Ухвала

від 20.04.2023 по справі 643/2390/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/2390/23

Провадження № 2-з/643/12/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Майстренко О.М. , за участю секретаря судових засіданьРиндіч О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заявупредставника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сушко О.П. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики .

До судунадійшла заявапро забезпеченняпозову,в якійпредставник позивачаадвокат Сушко О.П.просить забезпечитивказаний позов,шляхом накладенняарешту на рухомемайно,що належитьвідповідачу ОСОБА_2 і знаходиться у нього на праві приватної власності на суму стягнення у розмірі 811444, 90 (вісімсот одинадцять тисяч чотириста сорок чотири ) грн. 90 коп., а саме:

- автомобіль AUDI A6, №кузова НОМЕР_1 , що належить відповідачу на праві приватної власності;

- частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОМ 2008» (ЄДРПОУ 35971050, адреса: 61112, Харківська область, м. Харків, Салтівське Шосе, буд.145-B, кв.11) у розмірі 52 500 (п`ятдесят дві тисячі) грн.00 коп;

- частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-2008» (ЄДРПОУ 38814014, адреса: 62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, буд.163-Г) у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн.00 коп.

Відомості про належність зазначеного вище рухомого майна на праві приватної власності відповідача підтверджується Інформаційними довідками із Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довідкою Регіонального Сервісного Центру ГСЦ МВС в Харківській області №31/20-1321 від 14.04.2023 року

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те ,що з метою уникнення недобросовісних дій відповідача та того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення є потреба у забезпеченні позову.

Вказав що з матеріалів справи та доказів доданих до позову вбачається, що між сторонами існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд приходить до висновку про її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Як вбачається з доводів заяви та наданих представником позивача доказів, зокрема копії договору позики , посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріню. В.В. 27.05.2019 року , реєстровий №537, між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення заборгованості.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 має частки у наступних суб`єктах господарювання:

-в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-2008» (ЄДРПОУ 38814014, адреса: 62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, буд.163-Г) у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн.00 коп.;

-в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОМ 2008» (ЄДРПОУ 35971050, адреса: 61112, Харківська область, м. Харків, Салтівське Шосе, буд.145-B, кв.11) у розмірі 52 500 (п`ятдесят дві тисячі) грн.00 коп.

Згідно положень ч. 1 ст. 167 Господарського Кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 756/3322/19, накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав в якості забезпечення позову у цивільній справі про стягнення боргу за договором позики, за своїм змістом полягає виключно у обмеженні права особи розпорядитися цією часткою у статутному капіталі (провести її відчуження), проте не позбавляє відповідача права володіння і користування цією часткою, зокрема не перешкоджає використанню у господарській (підприємницькій) діяльності та виконанню зобов`язань з іншими особами чи контрагентами.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості такого виду забезпечення позову про стягнення боргу за договором позики, як накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав (статутного капіталу) в товаристві з обмеженою відповідальністю.

Враховуючи наведене та розмір позовних вимог, суд приходить висновку про те, що вимоги поданої заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на частки у статутних капіталах суб`єктів господарювання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, при накладенні арешту на належні відповідачу частки в статутному капіталі, суд виходить з того, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на частки у статутних капіталах суб`єктів господарюванням без наміру власників його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права та законні інтереси власника частки у статутному капіталі товариства.

Крім того , перевіривши заяву про забезпечення позову,суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, яке належить відповідачу , а саме: в частині накладення арешту на автомобіль AUDI A6, № кузова НОМЕР_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності, відповідно довідки Регіонального Сервісного Центру ГСЦ МВС в Харківській області №31/20-1321 від 14.04.2023 року.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частина сьомустатті 153 ЦПК України).

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Зазначене не перешкоджає учасникам справи, за наявності підстав, в порядку ст. 156 ЦПК України звернутися до суду з заявою про заміну виду забезпечення позову або в порядку ст. 158 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно частини першоїстатті 157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Керуючись ст.ст. 149-153,157 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сушка О.П. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортний засіб, а саме: автомобіль марки AUDI A6, 1998 року випуску , № двигуна НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонити будь- яким особам користування транспортним засобом, а саме: автомобілем марки AUDI A6, 1998 року випуску , № двигуна НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Накласти арешт на частки ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_3 ) , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 у статутних капіталах наступних суб`єктів господарювання:

- Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОМ 2008» (ЄДРПОУ 35971050, адреса: 61112, Харківська область, м. Харків, Салтівське Шосе, буд.145-B, кв.11) у розмірі 52 500 (п`ятдесят дві тисячі) грн.00 коп;

- Товаристві з обмеженою відповідальністю «УСП-2008» (ЄДРПОУ 38814014, адреса: 62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, буд.163-Г) у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн.00 коп.

У зв`язку з забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали направити позивачу для відома та відповідачу для відома та виконання.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та підлягає пред`явленню до примусового виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Суддя Майстренко О.М.