Постанова

від 24.04.2023 по справі 240/23456/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23456/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

24 квітня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариство з обмеженою відповідальністю "Солірас" про стягнення санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2022 року позивач, Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солірас" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солірас" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно- господарських санкції та пені у розмірі 45097, 81 коп.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. В той же час, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Солірас" здійснив усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення. Залишення на підприємстві вакантним робочого місця для працевлаштування інваліда через відсутність осіб з інвалідністю та відсутністю таких осіб, які б виявили бажання працевлаштуватися не може ставитися в провину відповідачу.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Аргументами на підтвердження вимог апеляційної скарги апелянт зазначає невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, оскільки ТОВ "Солірас" не виконало нормативу робочих місць у 2021 році для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 45 097,81 коп.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Солірас" перебуває на обліку у Житомирському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю, зареєстроване як юридична особа з 28.12.2018.

На виконання вимог наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 ТОВ "Солірас" протягом січня-липня 2021 року надсилалися до Коростенського міського центру зайнятості звіти форми 3-ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме на посаду провізора. Вказане підтверджується листом Коростенського міського центру зайнятості №589 від 04.11.2022.

Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю форми № 10- П 31, затвердженого наказом Мінсоцполітики України №591 від 27 серпня 2020 року середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у ТОВ "Солірас" за 2021 рік склала 14 осіб.

Зі змісту претензії №20/22, ТОВ "Солірас" із числа середньооблікової кількості штатних працівників, що склала 14 особи повинен був працевлаштувати 1 (одну) особу з інвалідністю - штатного працівника облікового складу за рік, тоді як фактично не працевлаштував особу з інвалідністю, тобто встановлений Законом норматив не виконав у кількості 1 (одного) робочого місця для особи з інвалідністю.

Відповідач не сплатив адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня 2022 року, а тому, починаючи із 16 квітня 2022 року по 28 вересня 2022 року нарахована пеня у розмірі 5287,10 грн. за 166 днів прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позивач вважає, що ТОВ "Солірас" не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону № 875-XII, що стало підставою звернення позивача до суду.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Законом України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у статті 18 передбачає, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина третя статті 18-1 Закону України №875-XII вказує, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до частини першої- третьої, п`ятої, восьмої, десятої статті 19 Закону України №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою, четвертою, дев`ятою статті 20 Закону України №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України визначено, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Відповідно до зазначеного, судом у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Тому колегія суддів зазначає, що проаналізувавши приписи статей 18, 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 у справі №825/1790/18 дійшов висновку про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Тобто, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього та передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункти 3-5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.03.2013 №316 (зі змінами)).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Тобто існує обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Разом з тим, судом встановлено з матеріалів справи, що відповідачем протягом січня-липня 2021 року надсилалися до Коростенського міського центру зайнятості звіти форми 3-ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме на посаду провізора. Вказане підтверджується листом Коростенського міського центру зайнятості №589 від 04.11.2022.

З даного листа слідує, що у зв`язку з відсутністю підходящої кандидатури в зазначений термін, направлення на ТОВ "Соляріс" на посаду провізора Коростенським МЦЗ не видавались.

Також суд звертає увагу, що протягом 2021 року на ТОВ "Соляріс" було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю - ОСОБА_1 , що підтверджується доданими до матеріалів справи: копії наказу про прийняття на роботу від 10.08.2021, повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_1 та копії довідки МСЕК про встановлення 2 групи інвалідності ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, колія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених у цій справі позовних вимог.

Наведені ж у апеляційній скарзі мотиви таких висновків не спростовують і не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б давали підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, свідчили про її незаконність та необґрунтованість, дозволяли стверджувати про неправильне вирішення цього спору і порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Так, згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17 та від 26.06.2018 у справі №806/1368/17 щодо застосування норм права, законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, - створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; - забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; - надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; - звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; - в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

Отже, відповідачем своєчасно та в повному обсязі надано інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично ТОВ "Соляріс", вжило усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому відповідач звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), оскільки ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Оскільки відповідачем вчинено дії та заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, а робоче місце упродовж 2021 року залишилися вакантними з незалежних від ТОВ "Соляріс" причин, у Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відсутні правові підстави вимагати сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, працевлаштування яких здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями осіб з інвалідністю за умови наявності вакантних робочих місць.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.