Постанова

від 19.04.2023 по справі 917/1243/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Харків Справа № 917/1243/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Верхацький І.В., на підставі довіреності від 02.01.2023 №02/01-2023/15;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області в м. Полтава, повний текст якого складений 30.01.2023 (суддя Кльопов І.Г.),

у справі №917/1243/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради, смт Семенівка, Семенівський район, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулося ТОВ "ГК "Нафтогаз України" з позовом до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 648575,06грн, у т.ч. 491030,40грн основного боргу, 59461,76грн пені, 8556,03грн 3% річних, 89526,87грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку з оплати вартості поставленого позивачем природного газу відповідно до умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023 у справі №917/1243/22 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 491030,40грн основного боргу, 89526,87грн інфляційних витрат, 8556,03грн 3 % річних, 29730,88грн пені та 9728,63грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії". На виконання умов договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім не здійснено оплату за листопад 2021 року у розмірі 491030,40грн. Заборгованість у розмірі 491030,40грн відповідачем визнана у повному обсязі. Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що заявлені розміри пені, річних та інфляційних втрат відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%, врахувавши статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% та стягнення 29730,88грн пені.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "ГК "Нафтогаз України", яке просить рішення Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023 у справі №917/1243/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 29730,88грн скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в розмірі 29730,88грн, у задоволенні яких було відмовлено, задовольнити. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апелянт вважає неправомірним зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача. Зазначає, що заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача, наголошує, що вартість газу, оплату якого відповідачем прострочено, фактично збільшиться не більше як на 12,11%. За твердженням позивача, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача в період виникнення правовідносин. Наголошує, що суд, вирішуючи питання про зменшення пені, повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення. Зазначає, що судом під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Скаржник вважає, що зменшення розміру пені на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що визнає вимоги в частині стягнення основного боргу за спожитий природний газ у розмірі 491030,40грн в повному обсязі. Відповідач наголошує, що вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені визнає частково, посилається на складний час для бюджету у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану, просить врахувати статус відділу, соціальну спрямованість діяльності, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором та готовність Відділу до добровільного виконання рішення.

У зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. на дату розгляду справи розпорядженням керівника апарату суду від 17.04.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В.

19.04.2023 у судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференції був присутній представник позивача, який наголошував на доводах апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача пені у розмірі 29730,88грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р визначено ТОВ "ГК "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії" строком на три роки як переможця конкурсу.

Пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.112021 по 18.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10 0000091297, ДАТА ПОДАННЯ 01.11.2021) Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради включено до переліку таких споживачів з ЕІС-кодом 56XS00015JVF500L.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Відповідно до п. 2.1 Типового договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За умовами п. 3.1 Типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання (п. 3.2 Типового договору).

Згідно з п. 4.1 Типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Відповідно до п. 4.2. Типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Пунктом 4.3 Типового договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Типового договору).

Умовами п. 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 Типового договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Згідно з листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" споживач з ЕІС-кодом 56XS00015JVF500L закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 30.10.2021 по 18.11.2021. Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00015JVF500L у вказаний період та внесений в алокацію постачальника "останньої надії" TOB "ГК "Нафтогаз України" (EIC-код 56X930000008780B), становить: з 30.10.2021 по 31.10.2021 - 0,00куб.м; з 01.11.2021 по 18.11.2021 - 29228,00куб.м.

Пунктом 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 визначено формулу, за якою буде визначатися ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії".

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 №1236" визначено, що для бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. здійснюється постачальником "останньої надії" за ціною, що не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.".

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату (природний газ) №31523 за період 1-30 листопада 2021 року на загальну суму 491030,40грн.

Як зазначає ТОВ "ГК "Нафтогаз України", Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради оплату за поставлений природний газ не здійснив, внаслідок чого у споживача утворилася заборгованість у розмірі 491030,40грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заборгованість у розмірі 491030,40грн визнав у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023 у справі №917/1243/22 позов задоволено частково з підстав, що викладені вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги судом встановлено, що позивачем оскаржується рішення Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023 у справі №917/1243/22 в частині стягнення пені.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" поставив відповідачу природний газ у листопаді 2021 року на загальну суму 491030,40грн, яку останній постачальнику в межах встановленого п. 4.4 Типового договору строку (до 31.12.2021) не сплатив.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Умовами п. 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок розміру пені на суму заборгованості 491030,40грн за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, судом встановлено, що розмір пені складає 59461,76грн.

Як вбачається з матеріалів справи, встановивши правомірне нарахування позивачем пені у вказаному розмірі та врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення зазначеного клопотання.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 Верховний Суд, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, відзначив, зокрема таке: "Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені".

Судом встановлено, що відповідач просив зменшити розмір пені, посилаючись на складний час для бюджету у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану, просить врахувати статус відділу, соціальну спрямованість діяльності, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором та готовність Відділу до добровільного виконання рішення.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Судова колегія зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженого Законом України від 07.02.2023 №2915-ІХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, та Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради є комунальною організацією, засновником якої є Семенівська селищна рада, вид діяльності: 84.12 Регулювання у сферах охорони здоров`я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов`язкового соціального страхування (основний).

Згідно з п. 1.5 Положення про Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради, що розміщений у відкритому доступі на веб-сайті Семенівської селищної ради, Відділ фінансується за рахунок селищного бюджету в межах асигнувань, затверджених селищною радою та є неприбутковим.

Пунктом 3.1 Положення визначено, що для досягнення мети Відділ вирішує наступні завдання: здійснює контроль за організацією матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти та закладів фізкультурно-спортивної спрямованості.

Згідно з п. 3.3 Положення відповідно до покладених на нього завдань Відділ реалізує наступні функції, зокрема: сприяє матеріально-технічному забезпеченню навчальних закладів; введенню в дію їх нових приміщень, комплектуванню меблями, відповідним обладнанням, навчально-методичними посібниками, підручниками, спортивним інвентарем; організує підготовку закладів освіти до нового навчального року, зокрема до роботи в осінньо-зимовий період, проведення поточного та капітального ремонту приміщень.

Отже, діяльність відповідача, зокрема, спрямована на забезпечення функціонування закладів освіти загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти та закладів фізкультурно-спортивної спрямованості.

Звертаючись до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою, позивачем не надано жодних доказів понесення ним збитків у зв`язку з простроченням відповідачем строків оплати заборгованості на спожитий природний газ.

Колегія суддів зазначає, що хоча розмір заявленої пені не є досить надмірним, але у будь-якому випадку сплата штрафних санкцій зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, впливає на можливість вчасного та якісного матеріально-технічного забезпечення закладів освіти, що відносяться до компетенції відповідної селищної ради. А враховуючи неприбутковість діяльності відповідача, його фінансування за рахунок селищного бюджету, стягнення пені у розмірі 59461,76грн є надмірним тягарем для відповідача.

Доводи апелянта, що фактично судом першої інстанції звільнено відповідача від цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Разом з тим, у даній справі розмір заявленої до стягнення позивачем пені зменшено на 50%, що не нівелюватиме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а покладення на Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради відповідальності у вигляді пені у розмірі 29730,88грн, що складає 50% від заявленого до стягнення розміру та має суттєве значення для бюджету комунальної установи селищної ради, має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги, та спрямоване на дотримання балансу інтересів сторін.

Окрім того, судова колегія зауважує, що відповідач як сторона типового договору була позбавлена можливості погоджувати умови договору, виражати свою незгоду щодо певних його умов, зокрема, щодо встановлення умовами договору пені та її розміру.

Зважаючи на факт визнання відповідачем основного зобов`язання щодо сплати вартості отриманого природного газу та готовність до його виконання, враховуючи статус Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради, соціальну спрямованість його діяльності, а також необхідність врахування інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 % забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.

Судова колегія зауважує, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023 у справі №917/1243/22 окрім пені з відповідача стягнуто 89526,87грн інфляційних витрат та 8556,03грн 3 % річних.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Доводи скаржника, що судом першої інстанцій не враховано інтереси позивача, що є обов`язковим для застосування статті 233 ГК України, суд відхиляє, оскільки, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 ГПК України.

Як встановлено судом, позивач не надав до суду доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ГК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023 у справі №917/1243/22 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.01.2023 у справі №917/1243/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 26.04.2023.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна