перевірку проведено з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.04.2018 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2018 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період.

Наказом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 07.12021 №9806-п продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нові Продукти» з 09.12.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, призначеної наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 29.10.2021 №8596-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нові Продукти»".

За наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Нові Продукти» відповідачем складено Акт від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення ТОВ «Нові Продукти»:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, п.6, п.7, п.20 П(с)БО 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.14, п.15 П(с)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 із змінами та доповненнями, п.31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 338 805,00 грн., в т.ч.: за 2020 рік у сумі 299 850,00 грн., за 3 квартали 2021 у сумі 38 955,00 грн.;

- п. 185.1 ст.185, п. 194.1, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 514 864,00 грн., в т.ч.: за вересень 2019 на суму 3 757 799,00 грн., за жовтень 2019 на суму 134 301,00 грн., за грудень 2019 на суму 56 460,00 грн., за квітень 2020 на суму 300 715,00 грн., за травень 2020 на суму 229 867,00 грн., за червень 2020 на суму 114 728,00 грн., за липень 2020 на суму 417 333,00 грн., за серпень 2020 на суму 233 144,00 грн., за вересень 2020 на суму 1 270 517,00 грн. та завищено від`ємне значення податку на додану вартість, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 2 158 655,00 грн., в т.ч. за березень 2020 року на суму 1 147 027,00 грн., за травень 2020 на суму 1 011 628,00 грн.;

- п.201.1, п.201.4, п.201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна на суму ПДВ в розмірі 8 673 519,00 грн., в тому числі: вересень 2019 в сумі 8 673 519,00 грн.;

- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, п.8.1, п.8.4, п.8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, ТОВ «Нові Продукти» не подано повідомлення по 88 об`єктах за формою 20- ОПП, пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, до ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957, позивачем до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві було подано письмові заперечення від 05.01.2022 вих.№1306, за результатами розгляду яких листом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 24.01.2022 №1341/1/26-15-07-01-06 висновки Акта перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022:

- №0047120701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 338805,00 грн.;

- №0047110701, яким нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 4 336 759,00 грн.;

- №0047090701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 8 143 580,00 грн., з яких по основному зобов`язанню 6 514 864,00 грн.;

- №0047100701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 158 655,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 539 664,00 грн.;

- №0047130701, яким нараховано штрафні санкції за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП у розмірі 74 460,00 грн.

У порядку адміністративного оскарження позивачем на адресу Державної податкової служби України подано скаргу від 14.02.2022 вих. №1320 на податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701 та №0047130701, в якій позивач просив скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 06.06.2022 №5256/6/99-99-06-01-01-06 продовжено строк розгляду скарги позивача від 14.02.2022 вих. №1320 для з`ясування обставин справи до 16.07.2022.

Рішенням Державної податкової служби України від 15.07.2022 №7297/6/99-00-06-01-00-06 податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701 та №0047130701 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти», не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701 та №0047130701, звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржників, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

- на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

- на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.04.2018 по 30.09.2021 встановлено заниження задекларованих показників на загальну суму 1 459 855,00 грн, в тому числі за: 2020 рік на суму 1 459 855,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантдорбуд» (підрядник) укладено Договір підряду від 31.08.2020 №31/08/2020-ГДБ, відповідно до якого підрядник зобов`язується виконати роботи з ремонту асфальтобетонного покриття на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти такі роботи та оплатити їх.

Договірна вартість відповідно до вказаного Договору складає 1 751 826,00 грн., в т.ч. ПДВ - 291 971,00 грн.

Про факт виконання умов Договору підряду від 31.08.2020 №31/08/2020-ГДБ свідчать:

- локальний кошторис D-31.08/2020-1171144 на виконання робіт з ремонту асфальтобетонного покриття на об`єкті замовника;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 06.11.2020;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року від 24.11.2020, згідно з яким виконані роботи по асфальтуванню території заводу (включаючи знімання асфальтобетонних покриттів) загальною площею 100 кв.м. Варість робіт по акту склала 400 679,00 грн., ПДВ - 80 135,00 грн.

Розрахунки між ТОВ «Нові Продукти» та ТОВ «Гарантдорбуд» на загальну суму 1 751 826,00 грн. проводились в безготівковій формі.

Вказані витрати позивачем були відображені наступним чином: ДТ 949 «Інші витрати операційної діяльності» - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 1459 855,00 грн.

Як зазначив відповідач в Акті перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957, вартість робіт по зніманню асфальтобетонних покриттів загальною площею 100 кв.м., асфальтуванню заводу загальною площею 100 кв.м. у сумі 400 679,00 грн. та асфальтуванню стоянки вантажних автомобілів загальною площею 100 кв.м. у сумі 1 059 176,00 грн. повинна бути включена до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів, а не до складу інших операційних витрат.

Колегія суддів зазначає, що позивач станом на листопад 2020 року орендував земельні ділянки загальною площею 1,0583 га, на яких заасфальтовано 0,3002 га, а також володів на праві власності земельними ділянками площею 3,4889 га, на яких заасфальтовано 1,4338 га, всього загальна площа земельних ділянок з асфальтом 1,7340 га.

ТОВ «ГАРАНТДОРБУД» проводив ремонті роботи асфальтного покриття на земельних ділянках, що перебували на праві власності позивача та орендувалися ним, а саме:

- на земельній ділянці кадастровий номер 7120910100:02:001:2048 площею 3,3505, що на праві власності належить позивачу;

- на земельній ділянці кадастровий номер 7120910100:02:002:0050 площею 0,1092 га, що орендувалася позивачем згідно з договором оренди земельної ділянки від 16.07.2008;

- на земельній ділянці кадастровий номер 7120910100:02:002:0620 площею 0,1910 га, що орендувалася позивачем згідно з договором оренди земельної ділянки від 16.05.2017.

Отже, ТОВ «ГАРАНТДОРБУД» здійснив ремонт асфальтного покриття площею 0,371 га, при цьому загальна площа земельних ділянок з асфальтом, якими на законних підставах користується позивач, становить 1,7340 га.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 №92 (далі - П(с)БО 7).

Відповідно до п.14 П(с)БО 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з п.15 П(с)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Відповідно до п.29 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 із змінами та доповненнями (далі - Методичні рекомендації №561) рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

При цьому, відповідно до п.30 Методичних рекомендацій №561 витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Згідно з п. 31 Методичних рекомендацій №561 «Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом».

До таких робіт належать:

- модифікація;

- модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

- заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

- запровадження ефективнішого технологічного процесу, що дасть змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

З аналізу наведених правових положень слідує, що в бухгалтерському обліку заходи на поліпшення та ремонт основних засобів можуть відображатися по-різному. Насамперед, враховується характер проведення останніх та вплив на первісну вартість та первісно очікувані майбутні економічні вигоди від використання цього об`єкта.

Витрати, які здійснюються для підтримки об`єкта в робочому стані й отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання включаються до складу витрат поточного періоду на підставі акта виконаних робіт.

У той же час, у разі якщо за наслідками понесених витрат на ремонтні роботи відбулось поліпшення основного засобу, внаслідок чого, зокрема, зростає очікуваний термін корисного використання такого об`єкта, такі витрати слід відносити до капітальних інвестицій. Аналогічними є наслідки і у разі, якщо відбувається заміна окремого важливого компонента (частини) основного засобу, термін корисного використання якого відрізняється від терміну корисного використання такого основного засобу.

У постанові від 10 квітня 2020 року (справа №1440/1967/18), на яку посилався і представник позивача у судовому засіданні, Верховний Суд вказав, що саме керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності вирішує як класифікувати видатки. Тобто, керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх в робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду. Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого. З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх робочому стані.

Слід зауважити, що проведення капітального ремонту саме по собі не свідчить про необхідність автоматичної капіталізації понесених у такому випадку витрат. Необхідність капіталізації пов`язується саме із впливом проведеного ремонту на вартість основного засобу, період його експлуатації та взагалі можливість останньої без проведення ремонтних робіт.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22.06.2020 у справі № 640/20205/18, від 01.04.2021 у справі № 640/4693/19.

Відмежовування поняття «поліпшення» від «інших ремонтів» з метою здійснення бухгалтерського обліку базується на критерії збільшення економічних вигод, у порівнянні з первісною вартістю, що є предметом професійного судження керівництва підприємства.

Так, згідно з наказом позивача №3/1 від 09.06.2020 ремонт асфальтобетонного покриття території заводу та стоянки автомобілів віднесено до поточного ремонту, зважаючи на запланований характер та обсяг таких робіт.

Також надані позивачем належні та допустимі докази свідчать про те, що проведені ремонтні роботи асфальтного покриття за їх характером, співвідношенням до загальної площі асфальтного покриття належать саме до поточного ремонту, а також придбані позивачем з метою підтримання таких територій в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від їх використання.

Отже, на переконання колегії суддів, позивач правомірно відніс витрати щодо оплати ТОВ «ГАРАНТДОРБУД» робіт з ремонту асфальтного покриття стоянки вантажних автомобілів та робіт з ремонту території заводу в загальній сумі 1 459 855,00 грн до складу інших витрат операційної діяльності.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що право керівника підприємства на класифікацію витрат (поточні чи капітальні) не можна вважати таким, що є дискреційним, однак за обставинами цієї справи вбачається, що здійснення згаданого ремонту полягало у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх робочому стані, тому керівник підприємства правильно класифікував витрати, як поточні.

Посилання суду на те, що прийнятий позивачем наказ від 09.06.2020 №3/1 "Про проведення ремонту асфальтобетонного покриття" не може свідчити про те, що асфальтування заводу загальною площею 100 кв.м. не підпадає під категорію "капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів", колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки зі змісту цього наказу вбачається, що метою покриття території заводу та стоянки асфальтобетоном слугував поточний ремонт.

З огляду на викладене, відповідач дійшов протиправного висновку про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України у зв`язку із заниженням ним податку на прибуток.

Щодо встановлення відповідачем під час перевірки факту заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат, що впливає на розмір зобов`язань із податку на прибуток, тобто порушення позивачем п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат у загальній сумі 422399,00 грн, у тому числі за 2020 рік у сумі 205981,00 грн, за півріччя 2021 у сумі 216418,00 грн.

Як встановлено під час проведення перевірки та зазначено в Акті перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957, відповідно до наданих до перевірки відомостей бухгалтерського обліку (рахунок бухгалтерського обліку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів"), фінансової звітності (Баланс (Звіт про фінансовий стан), Примітки до річної фінансової звітності), сума нарахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів становить:

- за 2020 рік загальну суму 27 806 467,00 грн;

- за 3 квартали 2021 року загальну суму 24 410 181,00 грн.

Згідно з додатками РІ до рядка 03 Податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, у складі різниць, на які збільшується фінансовий результат (код рядка 1.1.1), сума амортизації, нарахованої відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, становить:

- за 2020 рік загальну суму 27 600 486,00 грн;

- за 3 квартали 2021 року загальну суму 24 193 763,00 грн.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про правомірність заниження відповідачем різниць, на які збільшується фінансовий результат у загальній сумі 422 399 грн, зазначив, що під час проведення перевірки позивачем не надано письмових пояснень та документів, що спростовують вину, доводять наявність пом`якшуючих обставин та обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, тому відповідач правомірно дійшов висновку про заниження різниці, на які збільшується фінансовий результат.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом

Відповідно до п.п. 17.1.16 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з відміткою в Акті перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 платник податків зазначив, що не згоден із цим актом та вказав про намір подати заперечення відповідно до ПК України (а.с.66, т.1).

У подальшому, позивач подав заперечення від 05.01.2022 на Акт перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 разом з аналізом по рахунку 13 за 2020 рік та аналізом по рахунку 13 за 9 місяців 2021 року (а.с. 1,2, т.2).

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду), є матеріалами перевірки.

Отже, на переконання колегії суддів, висновки контролюючого органу про ненадання позивачем письмових пояснень та документів, що спростовують вину, або доводять наявність пом`якшуючих обставин та обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, не знайшли своє підтвердження.

Водночас, колегія суддів зауважує, що згідно з рахунком 13 вказані різниці виникли внаслідок амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, різниці за якими не включаються до декларації з податку на прибуток та додатків до неї.

У розумінні ПК України амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (підпункт 14.1.3 пункту 14 статті 14 ПК України).

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Податкового кодексу України.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Виходячи з положень підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України при розрахунку амортизації застосовуються національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку або міжнародні стандарти фінансової звітності з урахуванням обмежень, що встановлені, зокрема, підпунктом 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України.

Тобто, для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх експлуатації при здійсненні господарської діяльності платника податку.

Відповідно до Національного положення (стандарта) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

На відміну від правил бухгалтерського обліку, у податковому обліку до малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться активи вартістю не більше 20 тис. грн. та строком корисного використання більше одного року (до 23.05.2020 - 6 тис. грн.).

Отже, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Податкового кодексу України, за такими активами не виникають.

Відображення різниць, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів та передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на підставі пп. 138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, здійснюється у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ «Різниці» (далі - додаток РІ) до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств:

- у рядку 1.1.1 додатка РІ до Декларації відображається сума нарахованої амортизації необоротних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- у рядку 1.2.1 АМ додатка РІ до Декларації відображається сума розрахованої амортизації необоротних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

Тож, у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ до Декларації зазначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів без врахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, інформація щодо яких також не відображається у додатку АМ до Декларації.

З огляду на викладене, висновки відповідача про порушення позивачем п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження, тому податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 31.01.2022 №0047110701, №0047090701 та №0047100701.

Відповідно до висновків Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 в порушення п. 185 ст. 185, п. 194.1 ст. 194, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем не складена та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна на суму ПДВ у розмірі 8 673 518,74 грн від вартості майна та обладнання, реалізованого на адресу ТОВ «Напої Плюс» згідно з видатковою накладною від 30.09.2019 №13721 у загальній кількості 6 найменувань на загальну суму 43 367 593,72 грн, що призвело до заниження значення рядка 1Б «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 8 673 518,74 грн.

Згідно з п. 3.1.2.3 Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2018 по 30.06.2021 встановлено: заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 514 864,00 грн., в т.ч.: за вересень 2019 на суму 3 757 799,00 грн., за жовтень 2019 на суму 134 301,00 грн., за грудень 2019 на суму 56 460,00 грн., за квітень 2020 на суму 300 715,00 грн., за травень 2020 на суму 229 867,00 грн., за червень 2020 на суму 114 728,00 грн., за липень 2020 на суму 417 333,00 грн., за серпень 2020 на суму 233 144,00 грн., за вересень 2020 на суму 1 270 517,00 грн., завищення від`ємного значення податку на додану вартість, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 2 158 655,00 грн., в т.ч. за березень 2020 року на суму 1 147 027,00 грн., за травень 2020 на суму 1 011 628,00 грн., в результаті допущеного порушення законодавства, що відображено в п.3.1.2.1 розділу III акта.

Також відповідачем встановлено, що в порушення п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не складена та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна на суму ПДВ в розмірі 8 673 519,00 грн., в тому числі за вересень 2019 в сумі 8 673 519,00 грн., внаслідок порушення викладеного в п.п.3.1.2.1 розділу III акта перевірки.

Вказані порушення відповідачем встановлено, виходячи з аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «Напої Плюс» в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вказаної позовної вимоги, дійшов висновку, що оскільки позивачем під час розгляду цієї справи відповідних квитанцій щодо подання та прийняття податковим органом розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників від 30.09.2019 №385, №387-№419, №421, від 31.12.2019 №511-№6І5 та 31.12.20219 №619-627 не надано, то доводи позивача щодо прийняття податковим органом вказаних розрахунків коригування на реєстрацію є не підтвердженими.

Також суд першої інстанції відхилив доводи позивача в частині, що відповідачем не взято до уваги подані позивачем розрахунки коригування до раніше поданих податкових накладних щодо пооб`єктного обліку капітальних інвестицій із деталізацію до складових витрат, без зміни вартісних показників та сум ПДВ, оскільки матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що такі розрахунки коригування подавались на реєстрацію.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими, виходячи з наступного.

На підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Напої Плюс» в ході перевірки надано: інвестиційний договір від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №1 від 01.06.2017 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №2 від 03.01.2018 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №3 від 03.01.2018 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №4 від 31.07.2019 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; додаткову угоду №5 від 30.09.2019 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; акт від 30.09.2019 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16; видаткову накладну №13721 від 30.09.2019; витяг №183537793 від 04.10.2019; витяг №183538107 від 04.10.2019.

Відповідно до умов п. 2.1 Інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 предметом даного договору є зобов`язання та права сторін щодо їх дій по будівництву об`єкта на земельній ділянці в порядку та на умовах, визначених в Договорі, з метою отримання прибутку та отримання у власність загальної площі об`єкта (або майнових прав на нього). Для цього сторони здійснюють необхідні дії для проектування та спорудження об`єкта та їх державної реєстрації, оформлення за сторонами та/або визначеними ними особами прав на частини об`єкта, визначені договором.

Пунктом 4.1.2.1 Інвестиційного договору від 04.10.2016р. №ИД-10/16 встановлено, що ТОВ «Напої Плюс» забезпечує фінансування та здійснення будівництва об`єкта в розмірі 100% (ста відсотків) від обсягу, необхідного для завершення будівництва об`єкта, в тому числі сплачує відрахування (платежі), передбачені законодавством щодо об`єкта на підставі погодженого сторонами графіку фінансування робіт.

На виконання умов Інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 позивач отримував від ТОВ «Напої Плюс» оплати на загальну суму 300 415 743,71 грн., з них за період перевірки 89 101 817,25 грн., на які відповідно до вимог п.201 ст.201 Податкового кодексу України позивачем складалися та реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, всього на суму ПДВ 50 069 290,64 грн., з них за період перевірки 14 850 302,86 грн., що підверджено та деталізовано в реєстрі податкових накладних та платіжних дорученнях по Інвестиційному договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 (том 2, аркуші справи 49-52).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пунктів 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.1.2 Інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 ТОВ «Напої Плюс» за результатами інвестиційної діяльності отримує у свою власність частину об`єкта.

Пунктом 6.1.2 Інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 встановлено, що позивач в терміни, в обсягах і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язаний здійснити всі необхідні від позивача дії по передачі ТОВ «Напої Плюс», або іншим визначеним ТОВ «Напої Плюс» особам, належного ТОВ «Напої Плюс» об`єкта.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.10.2019 №183537793 та №183538107, 30.09.2019 за заявою з реєстраційним номером №36176574 здійснено реєстрацію в реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: виробничо-складські приміщення та цех з виробництва напоїв бродіння, розташований за адресою: Черкаська обл., Жашківський район, м. Жашків, вул. Перемоги, буд.10 (том 2, аркуші справи 29-31).

Відповідно до акта від 30.09.2019 до інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД- 10/1 (том 2, аркуш справи 26) позивачем передано ТОВ «Напої Плюс» його частку від результату інвестиційної діяльності - частку від загальної площі об`єкта нерухомості (9153,2 м2), а саме: «Виробничо-складські приміщення та цех з виробництва напоїв бродіння» по вул. Перемоги, 10 в м. Жашків Черкаської області в розмірі 8392/1000, що дорівнює 7681,37 м2.

Колегія суддів зауважує, що саме акт від 30.09.2019 в розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16, оскільки згідно з вказаним актом між сторонами здійснено передачу результатів такої інвестиційної діяльності у встановленому договором відсотковому відношенні - передано один об`єкт: Виробничо складські приміщення та цех з виробництва напоїв бродіння, а видаткова накладна від 30.09.2019 №13721 є його додатком, який зроблений з метою деталізації вартості витрат по переданому об`єкту нерухомості для ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС», як сторони інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16.

Після реєстрації зазначеного об`єкту здійснено реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних ряду розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників, зокрема, від 30.09.2019 №385, №387-№419, №421 (том 3, аркуші справи 211-250), від 31.12.2019 №511-№615 (том 4, аркуші справи 1-251), від 31.12.20219 №619-627 (том 5, аркуші справи 1-18), до раніше зареєстрованих в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 податкових накладних (як зазначає позивач податкові накладні реєструвалися за фактом отримання попередньої оплати від ТОВ «НАПОЇ ПЛЮС»).

Як зазначалось, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем під час розгляду даної справи відповідних квитанцій щодо подання та прийняття податковим органом розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників від 30.09.2019 №385, №387- №419, №421, від 31.12.2019 №511-№615 та 31.12.20219 №619-627 не надано, що не підтверджує доводи позивача щодо прийняття податкових органом вказаних розрахунків коригування на реєстрацію.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що факт реєстрації позивачем таких розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем ані в Акті перевірки, ані під час судового розгляду не заперечувався та не ставився під сумнів.

Крім того, на підготовчому судовому засіданні, що відбулось 03.10.2022, представник позивача поставив суду питання щодо необхідності подання квитанцій на підтвердження реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, аби, зважаючи на їх кількість, не нагромаджувати матеріали справи. Однак, судом першої інстанції такі докази, що входять до предмету доказування, до матеріалів справи не долучено.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, суд першої інстанції, встановивши необхідність доведення факту реєстрації розрахунків коригування в ЄРПН не запропонував позивачу надати додаткові докази для підтвердження відповідних обставин.

Більше того, суд першої інстанції, посилаючись на положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якими підтвердженням прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня, не врахував, що абзацом тринадцятим цього ж пункту визначено, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тож, ПК України допускає не лише відсутність квитанцій про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації розрахунку коригування після подання розрахунку коригування на реєстрацію, але і вказує на його реєстрацію в силу прямої норми ІІК України в разі відсутності квитанцій.

Отже, висновок суду першої інстанції про не доведення факту реєстрації розрахунків коригування через ненадання відповідних квитанцій суперечить нормам ПК України, зокрема абзацу тринадцятому пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Водночас, разом із апеляційною скаргою позивач надав до суду квитанції до розрахунків коригування від 30.09.2019 №385, №387-№419, №421, від 31.12.2019 №511-№615 та 31.12.20219 №619-627, які прийняті судом апеляційної інстанції.

Також, як зазначає позивач, облік капітальних інвестицій на підприємстві ведеться окремо за об`єктами інвестицій із розшифровкою за видами витрат (згідно з ОСВ та оборотів рахунку 151 відображено пооб`єктний облік капітальних інвестицій із деталізацією до складових витрат), а тому об`єкт виробничо складські приміщення та цех з виробництва напоїв бродіння відображений в обліку, як один з його деталізацією, на підтвердження чого при поданні заперечення на Акт перевірки було надано відповідні документи.

Відповідно до п.4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000р. №92, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Згідно з п.48 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затв. наказом міністерства фінансів України 30.09.2003 №561, затрати з будівництва (виготовлення), придбання і поліпшення об`єктів основних засобів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення об`єктів в експлуатацію визнаються незавершеними капітальними інвестиціями (незавершеним будівництвом). Затрати на будівництво, виготовлення, придбання і поліпшення об`єктів (капітальні інвестиції) групуються за такими напрямками робіт (витрат): проектно-вишукувальні роботи; будівельні роботи; роботи з монтажу устаткування; придбання устаткування, що потребують монтажу; придбання устаткування, що не потребують монтажу, інструментів та інвентарю; інші капітатьні роботи і затрати. Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться у розрізі затрат на зазначені роботи (витрати) окремо за об`єктами інвестицій, на підтвердження чого під час подання заперечення на Акт було надано ОСВ по рахунку 151 капітальне будівництво за 2019 рік, обороти по рахунку 151 за 2019 рік.

Дійшовши висновку про необхідність складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за 6 найменуваннями згідно з видатковою накладною від 30.09.2019 МІ3721, та не ставлячи при цьому питання про завищення сум ПДВ за вже зареєстрованими податковими накладними в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 МИД-10/16, посадовими особами податкового органу залишено поза увагою пояснення позивача про те, що в такому випадку зі сторони позивача буде мати місце подвійне декларування сум ПДВ, оскільки аналіз податкової звітності з ПДВ та первинних документів свідчить, що загальна сума задекларованого позивачем ПДВ повністю відповідає тим фактичним сплатам, які отримано позивачем та по відношенню до яких вже здійснено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних. А друга подія - реалізація об`єкта - призводить лише до зміни номенклатури, в зв`язку з чим позивачем і було складено та зареєстровано розрахунки коригування із відповідним кодом причини коригування 104 «Зміна номенклатури».

Отже, на думку колегії суддів, податковий орган дійшов помилкового висновку про необхідність повторної реєстрації податкових накладних за сумами ПДВ по вже раніше зареєстрованим податковим накладним.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що оскільки позивач в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16 початково за фактом отримання попередніх оплат складав та реєстрував в ЄРПН податкові накладні, а після передачі результатів інвестиційної діяльності за актом від 30.09.2019 склав та зареєстрував в ЄРПН розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до таких податкових накладних з коригуванням номенклатури, а також враховуючи те, що позивачем облік капітальних інвестицій ведеться окремо за об`єктами інвестицій із розшифровкою в розрізі витрат, з тих підстав, що позивачем передано за актом приймання-передачі від 30.09.2019, як первинним документом результат інвестиційної діяльності в кількості одного об`єкта: Виробничо складські приміщення та цех з виробництва напоїв бродіння, то висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства в частині податку на додану вартість є необґрунтованими.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що відповідачем факт реєстрації позивачем розрахунків коригування до податкових накладних в рамках інвестиційного договору від 04.10,2016 №ИД-10/16 не заперечувався та під сумнів не ставився, а також враховуючи те, що позивач в передбачений чинним законодавством порядок та спосіб здійснив реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних в рамках інвестиційного договору від 04.10.2016 №ИД-10/16, то колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов незаконного та необґрунтованого рішення про правомірність податкових повідомлень-рішень 31.01.2022р. №0047110701, від 31.01.2022р. №0047090701, від 31.01.2022р. №0047100701, тому такі повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Доводи податкового органу про те, що в 38-ми розрахунках корегувань кількісних та вартісних показників в колонці 3 «опис (номенклатура) товарів, послуг» замість «Роботи згідно РП реконструкція з добудовою виробничо-складських приміщень та цеху з виробництва напоїв бродіння» зазначено «Виробничо-складські приміщення та цех з виробництва напоїв бродіння», а в інших 117-ти розрахунках також не було відображено номенклатури: «блискавкозахист, зовнішні мережі (дренаж), система вентиляції, кондиціонування, опалення та теплопостачання цеху з виробництва напоїв бродіння, система водопостачання та водовідведення, система освітлення та енергозабезпечення внутрішніх приміщень, система пожежогасіння та пожежної сигналізації», що не відповідає податковим накладним, які виписані за номенклатурою товару «Роботи згідно РП реконструкція з добудовою виробничо-складських приміщень та цеху з виробництва напоїв бродіння», колегія суддів відхиляє, адже такі доводи не спростовують факту, що розрахунки коригування стосуються одного об`єкту, а не шести, як вважає відповідач.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 3.2.6 Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957 ТОВ «Нові Продукти» за період з 01.04.2018 по 30.09.2021 подавались повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані оподаткуванням або через які проводиться діяльність до органів Державної податкової служби за формою №20-ОПП, встановленою Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, за формою 20-ОПП по 88 об`єктах, пов`язаних з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (додаток №22 Акта перевірки від 22.12.2021 №93965/Ж5/26-15-07-01-06/33234957).

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047130701, за даними інформаційних баз контролюючого органу встановлено порушення позивачем п.63.3 ст.63 ПК України, пунктів 8.1, 8.4, 8.5 розділу розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, внаслідок неподання позивачем відповідачу повідомлень за формою 20-ОПП по 73 об`єктам, у зв`язку з чим, на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції на підставі п.117.1 ст.117 ПК України у розмірі 74 460,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, дійшов висновку, що ні зі змісту п.3.2.6 Акта, ані з Додатку №22 до Акта не вбачається можливим встановити відносно кожного об`єкту оподаткування інформацію про те, на підставі яких даних посадовими особами зроблено висновок про порушення строків подання повідомлення, оскільки не зазначено дати їх реєстрації, створення чи відкриття, дати, з якої у позивача виник обов`язок подати таке повідомлення відносно кожного об`єкту оподаткування.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що норми ПК України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з п. 117.1 ст.117 ПК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У постановах від 18 листопада 2022 року у справі № 824/1298/18-а, від 28 вересня 2022 у справі № 160/3561/20, від 04 травня 2022 року у справі № 160/12341/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/2155/20, від 03 червня 2021 року у справі № 640/7244/19, від 20 травня 2021 року у справі № 560/3008/19, від 21 липня 2020 року у справі № 826/14197/17 Верховний Суд виходив з того, що встановлений факт не подання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України.

Отже, практика Верховного Суду зі спірного питання є сформованою і усталеною

Загальні положення щодо обліку платників податків визначає стаття 63 ПК України. Відповідно до пункту 63.1 цієї статті облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Отже, одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «НОВІ ПРОДУКТИ» здійснювало придбання, продаж транспортних засобів, а також отримання в оренду офісного приміщення, та в порушення п. 63.3 ст. 63 Кодексу, (порядок подання передбачено п. 8.1, п. 8.4, п. 8.5 розділу VIII Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 року № 462), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткування або через які провадиться діяльність до ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві за формою № 20-ОПП по 88 об`єктах, пов`язаних з оподаткування або через які провадиться діяльність.

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України (в редакції, чинній на час застосування штрафних санкцій) неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Отже, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0047130701 від 31.01.2022, а судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про протиправність та незаконність прийнятого вказаного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2023 року у справі № 120/15979/21-а.

Посилання позивача у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення у відповідній частині, на незаконність проведення контролюючим органом виїзної перевірки у зв`язку із дією мораторію на проведення таких перевірок, який встановлений п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (запровадження карантинних заходів, пов`язаних із Ковід-19), колегія суддів відхиляє, оскільки така підстава не зазначалась позивачем в адміністративному позові для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а в силу приписів ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг сторін знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 24 810,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.08.2022 №І29673. За подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду в цій справі позивач сплатив 37215,00 грн (платіжне доручення від 28.12.2022 №S42336).

Усього сплачений позивачем судовий збір складає 62 025,00 грн, який підлягає відшкодуванню з бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на приписи частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню в розмірі 59 544,00 грн (62 025,00 - 2481,00) відповідно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ПРОДУКТИ", Головного управління ДПС у м.Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "13" грудня 2022 р. скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 №0047120701, №0047110701, №0047090701, №0047100701.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові Продукти» (01033, м. Київ, Спортивна площа, 3, код ЄДРПОУ 33234957) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 59 544,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-329 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано "26" квітня 2023 р.

Головуючий суддяЛ.Т. ЧерпіцькаСуддіО.Є. Пилипенко Я.М. Собків