Рішення

від 04.04.2023 по справі 916/2932/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2932/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Дюпон Україна (вул. Сагайдачного Петра, буд. 1, м. Київ, 04070)

до відповідача: Приватного підприємства ШАТО (проспект Дніпровський, буд. 97, м. Нова Каховка, Херсонська обл., 74900)

про стягнення 2597290,29 грнза участю представників учасників справи:

від позивача: Якімлюк Н.О.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дюпон Україна звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства ШАТО, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у загальному розмірі 2597290,29 грн, яка складається з: 1516894,90 грн основного боргу, 303378,98 грн штрафу, 498705,00 грн 48% річних, 278311,41 грн інфляційних втрат.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 02.10.2019 № КХ-28 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, за яким позивач є новим кредитором відповідно до договору про заміну кредитора в зобов`язанні від 28.07.2021 № 1/КХ-28.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання не з`являвся, про розгляд справи повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Дюпон Україна було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2932/22; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання у цій справі на 01.12.2022 о 14:00.

Судове засідання, призначене судом на 01.12.2022 о 14:00, не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.12.2022 судом було призначено підготовче засідання у цій справі на 22.12.2022 о 14:30.

Судове засідання, призначене судом на 22.12.2022 о 14:30, не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2022 судом було продовжено строк підготовчого провадження у цій справі на 30 днів та призначено підготовче засідання на 19 січня 2023 року о 16:40.

У судовому засіданні 19.01.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у цій справі на 06 лютого 2023 року об 11:00.

06 лютого 2023 року суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у цій справі та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 27.02.2023 о 14:00.

Під час розгляду справи по суті судом оголошувались протокольні перерви: 27 лютого 2023 року - до 13.03.2023 о 14:00; 13 березня 2023 року до 04.04.2023 о 16:00.

Крім цього, під час розгляду справи ухвалами суду від 08.11.2022, 09.12.2022 та від 16.01.2023 судом були задоволені клопотання позивача про забезпечення участі представника останнього у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

У судовому засіданні 04.04.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

02.10.2019 між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» (постачальник) та Приватним підприємством «Шато» (покупець) був укладений договір поставки (а.с. 30-36, т.1; далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець - зобов`язався приймати цей товар й оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1., 2.3. договору погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в специфікаціях до договору, та є невід`ємними його частинами. У специфікаціях і в накладних сторонами вказується базова ціна товару. Повною ціною товару, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику, є його базова ціна разом із сумою індексації ціни товару (порядок визначення якої наведено в розділі 5 договору). У специфікаціях сторонами може вказуватися грошовий еквівалент базової ціни товару в іноземній валюті. У такому випадку, якщо інше не визначено певною специфікацією, базова ціна товару в гривнях визначається шляхом множення грошового еквіваленту його ціни в іноземній валюті на курс продажу цієї іноземної валют за гривні на міжбанківському валютному ринку (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com), зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати здійснення поставки товару день, і вказується в накладних. Враховуючи це, ціна в гривнях одного і той самого найменування товару, поставленого в різні дні, може бути різною і це не є помилкою. Якщо товар буде отриманий покупцем за видатковою накладною, то вважається, що покупець погодився на ціну товару в гривнях, що вказана в ній, проконтролював та погодив її в момент прийняття товару і в майбутньому не може її оспорювати. Дострокова оплата товару не є підставою дня зменшення його ціни, якщо інше не вказано в специфікації.

За умовами п. 4.5. договору підписання покупцем накладної або іншого документу про передачу йому товару засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендацій виробника щодо його використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець зобов`язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у специфікації. Якщо в специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем за 10 (десять) днів до граничної дати його поставки (передачі покупцю або перевізнику). Якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника (перевізника).

Згідно з підп. 7.1.3. п. 7.1. договору за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором понад 20 (двадцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику

штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов`язання.

За змістом підп. 7.2.3. п. 7.2. договору в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, покупець зобов`язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються покупцем постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

Відповідно до п. 9.1. договору він є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до кінця року, в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю товару з моменту укладення цього договору і до кінця року, в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Усі підписані представниками сторін у період дії цього договору специфікації та накладні про передачу покупцю товару є невід`ємними частинами цього договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору. Умови поставки, оплати товару за ними та відповідальність покупця за прострочення оплати товару регулюються цим договором. Якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається покупцю, а покупець зобов`язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеними ним договором. Застосовуючи умови договору для таких випадків (у т.ч. ті, що регулюють порядок індексації сум платежів за товар) сторони домовились в них замість слова специфікація застосовувати (читати) слово накладна. Якщо в наступних роках сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки товару покупцю, то цей договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару.

За умовами п. 9.4. договору майнові права постачальника за цим договором (право вимоги постачальника до покупця за ним) можуть передаватися постачальником у заставу і для укладення постачальником договору застави майнових прав та уступки своїх прав за цим договором згода покупця не потребується.

28.07.2021 між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» (новий кредитор) був укладений договір про заміну кредитора в зобов`язанні № 1/КХ-28 (а.с. 28-29, т.1), згідно з п. 1.1. якого первісний кредитор передав новому кредитору всі свої права та вимоги за основним договором, а новий кредитор прийняв їх, у т.ч. первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги на отримання від боржника коштів у сумі 2289354,11 грн (два мільйони двісті вісімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят чотири гривні 11 копійок), що є основним боргом за товар, поставлений первісним кредитором (як постачальником) боржнику (як покупцю), за укладеним між ними договором поставки № КХ-28 від 02.10.2019 (далі - основний договір).

За умовами п. 1.2. договору про заміну кредитора в зобов`язанні від 28.07.2021 № 1/КХ-28 сторони погодили, що боржником є Приватне підприємство «ШАТО», ідентифікаційний код 30593533. З моменту укладення цього договору: новий кредитор повністю замінив первісного кредитора в основному договорі; до нового кредитора перейшли всі права та вимоги первісного кредитора за основним договором, у т.ч. новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплатити на свою користь основного боргу, суми індексації ціни товару, штрафних санкцій (неустойки), процентів (відсотків) та інфляційних втрат за весь період прострочення боржника (враховуючи строк, що минув до укладання цього договору), а також отримав право на звернення до суду з позовом до боржника в разі невиконання ним основного договору на користь нового кредитора. До нового кредитора також переходять усі права та вимоги первісного кредитора, у разі їх наявності, у зобов`язаннях, що забезпечують виконання боржником зобов`язань за основним договором; боржник став зобов`язаним виконати всі свої обов`язки і зобов`язання за основним договором на користь нового кредитора на тих же умовах, що і перед первісним кредитором.

Пунктом 3.1. договору про заміну кредитора в зобов`язанні від 28.07.2021 № 1/КХ-28 визначено, що господарські зобов`язання сторін цього договору виникають в день його підписання і припиняються в день його належного виконання всіма сторонами.

18.08.2021 позивач направив засобами електронної пошти відповідачу повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні за договором поставки від 02.10.2019 № КХ-28 (а.с. 152-155, т.1), в якому також просив у триденний строк від дня отримання листа перерахувати кошти на рахунок нового кредитора.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що у період жовтень 2019 року серпень 2020 року Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» було поставлено, а відповідачем прийнято товар за договором поставки від 02.10.2019 № КХ-28 на загальну суму 3219644,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи специфікаціями, видатковими накладними, актами надання знижки / корегування ціни (а.с. 38-133, т.1), поясненнями позивача та не спростовано відповідачем. Підписані між ПП «Бізон-Тех 2006» та відповідачем специфікації містять, в тому числі, умови щодо строків оплати вартості товару по кожній поставці окремо, зокрема, за останньою поставкою оплата товару мала бути здійснена не пізніше 08 жовтня 2020 року.

Всього, в рахунок оплати вартості отриманого товару відповідачем на користь первісного кредитора ПП «Бізон-Тех 2006» та нового кредитора позивача було сплачено кошти у розмірі 1702749,66 грн, з яких: первісному кредитору, з урахуванням корегування боргу (15712,68 грн), що відображено в акті звірки (а.с. 134, т.1) 930290,45 грн; новому кредитору 772459,21 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі банківськими виписками та довідками (а.с. 135-138, 161-162, т.1), поясненнями позивача та не спростовано відповідачем. На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати за договором поставки та договором про відступлення права вимоги матеріали справи доказів не містять.

Так, засобами поштового зв`язку позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 08.02.2022 вих. № 1/08.02.2022 (а.с. 156-160, т.1), в якій позивач вимагав негайно, з моменту отримання цієї претензії, сплатити заборгованість за договором поставки від 02.10.2019 № КХ-28 у розмірі 2289354,11 грн. Згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вищевказану претензію відповідач отримав 18.02.2022.

Як пояснив позивач, відповідач претензію позивача не задовольнив, що стало підставою для звернення останнього до суду з позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Також, до матеріалів цієї справи позивачем було долучено: договір про заміну кредитора в зобов`язанні від 28.07.2021 № 1/КХ-53, укладений між позивачем та ПП «Бізон-Тех 2006» (а.с. 59-60, т.2); договір поставки від 22.10.2020 № КХ-53, укладений між відповідачем та ПП «Бізон-Тех 2006» (а.с. 61-67, т.2) та докази здійснення поставки за цим договором (а.с. 68-76, т.2). Ці докази позивачем подано разом з письмовими пояснення з метою роз`яснення обставин щодо здійснених відповідачем оплат, які відображені у поданих позивачем банківських виписках та довідках, але не враховані при розрахунку спірної у цій справі суми боргу, зокрема позивач пояснив, що невраховані у цій справі суми були сплачені відповідачем за отриманий товар за договором поставки від 22.10.2020 № КХ-53, що останнім не спростовано.

Отже, з урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що станом на даний час заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 02.10.2019 № КХ-28 та договором про заміну кредитора в зобов`язанні від 28.07.2021 №1/КХ-28 становить 1516894,90 грн. На підтвердження іншого відповідачем доказів не подано.

Водночас, звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивач, окрім суми основного боргу у розмірі 1516894,90 грн, нарахував та заявив до стягнення 303378,98 грн штрафу, 498705,00 грн 48% річних, 278311,41 грн інфляційних втрат.

Розрахунки спірних сум позивачем наведені у позовній заяві та здійснені наступним чином (а.с. 6-7, т.1):

- штраф у розмірі 303378,98 грн розрахований у розмірі 20 % від суми основного боргу на підставі підп. 7.1.3. п. 7.1. договору;

- 498705,00 грн 48% річних розраховано на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та підп. 7.2.3. п. 7.2. договору на суму основного боргу за період з 21.02.2022 по 28.10.2022;

- 278311,41 грн інфляційних втрат розраховано на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму основного боргу за період березень-вересень 2022 року.

Відповідачем контррозрахунок не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 617 ЦК України визначено, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості з оплати товару в сумі 1516894,90 грн, який було поставлено Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» та прийнято відповідачем за договором поставки від 02.10.2019 № КХ-28.

Судом встановлено, що право вимоги щодо оплати заборгованості за вищевказаним договором була відступлена Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» на користь позивача. Отже, приймаючи до уваги, що відповідач не заперечив щодо відступлення прав вимоги за вищевказаним договором, про що свідчить, зокрема, обставина здійснення часткової оплати товару на користь нового кредитора позивача, був повідомлений про відступлення до нього права вимоги за вищевказаним договором поставки, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей щодо визнання договору про заміну кредитора в зобов`язанні від 28.07.2021 № 1/КХ-28 недійсним, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу з відповідача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що дії відповідача щодо несплати суми боргу, яка виникла на підставі договору поставки від 02.10.2019 № КХ-28, суперечить умовам цього договору та вищевказаним нормам права, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача штраф, відсотки річних та інфляційні втрати.

При перевірці розрахунків позивача на предмет їх вірності та обґрунтованості, судом встановлено, що здійснені позивачем розрахунки є вірним, відповідають договору та вищевказаним нормам права.

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення за ініціативою суду сум штрафу та відсотків річних, що заявлені до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру штрафних санкцій, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належних до сплати відповідних сум. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Між цим, у постанові від 18.03.2020 справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Тобто, таке право (на зменшення розміру неустойки, штрафу, процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду.

Вищевказаного висновку ВПВС дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

При цьому ВПВС зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Отже, вирішуючи питання щодо зменшення сум пені, штрафу та відсотків річних у цій справі суд враховує, що матеріали справи не містять доказів, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання відповідачами зобов`язання у спірних відносинах, а також ступінь виконання основного зобов`язання (часткова оплата до подання позову, у тому числі і новому кредитору) боржником. При цьому суд враховує, що умовами договору сторони, серед іншого, збільшили розмір відсотків річних, які підлягають нарахуванню відповідно до ст.625 ЦК України до 48 %, а розмір нарахованих у сукупності сум штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат (1080395,39 грн) є значним та становить майже 70 % від суми основного боргу (1516894,90 грн). З іншого боку суд враховує, що: відповідач на власний розсуд погодився на укладення договору з умовами, що передбачають застосування значних санкцій за прострочення виконання зобов`язання; прострочення виконання зобов`язання відповідачами є тривалим; матеріали справи не містять доказів щодо дійсного майнового стану як позивача, так і відповідача; підприємництво суб`єктами господарювання здійснюється на власник ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає справедливим зменшити розмір заявленого позивачем штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, а відсотків річних на 90%. При цьому таке зменшення та стягнення з відповідача, окрім основного боргу в сумі 1516894,90 грн та інфляційних втрат в сумі 278311,41 грн, суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідачів. Між цим суд також зауважує, що при зменшення відсотків річних на 90 % з відповідача на користь позивача відсотки стягуються навіть у більшому розмірі, ніж це передбачено за загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому при вирішенні спору у цій справі суд також враховує, що відповідач не посилався на форс-мажорні обставини та не подав доказів їх впливу на діяльність відповідача.

Отже, за вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дюпон Україна до Приватного підприємства ШАТО слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 1516894,90 грн, штраф в сумі 151689,49 грн, відсотки річних в сумі 49870,50 грн та інфляційні втрати в сумі 278311,41 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на Приватне підприємство ШАТО в повному обсязі у розмірі 38959,35 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ШАТО (проспект Дніпровський, буд. 97, м. Нова Каховка, Херсонська обл., 74900, код ЄДРПОУ 30593533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дюпон Україна (вул. Сагайдачного Петра, буд. 1, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 33404879) борг в сумі 1516894 /один мільйон п`ятсот шістнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири/грн 90 коп, штраф в сумі 151689 /сто п`ятдесят одну тисячу шістсот вісімдесят дев`ять/грн 49 коп, відсотки річних в сумі 49870 /сорок дев`ять тисяч вісімсот сімдесят/грн 50 коп, інфляційні втрати в сумі 278311 /двісті сімдесят вісім тисяч триста одинадцять/грн 41 коп та судовий збір в сумі 38959 /тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять/грн 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2023 р., у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному.

Суддя Д.О. Бездоля