Рішення

від 26.04.2023 по справі 909/178/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/178/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Папанової Людмили Миронівни

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 14 629 грн 84 коп.

встановив, що Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Папанової Людмили Миронівни про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 14 629 грн 84 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

Ухвалою від 28.02.23 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов та 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для надання суду заперечення, встановив позивачу строк у 5 (п`ять) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для надання суду відповіді на відзив, встановив сторонам строк на подачу заяв по суті справи протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, задовольнив клопотання Івано-Франківської міської ради про витребування доказів: витребував у відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяги з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2610100000:08:006:0013) за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам згідно вимог ст.120 ГПК України на зазначені у позовній заяві адреси та які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреси місцезнаходженнясторін. Зазначену ухвалу відповідачу вручено 06.03.23, що підтверджується витягом із офіційного сайту Національного оператора поштового зв`язку "Укрпошта".

На виконання вищезазначеної ухвали 20.04.23 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області направлено листа вх.№6130/23 із витребуваними судом доказами.

Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, договір оренди не уклав, орендні платежі за користування земельною ділянкою не сплачував. Відтак, позивач вважає, що відповідач зберіг без достатньої на те правової підстави кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності. При цьому зазначає, що з врахуванням воєнного стану позовні вимоги по стягненню безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в період з 23.08.2018 р. по 31.12.2021 р. заявлено Івано-Франківською міською радою в межах строків позовної давності.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи. Оцінка доказів.

21 жовтня 2021 року проведено обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:08:006:0013) за адресою АДРЕСА_1 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки №410 від 21.10.2021 р.

Повідомлення про проведення обстеження в період з 18.10.2021 по 28.10.2021р. направлено відповідачу рекомендованими листами №705/34.3-02/19в від 06.10.2021р., а також клопотання від 30.11.2021 року № 838/34.3-02/19в з пропозицією вчинення дій щодо укладання договору оренди земельної ділянки.

У процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується для обслуговування магазину ФОП Папановою Людмилою Миронівною , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час обстеження ФОП Папанова Людмила Миронівна не перебуває в стані припинення.

На обстежуваній земельній ділянці знаходиться приміщення магазину, власником якого відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 276000608 від 22.09.2021 р.) є Папанова Людмила Миронівна (реєстраційний номер нерухомого майна 36889622). Дата реєстрації нерухомого майна в державному реєстрі - 14.06.2012 р., підстава для реєстрації - свідоцтво про право власності, б/н. від 14.06.20212 р., видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти, обстежувана земельна ділянка площею 0,0071 га сформована, їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:08:006:0013. Речове право оренди зареєстровано 07.08.2013 р. за №2206829, підстава для державної реєстрації - рішення 36 сесії Івано-Франківської міської ради від 20.06.2013 р. № 1129-36, термін оренди - 5 років, який закінчився 22.08.2018 р.

ФОП Папанова Л.М. зверталась до міської ради щодо продовження терміну оренди земельної ділянки, однак рішеннями Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 р. № 171-20, від 14.12.2018 р. №881-22, від 25.04.2019 р. №90-25 у продовженні терміну оренди відмовлено.

Крім того, Постановою Верховного Суду від 26.10.2021 р. у справі № 909/705/19 залишено без змін Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 р., якою відмовлено в задоволенні позову ФОП Папанової Л.М. про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №21 від 15.05.2013 р.

В матеріалах справи відсутні документи, що посвідчують право ФОП Папанової Л.М. користування спірною земельною ділянкою, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вид використання - для обслуговування магазину.

Земельна ділянка зі всіх сторін межує із землями комунальної власності, заїзд здійснюється з АДРЕСА_1 .

Згідно інформації Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 06.10.2021 р. №10698/5/09-19-24-05-16 ФОП Папановою Л.М. задекларовано орендну плату за земельну ділянку площею 0,0071 га (кадастровий номер 2610100000:08.006:0013) у 2018 р. в сумі 2552,73, у 2019-2021 рр. орендна плата за землю не була задекларована, але у 2019 р. сплачено 3973,32 грн., в 2020 р. - 3984,00 грн., у 2021 р. - 332,00 грн.

З приводу помилково сплачених грошових зобов`язань (належним чином не задекларованих), ФОП Папановій Л.М. надіслано роз`яснювального листа від 30.11.2022 р. № 1557/01-18/19в щодо можливості звернення до ГУ ДПС в Івано- Франківській області для повернення коштів.

Таким чином, ФОП Папанова Людмила Миронівна , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 2610100000:06:003:0238) комунальної форми власності в спірний період (з 23.08.2018 по 31.12.2021 рр.) належним чином не оформила та не зареєструвала речові права на цю земельну ділянку, як це передбачено ст. 125,126 Земельного кодексу України та Законом України «Про оренду землі» та протягом цього періоду не вносила плату за користування землею в порядку і розмірі, встановленому законодавством.

Згідно з розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади розрахована відповідно до Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2021 р. № 2034 від 29.10.2021 р. і становить 14629,84 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 15.04.2022 року відповідачу надсилалась претензія з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська за період з 23.08.2018 р. по 31.12.2021 р., що становить 14629,84 грн. Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч.1 ст.156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст. 190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі №922/3412/17, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 913/169/18 та від 04 березня 2021 р. у справі № 922/3463/19.

Судом встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою (кадастровий номер 2610100000:08:006:0013) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Івана Павла II, 20 В з урахуванням наявного у відповідача права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 та відсутності чинного договору оренди земельної ділянки. При цьому, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, оскільки передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 ЗК України та п.п.14.1.136 п. 14.1. ст.14 ПКУкраїни здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Крім того, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником земельної ділянки є територіальна громада м.Івано-Франківська в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати зазначено Верховним Судом у постановах від 29 січня 2019 р. у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11 лютого 2019 р. у справі № 922/391/18, від 12 квітня 2019 р. у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Із змісту інформаційних даних з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,0071 га сформована, їй присвоєно кадастровий номер 2610100000:08:006:0013.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2018 р. у справі № 920/739/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 13 лютого 2019 р. у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Розрахунок орендної плати за період з 23.08.18 по 31.12.2019 здійснювався позивачем в розмірі 3 відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 132442,86 грн.; за період з 01.01.20 по 31.12.21 - у розмірі 4 відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 132442,86грн.

Водночас, згідно витягів із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:006:0013, поданих відділом у м.Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на виконання вимог ухвали суду від 28.02.23, нормативно грошова оцінка зазначеної земельної ділянки станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 та 01.01.2021 становила 120402,60грн.

За наведених обставин суд самостійно здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:08:006:0013, зокрема: за період з 23.08.18 по 31.12.18 розмір безпідставно збережених коштів становить грн. 287,85грн. ; за період з 01.01.19 по 31.12.19 - 3612,08грн.; за період з 01.01.20 по 29.02.20 - 802,68грн.; за період з 01.04.20 по 31.12.20 - 3612, 06грн.; за період з 01.01.21 по 31.12.21 - 4816,10грн.

В контексті викладеного, згідно з розрахунком суду, сума безпідставно збережених коштів відповідачем становить 13130,77грн.

Висновки суду.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 68 від 21 лютого 2023 р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2408,98грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а судовий збір в сумі 275,02грн. покласти на позивача.

Керуючись ст.8, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 74, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Івано-Франківської міської ради до фізичної особи-підприємця Папанової Людмили Миронівни про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 14629 грн 84 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Папанової Людмили Миронівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 33644700) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 13130,77грн.(тринадцять тисяч сто тридцять гривень сімдесят сім копійок).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Папанової Людмили Миронівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРІІОУ 33644700) судовий збір в сумі 2408,98 (дві тисячі чотириста вісім гривень дев"яносто вісім копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.04.2023

Суддя П. Я. Матуляк