Рішення

від 06.06.2022 по справі 910/17741/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2022Справа № 910/17741/21

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНБАСНАФТОПРОДУКТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУРБОН"

про стягнення заборгованості в розмірі 894 369,26 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНБАСНАФТОПРОДУКТ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУРБОН" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості в розмірі 894 369,26 грн, з яких 821 582,98 грн авансовий платіж за договором підряду та 72 786,28 грн штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 21/09/20 від 21.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач в установлений строк не скерував до суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 09.11.2022 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 02132, місто Київ, вул.Зарічна, будинок 1-Б, проте конверт був повернутий на адресу суду із зазначенням причини повернення "закінчення терміну зберігання".

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2020 між ТОВ «Донбаснафтопродукт», як замовником, та ТОВ «БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОПТІМАБУДМОНТАЖ» (назву було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУРБОН»), як підрядником було укладено договір підряду №21/09/20 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1. договору Підрядник зобов`язується за завданням та за кошти Замовника власними та залученими силами і засобами на свій ризик виконати роботи, зазначені в кошторисі додаток №1, додаток №2, додаток №3, до договору 21/09/20 (далі - роботи) щодо об`єкту: Додаток №1: «Виконання робіт з влаштування покрівлі (склад №1, склад №2) на нафтобазі ТОВ «Донбаснафтопродукт» Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 13»; Додаток №2: «Виконання робіт по ремонту приміщень (операторська, майстерні та санітарно-побутові приміщення РМУ) на нафтобазі ТОВ «Донбаснафтопродукт» Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 13»; Додаток №3: «Виконання робіт по ремонту АБК на нафтобазі ТОВ «Донбаснафтопродукт» Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 13» (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що договірна ціна, тобто компенсація всіх можливих витрат Підрядника та плата за виконані ним будівельно-монтажні роботи, за цим договором, загальна вартість котрих зазначена у кошторисах, становить 1 079 959,02 грн з ПДВ, у тому числи ПДВ у розмірі 20 %, що становить 179 993,17 грн. Кошторис за договором є твердим та протягом строку дії Договору 2 зміни в кошторис не вносились.

Відповідно до пункту 3.1. договору Підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт на протязі 10-ти календарних днів з моменту отримання ним авансового платежу від Замовника. Підрядник зобов`язаний виконати роботи в строк 60 (шістдесят) календарних днів по кожній зі специфікацій (пункт 3.2. договору).

На підставі рахунку №01/14 від 14.10.2020, наданого Підприємством, позивач здійснив авансовий платіж у розмірі 131 133,60 грн, на підтвердження чого суду представлена копія платіжного доручення №А186832 від 19.10.2020. На підставі рахунку №02/14 від 14.10.2020 згідно платіжного доручення №А186833 від 19.10.2020 також був внесений авансовий платіж у розмірі 308 273,08 грн. Також, на підставі рахунку №03/14 від 14.10.2020 згідно платіжного доручення №А186834 від 19.10.2020 був здійснений авансовий платіж у розмірі 382 176,30 грн. Таким чином, Позивач станом на 19.10.2020 сплатив авансовий платіж за договором Підприємству на загальну суму 821 582,98 грн.

Товариство зазначає, що враховуючи внесення повного авансового платежу 19.10.2020, Підрядник повинен був почати виконання робіт строком до 29.10.2020 та завершити всі роботи за Договором у строк до 27.12.2020 включно.

Пунктом 3.4. договору датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття Замовником за актом приймання-передачі робіт.

Станом на 28.10.2021 між сторонами не підписано Акти приймання-передачі виконаних робіт за договором, що за твердженнями Товариства свідчить про ухиляння відповідача від виконання Відповідачем договірних обов`язків.

Посилаючись на вищенаведені обставини, Товариство, керуючись приписами чинного законодавства та умовами пункту 13.4 укладеного договору, звернувся з цим позовом до суду, в межах якого просить стягнути з відповідача 72 786,28 грн штрафних санкцій за період з 28.12.2020 по 28.10.2021 та вимагає повернення авансового платежу.

Як вказано судом вище, правом на подання відзиву Підприємство не скористалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Дослідивши умови укладеного договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей договір є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Як вказано судом вище та не спростовано сторонами під розгляду справи, Підприємство мало виконати роботи протягом шестидесяти календарних днів після початку робіт, який слід відраховувати від дати внесення авансового платежу, тобто з 29.10.2020 та відповідно закінчити 27.12.2020.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Товариством повідомлено суду та відповідачем не спростовано належними доказами, що відповідний акт приймання-передачі виконаних робіт за спірним правочином не складений, що в свою чергу підтверджує факт невиконання підрядних робіт за договором з боку Підприємства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 статті 611 ЦК України).

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку закінчення та передачі підрядних є таким, що настав, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Товариства щодо повернення авансового платежу в розмірі 821 582,98 грн.

Частиною 1 статті 216 ГК України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 13.4 договору передбачено, що у разі порушень Підрядником зобов`язань стосовно кінцевого строку виконання робіт, встановленого договором, Підрядник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від суми договору за кожен день прострочення.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов`язання штрафу (згідно формулювання фактично є пенею) від суми договору, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 123-126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНБАСНАФТОПРОДУКТ" про стягнення заборгованості в розмірі 894 369,26 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУРБОН" (Україна, 02132, місто Київ, вул.Зарічна, будинок 1-Б; ідентифікаційний код 42459111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНБАСНАФТОПРОДУКТ" (Україна, 69091, Запорізька обл., місто Запоріжжя, БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА, будинок 71-А, кімната 904; ідентифікаційний код 24811068) 821 582,98 грн (вісімсот двадцять одну тисячу п`ятсот вісімдесят дві гривні 98 копійок) авансового внеску, 72 786,28 грн (сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 28 копійок) штрафних санкцій та 13 415,54 грн (тринадцять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 54 копійки) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.04.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ