Постанова

від 25.04.2023 по справі 5011-15/10488-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. Справа№ 5011-15/10488-2012 (910/9025/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Гарник Л.Л.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022

у справі № 5011-15/10488-2012 (910/9025/22) (суддя Пасько М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2"

за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ УКРАЇНА"

про стягнення 960.439, 66 грн. в межах справи № 5011-15/10488-2012

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.04.2023

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 5011-15/10488-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза".

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 960.439, 66 грн. в межах справи № 5011-15/10488-2012.

В поданій позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (далі - Позивач) просило стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" (далі - Відповідач) доходи за період з 01.12.2018 року - 31.12.2021 року від належного Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРБІЗНЕСВІЗА" на праві власності нерухомого майна в розмірі 960.439, 66 грн.

Також, Позивач просив суд стягнути на його користь з Відповідача судовий збір в розмірі 14.406,59 грн. за подання позовної заяви, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1240,50 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 40.000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок недобросовісної поведінки Відповідача Позивач втратив можливість отримати доходи від свого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ДЦІНВЕС 2" на користь ТОВ "Укрбізнесвіза" кошти в розмірі 960.439, 66 грн., судовий збір в розмірі 14.406,59 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 40.000, 00 грн.

Ключовими мотиваи рішення є:

- Позивач з дня прийняття Постанови від 16.06.2021 по день подання даного Позову позбавлений можливості відновити права власності на Нерухоме майно через недобросовісні дії Відповідача;

- Позивач має право стягнути із Відповідача, як у добросовісного набувача, який набув спірні приміщення у особи, яка не мала права їх відчужувати, доходи, які він одержав або міг одержати від Нерухомого майна, наприклад задаючи його в оренду третім особам, з моменту, коли Відповідач дізнався або міг дізнатися, що незаконно володіє Нерухомим майном.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ТОВ "ДЦІНВЕС 2"звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Ключовими аргументами скарги є:

- скаржник не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, яке відбулося 06.12.2022;

- суд невірно та необґрунтовано визначив період з 01.12.2018 по 31.12.2021, за який позивач має право стягувати дохід з відповідача.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ключовими аргументами відзиву є:

- судом було надіслано ухвалу про відкладення на адресу відповідача, тобто у розумінні п. 5 ч. 6 ст. 172 ГПК України ухвала вважається врученою.172 ГПК України ухвала вважається врученою;

- судом правильно визначено строк, за який позивач має право стягувати дохід з відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №5011-15/10488-2012 (910/9025/22) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Сотніков С.В., Гарник Л.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 5011-15/10488-2012 (910/9025/22) залишено без руху. Зобов`язано скаржника подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому розмірі і порядку (21 609, 89 грн).

На виконання ухвали від 09.01.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору у встановленому розмірі і порядку (21 609, 89 грн).

Розпорядженням керівника апарату від 31.01.2023 у зв`язку з перебуванням судді судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2023 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Гарник Л.Л. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №5011-15/10488-2012 (910/9025/22), відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 01.02.2023 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №5011-15/10488-2012 (910/9025/22).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 5011-15/10488-2012 (910/9025/22), розгляд справи призначено на 04.04.2023.

В судовому засіданні 04.04.2023 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила перерву в розгляді справи до 11.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 розгляд справи №5011-15/10488-2012 (910/9025/22) відкладено на 25.04.2023.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Укрбізнесвіза" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути на його користь з ТОВ "ДЦІНВЕС 2" (далі - Відповідач) доходи за період з 01.12.2018 року - 31.12.2021 року від належного Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРБІЗНЕСВІЗА" на праві власності нерухомого майна в розмірі 960.439, 66 грн.

Також, Позивач просив суд стягнути на його користь з Відповідача судовий збір в розмірі 14.406,59 грн. за подання позовної заяви, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1240,50 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 40.000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок недобросовісної поведінки Відповідача Позивач втратив можливість отримати доходи від свого майна.

Відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як також вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року відкрито провадження у справі № 5011-15/10488-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбізнесвіза".

Отже, справа № 5011-15/10488-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбізнесвіза" перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва, а даний спір про стягнення коштів є майновим спором, то позовна заява подається з дотриманням правил підсудності, а саме в межах справи про банкрутство ТОВ "Укрбізнесвіза".

07.11.2018 року Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва, в межах справи № 5011-15/10488-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбізнесвіза" із заявою про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно, в якій просив суд, зокрема, витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" (надалі - "Відповідач", ТОВ "ДЦІНВЕС 2") на користь Позивача групу приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та групу приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53 (надалі - "Нерухоме майно").

16.06.2021 року постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 року у справі № 5011-15/10488-2012 (надалі - "Постанова від 16.06.2021") витребувано у

ТОВ "ДЦІНВЕС 2" на користь Позивача нерухоме майно. Постанова від 16.06.2021 набрала законної сили з дня її проголошення.

25.11.2021 року постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду у справі № 5011-15/10488-2012 (надалі - "Постанова ВС від 25.11.2021") (копія Постанови ВС від 25.11.2021 додається до позову) Постанову від 16.06.2021 залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 390 ЦК України, власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Отже, у Позивача як власника нерухомого майна наявні правові підстави для стягнення з Відповідача усіх доходів, які він одержав або міг одержати від Нерухомого майна, з моменту обізнаності про незаконність володіння ним.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, у межах цієї справи є всі умови для задоволення вимог ТОВ "Укрбізнесвіза" про стягнення із ТОВ "ДЦІНВЕС 2" усіх доходів, які воно отримало, чи могло отримати від нерухомого майна, зокрема, від передання в оренду будь-яким особам за період з 01.12.2018 року - 31.12.2021 року.

Як також правильно встановлено місцевим судом, Позивач є законним власником групи приміщень № 127, загальною площею 714,90 кв.м, а нерухоме майно складає його 6/10 частин.

Відповідно до ч. 1. ст. 328 ЦК України, (у редакції, яка була чинною в день укладення Договору купівлі-продажу від 22.06.2007), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як зазначав Позивач у п. 1.2 даної позовної заяви, він є власником групи приміщень № 127, загальною площею 714,90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, б. 53 на підставі Договору купівлі-продажу від 22.06.2007 року.

Після цього, 15.02.2010 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 (надалі - "Рішення від 15.02.2010") було задоволено позовну заяву ПП "Легіон-2004", а саме:

- визнано за ПП "Легіон-2004" право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень № 127, 128, 129 загальною площею 714,90 кв.м., що становить 428,0 кв.м., які знаходяться по вул. Щербакова, 53, (літера А) в м. Києві;

- виділено в натурі ПП "Легіон-2004", як окремий об`єкт нерухомого майна, 6/10 частин з груп нежилих приміщень № 127, 128, 129, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А), а саме: з групи приміщень № 127 загальною площею 714,90 кв.м в групу приміщень № 133 загальною площею - 428,0 кв. м.

18.05.2011 року постановою Вищого господарського суду України у справі № 53/49 Рішення від 15.02.2010 було скасовано та справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції.

Відтак, Позивач втратив право володіння на 6/10 частин групи приміщень № 127 без його волі на підставі Рішення від 15.02.2010, а ПП "Легіон-2004" на підставі вказаного рішення стало власником нежилих приміщень № 133 загальною площею 428,0 кв.м, які складають 6/10 частин групи приміщення № 127, що належали Позивачу як первинному власнику на підставі Договору-купівлі продажу від 22.06.2007.

У Постанові від 16.06.2021 зазначено, що "колегія суддів, дослідивши обставини та докази, наявні у даній справі, а також застосувавши зазначені вище норми права, дійшла висновку, що право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Дана позиція узгоджується із висновком, який викладений у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15".

Також у Постанові від 16.06.2021 зазначено, що "колегія суддів погоджується із доводами ТОВ "Укрбізнесвіза", викладеними у апеляційній скарзі, що власником спірного майна є саме ТОВ "Укрбізнесвіза", а це майно вибуло із володіння останнього на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 53/49 від 15.02.2010 року, яке у подальшому скасовано, а тому вважається таким, що вибуло із володіння власника поза його волею".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом право власності на нерухоме майно зареєстроване за Відповідачем, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 308502281 від 30.08.2022 року (надалі - "Інформаційна довідка") (копія Інформаційної довідки додається).

Позивач з дня прийняття Постанови від 16.06.2021 по день подання даного Позову позбавлений можливості відновити права власності на нерухоме майно через недобросовісні дії Відповідача.

Адже, Відповідач розуміючи те, що Постановою від 16.06.2021 витребувано нерухоме майно на користь Позивача, а вказане судове рішення є документом, який надає право Позивачу провести державну реєстрацію права власності на Нерухомого майно, то Відповідач у період з 18.06.2021 року - 17.11.2021 року у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо Нерухомого майна систематично реєстрував заяви власника про заборону реєстраційних дій у кількості 16 штук.

Доказом незаконних дій Відповідача щодо нерухомого майна та реєстрації незаконних заяв про заборону власника є наступні документи:

- відомість за № 294230591 із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав від 11.01.2022 року, яка сформована сформована Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Михайленком С.А. за реєстраційним номером групи приміщень № 1 (РНОНМ 1274988580000) (надалі - "Відомість по групі приміщень № 1") (копія Відомості по групі приміщень № 1 додається до позовної заяви);

- відомість за № 29423080 із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав від 11.01.2022 року, яка сформована Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Михайленком С.А. за реєстраційним номером групи приміщень № 2 (РНОНМ 1274984780000) (надалі - "Відомість по групі приміщень № 2") (копії Відомості по групі приміщень № 2 додається до позовної заяви).

Беручи до уваги вищезазначене та враховуючи обставини, які встановлені у Постанові від 16.06.2021, Позивач є власником спірних приміщень, а витребуване нерухоме майно складає 6/10 частин від спірних приміщень, незважаючи на те, що станом на дату звернення з позовом право власності на нерухоме майно зареєстровано за Відповідачем.

За змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Отже, у Постанові від 16.06.2021 встановлено, що спірні приміщення вибули із володіння Позивача без його волі, витребуване нерухоме майно складає 6/10 частин спірних приміщень, які Позивач набув на підставі Договору купівлі-продажу від 22.06.2007, а тому Позивач є належною особою для звернення до суду з вимогою про стягнення доходів, які одержав або міг одержати Відповідач від нерухомого майна, з моменту коли йому стало відомо, що він незаконно володіє ним.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення з відповідача за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2021 р. суми у розмірі 960 439,66 грн, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було надано платіжні доручення та виписки з банку, які підтверджують, що Відповідач отримав дохід від здачі в оренду ТОВ "ДЦ Україна" частини нерухомого майна Позивача за період з 01.12.2018 р. - 31.12.2021 р. у розмірі 960 439,66 грн. з урахуванням 20 % ПДВ.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, обґрунтовував незаконність оскаржуваного судового рішення тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням ч. 1 ст. 120 ГПК України, так як Скаржника не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, яке відбулося 06.12.2022 року.

Колегія суддів не приймає вказаний аргумент апеляційної скарги з огляду на таке.

Так з матеріалів справи вбачається, що розгляд судової справи № 5011-15/10488-2012 (910/9025/22) у судді першої інстанції тривав 81 день з 15.09.2022 року (дата відкриття провадження у справі) по 06.12.2022 року (дата прийняття оскаржуваного рішення).

15.09.2022 року ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 5011-15/10488-2012 (910/9025/22) (надалі - "ухвала про відкриття провадження") було відкрито провадження за позовною заяву Позивача та призначено перше судове засідання на 20.10.2022 року о 10 годині 40 хвилин.

22.09.2022 року судом першої інстанції було оприлюднено текст ухвали про відкриття провадження, тобто за 29 днів до початку першого підготовчого засідання у справі.

20.10.2022 року відбулося підготовче судове засідання на яке Скаржник, ані його представник не з`явився та не подав жодних документів, у зв`язку із чим суд першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 року у справі № 5011-15/10488-2012 (910/9025/22) (надалі - "Ухвала про відкладення 1") відклав розгляд підготовчого засідання на 15.11.2022.

26.10.2022 року ухвала про відкладення 1 була оприлюднена судом першої інстанції у ЄДРСР.

10.11.2022 року суд першої інстанції на адресу Скаржника, яка зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відправив поштовим зв`язком ухвалу про відкладення 1, що підтверджується копією конверту, на якому міститься наліпка із номером відправлення: 0105474606496 (копія конверту наявна у матеріалах справи).

Колегія зауважує, що до суду першої інстанції повернувся конверт із Ухвалою про відкладення 1 з відміткою, що "адресат відсутній за місцезнаходженням", тобто в розумні п. 5 ч. 6 ст. 172 ГПК України Ухвала про відкладення 1 вважається, врученою.

15.11.2022 року відбулося друге підготовче засідання, на яке Скаржник, ані його представник знову не з`явився та жодних документів не подав, у зв`язку із цим суд першої інстанції ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року у справі № 5011-15/10488-2012 (910/9025/22) (надалі - "ухвала про призначення розгляду справи по суті") закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 06.12.2022 року.

18.11.2022 року Ухвала про призначення розгляду справи по суті була оприлюднена судом у ЄДРСР, тобто за 18 днів до проведення судового засідання.

22.11. 2022 року суд першої інстанції на адресу Скаржника, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відправив поштовим зв`язком ухвалу про призначення розгляду справи по суті, що підтверджується копією конверту, на якому міститься наліпка із номером відправлення: 0105474621355 (копія конверту наявна у матеріалах справи).

23.11. 2022 року Скаржник дізнався про Ухвалу про призначення розгляду справи по суті, а відповідно і про те, що 06.12.2022 року має відбутися розгляд судового засідання, у зв`язку із тим, що у роздруківці із веб-сайту ПАТ "Укрпошта", яку Скаржник додав до апеляційної скарги.

Отже, на думку колегії суддів, Скаржник намагається ввести суд апеляційної інстанції в оману, стверджуючи, що йому про судове засідання, яке відбулося 06.12.2022 року стало відомо лише цього ж дня.

Щодо твердження Скаржника про те, що суд першої інстанції не мав прав застосовувати ч. 2 ст. 390 ЦК України, а саме - стягувати дохід, який отримано Скаржником після 16.06.2021 року, колегія зазначає таке.

Обставини, які підтверджують фактичне володіння Скаржником нерухомим майном після 16.06.2021 року.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Скаржник фактично володів групою приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв.м та групою приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53 (надалі - "нерухоме майно") після 16.06.2021 року та отримував дохід від здачі в оренду частини Нерухомого майна ТОВ "ДЦ України".

Також дані обставини підтверджуються доказами, які знаходяться у матеріалах справи, а саме:

1. Договором оренди № 12/06.17, який було укладено 14.06.2017 року (надалі - "Договір оренди від 14.06.2017") між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (надалі-ТОВ "ДЦ Україна", "Третя особа 1") та Скаржником з усіма додатками до нього, відповідно до умов якого, Скаржник передав частину нерухомого майна у тимчасове платне користування ТОВ "ДЦ України". Термін дії даного договору закінчився 31.05.2020 року.

2. Договором оренди № 269 КЩ53-01/06/2020, який було укладено 01.06.2020 року (надалі - "Договір оренди від 01.06.2020") між ТОВ "ДЦ Україна" та Скаржником з усіма додатками до нього, відповідно до умов якого, Скаржник передав частину нерухомого майна у тимчасове платне користування ТОВ "ДЦ України". Термін дії цього договору закінчується 30.04.2023 року.

1. Платіжними дорученнями про оплату орендної плати Скаржнику за період з 01.12.2018 року - 31.12.2018 року на загальну суму 37 609,55 грн.

2. Платіжними дорученнями про оплату орендної плати Скаржнику за період з 01.01.2019 - 31.12.2019 року на загальну суму 409 611,80 грн.

3. Платіжними дорученнями про оплату орендної плати Скаржнику за період з 01.01.2020 - 31.12.2029 року на загальну суму 301 715,54 грн.

4. Платіжними дорученнями про оплату орендної плати Відповідачу за період з 01.01.2021 - 31.12.2021 року на загальну суму 211 502,78 грн.

5. Копія виписки, яка сформована 07.09.2022 року по рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито у АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на ім`я ТОВ "ДЦ Україна" за період: з 01.01.2019 р. - 31.12.2019 р.; з 01.01.2020 р. - 31.12.2020 р.; з 01.01.2021 р. - 31.12.2021 р. (надалі - "Виписка з банку від 07.09.2022 р.").

6. Платіжним дорученням №3882 від 05.11.2021 року з рахунку № НОМЕР_2 , який відкрито у AT "ІНГ Банк Україна" на ім`я ТОВ "ДЦ Україна", яке підтверджує оплату Відповідачу оренди за жовтень 2021 р.

7. Договором 12/06/17-2, який укладено 14.06.2017 року (надалі - "Договір 12/06/17-2") між Скаржником та ТОВ "ДЦ України". Відповідно до умов даного договору Скаржник забезпечує обслуговування Нерухомого майна. Термін дії цього договору визначено до дати закінчення дії Договір оренди від 14.06.2017, тобто до 20.05.2020 року.

8. Договором № 269 КОМ-01/06/2020, який укладено 01.06.2020 року (надалі - "Договір № 269 КОМ-01/06/2020") між Скаржником та ТОВ "ДЦ України". Відповідно до умов даного договору Скаржник забезпечує обслуговування нерухомого майна. Термін дії цього договору визначено до дати закінчення дії Договору оренди від 01.06.2020, тобто до 30.04.2023 року.

Вказані докази підтверджують, що Скаржник фактично володів нерухомим майном після 16.06.2021 року, адже передавав частину нерухомого майна площею 211,7 кв.м в оренду ТОВ "ДЦ Україна" та з 01.12.2018-31.12.2021 років та отримав дохід у загальному розмірі 960 439,66 грн.

Крім цього, додатковим доказом того, що Скаржник фактично володів нерухомим майном після 16.06.2021 року, є Договір № 269 КОМ-01/06/2020, строк якого закінчується 30.04.2023 року.

Також інформація, яка міститься у Виписці з банку від 07.09.2022 року про те, що ТОВ "ДЦ Україна" постійно з 16.06.2021 року по 31.12.2021 року відшкодовувало Скаржнику вартість комунальних послуг та обслуговування нерухомого майна на 43 991,89 грн.

У ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, обставини фактичного володіння Скаржником нерухомим майном після 16.06.2021 року в розумінні ч. 1 ст. 79 ГПК України вважаються, доведеними, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що Скаржник повертав ТОВ "ДЦ Україна" грошові кошти, які останній сплачував йому за оренду, та грошові кошти, які ТОВ "ДЦ Україна" сплачувало Скаржнику за компенсацію комунальних послуг та послуг обслуговування Нерухомого майна у період з 16.06.2021 по 31.12.2021 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 5011-15/10488-2012 (910/9025/22) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 5011-15/10488-2012 (910/9025/22) залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №5011-15/10488-2012 (910/9025/22) повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:

"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено 26.04.2023.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді Л.Л. Гарник

Б.В. Отрюх