Постанова

від 18.04.2023 по справі 910/4313/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р. Справа№ 910/4313/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 18.04.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 (повне рішення складено 01.11.2021)

у справі № 910/4313/21 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Агро"

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

про визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання припиненими зобов`язання позивача за кредитним договором про надання кредиту у формі відновлювальної відкличної лінії №3/КЛ/16 від 13.01.2016 року, укладеного між відповідачем та позивачем на підставі ст.ст. 509, 526, 575, 599, 1054 ЦК України.

Позов мотивований тим, що відповідач скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, а тому це є підставою для визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/4313/21 позов задоволено. Визнано припиненими зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Агро" за кредитним договором про надання кредиту у формі відновлювальної відкличної лінії №3/КЛ/16 від 13.01.2016 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Октава Агро".

Рішення аргументовано тим, що набуття відповідачем у власність предмета іпотеки призвело до припинення основного зобов`язання, як ТОВ "ТВФ "Промтехснаб" за кредитним договором № 112/КЛ/14 так і зобов`язання позивача за кредитним договором № 3/КЛ/16 на підставі ч. 1 ст. 17 Закону (в редакції Закону України від 13.05.2014 № 1253-VII) з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за відповідачем, що зумовлює недійсність наступних вимог відповідача щодо виконання ТОВ "ТВФ "Промтехснаб" та позивачем основного зобов`язання за кредитними договорами в порядку ч. 4 ст. 36 Закону (в редакції Закону України від 13.05.2014 № 1253-VII).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що відповідно до практики Верховного суду та норм законодавства чинного на момент укладення договорів кредиту і іпотеки, зобов`язання за договором позики не припиняється в силу його невиконання у разі, якщо вартості набутого позикодавцем у власність предмета іпотеки не вистачило на погашення боргу у повному обсязі, тому кредитор має право на стягнення суми, якої не вистачило для погашення усієї суми заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 апеляційну скаргу у справі № 910/4313/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 після усунення недоліків, апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2022.

Судове засідання 27.09.2022 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 розгляд справи призначено на 03.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2022 розгляд справи призначено на 24.11.2022 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. 03.11.2022 у відпустці.

Судове засідання 24.11.2022 у призначений час не відбулось, з огляду на відсутність доступу до мережі інтернет в приміщенні Північного апеляційного господарського суду, що призвело до технічної неможливості проведення судового засідання. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 розгляд справи відкладено на 06.12.2022.

06.12.2022 розгляд справи було відкладено на 22.12.2022 у зв`язку з неявкою сторін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" про заміну сторони у справі №910/4313/21 задоволено, здійснено заміну Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" його правонаступниками, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розгляд справи відкладено.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У судове засідання 18.04.2023 з`явилися представники учасників справи. Представник відповідачів підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Октава Агро" (позичальник, позивач) укладений Кредитний договір № З/КЛ/16 про надання кредиту у формі відновлювальної відкличної лінії.

За умовами цього договору Банк зобов`язався надати позивачу кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 300 000,00 дол. США під 15,5% річних терміном повернення 03.08.2016 року.

20.07.2017 року між ПАТ "КБ "Преміум" та ТОВ "Октава Агро" був укладений Додатковий договір № 1 до Кредитного договору №3/КЛ/16 (далі - Додатковий договір), відповідно до умов якого:

1) змінено термін повернення кредиту на 18.01.2019 та сторони домовились, що погашення кредиту позичальник здійснює відповідно до строків, визначених в п. 1.3 цього договору;

2) встановлено плату за користування кредитом в розмірі 11% річних, починаючи з 01.07.2017 та сторони домовились здійснити перерахунок процентів, нарахованих та несплачених за кредитним договором з 01.03.2016 по 30.06.2017 включно, виходячи з розміру процентної ставки 11% річних за користування кредитними коштами в доларах США;

3) встановлено графік погашення процентів нарахованих та несплачених за період з 01.03.2016 по 30.06.2017:

- в строк до 26.07.2017 включно в сумі, не меншій 3400,00 дол. США. У разі повного або часткового невиконання зазначеної умови, терміном (датою) остаточного повернення кредиту та погашення у повному обсязі заборгованості за Кредитним договором є 27.07.2017 включно;

- в строк до 15.08.2017 включно в сумі, не меншій 10 000,00 дол. США. У разі повного або часткового невиконання зазначеної умови, терміном (датою) остаточного повернення кредиту та погашення у повному обсязі заборгованості за Кредитним договором є 16.08.2017 включно;

- в строк до 15.09.2017 включно в сумі, не меншій 15 000,00 дол. США. У разі повного або часткового невиконання зазначеної умови, терміном (датою) остаточного повернення кредиту та погашення у повному обсязі заборгованості за Кредитним договором є 18.09.2017 включно;

- в строк до 16.10.2017 включно остаточну суму перерахованих процентів. У разі повного або часткового невиконання зазначеної умови, терміном (датою) остаточного повернення кредиту та погашення у повному обсязі заборгованості за Кредитним договором є 17.10.2017 включно.

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються Банком Позичальнику окремими траншами шляхом:

- перерахування на поточний рахунок Позичальника. При цьому, за згодою Банку допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у відповідну валюту згідно з умовами та на цілі, передбачені цим Договором, для подальшого використання за цільовим призначенням.

Сторони пунктом 3.3. Кредитного договору погодили, що нарахування процентів за користування кредитом по Кредитному договору буде здійснюватися на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному п.1.1 цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

У відповідності до п. 3.4. Кредитного договору, проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 05 робочого дня місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього Договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового погашення заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 5.2.2. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором неустойки.

У випадку несвоєчасної плати за кредит Позичальник зобов`язаний перераховувати кошти, що призначені ним для погашення плати за кредит, на рахунки простроченої заборгованості, номер якого повідомляється Банком Позичальнику негайно після його відкриття.

Згідно з п. 5.2.9. Позичальник зобов`язується на вимогу Банку достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції у випадках, передбачених цим Договором та або договорами забезпечення.

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно з умовами цього Кредитного договоре зобов`язань винна Сторона сплачує іншій Стороні неустойку (пеня, штраф), передбачену цим Договором а також відшкодовує збитки, понесені іншою Стороною.

Пунктом 6.2. сторони передбачили, що Позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов`язання по поверненню Банку сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/ або процентів за понадстрокове користування кредитом зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Згідно з п. 6.3. Кредитного договору за порушення визначених в цьому Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Оплата штрафних санкцій здійснюється у національній валюті України за курсом НБУ па дату оплати.

Відповідно до п. 6.4. Банк має право у кожному разі виявлення нецільового використання кредиту (його частини) стягувати штраф в розмірі 25% від суми кредитних коштів, що були використані не за цільовим призначенням. Оплата штрафних санкцій здійснюється у національній валюті України за курсом НБУ на дату оплати.

Сплата штрафу не звільняє Позичальника від належного виконання зобов`язань за цим Договором.

В п. 8.7. сторони погодили, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються па вирішення господарського суду. При цьому строк, у межах якого Банк може звернутися до суду (господарського суду) із вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у 10 років.

А в пункті 8.10. сторонами Кредитного договору було погоджено, що цей Договір діє до повного повернення Позичальником овердрафту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 3/КЛ/16 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" був укладений договір іпотеки № 3/КЛ/16/І від 13.01.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 85.

Відповідно до умов вказаного іпотечного договору, в іпотеку ПАТ "КБ" Преміум" було передано наступне нерухоме майно:

- комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тонн), що знаходиться за адресою Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд. 68 заставною вартістю 77 061 300,00 грн.

Згідно п. 2.1 договору іпотеки № 3/КЛ/16/І, предмет іпотеки передається в наступну іпотеку.

Судом також встановлено, що 10.12.2014 між відповідачем (Банком) та ТОВ Торгівельно-виробнича фірма "Промтехснаб" був укладений кредитний договір № 112/КЛ/14 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії.

Відповідно до умов Кредитного договору № 112/КЛ/14 з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених до нього, Банк відкрив позичальнику відновлювальну мультивалютну відкличну кредитну лінію у доларах США з лімітом у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 2405000,00 доларів США або в гривні у сумі , еквівалент якої не може перевищувати 2405000,00 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України в день надання коштів на умовах, передбачених цим договором, а також здійснює управління цією кредитною лінією, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 Кредитного договору № 112/КЛ/14, із розрахунку 11% річних за користування кредитними коштами в доларах США та 19,5% річних за користування кредитними коштами в національній валюті, починаючи з 01.07.2017, сплатити комісійну винагороду за надання (управління) кредитом із остаточним терміном повернення кредиту 18.01.2019. Відповідно до умов додаткового договору № 4 до Кредитного договору № 112/КЛ/14, у разі повної або часткової несплати процентів, нарахованих та несплачених за період з 01.03.2016 по 30.06.2017 відповідно до погодженого графіку, термін остаточного повернення кредиту змінюється на 16.08.2017.

09.04.2015 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 112/КЛ/14 між відповідачем та ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" був укладений іпотечний договір № 112/КЛ/14/1-3 посвідчений 09.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 1935.

Предметом іпотеки за цим договором стало наступне нерухоме майно:

- комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тонн), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд. 68 заставною вартістю 77 061 300,00 грн.

26.01.2018 року в зв`язку з відсутністю надходжень на рахунок відповідача грошових коштів на погашення заборгованості по кредиту від ТОВ ТВФ "Промтехснаб", Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Преміум" Луньо І.В. було прийнято рішення (Протокол Малого комітету з управління активами ПАТ "КБ "Преміум" № 260118 від 26.01.2018) про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки (комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази зерносховище місткістю 30 тис. тонн) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 112/КЛ/14, шляхом набуття ПАТ "КБ "Преміум" права власності на іпотечне нерухоме майно в порядку ст. 37 ЗУ "Про іпотеку".

02.02.2018 року відповідачем на адресу державного реєстратора було надано комплект документів, передбачений законодавством, для проведення реєстрації права власності на майно за іпотечним договором 112/КЛ/14/1-3 від 09.04.2015.

02.02.2018 року державним реєстратором Смаліус В.В. Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області на підставі наданих ПАТ "КБ "Преміум" документів, у відповідності до вимог Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зареєстровано за ПАТ "КБ "Преміум" право власності на предмет іпотеки комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тонн), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. 40 років Перемоги, буд. 68 на підставі Іпотечного договору № 112/КЛ/14/1-3 від 09.04.2015, укладеного з ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 1935, відповідно до витягу № 112658763 від 02.02.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що набуття відповідачем у власність предмета іпотеки призвело до припинення основного зобов`язання, як ТОВ "ТВФ "Промтехснаб" за кредитним договором № 112/КЛ/14, так і ТОВ "Октава Агро" за кредитним договором № 3/КЛ/16 на підставі ч. 1 ст. 17 Закону (в редакції Закону України від 13.05.2014 № 1253-VII) з моменту державної реєстрації право власності на іпотечне майно за відповідачем. Проте суд апеляційної інстанції вважає такий висновок місцевого суду помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у справі виникли на підставі договору на надання кредиту у формі відновлювальної відкличної лінії №3/КЛ/16, який укладений між позивачем та відповідачем 13.01.2016.

Згідно частинами 1-2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечується майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковее виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології", а саме: комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тонн), що знаходиться за адресою Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд. 68 заставною вартістю 77 061 300,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на 02.02.2018 (дата реєстрації права власності за банком на предмет іпотеки)) було встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Банк скористався своїм правом на позасудове врегулювання та набув право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором №112/КЛ/14/1-3 (комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис тонн), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева (попередня назва - 40 років Перемоги), буд 68, який одночасно є предметом договору Іпотеки № 3/КЛ/16/I.

Законність реєстрації за Банком права власності на предмет іпотеки встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 у справі №910/16497/19, яке набрало законної сили.

Частиною 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку", в редакції, що діяла до 04.02.2019, було встановлено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №914/355/17, на яку посилається ТОВ "Октава Агро" у позовній заяві, зроблено висновок про те, що позасудове врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки за вартістю, визначеною на момент звернення стягнення на предмет іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, має наслідком припинення іпотечного зобов`язання на підставі абзацу 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та зумовлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання (кредитного договору) в порядку частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку".

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 викладені наступні правові позиції щодо підстав припинення зобов`язань за кредитним договором:

- за змістом частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 19 жовтня 2016 року) іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності;

- відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

- разом з тим, відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦК України;

- в Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано, що згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважав, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням ЦК України не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки ЦК України є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу;

- з урахуванням викладеного, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 зроблено такий правовий висновок: якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України;

- відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;.

- зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

- за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

- з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема поручителі;

- ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання;

- відповідно до статті 546 ЦК України у редакції ,чинної на час виникнення спірних правовідносин, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання;

- таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати самостійно;

- з урахуванням вимог статті 6 та частини першої статті 627 ЦК України щодо свободи договору та відсутності обмежень щодо множинності та способів забезпечення зобов`язання способами забезпечення кредитних договорів у цьому випадку є передача в іпотеку декількох об`єктів нерухомого майна, застава предметів рухомого майна та майнових прав на орендні платежі за договорами оренди нерухомого майна, а також порука;

- кредитор не позбавляється права реалізувати звернення стягнення за забезпечувальними акцесорними договорами, у разі якщо строк на таку реалізацію не сплив;

- відповідно до частини п`ятої статті 590 ЦК (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави;

- зазначене положення узгоджується з приписами частини п`ятої статті 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), згідно з якою, якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя;

- слід констатувати, що норми ЦК України та Закону України "Про іпотеку", які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку декількома іпотекодателями декількох об`єктів нерухомого майна і кредитор мав право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх усіх, якщо їхня сукупна вартість була необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі;

- тобто законодавець пов`язав задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не означає, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку має наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі;

- чинне законодавство не обмежує право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання є додатковим (акцесорним), а не альтернативним основному. Реалізація особою права на захист певним способом не може залежати від застосування нею інших способів правового захисту;

- системний аналіз змісту наведених правових норм дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов`язання внаслідок звернення стягнення на один із предметів забезпечення за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок кількох предметів іпотеки та інших способів забезпечення зобов`язання відповідно до умов кредитних договорів у разі, якщо можливість реалізації таких способів забезпечення не вичерпана;

- тобто буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" у відповідній редакції можливе виключно у тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене іпотекою і за усіма такими договорами іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки чи декількома способами забезпечення, але на реалізацію таких способів припинився строк звернення стягнення;

- у разі якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін.

- отже у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.

Зі змісту документів, на підставі яких здійснювалось звернення стягнення на предмет іпотеки вбачається, що звернення стягнення банком здійснювалось на виконання Іпотечного договору № 112/КЛ/14/1-3 (попередньої іпотеки) для задоволення вимог за кредитним договором № 112/КЛ/14 від 10.12.2014, укладеним між Банком та ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Промтехснаб". Доказів погашення заборгованості перед банком за кредитним договором № 3/КЛ/16 від 13.01.2016, яка за розрахунками відповідача станом на 10.03.2021 склала 622 133,35 доларів СІІІА (що згідно з курсом НБУ станом на 10.03.2021 року еквівалентно 17 238 755,21 гривень), та 1 396 664,72 гривень (3% річних за прострочення оплати кредиту та відсотків за користування кредитом) суду не надано.

Оскільки єдиним доводом позову став факт набуття Банком права власності на предмет іпотеки, як підстава припинення кредитних зобов`язань, питання виконання/невиконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також з`ясування розміру непогашеної заборгованості за договором не має суттєвого значення при вирішенні данного спору та може бути предметом розгляду у іншій справі.

Враховуючи, що звернення стягнення банком здійснювалось на виконання Іпотечного договору № 112/КЛ/14/1-3 (попередньої іпотеки) для задоволення вимог за кредитним договором № 112/КЛ/14 від 10.12.2014, укладеним між Банком та ТОВ "Торговельно-виробнича фірма "Промтехснаб", а не кредитного договору№ 3/КЛ/16 від 13.01.2016, позивачем не спростовано наявність непогашеної заборгованості за договором, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими, а висновок місцевого суду про їх задоволення - помилковим.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі №910/4313/21 - скасуванню.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/4313/21 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Агро" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул.. Героїв України 90, ідентифікаційний код 39271890) на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн 50 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Агро" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул.. Героїв України 90, ідентифікаційний код 39271890) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн 50 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Агро" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул.. Героїв України 90, ідентифікаційний код 39271890) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн 50 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Агро" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул.. Героїв України 90, ідентифікаційний код 39271890) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн 50 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Агро" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул.. Героїв України 90, ідентифікаційний код 39271890) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн 50 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Агро" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України 90, ідентифікаційний код 39271890) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн 50 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

Матеріали справи №910/4313/21 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2023.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир