Рішення

від 25.04.2023 по справі 910/2472/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2023Справа № 910/2472/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Фармлогістика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастон консалтинг групп" про стягнення 41 877,01 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2023 року Приватне підприємство "Фармлогістика" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного 1 листопада 2018 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бастон консалтинг групп" (далі - Товариство) договору № КС позивач у період з жовтня 2019 року по лютий 2021 року надав останньому обумовлені договором послуги на загальну суму 28 683,60 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, останній, посилаючись на статті 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму основного боргу, а також 13 193,41 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2023 року було відкрито провадження у справі № 910/2472/23 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 21 лютого 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/2472/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03057, місто Київ, вулиця Олександра Довженка, будинок 12-А.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку, оскільки відповідач відсутній за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 21 лютого 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте Товариство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

24 березня 2023 року на адресу суду від Підприємства надійшов лист від 21 березня 2023 року № 12, у якому зазначено, що ціна позову не змінилася.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду вказаного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 листопада 2018 року між Товариством та Підприємством укладено договір № КС, за умовами якого останнє взяло на себе зобов`язання надавати логістичні послуги по обслуговуванню, що включають у себе, зокрема, зберігання та навантаження-розвантаження на комерційному складі виробів медичного призначення, а відповідач - прийняти та платити відповідні послуги (пункт 1.1., 1.2. зазначеної угоди).

Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до підпунктів 3.1.3., 3.1.4. договору Підприємство зобов`язалося забезпечувати повну схоронність продукції в приміщеннях (складі), що знаходяться за адресою: вулиця Комарова, будинок 23-Л, село Мила, Києво-Святошинський район, Україна.

Згідно з пунктом 4.3. договору виконання зобов`язань позивача перед відповідачем за цим договором оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт (наданих послуг).

Оплата послуг здійснюється щомісяця протягом трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку на оплату (пункт 4.4. договору).

За умовами пунктів 10.2., 10.3. договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього правочину жодна із сторін не заявить про його розірвання, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

28 грудня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду, за умовами якої сторони домовилися про те, що даний договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року.

Судом також встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору позивач у період з жовтня 2019 року по лютий 2021 року надав Товариству послуги на загальну суму 28 683,60 грн (разом з ПДВ), що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг): від 31 жовтня 2019 року № Л000001336 на суму 3 348,00 грн, від 30 листопада 2019 року № Л000001514 на суму 3 240,00 грн, від 31 грудня 2019 року № Л000001725 на суму 2 947,20 грн, від 31 січня 2020 року № Л000000124 на суму 2 232,00 грн, від 29 лютого 2020 року № Л000000220 на суму 2 088,00 грн, від 30 квітня 2020 року № Л000000478 на суму 2 160,00 грн, від 31 травня 2020 року № Л000000601 на суму 2 232,00 грн, від 30 червня 2020 року № Л000000741 на суму 2 160,00 грн, від 31 липня 2020 року № Л000000839 на суму 2 232,00 грн, від 31 серпня 2020 року № Л000000978 на суму 1 286,40 грн, від 30 вересня 2020 року № Л000001107 на суму 103,20 грн, від 31 жовтня 2020 року № Л000001232 на суму 334,80 грн, від 30 листопада 2020 року № Л000001415 на суму 1 080,00 грн, від 31 грудня 2020 року № Л000001564 на суму 1 116,00 грн, від 31 січня 2021 року № Л000000050 на суму 1 116,00 грн, від 28 лютого 2021 року № Л000000123 на суму 1 008,00 грн. Вказані акти, копії яких містяться в матеріалах справи, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками зазначених юридичних осіб.

Судом встановлено, що вищенаведені акти не містять жодних заперечень. Будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача щодо наданих послуг, матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що Підприємство сформувало та виставило Товариству відповідні рахунки на оплату на загальну суму 28 683,60 грн (разом з ПДВ), а саме: від 31 жовтня 2019 року № 1280 на суму 3 348,00 грн, від 30 листопада 2019 року № 1439 на суму 3 240,00 грн, від 31 грудня 2019 року № 1634 на суму 2 947,20 грн, від 31 січня 2020 року № 133 на суму 2 232,00 грн, від 29 лютого 2020 року № 218 на суму 2 088,00 грн, від 30 квітня 2020 року № 442 на суму 2 160,00 грн, від 31 травня 2020 року № 550 на суму 2 232,00 грн, від 30 червня 2020 року № 673 на суму 2 160,00 грн, від 31 липня 2020 року № 755 на суму 2 232,00 грн, від 31 серпня 2020 року № 879 на суму 1 286,40 грн, від 30 вересня 2020 року № 993 на суму 103,20 грн, від 31 жовтня 2020 року № 1105 на суму 334,80 грн, від 30 листопада 2020 року № 1266 на суму 1 080,00 грн, від 31 грудня 2020 року № 1397 на суму 1 116,00 грн, від 31 січня 2021 року № 89 на суму 1 116,00 грн, від 28 лютого 2021 року № 156 на суму 1 008,00 грн. Копії цих документів також наявні в матеріалах справи.

6 липня 2021 року Підприємство звернулося до Товариства з листом від 5 липня 2021 року № 8 з вимогою сплатити заборгованість за вищезазначеним договором у розмірі 30 720,98 грн.

Однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина 2 статті 901 ЦК України).

Частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною 1 статті 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Частиною першою статті 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за період з жовтня 2019 року по лютий 2021 року за вказаним договором у розмірі 28 683,60 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення даної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Підприємства до відповідача про стягнення зазначеної суми. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, позивач також просив суд стягнути з відповідача 13 193,41 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2019 року по січень 2023 року на відповідні суми боргу згідно з наданим розрахунком.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір інфляційних втрат складає 12 986,73 грн, з яких: 1 582,22 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 листопада 2019 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 3 348,00 грн, 1 526,41 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 5 грудня 2019 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 3 240,00 грн, 1 397,16 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 січня 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 2 947,20 грн, 1 051,54 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 лютого 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 2 232,00 грн, 992,94 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 5 березня 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 2 088,00 грн, 976,79 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 8 травня 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 2 160,00 грн, 999,66 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 4 червня 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 2 232,00 грн, 961,17 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 4 липня 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 2 160,00 грн, 1 012,68 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 серпня 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 2 232,00 грн, 587,40 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 4 вересня 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 1 286,40 грн, 46,38 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 жовтня 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 103,20 грн, 145,67 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 5 листопада 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 334,80 грн, 449,94 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 4 грудня 2020 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 1 080,00 грн, 450,83 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 6 січня 2021 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 1 116,00 грн, 430,73 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 4 лютого 2021 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 1 116,00 грн, 375,21 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 4 березня 2021 року по 24 січня 2023 року на суму боргу в розмірі 1 008,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 12 986,73 грн. У задоволенні вимоги щодо стягнення 206,68 грн вказаної компенсаційної виплати слід відмовити.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастон консалтинг групп" (03057, місто Київ, вулиця Олександра Довженка, будинок 12-А; ідентифікаційний код 41907784) на користь Приватного підприємства "Фармлогістика" (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 174, нежитлове приміщення, квартира 1; ідентифікаційний код 36311997) 28 683 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят три) грн 60 коп. основного боргу, 12 986 (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн 73 коп. інфляційних втрат та 2 670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн 75 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 25 квітня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко